Післямова

У процесі історичної еволюції суспільства, яке розвива­лось у різних кліматичних умовах земної кулі, склалися пере­думови початків творчості, розвитку духовних та релігійних уявлень людини. Мистецтво стало органічною складовою люд­ського буття. При зіставленні витворів мистецтва різних відда­лених регіонів простежується чимало спільних рис, близьких або й прямих аналогів за ідеєю та формою пластичного вирі­шення.

На українських землях життя первісної людини зафіксова­но мільйон років до н.е. (поселення Королево на Закарпатті). Закладені первісними людьми основи культурних традицій у нашому краї розвивались. Фізичний тип сучасної людини сфор­мувався в період пізнього палеоліту (близько 40-10 тис. років тому). Геологічна структура нашої землі перебувала тоді на стадії становлення. Відбувались суттєві трансформації клімату. Пла­нета пережила три періоди оледеніння. Період льодовиків за­кінчився у VIII тис. до н.е. Після їх відходу, тобто у голоцені (сучасному кліматичному часі), терени України проіснували впродовж мезоліту і до наших днів.

Час голоцену налічував шість історичних періодів: мезоліт, протонеоліт, неоліт, епоха бронзи, раннього заліза та пізній залізний вік.

Творча ініціатива людини у цей період виявляється в на-скельних малюнках, рельєфах у камені, існуючих поодиноко, а іноді й численними комплексами. Улюблена тематика наскельного творення — тваринний світ. Окремі зразки такого мистецтва збереглися у різних регіонах Європи, зокрема в Україні.

На зламах названих епох мали місце глобальні катастро­фи, порушення екології, великі міграції людей. Чорне море — колись велике озеро — кожну другу епоху змінювало свої контури.

Мезоліт — перехідний час до початку голоцену. Загалом продовжувалась епоха мисливців, відома з палеоліту, змі­нювався лише склад тваринного світу, який поступово ви­мирав цілими видами. Це відбилось у наскельних малюнках і рельєфах.

Справжній голоцен на теренах України розпочався практич­но у протонеоліті, тобто періоді, коли з'явилися землеробство і тваринництво, сформувався інститут сім’ї, згодом індоєвропейська та семітська спільноти, перші примітивні держави. Якраз із індоєвропейської спільноти виводяться корені нашої національної ґенези. Український етнос — один із ін­доєвропейських етносів, а українська мова — одна із групи індоєвропейських мов. Коли на півдні України був протонео­літ, на півночі ще тривав мезоліт. Ці два регіони перебували у різних умовах розвитку. Динамічні рухи кочових племен пів­денного степу більше сприяли культурно-історичному розвит­кові, ніж осіло-землеробський, тваринницький терен півночі.

Значне культурне піднесення в Україні фіксується в пе­ріод неоліту, коли активно розвивається трипільська спіль­ність. Землеробство і тваринництво стають окремими галузя­ми господарства, які домінують над полюванням. Трипільська культура займала простори лісостепової зони Правобережної України у v—III тис. до н.е. Першовідкривач цієї культури В.Хвойка провів пряму культурно-якостеву, етногенетичну лінію від культурної спадщини трипільців до сучасного укра­їнського етносу. Племена трипільців — індоєвропейські, по­в'язані з традиціями малоазійської культури Чатал-Гуюк. Вони мігрували через Боспорську протоку та Балканський півост­рів, де на території сучасної Болгарії заснували культуру Боян. Відтак, пройшовши терени сучасної Румунії, вони на постій­но поселились праворуч Дніпра.

Трипільська спільність була однією із великих цивілізацій на наших землях. Пам'ятки трипільців розташовані на тере­нах Південнозахідної України, Молдови та Північної Румунії, де ця культура дістала назву від місцевості Кукутені (у науці її називають культурою Трипілля-Кукутені). Вона відома чис­ленними високохудожніми пам'ятками мистецтва світового рівня. Трипільські міста за територією сягали декількох со­тень гектарів, налічували десятки тисяч мешканців (деякі по­над 20 тис.). Трипільська культурна лінія в період палеоліту була найпрогресивнішою на теренах України.

Наприкінці палеоліту населення України освоює техноло­гію виготовлення предметів із бронзи, подекуди із заліза. В цей період Україна стала частиною об'єднання народів, що населяли простір біля Чорного моря.

