Тема 6. Аналіз інвестиційної діяльності 2 страница

Маржинальний дохід (МД) – це різниця між сукупним доходом від реалізації і сумою змінних витрат, який використовують для покриття постійних витрат і формування прибутку до оподаткування. Важливим є те, що спочатку маржинальний дохід використовується для покриття постійних витрат, а після проходження точки беззбитковості формує прибуток. Тобто

, (5.19)

або

, (5.20)

де МД – сума маржинального доходу в цілому по підприємству.

Якщо маржинального прибутку не вистачає на покриття постійних витрат, то підприємство несе збитки. Якщо маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам, то підприємство працює на рівні беззбитковості. Якщо маржинальний прибуток перевищує постійні витрати, то надлишок і є прибутком до оподаткування. Звідси рівень беззбитковості дорівнює:

, (5.21)

де МД_од – маржинальний дохід на одиницю продукції.

Маржинальний дохід в розрахунку на одиницю проданої продукції визначається як

, (5.22)

Використовуючи розрахований рівень беззбитковості виробництва, можна знайти можливу межу фінансової стійкості підприємства. Межа безпеки (ЗМ) – це надлишок сукупного доходу від реалізації над рівнем беззбитковості, тобто

, (5.23)

Межа безпеки визначає можливі межі маневру підприємства як в ціновій політиці, так і в зміні обсягів виробництва і реалізації продукції під час функціонування у несприятливих ринкових умовах (зменшення попиту, зростання конкуренції і т. ін.), що дає можливість планувати прибуток.

Наведена методика застосовується для підприємств, які виробляють один вид продукції (або однорідну). Для проведення операційного (маржинального) аналізу в умовах багатономенклатурного виробництва можна запропонувати методику аналізу, яка дозволяє без додаткових ускладнень розподілити постійні витрати за видами продукції і визначити беззбитковий обсяг виробництва, прибуток на одиницю продукції за видами, а також суму прибутку, виходячи із запланованих обсягів виробництва за видами з використанням маржинального коефіцієнта (К_МД):

. (5.24)

За його допомогою загальний маржинальний дохід розподіляється за видами продукції, які випускає підприємство, наступним чином:

, (5.25)

Розподіл постійних витрат за видами продукції

, (5.26)

Для визначення точки беззбитковості використовуємо формулу

, (5.27)

де ОВ_і – плановий обсяг реалізації продукції, − вид продукції.

Для розрахунку прибутку, який приходиться на і-й вид продукції використовуємо формулу

, (5.28)

В умовах аналізу беззбитковості з'являється можливість планувати величину прибутку, тому що зі зміною обсягу реалізації змінюються лише змінні витрати, тоді як постійні залишаються незмінними (на певному проміжку часу).

Графічний метод аналізу зв’язку витрати – прибуток –. обсяг реалізації

Для визначення точки беззбитковості вживають також графічний метод. Покажемо його використання на прикладі

Приклад. Постійні витрати, які має підприємство, за звітний період складають: 5333,1 тис. грн.; одержана сума прибутку - 366,8 тис. грн., дохід від реалізації - 15623,3, тис. грн.

На рис. 5.1 наведено визначення точки беззбитковості графічним методом за цифровими даними прикладу.

Рис. 5.1 Визначення точки беззбитковості графічним методом

Знаходження точки беззбитковості проводять наступним чином:

- на осі абсцис (шкала обсягу) відкладають обсяг продукції у натуральному вимірі;

- на осі ординат – відкладають вартісні показники: лінія постійних витрат – паралельно осі абсцис на рівні фактичних (планових) постійних витрат, лінія змінних витрат (її початок – у точці постійних витрат на осі ординат) і лінія обсягу реалізації (пряма лінія, початок якої в „0”).

Точка перетину лінії собівартості і лінії обсягу реалізації проектується на вісь абсцис. Одержимо кількість продукції у точці, де прибуток дорівнює нулю, тобто точку беззбитковості (див. рис. 5.1).

