У відновлювальному процесі

Обліку

Ний на дохід на акцію.

Коефіцієнт конверсії – кількість акцій, на які можна обміняти конве-ртовані цінні папери. Обчислюється діленням номінальної вартості на ціну конверсії.

Коефіцієнт кореляції – показник рівня взаємозалежності між двома змінними.

Коефіцієнт кратності – дохід до вирахування податків і відсотків, по-

відсотків ділений на річні витрати на сплату відсотків (по-

казник того, як підприємство може покрити свої виплати на сплату відсотків).

Коефіцієнт окупності – чистий прибуток після сплати податків, поділе-

власного капіталу лений на власний капітал.

Коефіцієнт β (бета) – показник вимірювання систематичного ризи- ку.

Коефіцієнт чистого – частка від ділення чистого прибутку після

прибутку сплати податків на виручку від продажу товарів.

Короткострокові – інвестиції терміном до одного року задля вигі-

інвестиції дного розміщення тимчасово вільних грошових коштів.

Критерій – кількісний показник або правило, відповідно до якого варіанти досягнення мети розташову-ються в порядку їх переваги; критерії не є виміром мети діяльності.

Критерії прийняття – норми, у відповідності з якими можуть прий-

рішень матися альтернативні рішення.

Купонна ставка – відсоткова ставка, яка сплачується щокварта-

тально, кожне півріччя або щорічно власникові облігації.

Ланцюжок цінностей – оцінка основних видів діяльності підприємст-ва щодо створення продукції та вплив на процес виробництва допоміжних видів діяльності.

Ліквідаційна вартість – ціна продажу активів, що повністю амортизо-

зовані.

Ліквідність – готовність грошових коштів (інших активів) до платежу, коли перевага віддається готівці перед її інвестуванням надією на майбутній прибуток.

Майбутня вартість – вартість інвестиції через визначений період з урахуванням певної відсоткової ставки.

Маржинальний метод – врахування змінних і постійних витрат.

Метод аналізу витрат – визначена діяльність, функції і процеси з роз-

ланцюжка цінностей робки, виробництва, доставки, маркетингу про-дукції або послуг.

Метод аналізу – визначення змін чистої теперішнього вартості

чутливості реагування проекту залежно від зміни факторів обсягу про-дажів товарів, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, ставки дисконту та інших.

Метод відсотку від – метод прогнозування, що грунтується на при-

продажу пущенні про стійке співвідношення різних ста-

тей звіту про фінансові результати та балансу до обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Метод групувань – науково обгрунтована обробка зібраних в про-цесі спостереження матеріалів, спрямована на узагальнення індивідуальних даних з метою виявлення характерних рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу (процесу).

Метод Дельфі – метод прогнозування, що базується на досягне-нні згоди групою експертів.

Метод економічного – науково поставлений дослід, активне втручан-

експерименту ня в економічний процес і спостереження за результатами. Межа покриття постійних витрат і прибутків – ціна продажу товару за вирахуван-ням змінних витрат.

Метод експертних – врахування суб’єктивних думок експертів про

оцінок майбутній стан підприємства.

Метод екстраполяції – статистичні спостереження за динамікою трендів певного показника, визначення тенденції його

розвитку й продовження його в майбутньому, тобто виявлення закономірності минулого розвитку в майбутньому.

Метод комісії – організація “круглого столу” чи інших подіб-них заходів для узгодження думок експертів.

Метод “мозкових атак” – колективна генерація ідей та творче вирішення поставлених проблем.

Метод оцінки конкуре- – аналіз галузі (ринку певного товару) й оцінка

нтоспроможності конкурентів за основними критеріями, що забезпечують конкурентні переваги.

Метод середньої – розрахунок вартості, витрат як добутку серед-

вартості ньої ціни одиниці товару, продукції цінних па-перів і кількості одиниць.

Метод системного – дослідження різних об’єктів за допомогою їх

аналізу представлення як систем і аналіз цих систем.

Метод участі у капіталі – один з методів обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується із збільшенням, зменшенням частки інвестора у власному капіталі об’єкта

інвестування.

Методи визначення – розрахунок ефективності, результативності:

продуктивності натуральний, трудовий, вартісний.

Мінливість – коливання значень певного показника навколо визначеної величини, такої, як середньоариф-метичне значення цього показника.

