Учасники бюджетного процесу, їх функції та повноваження

Учасниками бюджетного процесу визнаються органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями і задіяні на всіх або деяких його стадіях (рис.8.3).

Рис. 8.3. Учасники бюджетного процесу

Основні права і обов’язки (бюджетні повноваження) учасників бюджетного процесу регулюються спеціальними законами.

Зокрема, Президент України:

· підписує закон про Державний бюджет України на відповідний рік;

· підписує закони про внесення змін і доповнень до закону про державний бюджет;

· підписує закони, які стосуються бюджетного законодавства;

· звертається з щорічним і позачерговим посланням до Верховної Ради України;

· застосовує право “вето” щодо прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на відповідний рік та законів про внесення змін і доповнень до нього;

· застосовує право “вето” до законів, які стосуються бюджетного законодавства;

· має право законодавчої ініціативи;

· видає укази і розпорядження з питань, які не врегульовані бюджетним законодавством.

Верховна Рада України:

· визначає бюджетну політику держави;

· приймає постанови щодо схвалення або взяття до відома "Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період";

· визначає бюджетні повноваження учасників бюджетного процесу;

· визначає склад і обсяг доходів та видатків Державного бюджету України;

· затверджує макропоказники соціально-економічного розвитку країни щодо формування бюджету;

· розглядає і приймає закон про державний бюджет на відповідний рік;

· розглядає і приймає закон про внесення змін до державного бюджету;

· розглядає і приймає рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України;

· заслуховує звіти головних розпорядників бюджетних коштів та ухвалює відповідно до них відповідні рішення;

· проводить Дні Уряду з питань бюджетної політики;

· приймає до розгляду законопроекти щодо зміни дохідної та видаткової чистин бюджетів.

Комітет Верховної Ради країни з питань бюджету:

· розглядає і приймає рішення щодо законопроектів, змінюючих чинне законодавство в аспекті формування доходів та здійснення видатків державного бюджету;

· узагальнює пропозиції і висновки народних депутатів та комітетів Верховної Ради України до проекту закону про державний бюджет та законопроектів, які вносять зміни в дохідну й видаткову частини бюджетів;

· готує висновки і відповідні матеріали щодо державного бюджету до розгляду на засіданні Верховної Ради України у першому, другому та третьому читаннях;

· заслуховує головних розпорядників та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня щодо виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу;

· заслуховує інформацію учасників бюджетного процесу про підготовку підзаконних актів щодо реалізації бюджетної політики і закону про Державний бюджет;

· відстежує хід і готує висновки про виконання закону про Державний бюджет протягом року;

· розробляє і вносить до розгляду Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.

Комітети Верховної Ради України:

· здійснюють попередній розгляд та готують пропозиції щодо проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

· розробляють законопроекти, пов’язані з формуванням дохідної та видаткової частини бюджетів;

· заслуховують інформацію щодо використання коштів Державного бюджету України за профілем комітетів.

Кабінет Міністрів України:

· розглядає основні прогнозні макропоказники економічного та соціального розвитку України і подає їх Верховній Раді України;

· розробляє проект “Основних напрямів бюджетної політики” на наступний бюджетний період і подає його Верховній Раді України;

· розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період і подає його Верховній Раді України;

· забезпечує виконання закону про Державний бюджет України;

· готує звіти про виконання Державного бюджету України і подає їх Верховній Раді України;

· розраховує показники зведеного бюджету України;

· надає інформацію щодо прийнятих законодавчих та нормативних актів на виконання закону про Державний бюджет України;

· приймає рішення відносно використання резервного фонду Державного бюджету України;

· приймає рішення щодо здійснення державних запозичень на відповідний бюджетний період.

Міністерство фінансів України:

· узагальнює документи і матеріали, необхідні для формування проекту “Основних напрямів бюджетної політики” на наступний бюджетний період;

· розробляє проект нормативів бюджетної забезпеченості;

· складає проект закону про Державний бюджет України;

· здійснює організаційні заходи щодо виконання Державного бюджету України на всіх стадіях бюджетного процесу;

· проводить методичну роботу з питань фінансово-бюджетного планування для адміністративно-територіальних одиниць;

· розробляє і затверджує Річний розклад Державного бюджету України;

· обслуговує державний внутрішній і зовнішній борг у межах своїх повноважень;

· подає Кабінету Міністрів України проект закону про Державний бюджет України на наступний період і проект звіту про виконання Державного бюджету України за минулий рік.

Національний банк України:

· визначає основні засади грошово-кредитної політики України;

· готує пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

· розробляє законопроекти щодо формування дохідної та видаткової частин бюджетів.

Окрім того, у бюджетному процесі беруть участь бюджетні установи, а також кредитні організації, що здійснюють операції з коштами бюджетів, хоча і не на всіх його стадіях.

До бюджетних установ відносять органи (установи, організації, визначені Конституцією України, та установи (організації), створені у встановленому порядку органами державної влади (АРК чи місцевого самоврядування), які повністю утримуються за рахунок державного бюджету (місцевих бюджетів). Бюджетні установи не зорієнтовані на отримання в результаті функціонування прибутку.

