Созінов Олексій Олексійович

Наукова діяльність

За участю А. М. Шевченка розроблено генетичні основи та методику нового напрямку в селекції гороху — на поєднання комплексу господарсько-корисних якостей із стійкістю до висипання насіння, стійкістю до стовбуріння та вилягання рослин. Виведено та впроваджено у виробництво стійкі до висипання насіння, високоврожайні сорти гороху: Неосипаючий 1, Трудівник (у радянські роки був добре знаний як "Труженик"), Надійний, Первоцвіт, Тенакс, Напарник, Донбас, Кормовик, Комбайновий-1, Луганський, Степовик, Вінець, Овочеве диво, цінні за якістю зерна. Створено високоврожайні сорти інших зернобобових культур — Луганець (нут), Колорит (нут), Смачний (нут), Луганчанка (сочевиця), Ворошиловградська (озима вика), Орнамент (нут), Добробут (нут), а також нові сорти озимої пшениці та озимого тритикале та інші.

Анатолій Михайлович Шевченко опублікував понад 200 наукових праць, має 15 авторських свідоцтв.

Під керівництвом А. М. Шевченка захищено понад 10 кандидатських дисертацій (зокрема, О. П. Трунов, О. І. Денисенко, Т. С. Кірпічова, В. Ю. Скитський, В. М. Гелюх та ін.).

Созінов Олексій Олексійович (* 26 квітня 1930, Єржово Рибницького району УРСР — сучасна Республіка Молдова) — український селекціонер та дослідник. Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «За заслуги», Почесними відзнаками Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, НАН України, УААН, медалями, Почесними грамотами, дипломами ВДНГ СРСР і України, 1990 — заслужений діяч науки і техніки України, лауреат: Державної премії Російської Федерації -в галузі науки і техніки, Державної премії України в галузі науки і техніки. Депутат Верховної Ради СРСР в 1988-91 роках.

В 1944-48 роках працював робітником-механізатором в елітгоспі «Дачне» Одеської області.

1954 року закінчив агрономічний факультет Одеського сільськогосподарського інституту по профілю селекції та насінництва.

З 1955 року працює в Всесоюзному селекційно-генетичному інституті Одеси, у 1971-78 роках — його директор.

Кандидатську дисертацію — «Пивоварський ячмінь півдня України» — захистив 1959, докторську — «Якість зерна пшениці півдня України та шляхи його покращення» — 1970 року.

В 1978-82 роках — перший віце-президент ВАСГНІЛ; з 1981 по 1987 рік — директор Інституту загальної генетики ім. М. І. Вавилова АН СРСР в Москві. В 1987—90 роках — голова Президії Південного відділення ВАСГНІЛ в Києві, заступник голови Держагропрому УРСР.

В 1990—96 роках — перший президент Української академії аграрних наук, у 1990–2001 роках — член Президії УААН.

Фундатор і директор Інституту агроекології та біотехнології УААН; засновник та завідувач кафедри агроекології та біотехнології Національного аграрного університету в Києві.

3 2000 року завідує відділенням Інституту агроекології та біотехнології УААН, з 2002 року — завідувач лабораторії молекулярної генетики рослин Інституту харчової біотехнології і геноміки НАНУ.

Працює над проблемами геноміки та агросфери XXI століття, збереження біорізноманітності і довкілля, обґрунтування необхідності дослідження агросфери України як єдиної системи.

Автор та співавтор 18 сортів сільськогосподарських культур, отримав 19 авторських свідоцтв та патентів.

Опубліковано понад 600 його наукових праць, з них 8 монографій. 1989 року його монографія удостоєна Премії ім. В. Я. Юр'єва НАН України.

Підготував 45 кандидатів і 9 докторів наук.

Дата добавления: 2015-05-24