Кінець епохи бронзи характерний величезними міграція­ми народів. Наприкінці II тис. до н.е. із степів Північного Надчорномор'я на терен Балканського півострова прибувають і поселяються на постійно племена дорів, йонів, еолів, ахаїв. Численні племена із України та Центральної Європи вируши­ли на Близький Схід. Це період відомої Троянської війни між греками і троянцями.

Відомі з Біблії й міграції єврейського народу на чолі з Мойсеєм із Єгипту до "землі обітованої". Через терени Украї­ни міграційни хвилі проходять південною степовою смугою із-за Дону на Захід.

Сьогодні наукою точно не визначено, якою була питома вага трипільців серед населення України кінця бронзового віку. Можна тільки сумніватися в тому, що всі вони мігрували з наших земель. Численні елементи трипільської культури — хліборобство, декоративний розпис кераміки та будинків, характер орнаментальних мотивів становлять органічну скла­дову мистецької культури українців. Ці факти свідчать, що велика частина трипільських племен інтегрувалася у пра­слов'янський етнос і, об'єднавшись із ним, пронесла ці тради­ції через тисячоліття.

В епоху заліза людська праця стає щораз результативні­шою. Постійно удосконалюється технологія обробки заліза, популяризується залізна зброя. У суспільстві узвичаюється класичне рабство.

Визначальним чинником історичного буття будь-якого етносу є державність. Вона має першочергове значення у самоутвердженні народу, його консолідації, становленні ду­ховності, етики, моралі, патріотизму. Першою державою, яка об'єднала східних слов'ян, стала Київська Русь. До неї існу­вала держава антів, яка ще у VI ст. брала данину з Візантії і потім була розгромлена гунами. А ще раніше існували дер­жавні утворення грецьких міст-держав Північного Надчорно-мор'я УІ-ІУ ст. до н.е.

Могутні державні утворення на зразок військових олігар­хій становили держави кіммерійців, пізніше скіфів, які вини­кли у VIII-VII ст. до н.е. Ці кочові етноси постійно інтегрува­лись із осілим хліборобським населенням.

На Близькому Сході впродовж 28 років існувала скіфська держава "Ішкуза". Правдоподібно, існувало декілька скіфських царств у Середньому Подніпров'ї, а пізніше близько III ст. н.е. на терені Таврійського півострова зі столицею в Неаполі Скіфському (на місці сучасного Сімферополя). Скіфи будува­ли могутні міста, серед яких описане Геродотом м. Гелон, ве­ликі кургани (царські, наприклад, сягали 20 м заввишки).

Майже водночас із приходом скіфів на наші землі у VII ст. до н.е. Північне узбережжя Чорного моря почали заселяти грецькі колоністи, які впродовж VII-V ст. до н.е. утворили низку міст-держав на зразок тих, що існували на теренах материкової Греції. Головні із них — Ольвія, Херсонес, Тіра, Пантікапей. Мешканці цих міст швидко інтеґрувались із міс­цевими племенами Таврійського півострова та індоєвропейсь­ким праслов'янським населенням, яке на той період густо населяло узбережжя Азовського моря, землі, де у середині І ст. н.е. виникло Тмутараканське князівство.

Греки принесли в Україну основні елементи античної цивілізації: міста та античний лад, театри, храми, архітектуру, письмо та ін. Таких міст-держав античний світ знав багато.

У III ст. до н.е. скіфські племена зникли у степовій зоні України, вціліла тільки держава Неаполь Скіфський, що на Таврійському півострові. Причиною зникнення була екологіч­на катастрофа. Впродовж III ст. до н.е. на півдні України при­близно півстоліття тривали винятково суворі, по вісім міся­ців зими. Такі холодні умови не змогли витримати степові тва­ринницькі стада. Степове населення скіфів інтегрувалось із осілим хліборобським населенням і швидко з ним асимілюва­лось.

Наприкінці III ст. до н.е. степовими просторами України заволоділи сармати. Сармати не витіснили скіфів із степової смуги, скіфів там уже не було. У І-ІІ ст. н.е. грецькі поліси у Північному Причорномор'ї захопив Рим, провівши ліберальну політику стосовно цих міст. Римський період називають також сарматським, або пізнім періодом епохи раннього заліза. Се­ред сарматів і на північ від них мешкали праукраїнські племе­на Зарубинецької, Черняхівської та Київської археологічних культур.

Упродовж VII-! ст. до н.е. скіфська, індоєвропейська куль­тура поширилась на терени всієї України. Перша фаза розвитку культури і мистецтва України охоплює історичний період пер­вісного суспільства й античності.

