Тема 6. Аналіз інвестиційної діяльності 4 страница

Розрахунок абсолютного і відносного залишку (нестачі) працюючих дозволяє зіставити темп зростання чисельності персоналу з темпом росту обсягу товарної продукції як в порівнянні з плановими показниками, так і з відповідними звітними періодами.

Проведемо розрахунки за даними табл. 8.2.за період 2005 – 2006 рр. Фактично надлишок працюючих складає:

ΔКРабс. = КР₂₀₀₆ - КР₂₀₀₅ = 362 – 376 = - 14 чол.

Тобто чисельність у 2006 р. проти 2005 р. скоротилась на 14 чол. При розрахунку абсолютного надлишку (нестачі) чисельності не враховується рівень змін обсягів товарної продукції. Перерахуємо чисельність на новий обсяг виробництва:

КР скориг. = КР₂₀₀₆ =.КР ₂₀₀₆ × Кперер =362× =362× 1,33= 481 (чол.)

КРскориг – чисельність попереднього (планового) періоду, скоригована на фактичний обсяг продукції:

Кперер = - коефіцієнт, який показує зміну темпів росту (планових чи до попереднього періоду).

Визначимо відносну нестачу або надлишок чисельності у 2006 р. проти 2005 р.:

ΔКРвідн = КР₂₀₀₆ - КР скориг = 362 – 481 = - 119 чол.

Тобто має місце нестача (економія) чисельності, або при зростанні обсягів в 1,33 раза у 2006 р., на їх виконання потрібно було б 481 чол., а фактично утримувалось 362 чол. Ці обставини можуть бути зумовлені як екстенсивними факторами (наприклад, понадурочні години) так і інтенсивними факторами (продуктивність праці, впровадження інновацій та ін.).

Подальшим кроком в аналізі використання персоналу є аналіз використання робочого часу.

Використання робочого часу звичайно аналізують за допомогою таких показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітниками за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів:

— кількість вихідних і святкових днів;

— кількість днів чергової відпустки;

— інші види відпусток, передбачених законодавством;

— кількість днів непрацездатності;

— неявка на роботу з дозволу адміністрації;

— прогули;

—інші.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі чинники: величина нормативного робочого тижня; час простою упродовж дня, зафіксований в обліку; час понадурочної роботи (збільшує величину показника); час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини: неявку на роботу з дозволу адміністрації; прогули й цілодобові простої; внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку; облікований брак продукції.

Слід враховувати і те, що не обліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими, ніж показано у звітності. Вони спричинюються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною, непродуктивною роботою та ін. Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями. Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою додаткових розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.

За результатами аналізу треба розробити заходи щодо скорочення втрат робочого часу і пов'язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати, особливу увагу приділивши питанням поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.

Таблиця 8.4. Вихідні дані для аналізу впливу факторів на формування фонду робочого часу.

№ п/п	Показники	2005 р.	2006 р.	Абсолютні відхилення: 2006 р. від 2005 р.	Темпи зростання, 2006 р./ 2005 р., %
	Середньооблікова кількість працівників, чол. (КР)			-14	96,3
	Кількість відпрацьованих днів, всього, дн.			-2482	97,1
	Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником, дн. (Д= р.2/р.1)				100,9
	Фактичний фонд робочого часу, люд.год.	628559,2	744235,8	115676,6	118,4
	Тривалість фактично відпрацьованого робочого дня (Т), год.	7,3	8,9	1,6	121,9

Для аналізу використання фонду робочого часу (ФРЧ) застосовують трифакторну мультиплікативну модель:

ФРЧ = КР × Д × Т, (8.2)

де КР—чисельність робітників; Д—кількість робочих днів, відпрацьованих 1 робітником в середньому за рік; Т—тривалість робочого дня

Методика розрахунку впливу складових факторів на фонд робочого часу показана із застосовуванням факторного аналізу на прикладі даних підприємства (табл. 8.4).

Для аналізу використано спосіб абсолютних різниць.

