Передумови і рушійні сили еволюції ( за Ч. Дарвіном )

Основні положення еволюційного вчення Ч. Дарвіна.

Еволюційна теорія Дарвіна є цілісне вчення про історичний розвиток органічного світу. Вона охоплює широке коло проблем, найважливішими з яких є докази еволюції, виявлення рушійних сил еволюції, визначення шляхів і закономірностей еволюційного процесу. Сутність еволюційного вчення полягає в наступних основних положеннях:
1. Усі види живих істот, що населяють Землю, ніколи не були кимось створені.
2. Виникнувши природним шляхом, органічні форми повільно і поступово перетворювалися й удосконалювалися відповідно до навколишніх умов.
3. В основі перетворення видів у природі лежать такі властивості організмів, як мінливість і спадковість, а також постійно відбувається в природі природний відбір. Природний відбір здійснюється через складну взаємодію організмів один з одним і з чинниками неживої природи; ці взаємини Дарвін назвав боротьбою за існування.
4. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов їх проживання і різноманіття видів у природі.

У еволюційної теорії Дарвіна передумовою еволюції є спадкова мінливість, а рушійними силами еволюції - боротьба за існування і природний добір. При створенні еволюційної теорії Ч. Дарвін багаторазово звертається до результатів селекційної практики. Він намагається з'ясувати походження порід домашніх тварин і сортів рослин, розкрити причини різноманіття порід та сортів і виявити методи, за допомогою яких вони були отримані.

Дарвін виходив з того, що культурні рослини і домашні тварини по ряду ознак подібні з певними дикими видами, а це неможливо пояснити з позиції теорії творіння. Звідси витікала гіпотеза, згідно з якою культурні форми походять від диких видів. З іншого боку, введені в культуру рослини і приручені тварини не залишилися незмінними: людина не тільки вибрав з дикої флори і фауни цікавлять його види, але й істотно змінив їх у потрібному напрямку, створивши при цьому з небагатьох диких видів велику кількість сортів рослин та порід тварин.

Дарвін показав, що основою різноманіття сортів і порід є мінливість - процес виникнення відмінностей у нащадків у порівнянні з предками, які обумовлюють різноманіття особин в межах сорту, породи. Дарвін вважає, що причинами мінливості є вплив на організми факторів зовнішнього середовища, а також природа самих організмів (так як кожен з них специфічно реагує на вплив зовнішнього середовища). Визначивши для себе ставлення до питання про причини ізмеічівості, Дарвін аналізує форми мінливості і виділяє серед них три: певну, невизначену і корелятивну.
Певна, або групова, мінливість - це мінливість, яка виникає під впливом якого-небудь фактора середовища, чинного однаково на всі особини сорту або породи і змінюється в певному напрямку. Прикладами такої мінливості можуть бути збільшення маси тіла у всіх особин тварин при хорошому годуванні зміна волосяного покриву під впливом клімату і т.д. Певна мінливість є масовою, охоплює всі покоління і виражається у кожної особини подібним чином. Вона неспадкова, тобто у нащадків зміненої групи при приміщенні їх в інші умови середовища придбані батьками ознаки не успадковуються.
Невизначена, або індивідуальна, мінливість проявляється специфічно у кожної особини, тобто, одинична, індивідуальна за своїм характером. При невизначеної мінливості з'являються різноманітні відмінності у особин одного і того ж сорту, породи, якими в подібних умовах одна особина відрізняється від інших. Дана форма мінливості невизначена, тобто ознака в одних і тих же умовах може змінюватися в різних напрямах. Наприклад, в одного сорту рослин з'являються екземпляри з різним забарвленням квіток, різною інтенсивністю забарвлення пелюсток і т.п. Причина такого явища Дарвіну була невідома. Невизначена мінливість має спадковий характер, тобто стійко передається нащадкам. У цьому полягає її важливе значення для еволюції.
При корелятивній, або співвідносній мінливості зміна в будь-якому одному органі є причиною змін в інших органах. Наприклад, у собак з погано розвиненим шерстним покривом зазвичай недорозвинені зуби, голуби з оперенням ногами мають перетинки між пальцями, у голубів з довгим дзьобом звичайно довгі ноги, білі кішки з блакитними очима зазвичай глухі. З факторів корелятивної мінливості Дарвін робить важливий висновок: людина, відбираючи яку-небудь особливість будови, майже «напевно буде ненавмисно змінювати і інші частини організму на підставі таємничих законів кореляції». Визначивши форму мінливості, Дарвін приходить до висновку, що для еволюційного процесу важливі лише спадкові зміни, тому що тільки вони можуть накопичуватися з покоління в покоління. Згідно з Дарвіном, основні фактори еволюції культурних форм - це спадкова мінливість і добір, вироблений людиною (такий відбір Дарвін назвав штучним).
Які ж рушійні сили еволюції видів у природі?