Показники рентабельності

Рентабельність — це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність — відносний показник, що порівнює одержаний ефект з витратами чи ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує багато коефіцієнтів рентабельності. Використання кожного з них залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарчої діяльності підприємства. Від цього залежить і вибір показника прибутку, що використовується в розрахунках. Найчастіше це чотири різних показники: валовий прибуток (р. 050 форми № 2), операційний прибуток (р. 100 форми № 2), прибуток до оподаткування (р. 170 форми № 2), чистий прибуток (р. 220 форми № 2).

Залежно від того, з чим порівнюється вибраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажу.

Рентабельність інвестицій. У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховуються два основних коефіцієнти: рентабельність активного майна і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність активного майна (RОА) визначається за формулою:

(RОА) = Прибуток до оподаткування / Всього джерел коштів (5.28)

У розрахунку цього коефіцієнта зацікавлені інвестори.

Рентабельність власного капіталу (RОЕ):

(RОЕ) = Чистий прибуток (ЧП) / (ВК) Власний капітал (5.29)

У розрахунку цього коефіцієнта зацікавлені передусім потенціальні власники і акціонери. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

При оцінці рентабельності продажу на основі показників прибутку і виручки від реалізації можна розраховувати коефіцієнти рентабельності як випуску продукції (робіт, послуг) в цілому, так і окремих її видів.

Для цієї групи показників рентабельності також характерна множина показників оцінки рентабельності продажу, що обумовлено вибором певного виду прибутку. Відповідно розраховують три показника рентабельності продажу: валова рентабельність реалізованої продукції, що показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення; операційна рентабельність реалізованої продукції (цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів), чиста рентабельність реалізованої продукції (розрахунок показників таі інформаційна база наведені в Додатках).

При розгляді показника рентабельності операційної діяльності разом з показником валової рентабельності можна встановити причини змін рентабельності. Якщо протягом ряду років валова рентабельність істотно не мінялась, а показник операційної рентабельності поступово падав, причина скоріш за все у зростанні адміністративних і збутових витрат.

У виробничій практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом будь-якого періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і одержання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про зростання суми сплачуваних податків. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність.

У процесі аналізу вивчається динаміка вищезгаданих показників рентабельності, проводиться їх порівняння з показниками конкурентів і галузевих.

У табл. 5.5 наведено алгоритм розрахунку основних показників рентабельності

Таблиця 5.5. Алгоритм розрахунку показників рентабельності

Показники	Формула розрахунку
Рентабельність капіталу:
- рентабельність капіталу активів (майна)	RОА =
- рентабельність власного капіталу	RОЕ =
Рентабельність продажів
- валова рентабельність реалізованої продукції
- операційна рентабельність реалізованої продукції
- чиста рентабельність реалізованої продукції
Рентабельність виробничої діяльності:
- валова рентабельність виробництва
- чиста рентабельність виробництва

Аналізуючи коефіцієнти рентабельності, слід сказати, що найбільш широке розповсюдження в аналітичній роботі одержала факторна модель фірми “DuРоnt ”, рівняння, що показує прибутковість капіталу як залежність від прибутковості активів і фінансового левериджу. Перетворення моделі показано у формулах (5.29) – (5.32).

За моделлю визначають фактори, які впливають на ефективність роботи підприємства, кількісно оцінюють цей вплив.

; (5.30)

; (5.31)

; (5.32)

Рівняння Дюпона: = (5.33)

де - коефіцієнт фінансового левериджу; ЧП –чистий прибуток; ЧР –чистий дохід; А –середньорічна вартість активів; ВК - власний капітал; К – капіталовіддача активів; пр - рентабельність продажу; ОА - рентабельність активів; ОЕ - рентабельність капіталу.

З моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів: чистої рентабельності продажу, ресурсовіддачі та структури джерел засобів, інвестованих в підприємство. Значущість даних показників зумовлена тим, що вони узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий — актив балансу, третій — пасив балансу.

СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 5

Схема 5.1. Склад фінансових результатів за П(С)БО №3

Схема 5.2. Фактори, що впливають на зміну валового прибутку

Схема 5.3. Формування фінансового результату від операційної діяльності

Схема 5.4. Формування чистого прибутку підприємства

Схема 5.5. Етапи аналізу фінансових результатів підприємства

Схема 5.5. Етапи аналізу ефективності використання прибутку

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Об’єктом інвестиційної діяльності є будь – яке майно, в тому числі основні й оборотні засоби галузей економіки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково – технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, юридична чи фізична особа.

Інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

- грошових коштів;

- будь-якої інтелектуальної власності, що має вартість (авторські права, права на винахід, торговельні знаки, промислові зразки тощо);

- будь-якого нерухомого майна і майнових прав, пов’язаних з ним (землі, споруди, обладнання тощо);

- цінних паперів (акції, облігації, сертифікати тощо);

- прав на здійснення господарської діяльності;

- інших видів інвестицій, не заборонених законодавством.

Залежно від об’єкта інвестування інвестиції поділяють на:

- капітальні, що здійснюються як капітальні вкладення в створення нових, реконструкцію і технічне переобладнання основних засобів суб’єктів господарювання;

- фінансові, що являють собою вкладення у цінні папери, внески у статутні фонди інших підприємств, депозитні вклади в банки;

- інноваційні, що являють собою різновид інвестицій, вкладених у нематеріальні активи, які сприяють зростанню науково – технічного прогресу, в науково-конструкторські і науково-дослідницькі розробки, здійснення заходів для освоєння нових технологій і нових видів продукції.

Джерела інвестицій:

- власні кошти суб’єкта господарювання (амортизаційні відрахування, прибуток),

- запозичені кошти (кредити банків, кошти від випуску і продажу облігацій, лізинг);

- залучені кошти (від продажу акцій, асигнування з бюджету).

Аналіз інвестицій виконує наступні завдання:

- визначення рівня виконання планових показників інвестицій за обсягом і структурою та їх динаміки;

- оцінка ефективності інвестицій в цілому і за об’єктами інвестування;

- аналіз термінів окупності інвестицій в цілому і за об’єктами інвестування;

- оцінка техніко – технологічних результатів інвестування;

- оцінка варіантів управлінських рішень щодо інвестування;

- розробка стратегії розвитку інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання з вказівкою напрямків, об’єктів, джерел інвестування.

Спосіб формалізації аналізу інвестицій – розробка організаційно – інформаційної моделі аналізу, яка наведена на схемі 6.1.

Загальний аналіз інвестицій включає такі етапи: розрахунок загального обсягу інвестицій; оцінка структури інвестицій за видами вкладень і об’єктами інвестування; оцінка змін в обсязі й структурі інвестицій протягом досліджуваного періоду; оцінка капітальних вкладень за складом витрат і джерелами фінансування; аналіз фінансових інвестицій за напрямками і термінами вкладень; аналіз інновацій; прийняття управлінських рішень, спрямованих на зростання ефективності інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання.

Вивчаючи питання реальних інвестицій, слід сказати, що вони включають вкладення у нове будівництво, розширення підприємства, реконструкцію і технічне переоснащення суб’єкта господарювання.

Аналіз реальних інвестицій

Аналіз інвестицій базується на визначенні інвестиційного процесу як такого, що об’єднує:

1.Нагромадження капіталу й інвестиційні витрати, які включають проектування, будівництво (за винятком технічного переоснащення), монтаж і наладка обладнання, введення об’єкта у дію);

2.Отримання доходу (віддачі), що характеризується певним терміном освоєння інвестицій, стабільної їх віддачі, періодом зниження віддачі.

Інвестиційний проект, розроблений спеціалістами, має видаткову (витратну) частину, яка передбачає витрати на інвестування, експлуатацію та періодичні витрати, що можуть виникати у ході інвестиційного процесу, та прибуткову частину, якою передбачаються доходи від операційної діяльності, надходження від реалізації демонтованого обладнання та ін. ресурсів, які утворились внаслідок проведення інвестиційної діяльності. За умови проведення аналізу капітальних вкладень вивчаються як види витрат так і фактори, що впливають на можливу величину доходів від інвестицій (зростання попиту, зміна цін, структурні зміни у випуску продукції, ефективність використання ресурсів та ін.).

