Аналітична робота над текстом і розвиток мовлення

Учитель вимовляє незрозуміле слово так, щоб при­вернути увагу до його словотворчих елементів, а потім пропонує учням пригадати вивчене слово з такими ж елементами.

Учитель каже: «Порівняйте це слово з словом...» і вимовляє відоме слово, в якому є такі самі словотворчі елементи (можна запропонувати перекласти це слово з рідної мови на німецьку).

Нагадуючи відоме слово, можна розчленувати його у вимові так, щоб привернути увагу учнів до спільних словотворчих елементів.

При читанні уривків, в яких говориться про факти, явища, знайомі учням, можна добитися розуміння незнайомих слів і словосполучень при умові, що учні добре усвідомлюють зміст уривка в цілому і співвідносять його з наявними у них знаннями про те, що в ньому говориться. Іноді буває так, що учень, ставлячись формально до читання, дбає лише про те, щоб правильно прочитати й перекласти саме ті речення, які йому припали. Тоді йому звичайно важко співвідносити те чи інше слово або словосполучення з загальним контекстом і базувати свою догадку про значення слова на знанні предмета викладу.

Коли в тексті трапляється граматичне явище, на якому треба спинити увагу учнів, учитель може запропонувати учням пригадати ті речення-зразки, на яких вони вивчали дане граматичне явище. Після відтворення зразка встановлюється тотожність граматичного явища в тексті з тим, що представлено зразком. Таким чином, знання, набуті учнями в роботі над зразком, допомагають осмислити уривок, що аналізується.

Крім того, можна запропонувати учням мотивувати переклад речення (уривка), спираючись на знання даної граматичної форми.

Недоцільно вдаватися до суто теоретичного граматичного розбору виділених з тексту речень.

Останніми роками поширилась думка, що робота над текстом не повинна посідати помітного місця в системі вправ для розвитку вміння висловлювати свої думки іноземною мовою. Це було реакцією проти тенденції звести навчання усної мови до переказу та запитань і відповідей по тексту.

Відомо, що обов’язковою умовою розвитку навичок усної мови є набування достатньої кількості слухових вражень, джерелом яких є мова вчителя, звукозаписи. Цілком очевидно також, що для оволодіння розмовними навичками треба якомога більше говорити, вправлятися в діалогічному та монологічному мовленні, розвивати навички ситуативного мовлення. Проте робота над іншими видами мовної діяльності — читанням, письмом теж може сприяти розвиткові навички мовлення, і цим не можна нехтувати, бо конкретні умови шкільного навчання не дають можливості витрачати багато часу на усні вправи. Аналітична робота над текстом криє в собі такі можливості. Коли учень концентрує увагу на певних реченнях, словах, які є предметом аналітичного розгляду, створюються умови для їх запам’ятовування. Щоб забезпечити фіксацію в пам’яті аналізованого матеріалу, можна рекомендувати такі прийоми роботи.

Концентруючи увагу учнів на певних уривках тексту, вчитель спочатку проводить аналіз з опорою на текст (книжки в учнів відкриті), а потім без неї (книжки закриті).

Для першого етапу характерно те, що вчитель, ставлячи запитання та даючи пояснення, спонукає учнів тримати в полі зору все речення або сполучення речень, які містять аналізоване явище. На другому етапі вчитель просить учнів повторити деякі пояснення та висновки і при цьому обов’язково відтворити по пам’яті речення, що розглядалися. Так відбувається первинне закріплення в пам’яті матеріалу, що є предметом аналітичного розгляду. В подальших вправах Треба добиватися багаторазового відтворення таких явищ, які характерні для усної мови.

Виділення в тексті явищ, які слід запам’ятати й засвоїти для використання в мовленні.

В даному випадку ми говоримо про аналіз тексту. Підстави для цього ясні: учень не тільки сприймає зміст тексту, а й робить спостереження над мовним матеріалом, відбираючи з нього те, що, на його думку, цінне для здійснення усного спілкування. Відомо, що можна багато і вільно читати іноземною мовою, робити при цьому великі успіхи у вдосконаленні навичок читання, і в той же час не посуватися вперед у розвитку вміння висловлювати свої думки іноземною мовою. Це пояснюється тим, що читач концентрує свою увагу на сприйманні змісту, точному розумінні його, а репродуктивне засвоєння матеріалу тексту залишається поза його ува­гою, і тому мовний матеріал засвоюється тільки рецептивно.

Зважаючи на те, що одним з основних завдань навчання іноземної мови є розвиток навичок усної мови, треба вчити учнів так працювати над текстом, щоб репродуктивно засвоювати частину слів, зворотів, речень, які трапляються в тексті.

Наведемо деякі види роботи, які учням слід засвоїти:

:Працюючи над деякими текстами, учні відмічають звороти, речення, які можна вжити в розмові на визначені програмою теми, і потім повертаються до них для повторного перечитування та запам’ятовування.

Учні виписують виділені речення, звороти і окремо ключові слова, за якими їх можна пригадати і відтворити. Така робота над текстом дуже корисна: учні навча­ються зберігати в пам’яті й розширювати знання мовного матеріалу, який використовується для висловлювання думок німецькою мовою. Проте це не означає, що підкреслювання та випису­вання слів, зворотів, речень повинно бути постійним елементом читання іноземною мовою в школі. Таке розу­міння наведених рекомендацій суперечило б завданням навчити читати швидко без концентрації уваги на мовній формі змісту тексту.

Дата добавления: 2015-05-24