Тоталітаризм як соціальний і політичний феномен

У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні типи політичних режимів: демократичні, авторитарні та тоталітарні. Найбільш реакційним режимом є тоталітарний. Це насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче). Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона конституційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мілітаризація суспільного життя, панування однієї загальновизнаної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підкорено владі.

71.Форми державного правління і державноий устрій

Форма держ правління –спосіб організації держ влади зумовлений принципом формування і взаємовідносин вищих органів влади. Розрізняють: Монархію і Республіку

Монархія – влада зосереджена в руках монарха ВИДИ: Дуалістична – коли є монарх і парламент. Парламентарна – влада монарха обмежена (він царює, але не править).

Республіка – це така форма держ правління за якої всі вищі вищі органи держ влади або обираються або формуються парламентом.

Форма держ устрою – спосіб територіальної організації держави що визначаються принципами взаємовідносин держави як цілого і її територіальних складових.

Форми держ устрою: 1) Унітарна – складається з адміністративних або політ – адмін.. одиниць. –єдина констит. –єд. Суд. – єдине громадянство.2) Федерація – це союзна держ. Терит якої склад. з держ. Утворень, наділених юридичною і певною політ. Самостійністю.

3)Конфедерація – це форма союзу держав

За якою державо зберігає свій суверенітет повністю.

4) Унія – обєднання 2-х держав.

5) Імперія – це держава яка об’єднує декілька.

72. Демократія і ЗМІ поняття риси

Демократія – форма державно-політичного устрою сусп., яка ґрунтується на визнаі народу джерелом влади і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють певну державу.

ЗМІ - мережа установ які забезпечують збір, обробку і поширення інформації на масову аудиторію.

ЗМІ здатні: - створювати або скидати з п’єдесталу вождів. – трактувати події у вигідному для певних сил світлі. – впливати на психологію мас.

ЗМІ – газети, радіо, теле. прог.

Риси ЗМІ: - Вони працюють на непостійну аудиторію, - мають спеціальні технічні засоби, - вони носять публічний х-р.

73.Політико-правові погляди Цицерона

Один з ідеологів римської аристократії, знаменитий оратор Марк Тулій Ціцерон (106-43 рр. до н. е.) в діалогах "Прадержаву" і "Про закони", наслідуючи Платона, виклав вчення про державу. В дусі вчення аристократії твердить, що держава виростає, природно, з сім'ї, що державна влада вручена мудрецям, здатним наблизитись до осягнення світового божественного Розуму. Якби люди жили за заповітами і звичаями батьків, то держава могла б стати вічною. Мета держави - охорона майнових інтересів громадян. Права мудрих і гідних громадян, включаючи право власності, випливають безпосередньо з природи, з природного закону. Марк Ціцерон твердить, що держава не тільки природний організм, але й штучне утворення, "народне встановлення", визнає рівність всіх людей від природи, і можливість досягнення мудрості кожним, хто одержить освіту. Майнові і соціальні відмінності між людьми виникають не від народження, а, отже, в силу відносин приватної власності, що встановлюються в суспільстві. Приватна власність не буває від природи, а виникає або ж на базі давнього володіня нею, або ж володіння за законом і згодою та ін. Позитивно оцінюючи значні багатства і договори в житті суспільства, Ціцерон приходить до висновку, що держава тримається на кредиті, народ вручає свої права монарху в кредит за справедливе управління суспільством. Погляди Цицерона: 1) визначає державу як справу надбання народу 2) причину походження держави він вбачає у вродженій потребі людей жити разом 3) Війна вимушений стан.

Поділив війни на справедливі і неспр.

74.Конституція Пилипа Орлика

Пилип Орлик (1672-1742) був генеральним писарем гетьмана України Івана Мазепи - другою за посадою особою в державі. Поразка Карла XII та І. Мазепи під Полтавою змусили П. Орлика емігрувати, він жив у різних європейських країнах. По смерті І. Мазепи в 1709 П. Орлик 5 травня 1710 р. у м. Бендерах був обраний козацькою радою гетьманом України.

Найвідомішим політико-правовим документом часів гетьманування П. Орлика є договір між ним та старшиною й запорозькими козаками "Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького", відомий ще як "Конституція Пилипа Орлика", або "Бендерська Конституція". Договір, розроблений групою козацьких старшин на чолі з П. Орликом, було укладено 16 квітня 1710 р. на козацькій раді в Бендерах.

Основна частина конституції містить статті, в яких ідеться про державний устрій України як козацької держави.

Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа. Вона має велике значення як свідчення того, що українська політична думка розвивалася в руслі передових західноєвропейських політичних традицій.

Конституція містить низку демократичних і прогресивних ідей:

обмеження влади гетьмана,

представницьке управління,

поділ державної влади,

закріплення прав і свобод особи,

справедливість у розподілі суспільних благ,

підтримка соціальне незахищених верств населення тощо.