Свого часу деякі історики висунули теорію про те, що внаслідок періоду "мандрівки народів", колосальних руйнувань і нищівних воєнних катаклізмів історичний розвиток України був перерваний. Однак найновішими дослідженнями істори­ків, археологів та інших учених ця теорія рішуче відкинута. Український народ, українська мова виросли із коренів індо­європейської праслов'янської спільноти як унікальний етніч­ний феномен.

Отже, маємо змогу всебічно оцінити наші мистецькі здо­бутки, створені різними етносами впродовж доісторичного та історичного часів розвитку краю в періоди пізнього палеоліту і раннього заліза. Серед них пізньопалеолітичні житлові та культові споруди, побудовані з мамонтової кістки, з місцево­стей Мізин і Межиріч; вироби з мамонтової кістки Кирилівсь­кої стоянки; орнаментовані меандровим орнаментом браслети і мініатюрні жіночі фігурки з Мізина; археологічний комплекс Кам'яної Могили.

До мистецьких пам'яток світового значення належать роз­мальована кераміка Трипілля, трипільська антропоморфна пластика; унікального рівня досягло оригінальне мистецтво антропоморфних кам'яних стел індоєвропейських племен, які впродовж кількох тисячоліть мігрували в українських степах, з яких вилонився також і праукраїнський етнос.

Вагомий внесок у світову культуру своїми високохудожні­ми ювелірними виробами зробив скіфський етнос, мистецтво якого не має у світі прямих аналогів. Скіфське мистецтво вирізняє динамічна, сповнена глибокої символіки філософія кочового степу, її зв'язок простежується у філософії антич­ного світу (Анахарсіс), діяльності монархів і полководців (Атей).

Процеси інтеграції і постійні тенденції економічного об'єд­нання різноетнічних груп Тавриди відтворили майже повну динаміку етнічних змін населення півострова на період III ст. н.е.

Тавро-руси, чи просто руси, продовжували існувати, вели осіле хліборобське життя на Таврійському і Таманському пів­островах, Приазов'ї, теренах Малої Азії, Придунайя. Але ці події пов'язані з діяльністю київських князів IX ст.

Українські землі періоду античності, де відбулися руйнівні природні, етнічні та політичні стихії, вистояли в тисячолітніх випробуваннях і зберегли для світової цивілізації значні духовні вартості.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Розділ І

Абрамова ЗА. (1966) Изображение человека в палеолитическом искусстве Евразии. — М.; Л., 1966.

Винокур І.С., Телегін Д.Я. (1994) Археологія України. — К, 1994.

Гумилев Л.Н. (1997) Конец й вновь начало / Сост. й общ. ред. А.И.Куркчи. — М., 1997.

Гущин А.С. (1937) Происхождение искусства. — Л.; М., 1937.

Давня історія Укра'іни. Т.1. (1997) — К, 1997.

Даниленко В.М. (1986) Кам'яна Могила. — К, 1986. — 152 с.

Даниленко В.М. (1997) Енеоліт України. — К, 1997.

Залізняк Л. (1995) Фінальний палеоліт Європи //Археологія. — 1995. — № 1.

Кифішин А.Г. (1995) Шумерські та протошумерські написи Кам'яної Могили // Укр. світ. — 1995. — № 1-3.

Кифішин А.Г. (1996) Жерці Чатал-Гуюка на Кам'яній Могилі // Укр. світ. — 1996. — № 4-6.

Кифишин А.Г. (2001) Древнєє святилище Каменная Могила. Опьіт дешифровки про-тошумерского архива ХП-ІП тне. до н.з. — К, 2001. — Т. 1.

Колесникова М.В. (1997) Антропогенез в контексті синергетичної парадигми: Авто-реф. дис... канд. філос. наук. — 1997.

Крвавич Д. (1998) Феномен творчої волі у житті художника // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 36. наук, праць. — Львів, 1998. — Вип. 3. — С. 335-343.

Крвавич Д. (2000) Універсалізм дизайну як мистецтва ідеї, форми і функцій // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: 36. наук, праць. — Львів, 2000. — С. 325-338.

Леві-Стпрос К. (1997) Структурна антропологія / Перекл. з франц. — К., 1997.

Леві-Строс К. (2000) Первісне мислення / Перекл. з франц. — К, 2000.

Леонтьев А.А. (1990) Л.С.Внготский. — М., 1990.