Оскільки здійснення інвестиційних витрат завжди передує одержанню інвестиційних доходів, причому до деякого моменту часу витрати перевищують доходи, потім спостерігається рівновага витрат і доходів, а в подальшому утворюється чистий дохід від інвестицій.

При здійсненні капітальних вкладень (К) у реальні інвестиції (виробничі основні засоби) отримуваний дохід (Е) без урахування фактора часу можна розрахувати за формулою

Е = ВДі – (МВ – А) – ОП – ПНП (6.1)

де ВДі - валовий дохід від впровадження інвестиційного проекту, МВ – сума матеріальних витрат на проект, А – сума амортизаційних відрахувань, ОП – витрати на оплату праці, ПНП – сума податку на прибуток за законодавством.

Чистий дохід від інвестицій за окремий період (ЧДІ) можна визначити як

ЧДІ = Е – К (6.2)

або з використанням формули (6.1):

ЧДІ = ВДі – (МВ – А) – ОП – ПНП– К. (6.3)

Врахування фактора часу при здійсненні інвестиційних проектів потребує приведення інвестиційних витрат і доходів до єдиного проміжку часу, бо вартість грошей з плином часу змінюється (інфляція, невпевненість інвесторів та їх схильності до ліквідності активів), виникає невизначеність в отриманні доходу (ризик), на який розраховує інвестор.

Проблема «гроші-час» не нова, тому відпрацьовано зручні моделі й алгоритми, які дозволяють орієнтуватися у справжній вартості майбутніх дивідендів з позицій поточного періоду. За допомогою математичного апарату та наочного матеріалу охарактеризуємо їх у теоретичному й практичному аспектах.

Різноманітність завдань щодо визначення зміни вартості грошей у часі можна об’єднати в такі групи:

- компаундування - визначення майбутньої вартості грошей (FV);

- дисконтування - визначення поточної (теперішньої РV) вартості грошей.

Процеси компаундування і дисконтування тісно взаємозв'язані. Визначення поточної вартості (дисконтування) є прямою протилежністю компаундуванню. Таким чином, якщо нам відомий показник поточної вартості РV, то за допомогою компаундування ми можемо розрахувати майбутню вартість FV. Якщо ж нам відома величина FV, то, застосувавши дисконтування, ми знайдемо РV, маючи справу з одним і тим самим рівнянням, тільки в різних формах:

FV = РV (1+ r )^п; (6.4)

РV = FVп / (1+ r ) ^п; (6.5)

Vп = 1 /(1+ r )^п. (6.6)

Показник Vп називають дисконтним множником, а r – відсотковою ставкою (рівень банківських відсотків або ж рівень інфляції чи ін. фактори зміни вартості), п – число періодів.

Vп можна визначити розрахунково або за фінансовими таблицями.

Сума чистого доходу від інвестицій точніше визначається за допомогою дисконтування платежів.

Приведений чистий доход (ЧПД) характеризує абсолютний результат інвестиційної діяльності і визначається як сума дисконтованих елементів (Дт) грошового потоку на певний момент часу:

ЧПД = SДт × Vп. (6.7)

Вплив інвестиційних витрат і доходів від них на приведений чистий дохід визначають як різницю дисконтованих доходів і дисконтованих витрат.

Приклад. Підприємство вирішує питання про інвестування 18000 грн. у проект, реалізація якого передбачає одержання за рік таких сум прибутку: за перший рік - 10000 грн., за другий рік – 8000 грн., за третій – 8000грн. Середні ставки на ринку капіталу складають 30%. Чи варто вкладати кошти в цей проект?

Таблиця 6.1 Вихідні дані

Роки	Отримана сума прибутку, грн.
разом

Визначимо поточну вартість проекту при r = 30%

Рік
1/ (1+r)^п	1:1,3=0,769	1: (1,3)^2 =0,5917	1: (1,3)^3 =0,455

Розрахуємо поточну вартість прибутків (тис.грн.)

Грошові надходження	До дисконтування	Поточна вартість проекту
0 - 18	1,0	(18)
1 - 10	0,769	7,69
2 - 8	0,5917	4,7336
3 - 8	0,455	3,64

Чиста поточна вартість проекту (ЧПВ або NPV) складе:

NPV = SДт - І, (6.8)

де І – сума інвестицій.

