Сфера колективної поведінки

ТЕОРІЇ СИМВОЛІЧНОГО ИНТЕРАКЦИОНИЗМА

Г. Блумер. КОЛЕКТИВНЕ ПОВЕДЕНИЕ1

^{1 Blumer H. Collective Behavior. Chapt. XIX - XXII / New Outline of the Principles of Sociology. N. Y., 1951. P. 167-221 (Переклад Д. Водотынского).}

Термін "колективна поведінка". Природа колективної поведінки припускає розгляд таких явищ, як натовпи, зборища, панічні настрої, манії, танцювальні помеша-тельства, стихійні масові рухи, масова поведінка, громадська думка, пропаганда, мода, захоплення, соціальні рухи, революції і реформи. Соціологи завжди интересова-лись цими явищами, але тільки останніми роками були зроблені спроби згрупувати їх в єдиний розділ социоло-гии і розглянути як різні вирази одних і тих же засадничих чинників. Термін "колективне поведе-ние" вживається для позначення цієї сфери інтересів соціології.

Групова активність як колективна поведінка. З опреде-ленной точки зору практично всяка групова активність може мислитися як колективна поведінка. Групова актив-ность означає, що індивіди діють разом певним чином, що між ними існує деякий розподіл праці і що певне в наявності взаємне пристосування різних ліній індивідуальної поведінки. У цьому сенсі групова активність є колективною справою. У аудиторії, наприклад, є* певний розподіл праці між викладачем і учнями. Учні діють, дотримуючись якихось очікуваних від них ліній поведінки, і так само для викладача характерний якийсь особливий, очікуваний від нього вид діяльності. Дії учнів і викладача приспо-сабливаются один до одного, щоб сформувати впорядковану і узгоджену групову поведінку. Ця поведінка колективна по своєму характеру.

Основа колективної поведінки. У тільки що наведеному прикладі колективна поведінка з'являється тому, що учні і викладачі мають загальне розуміння або традиції відносно того, яким чином вони повинні поводитися в аудиторії. Від учнів очікуються певні лінії поведінки, і вони усвідомлюють подібні очікування; так само і від викладача очікуються цілком певні дії, і він усвідомлює подібне очікування. Це напрям поведінки певними экспектациями завжди відмічає группо-вую активність, яка перебуває під впливом звичаю, традиції, умовностей, правив або інституційних регулятивов. Таким чином, можуть бути висловлене два положення: по-перше, переважна більшість випадків колективної поведінки людей пояснюються їх загальними экспектациями і розумінням; по-друге, значна доля соціологічної сфери дослідження присвячена вивченню подібної колективної поведінки. Коли соціолог вивчає звичаї, віддання, ігрові традиції, устої, інститути і соціальну організацію, він має справу з социальны-ми правилами і соціальними детермінантами, за допомогою яких організовується колективна поведінка.

Колективна поведінка як розділ соціології. З преды-дущего твердження витікає одне питання: якщо практично уся соціологія пов'язана з розглядом колективного поведе-ния, то в якому сенсі можна говорити про дослідження колективної поведінки як про окремий розділ социоло-гии? Відповідь на це питання дозволить нам з більшою ясністю визначити, на що саме спрямовано дослідження коллектив-ного поведінки.

Елементарні форми колективної поведінки. Тоді як основний об'єм людської колективної поведінки існує у формі регульованої групової діяльності, досить часто спостерігається і така колективна поведінка, яка не перебуває під впливом якихось правил або экспектаций. Збуджений натовп, біржова паніка, стан військової істерії, обстановка соціальної напруженості пред-ставляют собою приклади такого роду колективної поведінки. У цих випадках колективна поведінка виникає спонтанно і не підкоряється передвстановленим угодам (under - standings) або традиціям. Вивчення саме таких елементарних і спонтанних форм і складає один з найцікавіших моментів у сфері дослідження колективної поведінки.

Організовані форми колективної поведінки. Не менш цікаво в дослідженні колективної поведінки прослежи-вание того шляху, по якому елементарні і спонтанні форми розвиваються в організовані. Звичаї, умовності, інститути і соціальна організація. зазнають опреде-ленное розвиток, представлений переходом від розпливчатого і неорганізованого стану до сталого і организо-ванному статусу. Визначення шляхів і характеру подібного розвитку стає у вивченні колективної поведінки дуже важливим аспектом.

Визначення колективної поведінки. Приведені в са-мой загальній формі, ці зауваження припускають, що исследова-тель колективної поведінки прагне до розуміння умов виникнення нового соціального ладу, оскільки його поява рівнозначна виникненню нових форм колективного поведе-ния. Це формулювання дозволяє відокремити область вивчення колективної поведінки від інших соціологічних исследова-ний. Можна сказати, що соціологія в цілому займається вивченням соціального ладу і його складових (звичаїв, правил, інститутів і т. д.) як таких; дослідження ж колективної поведінки займається вивченням шляхів ста-новления цього соціального ладу в сенсі виникнення і закріплення нових форм колективної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-24