Дані 2006 р. позначимо індексом „1”, а 2006 р. – „0”:

ФРЧ₁ = КР₁× Д₁ × Т₁; (8.3)

ФРЧ₀ = КР₀× Д₀ × Т₀. (8.4)

Таблиця 8.5. Розрахунок впливу факторів на формування фонду робочого часу

Показники впливу на формування фонду робочого часу	Розрахунок	Результат, тис.грн.
За рахунок змін чисельності: ΔФРЧкр = ΔКР× Д0 × Т0; ΔКР = КР1 – КР0	(362-376)×229×7,3=	-23403,8
За рахунок змін числа днів, відпрацьованих одним працівником; ΔФРЧ д= КР1 × Δ Д × Т0; ΔД = Д1 – Д0	362× (231-229) ×8,9=	5285,2
За рахунок змін середньої тривалості робочого дня ΔФРЧт = КР1 × Д1 × Δ Т; ΔТ = Т1 – Т0	362×231× (8,9 - 7,38)=	133795,2
Разом: ΔФРЧ = ФРЧ1 – ФРЧ0 = ΔФРЧкр+ ΔФРЧ д+ ΔФРЧт	-23403,8+5285,2+133795,2 = = 115676,6	115676,6

Таким чином, величина загального бюджету часу зросла на 115676,6 людино-годин. Це зумовлено зростанням фактичної кількості відпрацьованих одним робітником днів - 5285,2 год. і ростом тривалості робочого часу за рахунок понадурочного часу – на 133795,2 год.

Скорочення чисельності персоналу за період мало негативний вплив на формування фонду робочого часу. Як висновок з розрахунків випливає, що підприємству слід більш детально працювати з персоналом, враховуючи фактори мотивації до праці.

Аналіз продуктивності праці персоналу

Показники продуктивності праці найбільш значущі при аналізі трудових ресурсів, характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Це одні з найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства, що потребує їх ретельного аналітичного дослідження.

Продуктивність праці вимірюють двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники в основному використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний будь-яким суб’єктом господарювання.

Аналіз починають з оцінки виконання плану виробітку продукції (робіт, послуг, товарів) одним працівником у грошовому вимірі. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками минулих періодів, з показниками споріднених (галузевих) підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника і т.д.

Наступний етап аналізу - оцінка основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Аналітична робота завершується підрахунком резервів можливого зростання продуктивності праці й розробкою заходів з їх реалізації.

Вихідна модель для розрахунків - продуктивність праці річна (ПТ). Деталізуючи її, одержуємо середньоденний (СД) і середньогодинний (СВ) виробіток одного працюючого:

ПТ= , (8.5)

де Др. – відпрацьовані людино-дні, всього за рік, ЛГ – всього відпрацьовано людино-годин за рік.

Використання в моделі показників відпрацьованих людино-днів і людино-годин дозволяє відслідковувати резерви використання робочого часу як в денному розрізі (кількість днів, наявність цілоденних простоїв, тощо), так і погодинному(внутрішньозмінні простої, скорочений робочий час тощо).

Використовуючи вихідні дані табл. 8.4, проведемо аналітичні розрахунки (табл. 8.6) динаміки показників (абсолютні відхилення та темпи росту) та виконаємо факторний аналіз впливу факторів на середньорічну продуктивність праці одного робітника за трифакторною мультиплікативною моделлю, одержаною внаслідок деталізації моделі (формула (8.5)):

ПТ . (8.6)

Розрахунок впливу факторів виконаємо використовуючи спосіб скорочених ланцюгових підстановок (абсолютних різниць), а результати розрахунків наведемо в табл. 8.7.

Таблиця 8.6. Дані для проведення факторного аналізу продуктивності праці

Показники	2005 р.	2006 р.	Абсолютні відхилення 2006 р. від 2005 р.	Темпи зростання, 2006 р./ 2005 р., %
1.	2.	3.	4.	5.

Продовження табл.8.6.

1.	2.	3.	4.	5.
Випуск продукції, тис.грн.(ТП)				133,1
Середньооблікова кількість працівників, чол.			-14	96,3
Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником, дн.				100,9
Тривалість робочого дня, год	7,3	8,9	1,6	121,9
Середньорічна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2)	16,021	22,155	6,1334195	138,3
Середньоденна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2 р.3)	0,070	0,096	0,0259459	137,1
Середньогодинна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2р.3р.4)	0,0096	0,0108	0,0011923	112,4

