Аналіз використання фонду робочого часу

Аналіз забезпеченості підприємства персоналом

Методика аналізу забезпеченості підприємства персоналом та використання фонду робочого часу.

Осн. завдання аналізу:

- вивчення та оцінювання забезпеченості під-ва і його структур. підрозділів персоналом загалом, а також за категоріями і професіями;

- вивчення показників плинності кадрів;

- виявлення резервів більш ефективного використання персоналу.

Забезпеченість під-ва персоналом визначають порівнянням фактичної чисельн. проц-ків за категоріями і професіями з плановими потребами. Особл. увагу приділяють забезпеченню кадрами найважлив. професій.

Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку таких пок-ків:

- коеф. обороту з приймання персоналу (Кпр)

К_ПР = К-ть прийнятого персоналу / Середньооблікова чисельність персоналу;

- коеф. обороту з вибуття (Кв)

Кв = К-ть прац-ків, що звільнились / Середньооблікова чисельність персоналу;

- коеф. постійності складу персоналу під-ва (Кпс)

Кпс = К-ть працівників, що пропрац. увесь рік/ Середньооблік. чисельн. персоналу

Якщо під-во розшир. свою діяльність, створ. нові робочі місця, то слід визначити додаткову потребу у персоналі за категоріями і професіями і джерела їх залучення.

Резерв збільшення випуску прод-ції за рахунок створ. додаткових роб. місць визначають множенням їхнього приросту на фактичний середньорічний виробіток одного працівника у звіт. періоді:

Р↑ВП = Р↑КР х РВ₁,

де Р↑ВП – резерв збільшення випуску прод-ції

Р↑КР – резерв збільшення кількості робочих місць

РВ₁,- фактичний середньорічний виробіток виробничого персоналу у звіт. періоді

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один робітник за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл.. 4.1)

Фонд робочого часу залежить від чисельн. роб-ків, кількості днів, які відправ. один роб-к у середньому за рік (Д), і середньої тривалості робочого дня (Т): ФРЧ = ЧР х Д х Т.

На аналізованому під-ві фактичний фонд роб. часу менший від запланованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абс. різниць:

∆ФРЧ чр = (ЧР1-ЧРо)*До*То

∆ФРЧ _Д = (Д1-До)*ЧР1*То

∆ФРЧ _Т = (Т1-То)*Д1*ЧР1

Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного І планового балансу робочого часу (табл. 4.2). Вони можуть бути зумовлені об'єктивними і суб'єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпусками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т. д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити непродуктивні витрати праці, які складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції й усунення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення їхньої величини використовують дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).

Скорочення втрат робоч. часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його необхідно ВРЧ з вини під-ва помножити на плановий середньогодин. виробіток прод-ції:

∆ВП = ВРЧ х ГВ₀

Однак треба мати на увазі, що втрати роб. часу не завжди призводять до зменш. обсягу вир-ва прод-ції, бо їх може бути компенсовано підвищ. інтенсивності праці працівників.

Дата добавления: 2015-05-24