Розвиток педагогіки в контексті закону про зміцнення звязку школи з життям

Запровадження системи платного навчання в укр. 40-50 рр.

Плата за навчання була постанова уряду від 2 жовтня 1940:

1)ввести з 1 вересня 1940 рр. у 8,9,10 серед школи плату за навчання

2)в школах Москви, ленінграда і столиц союзних респ – 200 карб, у селах – 150

Плата у 8 – 10 поширювалась на учнів технікумів, пед. Учил., с. г. і мед шкіл.

У вузах москви, ленін і союз респ – 400, решта – 300. У худ., муз, театр – 500. Заочники платили половину. З жовтня – стипендія тим хто вчиться на відмінно. Плата за навч відмінена 1 вересня 1956 р.

Питання перебудови системи народної освіти в середині 50-х років було винесено на обговорення громадськості. 24 грудня 1958 року Верховна Рада СРСР прийняла "Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР", який визначав основні шляхи подальшого розвитку радянської загальноосвітньої школи. У квітні 1959 року питання про перебудову школи було винесено на розгляд Верховної Ради УРСР, яка ухвалила "Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР". Структура і діяльність школи значно перебудовувалися. Замість загальної обов'язкової семирічної освіти вводилася загальна обов'язкова восьмирічна освіта, було визначено типи навчальних закладів, які давали повну середню освіту. Головним завданням радянської школи стаття 1 Закону визначала "підготовку учнів до життя, суспільно-корисної праці, дальше підвищення рівня загальної і політехнічної освіти, підготовку освічених людей, які б добре знали основи наук, виховання молоді в дусі глибокої поваги до принципів соціалістичного суспільства, в дусі ідей комунізму. Провідним началом життя і виховання в середній школі повинен стати тісний зв'язок навчання з працею, з практикою комуністичного будівництва". Було визнано за потрібне вже з перших років навчання готувати дітей до того, що вони повинні надалі брати участь у суспільно корисній праці [6: 226].

Переведення шкіл з семирічного на загальнообов'язкове восьмирічне навчання було розпочато з 1959-1960 навчального року і закінчено у 1961-1962 році. У невеликих населених пунктах зберігалися невеликі початкові школи у складі I-IV класів, після закінчення яких учні мали переводитися в п'яті класи найближчих шкіл [6: 227].

Слід зазначити, що спроба поєднати загальну і політичну освіту з професійною підготовкою в багатьох школах себе не виправдала.

У кінці 50-х років починаються теоретичні та експериментальні пошуки шляхів вдосконалення змісту шкільної освіти. Предметом розгляду стало широке коло питань, а саме: залежність змісту освіти від рівня і характеру розвитку економіки, науки, техніки і культури; особливості вікового розвитку учнів на різних ланках навчання; принципи побудови програм виховної роботи; організація і методи політехнічної освіти; міжпредметні зв'язки, навчання і розвиток.

Дата добавления: 2015-05-24