Місія – послання, адресоване зовнішнім і внутрішнім користувачам.

Моделювання – використання гіпотетичних ситуацій, схожих на реальні.

Модель динамічна – модель, що описує розвиток явищ або проце-сів у часі через встановлення залежності внутрішніх змінних (параметрів) об’єкта, що моделюється, від внутрішніх та зовнішних (параметрів) попереднього періоду.

Модель ділової переваги – система стратегічного аналізу і контролю, елементами якої виступають стратегічні сфери і взаємозв’язок між ними (останні визначаються за допомогою так званої “імовірнісної логіки”). Призначена для періодичної перевірки результативності бізнесу і визначення змін, потрібно внести у системи планування й управління фірмою.

Модель оцінки – теоретична модель, що визначає необхідну

капітальних активів ставку доходу від певних активів, враховуючи чутливість реагування дохідності окремих активів на зміну показників, які відображають

загальну ринкову ставку доходу.

Моделювання – розробка моделей явищ і процесів, із можливі-стю обрахування поведінки (стану) таких за

змінності певних показників і критеріїв.

Мультиплікатор – коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв’язку – впливу однієї величини (вхідної) на іншу (вихідну) у керованій системі.

Накладні витрати – додаткові до основних виробничі витрати, по-в’язані з господарським обслуговуванням виробництва, утриманням апарату управління підприємства, створенням належних умов праці, з організацією реалізації продукції (утримання складського господарства, збутових баз, транспортні витрати), що включаються до складу собівартості продукції.

Невизначеність – ситуація, коли майбутні події, які можуть сут-тєво вплинути на фінансовий стан підприємства та його результати, достовірно не передбачаються та не оцінюються.

Негативний гудвіл – перевищення вартості частки покупця у спра-ведливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання.

Нееластичність – незалежність або незначна змінюваність пев-ного показника за зміни вихідного показника, що аналізується.

Необігові (необоротні) – матеріальні, нематериальні та фінансові ре-

активи сурси, термін використання яких перевищує

календарний рік (або операційний цикл).

Необхідна ставка – мінімальний майбутній дохід, на який погод-

доходу жується інвестор, вкладаючі гроші.

Неоплачений капітал – заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капітала.

Неплатоспроможність – неспроможність сплатити борги.

Нерозподілений прибуток – сума прибутку, що реінвестується у підпри-ємство (сума прибутку, що є у розпорядженні підприємства до прийняття рішення про виплату дивідендів).

Нетто-активи – вартість капіталу компанії за її ринковою ці-ною з урахуванням її нематеріальних активів і боргових зобов’язань.

Нетто-вартість – різниця між активами і пасивами підприємст-

підприємства ва, яка становить її власний капітал.

Нетто-грошовий потік – різниця між нетто-прибутком і платежами підприємства плюс амортизаційні відрахування.

Нетто-дохід – дохід, який залишається у підприємства після всіх відрахувань.

Норма – максимально допустима величина матеріаль-них, трудових і фінансових ресурсів для виробництва одиниці продукції, встановлена для певних господарських умов.

Норма оборота – відношення річного обсягу продаж до обсягу товарів, що зберігаються на складі в середньому протягом року.

Норма прибутку – відношення додаткової вартості до всього аван-сованого капіталу, виражене у відсотках.

Норма рентабельності – показник ефективності економічної діяльно-сті підприємства, узагальнене відображення раціональності використання наявних ресурсів.

Норма трансформації – збільшення випуску товару, якого можна до-

гранична сягти скороченням випуску іншого товару на одиницю, або скороченням випуску товару, необхідним для збільшеннявипуску іншого товару на одиницю.

Нормативи – показники, що характеризують рівень вико-

ристання знарядь і засобів праці, предметів праці, живої праці, грошових коштів, їх витрат на одиницю продукції, площі, обсягу і т.ін.

Нормування – розробка нормативів і встановлення норм ви-трат певних видів ресурсів.

Нормування оборотних – встановлення оптимальних розмірів оборот-

засобів них засобів, необхідних для забезпечення безпе- рервного ефективного виробництва.

Обачність – принцип фінансової звітності підприємства, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються у процесі обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Облігація – еміційний цінний папер, що являє собою зо-бов’язання щодо виплати підприємством-емітентом його власникові номінальної вартості облігації (та обумовлених відсотків).