Мелларт Дж. (1982) Древнейшие цивилизации Ближнего Востока / Пер. с англ. — М., 1982.

Мириманов В.Б. (1973) Первобьітное й традиционное искусство. — М., 1973.

Михайлов Б.Д. (1994) ПетроглифьІ Каменной МогильІ на Украине. — Запорожье, 1994.

Мовша Т.Г. (1971) Середній етап трипільської культури // Археологія Української РСР. — К, 1971. — Т. 1.

Мовша В.Т. (1971) Пам'ятки типу Коломийщини II // Археологія Української РСР. — К, 1971. — Т. 1.

Начала цивилизации: Даниленко В.Н. Космогония первобьггного общества. Ши-лов Ю.А. Праистория Руси. — Екатеринбург; Москва, 1999.

Рудинський М. (1961) Кам'яна Могила. — К., 1961.

Сорокгін Л. (1992) Человек. Цивилизация. Общество / Пер. с англ. — М., 1992.

Столяр А.Д. (1985) Происхождение изобразительного искусства. — М., 1985.

Толочко П.П. (1994) Давня історія України / У 2 кн. — К, 1994. — Кн. 1.

Тзрнер В. (1983) Символ й ритуал / Пер. с англ. — М., 1983. Використана література 241

Фрезер Дж. (1931) Фольклор в Ветхом завете. — М.; Л., 1931.

Хейзинга Й. (1992) Ното Ьисіепз. В тени завтрашнего дня / Пер. с нидерланд. — М., 1992.

Черепанова С. (2001) Проблема людини в українському мистецтві: Навч. посібн. — Львів, 2001.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Чернгков І.Т. (1992) Археологія та давня історія України. — К, 1992.

Чмихов М.О. (1994) Давня культура: Навч. посібн. — К., 1994.

Чмихов М.О. (1996) Найдавніша історія України // Культурологічні студії: 36. наук, праць. — К, 1996.

Шилов Ю.А. (1999) Праистория Руси // Начала цивилизации: Даниленко В.Н. Ко-смогония первобьітного общества. — Екатеринбург; Москва, 1999.

Шилов Ю.О. (2002) Джерела витоків української етнокультури XIX тис. до н.е.— II тис. н.е. — К.: Аратта, 2002. — 272 с.

Шапошнікова О.Г. (1971) Пам'ятки типу нижнього шару Михайлівки // Археологія Української РСР. — К., 1971. — Т. 1.

Шовкопляс І.Г. (1966) Мистецтво палеоліту // Історія українського мистецтва. — К, 1966. — Т. 1.

Шовкопляс І.Г. (1971) Пізній палеоліт // Археологія Української РСР. — К, 1971. — Т. 1.

Щепинський А.О. (1971) Кеми-обинська культура // Археологія Української РСР. — К, 1971.— Т. 1.

Розділ II

Бібіков С.М. (1971) Ранній етап трипільської культури // Археологія Української РСР. — К, 1971. — Т. 1.

Гарнеє П. (2000) Державність таврів та час її існування // Хроніка 2000. — К, 2000. — Вип. 23. С. 94-104.

Пассек Т.С. (1971) Искусетво трипольских племен // История искусства народов СССР. Т. 1. Искусетво первобьітного общества й древнейших государств на территории СССР. — М, 1971.

Похожаева А.П. (1983) Антропоморфная пластика Триполья. — Новосибирск, 1983.

Рожок С. (1973) Що виявляє нам живопис //Нотатки з мистецтва. — Філядельфія, 1973, червень (13). — С. 35-43.

Телегін Д.Я. (1965) Мистецтво пізнього палеоліту та епохи міді-бронзи // Історія українського мистецтва. — К., УРЕ, 1965. —- Т. 1.

Знеолит Правобережной Украиньї й Молдови // Археология СССР. Знеолит СССР. — М., 1982.

Розділ III

Алексеев А.Ю., Мурзна В.Ю., Ролле Р. (1991) Чортомльїк. Скифский царский курган IV века до н. з. — К, 1991.

Артамонов М.И. (1961) Антропоморфньїе божества в религии скифов // Архео-логические сообщения Государственного Зрмитажа. — 1961. — Вьіп. 2.

Артамонов М.И. (1966) Сокровища скифских курганов в собраниях Государственно­го Зрмитажа. — Л., 1966.

