Поясніть методи стимулювання і мотивації діяльності та поведінки (змагання, ігри, методи заохочення й осуду, покарання)

Поясніть методи організації діяльності та формування досвіду громадянської поведінки(методи педагогічної вимоги, привчання і вправлення, громадська думка, методи спільних виховних ситуацій).

До групи методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вічьного вибору, ігровий метод. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців.

Тренування- метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.

Привчання- метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. На жорсткому привчанні базуються всі казармові системи виховання, наприклад, армійська, де цей метод поєднується з покаранням.

Педагогічна вимога - метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них тих чи інших якостей.

Залежно від форми пред'явлення вимоги бувають прямі й опосередковані. Для прямої вимоги характерні імперативність, визначеність, конкретність, точність, однозначність. Ці вимоги висуваються рішучим тоном, причому можлива ціла гамма відтінків, які виражаються інтонацією, силою голосу, мімікою.

Опосередкованівимоги (порада, прохання, довір'я, схвалення тощо) відрізняються від прямих тим, що стимулом для зумовленої дії стає вже не стільки сама вимога, скільки спричинені нею психологічні фактори: переживання, інтереси, прагнення самих дітей.

Громадська думка— відображення колективної думки, активна впливова сила в руках умілого вихователя. Етапи формування громадської думки такі: а) виявлення і вивчення індивідуальних думок; б) узагальнення і об'єднання думок; в) цілеспрямована діяльність і творчість колективу.

Привчання— організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки. Метод привчання має особливе значення у вихованні, учень повинен постійно дотримуватися певних вимог з перших же днів перебування у школі.

методи спеціальних виховних ситуацій

Прийом удаваної байдужості полягає в тому, що педагог завдяки своїй витримці робить вигляд, що нічого не помітив, і цим роззброює вихованця, який відмовляється від своєї затії.

Колективна творча справа — це конкретне втілення багатогранної громадської турботи в єдності трьох сторін — практичної, організаторської, виховної. Колективні творчі справи бувають: пізнавальні, трудові, художні, спортивні, святкові.

До цих методів належать – змагання, заохочення і покарання.

Змагання. Ґрунтується на природній схильності особистості до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Виховна сила змагання виявляється лише за умови, що воно стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу. Воно організовую, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати, змушує відстаючих підтягуватися до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи. Форми змагання – конкурси, олімпіади, фестивалі, виставки, спартакіади, вікторини та інше.

Заохочення. Суть його полягає у схваленні позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. Метою його є спрямування поведінки учня в потрібне русло, зміцнення в ньому впевненості у власних силах, посилення прагнення до позитивних вчинків. Види заохочення – подяка директора, вміщення фото на дошку відмінників навчання, нагородження грамотою, цінним подарунком.

Покарання. Він полягає у несхваленні, осуді негативних дій і вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Усвідомлюючи неминучість покарання, учень намагається перебороти в собі шкідливі потяги і звички, викорінювати негативні вчинки, привчається до дисципліни і порядку. Види покарання – догана за наказом директора, усне зауваження, зауваження із записом у щоденнику, зниження оцінки за поведінку. Найбільше покарання – виключення порушника зі школи.

Гра — один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.

58. Охарактеризуйте методи контролю та самоконтролю у виховання (самоаналіз, самонавіювання, самоконтроль і самооцінка). Поясніть прийоми виховання.

Методи контролю і самоконтролю забезпечують пере­вірку рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. З цією метою використовують методи усного, письмового, текстового, графічного, програмованого кон­тролю, практичної перевірки, самоконтролю, а також ме­тоди самооцінки.

Метод самоконтролю. Передбачає формування в учнів уміння самостійно контролювати ступінь засвоєння навчального матеріалу, знаходити допущені помилки, неточності, визначати способи ліквідації виявлених прогалин.

Метод самооцінки. Він передбачає критичне ставлен­ня учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооці­нюють себе, оцінюють себе адекватно. Для формування са­моконтролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецен­зування відповідей інших учнів тощо.

Метод консультативної допомоги учням у процесі самовиховання передбачає і ознайомлення з прийомами самонавіювання, важливим і ефективним елементом техніки самовиховання.

Самонаказ. “Візьми себе в руки!”, “Не нервуй!”, “Заспокойся!” тощо. Самонаказ допомагає людям у ситуаціях, коли не вистачає волі для виконання певної дії.

Самоаналіз. Він дозволяє виявляти позитивні і негативні моменти минулих вчинків аби уникати помилок у майбутньому. Треба рекомендувати вихованцям привчатися до письмового самоаналізу, пропонуючи відповідати на такі питання.

Дата добавления: 2015-05-24