Найбільше значення конституції полягає в тому, що в ній здійснено всебічне (історичне, політичне і правове) обгрунтування ідеї незалежності України як суверенної держави.

75.Функції політики

Функції – це завдання, які виконує політика. Функції: - прогностична, - виховна, - організаційна, - інтегруюча,

- інноваційна, - ідеологічна, -управлінська.

76.Політичні концепції Вебера

Особливе місце в розвитку науки про політику належить німецькому соціологу Максу Веберу (1864-1920 рр.). Йому належить розробка теорії демократії, центральною ланкою якої стало вчення про механізм соціального контролю над відособленим від суспільства бюрократичним апаратом. Головна увага приділяється техніці відбору політичної еліти, яка має підкоряти собі бюрократію. Тут розроблено дві взаємозв'язані проблеми: виділення типів панування і способи легітимізації (визнання законності) типів панування. Макс Вебер розглядав панування як монопольну владу, а владу як здатність нав'язувати свою волю з допомогою примусу, сили, наказу тощо. І тут Макс Вебер зупиняється на розкритті змісту і суті поняття панування. Панування - такі відносини між управляючими і управлінцями, за яких управлінець може нав'язувати управляючому свою волю шляхом примусу, наказу тощо. Відносини влади звичайно носять подвійний характер, що складається як взаємозв'язок наділених владою і підкорених їй. Володіючи владою, управлінці не тільки опираються на фізичний примус, але й переконання підлеглих у власній необхідності підкорятися, оправдання своєї позиції і дії. Жодна система законів, моральних або інших, не прийде в рух без бажання і волі людей сприйняти систему. Панування, за Максом Вебером, це узаконене насилля, яке буває трьох типів: традиційне, харизматичне і легальне. Традиційне панування засноване на звичаї. Для його легітимізації потрібна віра людей в законність влади. Це станове, соціальне панування. Харизматичне панування засноване на звичці. Для його легітимізації потрібна віра людей політичному лідеру, володарю. Легітимізація тут відбувається завдяки вірі в особливі політичні якості володаря. Легальне панування основане на праві. Спосіб його легітимізації - віра в раціональність норм, які зобов'язують одних людей підкорятися іншим. Бюрократія є ідеальним типом легального панування, втіленням раціональності влади. Демократизацію Макс Вебер розумів як мобілізацію мас політичними лідерами, розглядав її як діючий засіб протидії тотальній бюрократизації. Тоді ж харизматичний лідер урівноважує і спроби узурпації влади з боку олігархічних груп самого громадянського суспільства. Макс Вебер надає особливе значення інституту президентства, а президента розглядає як обраного вождя нації.

78.Політичні партії. Сучасні партійні системи

Політ партія(ПП) – це добровільна гром – політ організація певних соц. Верств населення, які склалися на ідеологічній основі і у своїй діяльності спямовані на завоювання, утримання і вико. Політ влади.

Плоіт партії виникають з різних причин, але в 1 чергу цьому сприяють: - загостр сусп. конфліктів, - соц. нерівність, - наявність певних інтересів у соц. групах,

- причини нац. Характеру, - різні погляди на соц. устрій. Ознаки ПП: - зв'язок партій з певним класом або соц. групою, - наявність певної ідеології, - існування організаційної структури, - установка на завоювання, утр, і викор влади. Структура: - лідер, - партійний апарат, - ідеологи, - рядові члени партій.

Сучасні партійні системи характер за 2 ознаками: якісною і кількісною.

При авторивареій пат сист – може існувати декілька партій але 1 закріплена. Утиталітарній -1 партія.

За кількісним критерієм: - Багатопарт системи. – Дво,

- Одно.

79.Національна політика в Україні на сучасному етапі

Принципи нац. Політики: - демократизм, - толерантність, - повага ло звичаїв, традицій.

Ос новні напрямки нац. Політики: - Забезпеч рівних конституційних прав на свободу громадян.

– Перетвореня багатокультурності в консолідації факторів формування громадського сусп. – Розвиток самобутності культури. – Створення сприятливих умов для розв етнічних меншин. – Інтеграція нац. меншин.

81.Сутність держави і її місце в політичній системі суспільства

Держава – є основним інститутом політ сист суспільства, формою організації суспільства. Вона є головним знаряддям влади, носієм суверенітету.

Держава (широке знач.) – це суспільство країни, народ, що розташ на певн терит і представлені органами верховної влади.

Держава (у вузькому) – система організацій, установ, інститутів, які володіють верховною владою на певній території.

Три складові Д.: - терит, - насел, - незал сувер політ влада.

Д. - суверенна, політико - територіальна організація влади певної частини насел в соц. неоднорідному сусп., що має соц. апарат управління і примусу, а також здійсн упав загально сусп. справами.