Таблиця 8.7. Аналіз впливу факторів на продуктивність праці

Фактори, формула	Розрахунок	Результат, тис.грн.
Вплив відпрацьованих днів: Δ ПТд. = Δ Д×Т0×СВ0	(231 -229)*7,3*0,0096=	0,1399238
Вплив відпрацьованих годин Δ ПТт = Δ Т × Д 1×СВ0	229*(8,9-7,3)*0,0096=	3,5421809
Вплив середньогодинного виробітку: ΔПТсв = Δ СВ ×Т1 × Д 1	229*8,9*(0,108-0,0096)=	2,4513148
Балансова перевірка: ΔПТ = Δ ПТд + Δ ПТт +Δ ПТсв		6,1334195

Таким чином всі складові фактори протягом року мали позитивний вплив на зростання продуктивності праці.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві (яке працює прибутково) визначаємо показник рентабельності персоналу. Для аналітичної роботи можна використовувати наступні факторні моделі прибутку на одного робітника:

П/КР =П/ ВР х ВР /КL х КL /КР (8.7)

або

П/КР = П/ВР х ВР/ТП х ТП/ КР. (8.8)

де П — прибуток від реалізованої продукції, КР—численність робітників (середньоспискова), ВР—виручка від реалізації продукції, КL—середньорічна вартість капіталу, ТП—вартість товарної продукції, ТП/КР-середньорічна продуктивність праці, П/ВР - рентабельність продажу, КL/КР -капіталоозброєність праці, ВР/ТП - частка виручки у вартості випущеної продукції.

Аналіз фонду заробітної плати

Загальний аналіз фонду заробітної плати передбачає оцінку виконання плану, динаміки, розрахунок економії чи перевитрат основного і додаткового фонду заробітної плати в цілому по суб’єкту господарювання і категоріях працюючих.

Загальний заробіток персоналу можна розглядати як суму виплат основної і додаткової заробітної плати, премії, винагороди, заохочувальні й компенсаційні виплати.

Фактори, що впливають на зміну фонду оплати праці, можна диференціювати наступним чином (табл. 8.8):

Таблиця 8.8. Фактори, що впливають на зміну фонду заробітної плати

Група факторів	Відхилення	Складові відхилень
Перша	Відхилення фонду заробітної плати, що не залежать від обсягів реалізації і форм оплати праці	Відхилення в оплаті за тарифними ставкам, доплати за надурочні, оплата цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, відхилення в оплаті відпусток
Друга	Відхилення, що залежать від обсягів реалізації і форм оплати праці працівників	Відхилення від прогнозованих сум премій, зміни середньогодинної заробітної плати працівників.
Третя	Відхилення по фонду заробітної плати решти категорій працівників	Відхилення ставок чи окладів, відхилення показників у відпрацьованому часі
Четверта	Невідповідність установленого нормативу плановому фонду і питомій вазі залежних від обсягу реалізації форм оплати праці	Зміна темпів зростання продуктивності праці, зміна суми додатково виділеного фонду оплати

Серед показників, за допомогою яких визначають ефективність використання коштів на оплату праці, можна виділити наступні:

- зміни темпу росту продуктивності праці на кожний відсоток зміни середньої заробітної плати;

- випуск продукції в розрахунку на 1 грн. коштів, витрачених на оплату праці;

- прибуток у розрахунку на 1 грн. витрачених коштів.

Для факторного аналізу впливу факторів на зміну фонду заробітної плати можна використати наступні моделі:

ФЗП = = , (8.9)

де ФЗП –фонд заробітної плати; РП – обсяг реалізованої продукції; ЗП – середня заробітна плата за період; ПТ – продуктивність праці за період.

Для забезпечення позитивного фінансового результату і рентабельності необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темп росту його оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, зростання собівартості продукції і, відповідно, зменшення суми прибутку.

Зміна середнього заробітку працюючих за період характеризується його індексом (J_ЗП):

. (8.10)

де ЗП₁, ЗП₀ - середній заробіток за звітний і базисний період

Зміна середньорічної продуктивності праці визначається аналогічно на основі індексу продуктивності праці (J_пт):

, (8.11)

де - ПТ₁, ПТ₀ середня продуктивність праці відповідно звітного і базисного року.