Археология СССР. Античньїе государства Северного Причерноморья. — М., 1984. Безсонова С.С., Раєвський Д.С. (1977) Золота пластина із Сахнівки // Археологія. — 1977. — № 21. — С. 39-50.

Геродот. (1993) "Історія" книг дев'ять. — К, 1993. — С. 180.

Греков Б.М. (1971) СкифьІ. — К, 1971.

Давня історія України. — К, 1998. — Т. 2.

Ильинская В.Н., Тереножкин А.И. (1983) Скифия УІІ-ІУ века до н.з. — К., 1983.

Ільїнська В.Н., Тереножкін А.І. (1971) Скіфський період // Археологія Української РСР. — К, 1971. — Т. 1.

Мозолевський Б. (1983) Скіфський степ. — К., 1983.

Мозолевський Б. (1979) Товста Могила. — К., 1979.

Плетнева С.А. (1982).Кочевники средневековья. — М., 1982.

Полин С.В. (1992) От Скифии к Сарматии. — К, 1992.

Раевский Д.С. (1985) Модель мира скифской культури. — М., 1985.

Русяєва М.В. (1997) Інтерпретація зображень на золотій пластині із Сахнівки // Археологія. — 1977. — № 1. — С. 46-50.

Славін Л.М. (1966) Скіфо-сарматське та античне мистецтво Північного Причорно­мор'я // Історія українського мистецтва — К., 1966. — С. 41-45. — Т.1.

Смирнов К.Ф. (1964) СавроматьІ. — М., 1964.

Тереножкин А.И. (1976) КиммерийцьІ. — К, 1976.

Шрамко Б.А. (1987) Бельское городище скифской зпохи (г. Гелон). — К., 1987.

Яценко И.В. (1971) Исскуство скифских племен Северного Причерноморья // Исто-рия искусства народов СССР. — М., 1971. — Т. 1. — С. 117-140.

Розділ IV

Атипова Л.И. (1988) К проблеме геометрического мира: шахматньїй орнамент // Жизнь мифа в античности: МатериальІ научн. конф. "Випперовские чтения" — 1985. — М., 1988. — Внп. XVIII. — С. 60-97.

Античнне города Северного Причерноморья: очерки истории й культури. —• М.; Л., 1955.

Античньїе государства Северного Причерноморья. М., 1984. — С. 8-25, 211-224.

Античная культура Северного Причерноморья в первьіе века нашей зрн: Сб. науч. тр. — К, 1986.

Античная скульптура Херсонеса. — К., 1976.

Античне мистецтво. Світове мистецтво в музеях України. — К, 1977.

Артамонов М.И. (1948) Скифское государство в Крьіму // Вести. ЛТУ. — 1948. — № 8. — С. 57.

Археология Украинской ССР. — К, 1986.

Бейлис В. (1996) Країна ал-Куманійа у "Географічному творі ал-Ідрісі та Половецька земля Іпатіївського літопису //Марра типсіі: Збір. наук. пр. на пошану Ярослава Дашке-вича з нагоди його 70-річчя. — Львів; Київ, 1996.

Белов Г.Д. (1984) Херсонес Таврический: ист.-археолог. очерк. — Л., 1984.

Блаватский В.Д. (1961) Античная археология Северного Причерноморья. — М., 1961.

Блаватский В.Д. (1964) Пантикапей. Очерки истории столицьі Боспора. — М., 1964.

Бритова И.Н. (1971) Искусство античних городов Северного Причерноморья // История искусства народов СССР. — М., 1971. — Т. 1. — С. 138-183.

Вьісоцкая Т.Н. (1979) Неаполь — столица государства поздних скифов. — К., 1979. — С.198.

Гайдукевич В.Ф. (1949) Боспорское царство. — М.; Л., 1949.

Гайдукевич В.Ф. (1981) Боспорские города. — Л., 1981.

Гарнеє П. (2000) Державність таврів та час її існування // Хроніка 2000. — К, 2000. — Вип. 33. — С. 94-104.

Давня історія України. — К., 1998. — Т. 2. — С. 176-193, 367-451.

Дашевская О.Д. (1962) Граффити на стенах здания в Неаполе Скифском // Сов. археология. — 1962. — № 1. — С. 173-194.

Дашевская О.Д. (1971) Искусство поздних скифов в Крьіму // История искусства народов СССР. — М., 1971. — Т. 1. — С. 184-189.

Дашевская О.Д. (1991) Поздние скифьі в Крьшу // Свод археологических источни­ков. — 1991. — Вьш. ДІ-7. — С. 40-51, 52-55.