Головне признач Д.: - Вона надає організованості суспільству. – Управляє справами сусп. – Забазп цого цілісність. – Узгоджує багатоманітні соц. інтереси.

Фунтції держави:

Внутрішні: - екон, - соц., - господарська, - організаторська, - політ, - культурно виховна, - освітня, - правова… 3 головні вн ф-ції:законодавча, виконавча і судова.

Зовнішня:оборонна, дипломатична, співробітництва. Виділяють:миротворчу, інноваційну (викор іннов досягнення).

Типи Д.: 1) з погляду формацій:-рабовласн, -феодальне, -буржуазне, -соціаліст, -посткомуністична

2) З культурологічного: - західна, - східне, -Латино – америк,…

3) З погляду цивілізаційного підходу: -аграрне, -індустріальне, -пост індустр.

Або: -Високорозв, -середньорозв, -перехідне, -слаборозвинене.

4) за політ режимим: тоталітарна, -Авторикарна, -Демократична.

5) Д.соц захищеності (Великобр)

6) Д. соц. добробуту (Швеція).

82.Політична думка Стародавнього Риму

Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття до V ст. н. є. У загальнотеоретичному плані ця думка перебувала під значним впливом відповідних учень давньогрецьких мислителів, передусім Сократа, Платона та Арістотеля.

Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н. є.) був знаменитим римським оратором, юристом і державним діячем. Серед його численних праць основною з проблем держави є праця "Про державу". Теоретичні погляди Цицерона на державу сформувалися значною мірою під впливом давньогрецьких політичних учень, які він розвивав стосовно тогочасної римської дійсності і політичної думки. Погляди Цицерона: 1) визначає державу як справу надбання народу 2) причину походження держави він вбачає у вродженій потребі людей жити разом 3) Війна вимушений стан.

Поділив війни на справедливі і неспр.

У період утвердження в Римській імперії християнства значного поширення набуло вчення одного з найвидатніших ідеологів християнської церкви Аврелія Августина (354-430) Блаженного, погляди якого викладено у праці "Про град Божий".

Гріховність земного державно-правового життя виявляється у пануванні людини над людиною, у відносинах управління й підкорення, панування і рабства. Такий стан він називає "природним порядком" людського життя і критикує його з релігійно-ідеальних позицій божественного порядку та його земного прообразу у вигляді християнської церкви. Гріховний порядок світу має тимчасовий характер і триватиме до другого пришестя Христа й судного дня, коли встановиться "царство небесне".

Погляди: -не вірив у моральність земних держав,

- Реальна Д. це зло.

83.Форми державного правління

В формах визначені організація і принципи фунціонування верховної влади, структура і порядок взаємовідносин вищих державних органів, службових осіб і громадян.

Форма правління становить організацію верховної влади, визначає структуру вищих державних органів і принципи їх формування, організації, взаємовідносин (статус законодавчої, виконавчої і судової влади та ін.).

Форми правління діляться за способами організації влади по формальному джерелу. В сучасних умовах розрізняють дві основні форми правління: монархія і республіка. В монархії джерелом влади є одна особа - монарх (цар, король тощо). В республіці джерелом влади є народ.

Форма держ правління –спосіб організації держ влади зумовлений принципом формування і взаємовідносин вищих органів влади. Розрізняють: Монархію і Республіку

Монархія – влада зосереджена в руках монарха ВИДИ: Дуалістична – коли є монарх і парламент. Парламентарна – влада монарха обмежена (він царює, але не править).

Республіка – це така форма держ правління за якої всі вищі вищі органи держ влади або обираються або формуються парламентом.

84.Етнонаціональна політика в Україні

Етнос - давньогрецький термін, що етимологічно означає „народ”, „плем'я”, „зграя”. „Етнос” вживається як науковий термін для визначення всіх типів етнічних спільностей, причому давні греки, відрізняючи себе від негреків, саме останніх називали етносами. Етноси є найдавнішими природними людськими спільнотами, котрі виникають задовго до появи класів і держав.

Основними завданнями етнополітики є:

- оптимальне поєднання і гармонізація інтересів нації й етнічних груп, що її утворюють;

вироблення таких форм співпраці, за яких кожний етнос був би зацікавлений у їх розвитку як основи власного добробуту;

створення умов для забезпечення економічної та політичної самостійності, суверенітету регіонів з компактним проживанням одного чи кількох етносів;

забезпечення ефективної взаємодії центральних і місцевих органів управління на основі принципів демократії і плюралізму;

вироблення моделі самоврядування в етногеографічних регіонах;

забезпечення умов для вільного розвитку мов, етнокультурної автономії (якщо ця вимога висувається) для етносів, які складаються з єдинодержавних громадян;

зміцнення правових гарантій культурно-етнічних спільнот, які не мають адміністративно-територіального статусу;

здійснення заходів щодо збереження середовища проживання, відтворення умов для нормального розвитку етносів, у тому числі нечисельних, соціально-політична реабілітація та адаптація депортованих етносів.

