Методологічні засади та методи політології

Методи політології.

Метод - це інструмент, за допомогою якого будь-яка наука досліджує закономірності та категорії, що становлять її предмет, тобто конкретні способи здійснення досліджень.

Ці методи можна поділити на три групи: загальні методи дослідження політичних об’єктів, загально-логічні методи, методи емпіричних досліджень.

До загальних методів відносяться:

1. соціологічний - ґрунтується на визнанні соціальної зумовленості політичних явищ, у тому числі впливу на політ. Сис-му економічних відносин, соціальної структури, ідеології, культури. Методи соц. досліджень - анкетування, опитування, експерименти, статистичний аналіз, математичне моделювання дозволяють зібрати багатий матеріал, на його основі вивчати політичні явища і процеси, робити політичні прогнози.

2. системний, Засновниками є Т.Парсонс та Д.Істон. У його рамках політ. життя розглядається як сис-ма - цілісний, складно організований і саморегульований механізм, що знаходиться у безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через вхід та вихід системи. цінність цього методу полягає в цілісному розумінні об’єкта дослідження та всебічному аналізі звязків між його окремими елементами.

3. культурологічний, що орієнтується на виявлення залежності політ. процесів від рівня політичної культури.

4. нормативно-ціннісний, що з’ясовує значення політичних явищ для суспільства та особистості;

5. структурно-функціональний, щоґрунтується навивченні залежностей між політичними явищами (наприклад, між рівнем економічного розвитку та політичним ладом,), що мають місце у суспільстві;

6. біхевіористський полягає у застосуванні для дослідження політики методів, що використовуються у природничих науках і конкретній соціології. Суть методу полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не політичних інститутів. Його застосування у політології базується на впевненості, що політика як суспільне явище має, перш за все, індивідуальний вимір, а тому всі групові форми діяльності вона намагається вивести виключно з аналізу поведінки індивідів, які поєднанні груповими звязками..

1. інституційний, орієнтований на вивчення політичних інститутів суспільства, до початку ХХст. він був пануючим у політичній науці;

2. антропологічний, що вимагає вивчення зумовленості політики не соціальними факторами, а природою людини як родової істоти, яка має інваріантний набір потреб (у їжі, житлі, безпеці тощо). Цей метод виходить з усталеності родових якостей людини як розумної істоти, яка одвічно володіє свободою; універсальності та цілісності людського роду та невідємності істотних прав людини, їх пріоритету відносно законів та діяльності держави.;

3. порівняльний (компаративний), заснований на порівнянні однотипних політичних явищ (систем, партій та ін.). Він дозволяє шляхом порівняння двох або більше політичних обєктів виділити загальні тенденції розвитку політичних процесів;

4. історичний, що потребує дослідження політичних явищ у їх історичній послідовності та з урахуванням історичного контексту.

До загальнологічних методів відносяться: аналіз і синтез, індукція та дедукція, абстрагування та моделювання.

До групи методів емпіричних досліджень відносяться: використання електоральної статистики; анкетне опитування; спостереження; аналіз документів; експеримент.

Дата добавления: 2015-05-24