Темп росту продуктивності праці має випереджати темп росту середньої заробітної плати. Для цього розраховують коефіцієнт випередження Квип і аналізують його динаміку:

. (8.12)

Потім роблять підрахунок суми економії (перевитрати) (Е) фонду заробітної плати в зв'язку зі зміною співвідношень між темпами росту продуктивності праці і його оплати:

Е = ФЗП × . (8.13)

В умовах високої інфляції при аналізі індексу росту середньої заробітної плати необхідно базисний показник середньої зарплати (СЗ₀) скоригувати на індекс росту цін на споживчі товари і послуги (J_у):

. (8.14)

де СЗ₁ - середня зарплата у звітному періоді.

Показник рентабельності персоналу можна подати як співвідношення прибутку і середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Виходячи з цілей аналізу, на основі моделювання залежності прибутку на одного працівника від різних факторів можна встановити зміни цього показника за рахунок зміни рівня продажів, фондовіддачі й фондоозброєності, продуктивності праці, коефіцієнта оборотності капіталу, ефективності маркетингової політики, продуктивності праці:

Рперс.= ЧП: Чппп = ЧП: Чппп × ВР:ВР × К:К= ЧП:ВР × К:Чппп × ВР:К = Рпрод × Ккап.озбр.праці × Коб.кап., (8.15)

де Рпрод - рентабельність продаж; Рпер.- рентабельність персоналу; Чппп середньорічна чисельність промислового персоналу; ВР- дохід від реалізації продукції; ЧП- чистий прибуток; К- середньорічна вартість капіталу (майна) підприємства; Ккап.озбр.праці - коефіцієнт капіталоозброєності праці; Коб.кап - коефіцієнт оборотності капіталу.

Застосування цієї формули доцільно для підприємств, які активно ведуть інноваційну роботу, тому що за нею можна простежити зв'язок ефективності використання персоналу і прибутковості продажів, зміну ділової активності підприємства і використання його майна.

Моделюючи формулу рентабельності персоналу залежно від обсягів продукції, що випускається, одержимо мультиплікативну модель:

Рперс = ЧП: Чппп= ЧП: Чппп × ВР:ВР × ТП:ТП= ЧП:ВР × ВР:ТП ×

× ТП: Чппп = Рпрод × Двр × ПТср, (8.16)

де ТП – вартість товарної продукції; Двр – частка виторгу у вартості виробленої продукції; ПТср – середньорічна продуктивність праці.

Розрахунки за цією формулою дозволяють визначити зміну рентабельності персоналу за рахунок факторів: зміни рентабельності продажів, продуктивності праці працюючих і питомої ваги виручки від реалізації у загальній вартості виробленої продукції.

Більш глибоке дослідження взаємозв'язку трудових факторів і рентабельності проводять при деталізації показника середньорічної продуктивності праці, що дозволяє конкретизувати розрахунки і прийняти певні оперативні управлінські рішення з оптимізації прибутку:

Рперс = Рпрод × Двр × СВ × Псм × Др, (8.17)

де СВ- годинна продуктивність; Псм- тривалість зміни; Др- кількість днів роботи за рік.

Дослідження за наведеною методикою дозволяють судити про ритмічність роботи підприємства: якщо годинна продуктивність і тривалість зміни мають тенденцію росту за наявності цілоденних простоїв, то цей факт розглядається як негативний і робляться висновки щодо недоліків в організації роботи, неефективного використання персоналу на окремих робочих місцях.

Аналізуючи трудові показники, доцільно розглянути взаємозв'язок фінансових результатів і оплати праці персоналу. Виходячи з формул рентабельності персоналу і визначення середньої заробітної плати (ЗПср), внаслідок виконання ряду перетворень одержимо:

Рперс= ЧП:Чппп і ФЗП = ЗПср × Чппп,

Рперс= ЧП× ЗПср:ФЗП × ВР:ВР = Рпрод × К вип пр/зп ×ЗП ср, (8.18)

де ФЗп- фонд заробітної плати персоналу; Квип.прод/зп- коефіцієнт випуску продукції на 1грн. заробітної плати.

Виходячи з формули (8.16), визначимо залежність прибутку від трудових показників:

ЧП = ЗПср × ПТср × Рпрод × Двр. (8.19)

У такий спосіб можна встановити зв'язок між фінансовими показниками і результатами оплати праці.

СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 8

Схема 8.1. Класифікації персоналу при виконанні аналізу чисельності

Календарний фонд робочого часу = Явки + Неявки

Схема 8.2. Аналіз використання робочого часу

Дата добавления: 2015-05-24