Зайцев Ю.Л. (1990) До питання про грецьке населення Неаполя Скіфського // Археологія. — 1990. — С. 83-94.

Иванова А.П. (1961) Скульптура й живопись Боспора. Очерки. — К., 1961.

Кобьілгіна М.Н. (1978) Изображения восточньїх божеств в Северном Причерноморье в первьіе века нашей зрн. •— М., 1978.

Крьіжицкий С.Д. (1985) Ольвия. Историографическое исследование архитектурно-строительньїх комплексов. — К., 1985.

Колтухов С.Г. (1990) Новьіе материальї о периодизации й реконструкции оборо-нительньїх сооружений Неаполя Скифского // Свод археологических источников. — 1990. — № 1. — С. 176-188.

Коноволова І.Г. (2001) Город Росия/Русийа в XII в. // Византийские очерки. Тру-дьі российских ученьїх к XX Международному конгрессу византинистов. — СПб. — С. 129-140.

Литаврин Г.Г. (2000) Византия, Болгарин, Древняя Русь (ІХ-начало XII в.) — СПб., 2000.

Позуровский О.Є. (1992) Кримська Скіфія в кінці II ст. до н. е.-першій половині III ст. н. е. // Археологія. — 1992. — № 2. — С. 129-130.

Русяева В.В. (1982) Античнне теракоти Северо-Западного Причерноморья (VI-! вв. до н. а). — К, 1982.

Славін Л.М. (1966) Античне мистецтво Північного Причорномор'я // Історія укра­їнського мистецтва. — К, 1966. — Т. 1. — С. 31-79.

Славіи Л.М. (1966) Скіфо-сарматське та античне мистецтво Північного Причорно­мор'я // Історія українського мистецтва. — Т.1. — С. 41-51.

Соколовский Н.И. (1971) Деревообрабатьшающее ремесло в античних городах Се-верного Причерноморья. — М., 1971.

Соломоник 9.И. (1977) Сравнительннй анализ свидетельства Страбона й декрета в честь Диофанта о скифских царях // Вести, древн. истории. — 1977. — Вьга. 13. — С. 58.

Шульц П.Н. (1946) Скульптурньїе портретн скифских царей Скилура й Палака // Краткие сообщения ИИМК. — 1946. — Вьш. 12. — С. 44.

Шульц П.Н. (1953) Мавзолей Неаполя Скифского. — М., 1953.

Шелов Д.Б. (1956) Античний мир в Северном Причерноморье. — М., 1956.

Яценко Й.В. (1960) Декоративная роспись общественного здания в Неаполе Скиф­ском. — М., 1960. — № 4, — С. 91. 246

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА. Українське мистецтво у діалозі культур (Валерій Скотний)......З

Розділ /. МИСТЕЦТВО ПАЛЕОЛІТУ...........................................................................................................7

1.1. Художня творчість палеолітичної людини в контексті

теоретичного аналізу (Світлана Черепанова)..............................................................7

Виникнення мистецтва як загальносвітовий феномен і міждисциплінарна наукова проблема. Погляди Платона й Арістотеля. Теорія гри (Ф.Шіллер, Г.Спенсер, Й.Хейзінга). "Археологічні" гіпотези. Конкретно-історичний аналіз. Палеолітичний анімалізм і антропоморфний комплекс — образно-символічне осмислення соціаль­ного буття. Семантика антропоморфної творчості. Тема людини (домінування жі­ночого образу). Знаково-орнаментальні композиції Мізинської стоянки (Україна, Черкащина) та інших регіонів періоду верхнього палеоліту. Дж.Мелларт (Англія) — дослідження неолітичних поселень Чатал-Гуюка (Центральна Турція). ВДаниленко — космогонія первісного суспільства і духовні засади індоєвропейських культур. Пе-трогліфи Кам'яної Могили (Україна); А.Кифішин — спроба дешифрування пра-шумерських написів. Передумови розвитку художнього мислення первісної люди­ни. К.Леві-Строс (Франція) — структурний аналіз первісного мислення. Художня творчість палеолітичної людини з погляду теорії соціокультурної динаміки і світо­вих мистецьких надсистем (П.Сорокін), методології синергетики (І.Пригожин та ін.), концепції пасіонарності (В.Вернадський, Л.Гумільов, Ю.Шилов).

