Географія перших колоніальних імперій

Що вивчає історична фізична географія?

Географія окремих галузей мануфактурного виробництва.

Вказати території, відкриті та досліджені Жаком Картьє.

Політична карта Європи XVI ст.

Сновні риси географії населення Раннього Середньовіччя.

Вказати території, відкриті та досліджені Кіросом і Торрссом.

Політична карта середньовічної Азії.

Географічне поширення середньовічних цивілізацій.

Вказати території, відкриті та досліджені Франциско Піссаро.

Географія релігій середньовічної Європи.

Варварський світ і його географічне поширення Готи гунны сармати.

Географічні відомості про давньогрецькі землі в УІ-Х сг.

Картографування Землі. Видання карт і атласів. Створення географічних товариств. Диференціація географічних досліджень у ХХ ст.

Географія цивілізацій Середземномор'я. Антична і елліністична географія.

Елліністичний (IV-I ст. до н. е..). Короткочасне твердження світової держави Олександра Македонського. Зародження, розквіт і розпад елліністичної греко-східної державності. 3 періоди.

Франси́ско Піса́рро 15-16 ст., завойовник імперії Інків та засновник міста Ліма, сучасної столиці Перу. Южная Америка, Перу

Жак Картьє́ перший європеєць, що піднявся рікою Св. Лаврентія в 1534 році.

Карт'є відкрив острови Мадлен і Сен-Жан (нині — острів Принца Едварда) і проплив рікою Св. Лаврентія до майбутніх Квебеку і Монреаля, проте не зумів відкрити Північно-Західний прохід (у Тихий океан), якого шукав як багато інших мореплавців.

Саме Жаку Картьє світ зобов'язаний появою назви Канада

39. Причини і наслідки Великих географічних відкриттів. Формування світового ринку

Вивчає конкретну географію минулого та ї зміни на різних історичних етапах, та взаємодію природних та соц. економічних і територіальних систем

42. Історична географія в системі географічних наук. Визначення дисципліни.

Колоніальна політика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках ^[1].

Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за допомогою військового, політично та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.

колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку.

Першими виступають на арену світової колоніальної політики іспанці та португальці. На початку 16 ст. португальці захоплюють Бразилію, закріплюються на Молуккських островах, на Цейлоні, добираються до Ост-Індії, Китаю, де захоплюють Макао. Іспанці закріплюються на Антільських островах, у Мексиці (1521), в Перу (1531). Їх політика зводиться до винищення туземного населення та експлуатації негрів, що вони їх завозять із Африки.

Колоніальна перевага цих країн була недовгою. Їм на зміну приходять Голандія, Франція та Англія.

Початок Французької колонізації припадає на 16 ст. У 17 ст. французи захоплюють Канаду (1598—1608), Луізіану, кілька Вест-Індських островів, проникають ув Індію та Африку. Проте їх колоніальні успіхи виявилися короткочасними.

На колоніальну арену виходить Англія і швидко перетворюється в потужну колоніальну державу.

Поза колоніальною системою у XVII—XVIII ст. залишалися іще значна частина держав Сходу: Китай, Японія, Иран, Турція, держави Середньої Азії.

Дата добавления: 2015-05-24