Оборот –замкнутий цикл відтворення (у виробництві, при обміні тощо); рух товарів, грошових коштів

Оборот активів – показник використання активів, що визнача-ється як співвідношення чистої виручки з продаж до середньої величини сукупних активів компанії; є одним з показників ефективності використання активів.

Оборотні засоби – грошові кошти підприємства, що авансуються в об’єкти, які використовуються в межах одного відновлювального циклу або в короткостро-ковому періоді (до одного року) – запаси сировини, матеріалів, інструменти, інвентар, запаси готової продукції, кошти в розрахунках.

Оборотність грошей – кількість оборотів, які роблятьза рік грошові кошти підприємства.

Оборотність обігових – постійно відновлювальний рух грошових ко-

коштів штів підприємства у сфері виробництва таобігу; розрізняють чотири стадії: грошові кошти, виробничі запаси, незавершена продукція, готова продукція; оцінюється коефіцієнтом оборотності обігових коштів, тривалістю одного обороту в днях.

Оборотність основних – повернення авансових оборотних коштів за

засобів період від часу купівлі необхідних матеріальних

цінностей для виготовлення певної продукції до отримання готівки за її реалізацію; визначається кількістю оборотів оборотних коштів, що є часткою від ділення собівартості реалізованої продукції на середню суму оборотних коштів, що були в розпорядженні підприємства в пев-ний проміжок часу.

Обстеження – нагляд, перевірка, спеціальне вивчення пробле-ми. Можливі вибіркове статистичне обстеження, управлінське обстеження, технологічне та ін.

Обсяг – кількісний економічний показник, що відобра-жає величину затрат ресурсів, окремих факторів виробництва, попиту і пропозиції товарів і послуг і вимірюється у вартісних (грошових) або натуральних (фізичних) одиницях.

Ознака – характерна риса, властивість, якість цілісної економічної системи, її окремих стадій і етапів, а також певних економічних явищ і процесів.

Окупність інвестицій – чистий прибуток після сплати податків, поділе-ний на активи.

Операційний леверидж – регулювання постійних витрат для збільшення прибутку фірми.

Операційний цикл – період часу між придбанням сировини (інших ресурсів) для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації продукції.

Опитування експертів – метод прогнозування, за якого думки експер-тів у різних галузях зводяться до єдиного, усереднюються.

Оптимальна структура – теоретична структура капіталу, за якої досяга-

капіталу гається найнижча якої вартість капіталу та най- вищий дохід.

Оптимальний критерій – показник (система показників) якості роботи

системи (суб’єкта), значення якого (яких) має бути мінімізоване за певних обмежень.

Оптимальність – найкращий спосіб економічних дій (вирішення суперечностей).

Оптимізація – обрання найкращого варіанта рішення з бага-тьох можливих; приведення системи в оптимальний (найбільш вигідний) стан.

Опціон – право купувати та продавати акції за визначе-ною ціною.

Опціонні стратегії - методика, яку використовують інвестори на ринку цінних паперів для формування портфеля фінансових активів і управління ними з метою отримання достатньо широкого спектра інструментів і вибору оптимального з них залежно від ситуації на ринку (відкриті позиції, закриті позиції, комбіновані стратегії).

Оренда – угода, з якою орендатор набуває права користу-

стування.

Орендаопераційна – оренда інша, ніж фінансова.

Оренда фінансова – це оренда, що передбачає передачу орендарю.

Оцінка – процес вираження інформації, що має значення для господарських відносин, у грошовому вартісному вимірі.

Оцінка економічна – кількісна міра впливу економічних процесів, господарських дій тощо на результативність (ефективність) функціонування економічних систем чи структур.

Оцінка номінальна – один із інструментів і результатів економічно-ного виміру, який своєю структурою і загаль-ною величиною, відображає лише власний обсяг економічних параметрів та економічних процесів.

Оцінка оборотних коштів – система способів виміру вартості оборотних засобів (матеріальних цінностей), вартість яких повністю переходить на собівартість продукції.

Оцінка основних засобів - система способів вимірювання вартості осно-новних засобів залежно від конкретної мети і завдань обліку та аналізу.

Оцінювання лінейно- – тип економічного оцінювання (економічного

масштабне (елементарне) виміру), за якого економічні форми визначають-ся кількісно лише щодо їх власного змісту і

здійснюється у певній системі взаємодій.