1.2. Початки будівництва пізнього палеоліту на теренах

Східної Європи (Дмитро Крвавич)....................................................................................41

Житлові споруди пізньопалеолітичної людини зі стоянки Мізин — об'єкт світового значення. Кістки мамонта — пластично-творчий будівельний матеріал; єдність функціональних і естетичних чинників, використання меандрового орнаменту і абстрактних композицій. Зміна кліматичних умов, різке потепління та екологічні наслідки Білінгенської катастрофи (8213 р. до н.е., Центральна Швеція).

1.3. Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи

(Дмитро Крвавич)....................................................................................................................................45

Початки пластики на землях України та суміжних територіях (30-10 тис. до н.е.). Мисливська магія і найраніша тематика мистецької творчості людини. Кам'яна Могила — культовий комплекс, найдавніше збережене пізньопалеолітичне свя­тилище Східної Європи. Чуринги. Рельєфні композиції у Гроті Мамонта. Експресія петрогліфів Кам'яної Могили і виразність анімалістичних образів печер Альтамі-ра (Іспанія) та Ляско (Франція). Високохудожня пізньопалеолітична дрібна плас­тика. Статуетки "Венер" — втілення образу Богині Прародительки і духовних, містично-магічних уявлень первісної людини.

Розділ II. МИСТЕЦТВО НЕОЛІТУ ТА ЕПОХИ МІДІ-БРОНЗИ

(Дмитро Крвавич, Володимир Овсійчук)................................................................................58

2.1. Будівництво і живопис Трипілля...........................................................................................58

Витоки традицій української народної архітектури у пам'ятках трипільського бу­дівництва, фіксованих на теренах від Південно-Східного Прикарпаття до Дніпра (IV—III тис. до н.е.). Утворення первісних форм житлових комплексів з ознаками організованих протоміст; аналоги в культурах Близького Сходу (Чатал-Гуюк). Ранній, середній, пізній етапи будівництва трипільців. Впливи Трипілля у мону-ментально-сепукральній (поховальній) архітектурі (культури михайлівського зра­зка та Кемі-Оба). Курганний могильник мідного віку поблизу с. Вербівка (Черка­щина); Виноградинське святилище в Надазов'ї. Зв'язок живопису Трипілля з ар­хітектурою, окремими видами декоративної кераміки і керамічної фігуративної пластики. Ідеологічно-магічна функція трипільського живопису. Розписна трипіль­ська кераміка. Семантика онтологічних живописно-орнаментальних мотивів.

2.2. Антропоморфні стели індоєвропейців.................................................................................80

Поховальні обряди індоєвропейців і традиція антропоморфних стел (У-ПІ тис. до н.е.). Художнє значення і сакральна сутність антропоморфної степової монумента­льної пластики періоду міді-бронзи. Наталівська стела (Уманщина). Керносівський ідол (Дніпропетровщина). Стела із с. Федорівка (Полтавщина). Антропоморфні стели — початковий етап розвитку української монументально-меморіальної скульптури.

2.3. Антропоморфна пластика Трипілля......................................................................................89

Світове значення культури Трипілля-Кукутені; впливи ранньоземлеробських куль­тів Середземномор'я та Середньої Азії неоліта і енеоліта. Ранній, середній, пізній періоди розвитку керамічної трипільської пластики. Семантика, естетика, орна­ментація антропоморфної кераміки. Реалістичні та схематизовані жіночі статует­ки. Тенденції інтеграції культури Трипілля і Степової України на терені поселення Усатового (тепер — територія м. Одеси). Усатівська стела — етапний твір, зумо­влений процесами взаємопроникнення образотворчих іконографічно-онтологічних мотивів світового мистецтва. Катакомбна культура; творення портрета людини на модельованих черепах — приклад започаткування культу предків на землях Укра­їни.

Розділ III. СКІФО-САРМАТСЬКЕ МИСТЕЦТВО (Дмитро Крвавич)...................106

3.1. Архітектура та будівництво Скіфії......................................................................................108

Ідеалізуюча і критична інтерпретації життя кочівних племен в історичних джере­лах. Геродот — поділ скіфів на царських та хліборобських, опис міста Гелон (Біль-ське городище на Полтавщині); житлове і храмове будівництво. Монументальні "царські" кургани скіфської знаті; Нижнє Подніпров'я (IV ст. до н.е.), Північний Кавказ і Прикубання (VII—середина VI ст. до н.е.).