85.Політологія в стстемі суспільних наук. Предмет політології.

Політологія – це наука про політику,про законом і випадковості розв політ процесу, про функціоня політ сис-ми і влади,про форми і методи діяльності субєктів політики,проблеми міжнародних відносин.Об’єкт: політ життя, події, прогнози,теорії,сфера політики.Предмет:політична сис-ма сус-ва.

Предметом політол як науки є дослідж тенденцій та законів ф-ння і розвитку політичного життя соц. Спільностей,що відображають реальний процес включення їх у ді-ть по реалізації політ влади і політ інтересів.Тісно пов’язана з: історією,ТДП, економікою…

86.Політична культура як явище політичного життя

Культура – це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини виражений: -у типаж і формах організації життя людини, - у створених ними матеріальних цінностях.

Термін політ культ(ПК) виник у працях німецького філософа Гердера.

ПК – частина духовної культури суспільства що охоплює сукупність історично виниклих стійких ідей, переконань, цінностей, норм, котрі виявляються в діяльності людини і забезпечують спадковість політичного життя. Суб’єкти ПК – індивіди, нація, клас, партія. Об’єкти – політ система суспільства, політ режим,соц. інститути. Елементи ПК – Політ досвід, політ свідомість, поведінка, знання, цінності, переконання.

87.Структура політики

Політика її структура.

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

- це мистецтво управління д-вою;

- це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

- напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

- засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

Структура:

- пол відносини і пол діяльнісь(відображає стійкий характер взаємодії сусп груп між собою із інститутами влади)

- пол свідомість (показує принципову залежність пол життя від свідомого відношення громодян до своїх владнозначущих інтересів)

- пол інтерес (це внутр. джерело пол поведінки людей)

- пол організація (пол об’єднання громадян, гром. рухи).

88.Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Якщо економічну владу умовно можна назвати "владою грошей", духовно-інформаційну - "владою інформації", сімейну - "владою авторитету", то політичну владу - "владою права", що зовсім не означає, що політична влада скрізь і завжди здійснюється за допомогою права, але право є головним засобом її реалізації.

Політична влада - це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм.

Політична влада здійснюється

- державою;

- політичними партіями і громадсько політичними організаціями;

- органами місцевого самоврядування.

89.Виникнення політичних партій їх суть і функції.

В історії становлення ПП більшість дослідників погоджуються з Вебером і виділяють 3 етапи: 1) Партії як аристократичні групи політ еліти, 2) Партії як політ клуби, 3) Масові партії сучасного типу.

Політ партія(ПП) – це добровільна гром – політ організація певних соц. Верств населення, які склалися на ідеологічній основі і у своїй діяльності спямовані на завоювання, утримання і вико. Політ влади.

Плоіт партії виникають з різних причин, але в 1 чергу цьому сприяють: - загостр сусп. конфліктів, - соц. нерівність, - наявність певних інтересів у соц. групах,

- причини нац. Характеру, - різні погляди на соц. устрій. Ознаки ПП: - зв'язок партій з певним класом або соц. групою, - наявність певної ідеології, - існування організаційної структури, - установка на завоювання, утр, і викор влади. Структура: - лідер, - партійний апарат, - ідеологи, - рядові члени партій.

Функції: - Внутрішні (внутрепартійні): - набір нових членів, - поповнення партійної каси, - врегулювання відносин між певними структурами і елітами.

Зовнішні: - політ соціологізація громадян, - боротьба за владу і її здійснення, - кадрові, -відносини з іншими політ партіями.

90.Основні тенденції у світовому пллітичному процесі

Міжнародні відносини – це сукупність політ, деплом, кулькур, військових зв’язків між державою і групами держав а також між суспільними рухами і організаціями, які здійснюються на міжнародній арені.

Тобто відносини не тільки між державами а й між народами і організаціями.

Коли відносини офіційні то це міжнародна політика.

Особливості МВ: 1) Їх невладний х-р. 2) Децентралізований х-р. 3) Основний засіб розв’язання суперечностей – консенсус. 4) У МВ більшу роль відіграє субєкт, особливо діяльність керівників по розв’язанні суперечностей.

Субєкти: Міжнародні обєднання – політ та військові організації.(дарж, рухи, Транс національні корпорації, релігійні обєднання)

Тенденції розвитку МВ: - Посилення взаємозалежності світу, - Збереження соц. неоднорідності світу, - протиріччя між новими реаліями і традиціями підходів до виріш пробл МВ.

Міжнародна політика – вся сукупність дій політ суб’єктів у віднос виключно між держ та на між нар арені.

Міжнародна політика – це взаємовідносини між 2-ма і більше державами.

Дата добавления: 2015-05-24