16,064 - 18,0 = - 1,936 (тис.грн.).

Якщо чиста поточна вартість більше нуля, то проект вигідний, якщо дорівнює нулю, проект може бути прийнятий за умови додаткового його обґрунтування (наприклад, альтернативні проекти в цьому випадку можна оцінити за допомогою розрахунку такого показника, як внутрішня рентабельність).

Якщо чиста поточна вартість менше нуля, то проект невигідний, що характерно і для нашого прикладу, бо NVP < 0.

Основні показники для оцінки ефективності реальних інвестицій, одержані як результат порівняння у часі інвестиційних доходів і витрат: термін окупності, внутрішня норма доходності, рентабельність.

Термін окупності без урахування фактора часу розраховується як частка від співвідношення капітальних інвестицій і суми щорічних доходів.

Термін окупності (Т) з урахування фактора часу визначається як період, протягом якого сума доходу, дисконтованого на момент завершення інвестування, дорівнює сумі інвестицій:

Т = (6.9)

Внутрішня норма рентабельності – це сума дисконту, при якій нинішня вартість інвестиційного доходу дорівнює інвестиціям, тобто чистий приведений доход дорівнює нулю.

Рентабельність інвестицій (доходність) – визначається як відношення доходів від інвестицій до приведених на ту саму дату інвестиційних витрат. Тобто розрахунок показника рентабельності інвестицій безпосередньо пов’язаний з методикою чистого приведеного доходу.

Аналіз фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції відповідно до напрямків їх вкладення поділяють на:

- вкладення у цінні папери;

- у статутні фонди спільних підприємств,

- термінові депозитні вклади в банках,

- позики іншим підприємствам.

До складу цінних паперів відносять акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі.

Фінансові інвестиції поділяють на

- інвестиції з постійним (фіксованим) доходом,

- інвестиції з постійним приростом доходів,

- інвестиції з непостійним приростом доходів.

На схемі 6.3 як приклад розглянуто основні параметри цінних паперів з фіксованим доходом.

Показник, який дозволяє порівняти ринкові ціни різноманітних акцій або облігацій, є курсом.

Курс акцій (облігацій) визначається за формулою

К = , (6.10)

де К – курс цінного паперу; Р – ринкова ціна акції або облігації; Рн- номінальна ціна акції або облігації.

Оцінка ризикованості й доходу — це та основа, на якій базуються раціональні й розумні рішення про інвестування коштів. Якщо внески в різні проекти матимуть однакову віддачу, то вибір падає на менш ризикований проект.

СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 6

Схема.6.1. Організаційно – інформаційна модель аналізу інвестицій

Схема 6.2. Основні параметри цінних паперів з фіксованим доходом

Схема 6.3. Основні етапи оцінки ризику

Змістовний модуль 3. Управлінський аналіз

Тема 7. Аналіз виробництва продукції (робіт, послуг).

Основним показником, що характеризує діяльність будь-якого підприємства, є обсяг виробленої і реалізованої ним продукції (робіт, послуг). Від величини цього показника залежить не тільки ступінь задоволення попиту населення, але й результати діяльності самого підприємства, такі як собівартість, прибуток і рентабельність.

Функціонування підприємства обумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

Мета аналізу обсягів виробництва і реалізації продукції (товарів, послуг) полягає у визначенні динаміки зростання обсягів виробництва і реалізації, що є необхідною умовою забезпечення ефективності діяльності суб’єкта господарювання.

Основними показниками обсягу виробництва продукції є товарна, валова і реалізована продукції.

Валова продукція – це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція відрізняється від валової на величину залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту.

Реалізована продукція - це товарна продукція, відвантажена споживачеві і за неї перераховані гроші на розрахунковий рахунок підприємства – постачальника. Визначається як товарна продукція з вирахуванням залишків нереалізованої продукції на складах підприємства на початок і кінець звітного періоду. Виміряють її в діючих (відпускних, договірних) цінах підприємства.

Дата добавления: 2015-05-24