Оцінювання системне – один із функціональних типів економічного вимірювання, що полягає у здійсненні вимірювальних процедур, результати яких відображають вплив одних елементів систем на інші (або на результативність функціонування систем загалом).

Очікувані доходи – майбутні доходи від інвестицій, на які сподіва-ються інвестори.

Параметр – показник, величина якого істотно впливає на економічні процеси.

Пасиви стійкі – частина оборотних засобів, що порівнюються до власних, але не належать підприємству і перебувають у його господарському обороті.

Перевага ліквідності – вибір між можливими варіантами, за якого вибір припадає активам у грошовій формі, а не на інші менш ліквідні активи.

Перегрупування акцій – перегляд співвідношення міжобсягами стату-тного капіталу та вартістю акцій підприємства внаслідок заміни привілейованих акцій на прості (випуску привілейованих акцій обміном на прості) або обміну акцій внаслідок зміни номіналу акцій.

Переоцінка – дооцінка (збільшення вартості) або уцінення (зменшення вартості) активів підприємства внаслідок зміни економічної кон’юнктури, зміни валютних курсів, поліпшення чи зношення основних фондів, зміни ринкової вартості здійснених інвестицій.

Період базовий – певний період часу (місяць, рік і т. ін.) з дани-ми якого зіставляються дані іншого періоду.

Період окупності – термін, упродовж якого вкладена сума інвести-

цій в певний інвестиційний проект повністю повертається.

Підприємницький ризик – ризикованість вкладеньв активи підприємст-ва, що не дає боргів; невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності.

Піраміда фінансова – розподіл активів підприємства за рівнями ризи-ку, за якого обсяг капіталовкладень обернено пропорційний ризику.

План – найвища та найскладніша форма (модель) май-бутнього, що передбачає виділення ресурсів та систему заходів: комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, а також шляхи і способи досягнення цілей і завдань, необхідні для цього ресурси.

Планування оптимальне – комплекс методів, за допомогою яких із де-кількох альтернативних варіантів плану або програми розвитку обирається такий, який забезпечує найефективніше використання ресурсів і отримання найбільшого прибутку.

Платоспроможність – здатність суб’єкта своєчасно і в повному обся-зі виконувати свої зобов’язання, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій.

Повна раціональність – припущення в окремих економічних концеп-ціях, згідно з яким суб’єкти повністю використовують доступну їм інформацію, на основі якої розраховують найраціональніше використання доходів, їх реакцію на зміну цін, іншу кон’юнктуру і т.п.

Податковий коректор – ступінь впливу на ефект фінансового леверид-жу рівня оподаткування прибутку.

Подвійно-понижуючий – метод нарахування амортизації активів, коли

балансовий метод балансова вартість активів списується за нормою, що, як правило, удвічі вища за норму амортизації при рівномірному нарахуванні зносу.

Позитивні методи – пізнавальні методи застосування емпіричних

економічного аналізу фактів: формалізування економічних процесів до певної математичної (вербальної, матричної) форми; індукції; аналізу практики господарювання; абстракції; аналізу історичної практики розвитку систем, процесів, явищ; інші графічні, матрічні, економетрічні методи.

Показник – кількісна характеристика певної особливості об’єктів і процесів; якісно визначена змінна величина, що набуває повного значення з множини можливих, що є результатом намірів чи розрахунків.

Показник дохідності – відносний показник, що визначається як спів-відношення величини усього отриманого підприємством доходу за певний період (як правило, за рік) у розрахунку на 100 % акцій до їх поточної ціни.

Показник конкуренто - – показник, який синтезує окремі показники і

спроможності груповий і відображає загальний рівень задоволення по-

треби.

Показник конкурентоспро-- – відношення групового показника за технічни-

можності інтегральний ними параметрами товару до групового показни-ка за економічними його параметрами.

Показник – відношення певного технічного (натурального)

конкурентоспроможності показника параметру товару до економічного по-

одиничний казника за умови задоволення потреб спожива-чів.

Показник оборотності – показник швидкості обороту оборотних оборотних засобів засобів (період, упродавж якого авансовані ко-

шти здійснюють повний обіг) і тривалості обороту.

Показник фінансового – співвідношення суми основного капіталу до

стану підприємства функціонуючого, поточного боргу підприємст-

Дата добавления: 2015-05-24