Пояснення історичної змінності видів Дарвін вважав можливим тільки через розкриття причин пристосовності до певних умов. Дарвін прийшов до висновку, що пристосованість природних видів, так само як і культурних форм, - результат відбору, але він проводився не людиною, а умовами середовища.
До факторів, що обмежують чисельність видів (це означає, що викликає боротьбу за існування), Дарвін відносить кількість їжі, наявність хижаків, різні захворювання і несприятливі кліматичні умови. Ці фактори можуть впливати на чисельність видів безпосередньо й опосередковано, через мету складних взаємин. Дуже велику роль в обмеженні чисельності видів грають взаємні суперечності між організмами.

Наприклад, пророслі насіння гинуть частіше всією від того, що проросло на грунті, вже густо зарослої іншими рослинами. Ці протиріччя приймають особливо гострий характер у тих випадках, коли питання йде про взаємини між організмами, що володіють подібними потребами і близькою організацією. Тому боротьба за існування між видами одного роду жорсткіше, ніж між видами різних родів. Ще напруженіше протиріччя між особинами одного і того ж виду (внутрішньовидова боротьба).
У виникнення боротьби за існування, крім перенаселення, Дарвін бачив і інші причини. Найзагальнішою її причиною слід вважати той факт, що будь-який організм тільки щодо пристосований до навколишнього її середовища, яка так чи інакше не цілком відповідає його вимогам. Пояснюється це тим, що фізико-хімічні і тим більше біотичні умови середовища завжди коливаються або змінюються в якомусь певному напрямку. Це коливання температури, кількості вологи, сонячного світла, складу і концентрації соляного розчину у водоймі, коливання кількості їжі, чисельності та активності ворогів, швидкості розмноження паразитів.
Природним результатом протиріч між організмами та зовнішнім середовищем є винищення частини особин видів. Якщо частина особин кожного виду гине в боротьбі за існування, то інші виявляються здатними подолати несприятливі умови. Виживання найбільш пристосованих особин Дарвін називав природним відбором. Під ним не слід розуміти якийсь вибір, тому що тут ми маємо лише природний наслідок загибелі менш пристосованих. Природний відбір реалізується через дію природних факторів середовища (температура, вологість, світло, паразити, конкуренти, вороги, труднощі добування їжі).

Природний відбір діє через збереження і накопичення дрібних спадкових змін. Відбір відбувається безперервно на протягу нескінченної низки зійшовши один за одним поколінь і зберігає головним чином ті форми, які більшою мірою відповідають даним умовам. Природний відбір і елімінація частини особливої ​​виду нерозривно пов'язані між собою і є необхідною умовою еволюції видів у природі.

Схема дії природного відбору в системі виду, за Дарвіном, зводиться до наступного:
1. Мінливість властива будь-якій групі тварин і рослин, і організми відрізняються один від одного в багатьох різних відносинах.
2. Число організмів кожного виду, які народжуються на світ, більше того числа, яке може знайти їжу і вижити. Тим не менш, оскільки чисельність кожного виду в природних умовах постійна, слід припускати, що велика частина потомства гине. Якщо б всі нащадки якого-небудь виду виживали і розмножувалися, то дуже скоро вони витіснили б всі інші види на земній кулі.
3. Оскільки народжується більше особин, ніж може вижити, відбувається боротьба за існування, конкуренція за їжу та місце проживання. Це може бути активна боротьба не на життя, а на смерть або менш явна, але не менш дієва конкуренція, як, наприклад, при переживанні рослинами посухи чи холоду.
4. Серед безлічі змін, що спостерігаються у живих істот, одні полегшують виживання в боротьбі за існування, інші ж приводять до того, що їх власники гинуть. Концепція «виживання найбільш пристосованих» являє собою ядро ​​теорії природного відбору.
5. Виживають особини дають початок наступному поколінню, і таким чином «вдалі» зміни передаються наступним поколінням. У результаті кожне наступне покоління виявляється все більш пристосованим до середовища проживання, по мірі зміни середовища виникають подальші пристосування. Якщо природний відбір діє протягом багатьох років, то, останні нащадки можуть виявитися настільки несхожими зі своїми предками що їх можна буде виділити в самостійний вид. Може також статися, що деякі члени даної групи особин придбають одні зміни і виявляться пристосованими до навколишнього середовища одним способом, тоді як інші її члени, що володіють іншим комплексом змін, виявляться пристосовані інакше; таїмо шляхом від одного предкового виду за умови ізоляції подібних груп може виникнути два і більше видів.

Дата добавления: 2015-05-24