3.2. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів

І тис. до н.е............................................................................................................................................................119

Цивілізаційні системи на тодішніх українських землях: скотарсько-хліборобсько-степова і антично-полісно-міська. Відповідна трансформація мистецтва пластики. Кіммерійські стели-обеліски. Різновиди і стилістичні ознаки скіфської кам'яної скульптури. Художні вироби у скіфському "звіриному стилі". Світове значення золотарства скіфів: дзеркало (Келермеський курган), Чортомлицька ваза-амфо-ра, гребінь (курган Солоха), пектораль (курган Товста Могила), рельєфи торитів, мечів, посудин та ін. Композиція і стилістика діадеми із Сахнівки (Черкащина). Функції скіфських прикрас. Сарматське мистецтво — наслідування художніх тра­дицій скіфів і утворення самобутнього так званого нового звіриного поліхромно-інкрустаційного стилю. Художні вироби сарматів із кургану Хохлач (Новочеркась­кий скарб), кургану поблизу міста Азова та ін. 255

Розділ IV. АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я...........171

4.1. Архітектура античних міст-полісів Північного Причорномор'я

(Дмитро Крвавич, Світлана Черепанова)......................................................................173

Розвиток античної культури і мистецтва на теренах України IV-VI ст. до н.е. — IV ст. н.е. Планування міст згідно з традиціями грецьких митрополій (акрополь, агора, темменос, хора тощо); міста Ольвія, Херсонес Таврійський (громадянська присяга херсонесців), Пантікапей та ін.

4.2. Скульптура античного періоду Північного Причорномор'я

(Дмитро Крвавич)................................................................................................................................188

Спільна діяльність грецьких і місцевих майстрів. Боспорська держава у складі тогочасних міст-полісів. Зразки привозної античної скульптури (голова куроса із Кеп, кругла мармурова база); твори класичного періоду мистецтва Греції (двофі-гурна стела із Ольвії, статуя юного Діоніса та ін.). Місцеве естетичне підґрунття античної пластики причорноморських полісів. Ремінісценції творчості Фідія, Ско-паса, Праксителя. Жанр скульптурного портрета. Золота похоронна маска царя Боспору Рескупоріда. Надгробкова пластика Боспору, Херсонеса, Ольвії. Поши­рення архітектурно-оздоблювальної різьби і статуарної скульптури із дерева. Мо­тиви декоративних скульптурних прикрас саркофагів. Мініатюрна різьба з кістки. Коропластика. Ювелірні вироби.

4.3. Малярство Північного Причорномор'я і Таврії (Дмитро Крвавич).. 205

Стінний та станковий живопис на терені Боспорського царства. Фрескове маляр­ство, розпис саркофага (1899 р., м. Керч); зображення Деметри (курган Велика Близниця). Монументальне живописне оформлення склепу Деметри в античному Пантікапеї (район Глинища). Базовий живопис. Фігурна ваза у вигляді сфінкса із Фанагорії. Платівки із слонової кістки (курган Куль-Оба). Мозаїчний живопис в будівлях античних полісів.

4.4. Мистецтво тавро-русів на Таврійському півострові

(Дмитро Крвавич)................................................................................................................................218

Тлумачення назв "тавро-скіфи" і "тавро-руси" в історичних джерелах. Політичні, економічні, міждержавні, міжетнічні процеси ПІ-ІУ ст. до н.е. у Північному При­чорномор'ї, навали готів і гунів, знищення античних полісів. Неаполь Скіфський — столиця тавро-руського суспільства. Оборонні споруди міста. Типове кам'яне бу­дівництво. Елліністичні впливи у зведенні та оздобленні приватних і громадських споруд. Тенденції монументально-скульптурної верифікації політичних та держа­вних діячів. Фресковий розпис культових споруд. Сепукральна архітектура (мав­золей Неаполя Скіфського). Пам'ятки монументального живопису, декоративні малюнки на стінах поховальних камер. Шахматний орнамент. Образ людини в ми­стецтві Таврії. Мистецтво тавро-русів — складова духовної спадщини народів Півдня України, які творили історичне тло праукраїнського етносу.

ПІСЛЯМОВА (Дмитро Крвавич, Світлана Черепанова)...........................................................235

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА (Світлана Черепанова)......................'...................................240

ПОКАЖЧИК ІМЕН (Світлана Черепанова).........................................................................................244

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ (Світлана Черепанова)...........................................................................246

ДОДАТОК. Ілюстрації в кольорі

Дата добавления: 2015-05-24