Керівники установ та організацій, які одержують у своє розпорядження бюджетні асигнування, називаються розпорядниками бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. При цьому стосовно державного бюджету розпорядники поділяються на три рівні, а стосовно місцевого – на два (рис. 8.4).

(міністри, керівники центральних керівники управлінь (відділів)

відомств і т.і.) обласних, міських і районних Рад

(керівники органів управління

підвідомчих міністерств і

відомств)

(керівники установ, організацій, підприємств)

Рис.8.4. Поділ розпорядників бюджетних коштів залежно

від структури управління

Головні розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, яких визначено відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України та затверджуються законом про державний бюджет (рішенням про місцевий бюджет) шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику або діяльність якого координується через нього. Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня можуть мати в підпорядкуванні розпорядників нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України на відповідний рік, можуть бути в особі керівників виключно:

· органи, уповноважені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність;

· міністерства;

· інші центральні органи виконавчої влади;

· Конституційний суд України;

· спеціалізовані суди;

· установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України.

Що до головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, то за відповідними бюджетними призначеннями до їх складу входять наступні керівники:

· місцевих державних адміністрацій;

· виконавчих органів рад та їх секретаріатів;

· головних управлінь;

· управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

За бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, головними розпорядниками в особі керівників виступають:

· уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради АРК та Ради Міністрів АРК;

· міністерства та інші органи влади АРК.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень, а головні розпорядники коштів місцевих бюджетів – рішенням про місцевий бюджет.

До основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів відносять:

· розробку планів діяльності відповідно до завдань, визначених нормативно-правовими актами;

· розробку проектів кошторису і бюджетних запитів, їх подання Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

· отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (про місцевий бюджет);

· надання у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомостей про обсяги асигнувань;

· забезпечення управління бюджетними асигнуваннями;

· затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

· внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і за витрачанням бюджетних коштів;

· одержання звітів про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів;

· аналіз ефективності використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами.

Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства і госпрозрахункові організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг беспосередньо через розпорядників. Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану їх використання бюджетних коштів.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам.

8.4. Бюджетні призначення

Бюджетне призначення – це повноваження, що надається головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, а також законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) з кількісними і часовими обмеженнями та дозволом на бюджетні асигнування.

У бюджетній практиці за бюджетне асигнування визначають повноваження, що надається розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. За логікою бюджетного процесу бюджетне зобов’язання пов’язується зі здійсненням відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або в майбутньому. Бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюють виключно за наявності відповідного бюджетного призначення. Механізм надання бюджетних повноважень та їх зміст подані на рис. 8.5.

Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державному бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Републіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).

Рис. 8.5. Бюджетні повноваження, їх зміст та механізм надання

Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право проводити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетні призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і здійснюється в порядку, встановленому законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України (Раду міністрів АРК, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) та Верховну Раду України (Верховну Раду АРК, відповідну раду) про такі зміни у двотижневий термін.

Після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

8.5. Управління бюджетним процесом

Сукупність взаємопов’язаних дій та методів, спрямованих на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають у процесі руху бюджетних потоків, визначає зміст управління бюджетним процесом. У бюджетній практиці управління бюджетним процесом ототожнюється з бюджетним менеджментом. Система управління бюджетом являє собою комбінацію органів управління та етапів і методів управлінської діяльності (рис.8.6).

Об’єктом управління виступає бюджет. Щодо суб’єктів управління, то до них відносять органи законодавчої та виконавчої влади, оперативного управління бюджетом та пов’язаних з бюджетом стосовно формування доходів та фінансування видатків. Стадії бюджетного процесу визначаються Бюджетним кодексом України. Методами управління бюджетним процесом є прогнозування та планування, регулювання, стимулювання, облік і контроль.

Прогнозування та планування спрямовані на виявлення можливостей ефективнішого використання фінансових ресурсів і їх впровадження. Використання потенціалу регулювання пов’язується з посиленням впливу держави на бюджетний процес. Для забезпечення розвитку тих процесів та явищ, які врешті-решт виводять на соціальні здобутки, застосовується метод стимулювання (податкові пільги, кредити тощо). Комплекс заходів щодо відтворення й узагальнення виконання бюджету ідентифікується з обліком та контролем.

· Верховна Рада України

· місцеві Ради

· Кабінет Міністрів України

· державні адміністрації

· виконавчі комітети

· органи Міністерства фінансів України

· Державна податкова адміністрація

· Контрольно-ревізійна служба

· Державне казначейство

· Рахункова палата

Митний комітет

МВС

органи юстиції та нотаріальні

контори

природоохоронні органи та інспекції

органи державної інспекції з контролю за цінами

галузеві міністерства (відомства)

підприємства, організації і установи, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів

складання проектів бюджетів прогнозування та планування

розгляд та прийняття закону про бюджет регулювання

виконання бюджету стимулювання

підготовка та розгляд звіту про облік

виконання бюджету контроль

Рис. 8.6. Склад системи управління бюджетним процесом

Дата добавления: 2015-05-24