Додаток. Відповідно до назви компонентів ППС, у яких зафіксована наявність забруднюючих речовин, можна виділити наступні типи забруднення: геохімічні (у літосфері)

Відповідно до назви компонентів ППС, у яких зафіксована наявність забруднюючих речовин, можна виділити наступні типи забруднення: геохімічні (у літосфері), гідросферні, атмосферні й біоценотичні.

Форми порушень, умовно об'єднані в групудеформації,являють собою зміни, що відбуваються в ґрунтовому шарі, підстилаючих породах і масиві гірських порід у результаті різних процесів.

Геомеханічні порушення є результатом прямого впливу на літосферу в процесі ведення технологічних процесів і залежать від параметрів виробничих процесів. Інакше кажучи, між параметрами технологічних процесів і показниками, існує кореляційна залежність. Це дозволяє за виявлених формах порушення знайти джерело їх виникнення і перейти до аналізу характеру функціонування системи з метою прогнозування змін, оцінки їх наслідків, вибору заходів щодо усунення цих наслідків і т.д. Перелічені форми не містять змін, які є наслідками первинних порушень, що виникли в результаті протікання природних процесів (ерозія) або незалежно від процесів виробництва (зсуви, обвали).

Виявлення і фіксування форм геомеханічних порушень разом із ґрунтовими і орографичними дослідженнями дозволяють представити існуючу в ППС морфологічну структуру компонента «літосфера».

Гідродинамічні порушення пов'язані зі зміною розташування, режиму й динаміки поверхневих, ґрунтових і підземних вод. Формування групи поверхневих гідродинамічних порушень обумовлено морфологічними змінами водотоків і водойм. Так, зарегулювання як форма порушення проявляється в структурі ППС у вигляді водоймищ або водоканалів.

Зміни в природному режимі і розташуванні водотоків і водойм викликані необхідністю осушення поверхні над родовищем або, навпаки, необхідністю створення водоймищ. Контур порушень у цих випадках виражений чітко. При переносі й зарегулюванні водотоків у ППС часто входить старе русло або ложе водойми. Затоплення характерно для тих випадків, коли виробництво має надлишок води й повністю у водообороті її не використає. Тоді води скидаються на землю, у водотоки або водойми, і відбувається затоплення додаткових площ земель, тобто змінюється контур дзеркала води. При наявності потужних водозаборів на водотоках і водоймах може відбуватися зворотний процес і виникати форма порушення виснаження, що може бути виявлена й показана на карті зміненим контуром дзеркала води.

Форми гідродинамічних порушень у ППС, об'єднані в групу підземні, є найбільш специфічними. Специфіка полягає в тім, що для їх характеристики необхідно встановити не тільки територіальне, але й вертикальний (пошаровий) розподіл. Найпоширенішими формами, пов'язаними із ґрунтовими і підземними водами, що впливають на функціонування ППС, є затоплення (підтоплення) і осушення. Затоплення поверхні ґрунтовими водами викликано геомеханічними порушеннями (прогин), і його поява визначається рівнем ґрунтових вод. Контур цього порушення має яскраво виражену сезонну динаміку, що вимагає розробки спеціального підходу до його виділення й аналізу. Частина прогину не покривається водою, але на цій ділянці рівень ґрунтових вод піднімається ближче до поверхні, ніж до порушення. Це і є підтопленням, контур якого з однієї сторони обмежений дзеркалом води, а з іншого боку - контуром прогину.

Затоплення і підтоплення території може відбуватися ще у результаті зведення перешкод на шляху руху ґрунтових вод (будівлі, споруди, комунікації). З метою виділення цих особливостей подібні порушення пропонується об'єднати в підпори. Осушення значних територій відбувається в результаті дренажу ґрунтових і підземних вод гірничими виробками і свердловинами. Контур порушення визначається параметрами лійки депресії, що на період виділення структури фіксується по границі відновлення нормального рівня ґрунтових вод. Контур депресійної лійки є дуже важливою морфологічною структурною одиницею, оскільки має значні розміри, і часто її границі збігаються з однієї із границь ППС.

Заводнення як форма порушень виникає при похованні рідких відходів виробництва, використанні спеціальних способів відпрацьовування родовищ (вилуговуванні, розчинення), а також при попередній гідравлічній обробці масиву гірських порід. Необхідність її оконтурення викликана тим, що води, що надійшли в масив уторованих порід, і речовини, що втримуються в них, можуть взаємодіяти із природними водами й знову виявитися на поверхні. Виявлення і фіксування контурів форм гідродинамічних порушень, а також незмінених природних водотоків і водойм, ґрунтових вод, «верховодки» дозволяють представити існуючу в ППС морфологічну структуру компонента «гідросфера».

Аеродинамічні порушення в ППС можуть виникати в результаті зведення високих будинків, споруджень, відвалів, формування глибоких виїмок. Разом із природними збурюваннями у ППС повинні бути виявлені розрядження і збурювання, обумовлені розміщенням елементів нооценозу. Аеродинамічні вітрові тіні оконтурюються границею свого виникнення і визначаються розрахунковим шляхом по параметрах перешкоди, що їх викликає (висота, глибина, довжина й ширина). Контур збурення по напрямку також установлюється або шляхом розрахунку, або шляхом натурних вимірювань. Особливу форму атмосферних порушень являють температурні інверсії, що виникають у результаті потрапляння в атмосферу великих потоків теплової енергії, що виділяються нооценозом. Ці форми оконтурюються по перепаду температур у приземних шарах атмосфери над об'єктами нооценозу і у звичайних умовах над природними компонентами ППС.

Біоморфологічні порушення можуть виникати в результаті будівництва і експлуатації елементів нооценоза на території ППС, а також одночасно з геомеханічними й гідродинамічними порушеннями, викликаними видобутком корисних копалин. Фітоценотичні порушення — ушкодження і знищення рослинності — найчастіше зустрічається, контур порушень даної групи виявляється досить легко. Ввжче оконтурити форми зооценотичниих порушень: розлякування, знищення, інтродукція.

Сукупність контурів виділених форм порушень становить особливу морфологічну одиницю ППС - зону структурної перебудови. Границею цієї зони є ламана безперервна лінія, що проходить по зовнішніх сторонах форм порушення, тобто сам контур повинен перебувати усередині зони. При цьому в межах зони можуть виявитися окремі непорушені частини порушених компонентів.

Ареал — це оконтурений простір, у якому елементи ППС перебувають у розсіяній (неоднорідної) формі. Границею ареалу служить умовна лінія, що є геометричним місцем точок з однаковою (заданої) щільністю або концентрацією.

Речовини, що виділилися в результаті технологічних процесів, у формі рідких, твердих або газоподібних відходів, потрапляючи в природні компоненти, накопичуються, розсіюються або мігрують у природних системах і утворять особливий вид зміни їх якісних характеристик – забруднення. Ділянки цих змін можуть бути оконтурені за кількісними показниками (концентрація забруднюючих речовин) умовною лінією - границею ареалу.

Всі геохімічні форми можна об'єднати в групи поверхневі, фільтраційні і підземні забруднення за принципом їх пошарового розташування в природньому середовищі. Перші дві групи іноді позначаються поняттям «забруднення ґрунту й земель», а третя - «забруднення надр».

Засмічення як форма поверхневого забруднення виникає при будівництві, транспортуванні, складуванні різні: матеріалів, твердих відходів.

Запилення відбувається, як правило, через атмосферу при осадженні тонкодисперсних, пилуватих часток і простежується на великі відстані від місця їхнього виділення. Це і є основна відмінність запилення від засмічення.

Замазучування поверхні є наслідком розливу нафти, мазуту, паливно-мастильних матеріалів при транспортуванні або використанні.

Ареал форм поверхневих забруднень може бути виявлений візуально в процесі обстеження. Границя ареалу незмінна до початку, яких-небудь функціональних змін (наприклад, до чергового масового вибуху), і тільки замазучування може поширюватися по території до усунення джерела (наприклад, ліквідація аварії на нафтопроводі).

Форми фільтраційного забруднення— закислення, засолення й зараження — включені в одну групу по ознаці єдності причин утворення. (рис. 4)

Рис. 4. Схема утворення і виділення форм фільтраційного геохімічного забруднення.

Атмосферні форми забруднення розділяються по фізичному стану забруднюючих речовин на групи: газоподібні і пароподібні, рідкі, тверді й змішані. Форми зручно виділяти по якісних ознаках забруднюючих речовин: запилення, загазування або зараження (твердими або газоподібними речовинами). Особливі форми становлять рідкі забруднюючі речовини, що надходять в атмосферу у вигляді тумана, що складає із часток різної дисперсності.

Конфігурація ареалів гідросферного і атмосферного забруднень змінюється залежно від параметрів процесу в результаті якого речовини надійшли в ці компоненті і особливостей їх природного стану (рис. 5, 6).

Рис. 5. Конфігурація ареалів гідросферного забруднення.

а — у водотоці, б — у водоймі.

Рис. 6. Конфігурація ареалів атмосферного забруднення.

Як елементи морфологічної структури ППС «по вертикалі» можуть бути прийняті шари.

Шар — це елемент морфологічної структури, за допомогою якого виробляється вертикальна диференціація або структури в цілому, або її окремого контуру або ареалу. У найбільш загальному виді в ППС виділяються наступні шари: атмосферний, рослинний, гідросферний, літосферний. Кожний із шарів, у свою чергу, включає кілька горизонтів. Прикладом може служити вертикальна диференціація ґрунтового шару, атмосфери, виділення горизонтів ґрунтових і підземних вод.

Найбільшою одиницею морфологічної структури ППС є зона. У результаті впливу виробництва на природне середовище може виникнути кілька зон екологічних змін. Для відображення морфологічної структури ППС необхідно і достатньо виділення зон структурної, функціональної і інформаційної перебудови. Границі цих зон, установлені в результаті аналітичних, лабораторних, натурних або дистанційних досліджень, являють собою умовну грань між впливом виробництва на природне середовище і відсутністю, цього впливу. Умовність полягає в тім, що показник впливу (наприклад, якась концентрація речовин в атмосфері, нижче до торою впливу немає) попередньо задається. Часто це значення залежить від чутливості приладів, за допомогою яких визначається умовний показник. Тому між границя зони функціональної перебудови й місцем досягнення фонового значення концентрації речовин у всіх природних компонентах доцільно виділити ще одну зону інформаційної перебудови, у межах якої концентрації шкідливих речовин менше гранично припустимі, але вище кларкових.

до листа Міністерства освіти і науки України

Дата добавления: 2015-05-24