Суть еволюційного вчення Ч. Дарвіна

Еволюція - процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов довкілля. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчен­ня. Це наука про чинники, механізми, загальні закономірності та наслідки ево­люції. Еволюційне вчення вивчає конкретні об'єкти — організми у їхньому історичному розвитку. Методи, що застосовуються еволюційне вчення - описо­вий, аналітичний, синтетичний, експериментальний, ембріологічний, палеон­тологічний тощо - дають змогу з різних боків вивчати процес історичного розвитку організмів. Мета еволюційного вчення — виявлення закономірнос­тей розвитку органічного світу для наступного керування цим процесом.

Еволюція, за Дарвіном, полягає у безперервних пристосувальних змінах видів. Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Згіно з його теорією основними факторами або рушійними силами еволюції є: природний добір у процесі боротьби за існування на основі спадкової мінливості У результаті відбувається пристосування (адаптація організмів до умов се­редовища).

Мінливість — загальна властивість організмів, процес виникнення від­мінностей у нащадків порівняно з предками, що зумовлює різноманітність особин у межах сорту, породи, виду. Дарвін розрізняв дві форми мінливості: визначену (групову) і невизначену (індивідуальну). У сучасному розумінні ви­значена мінливість відповідає модифікаційній (неспадковій), а невизначена — генотиповій (спадковій)

Боротьба за існування — це вся сукупність взаємозв'язків між осо­бинами та різними факторами довкілля. За Дарвіном, є такі форми бороть­би за існування:

1. Внутрішньовидова — між особинами одного виду за їжу, місце роз­множення, територію тощо. Найбільш антагоністична, жорстока боротьба.

2. Міжвидова — проявляється у стосунках між особинами різних видів. Наприклад, хижаки різних видів обмежують чисельність жертв теж різних ви­дів. Рослини різних видів «змагаються» за площу зростання.

3. Боротьба з чинниками неживої природи, за Ч.Дарвіном, також при­зводить до загибелі більшої частини особин. Наприклад, сильні вітри здува­ють безліч крилатих комах із узбережжя на морську поверхню, де вони гинуть. Причиною боротьбиє протиріччя між здатністю організмів до без­межного розмноження та обмеженістю життєвих ресурсів, внаслідок чого ви­живає частина особин, які мають найкращу пристосованість.

Природній добір є наслідком боротьби за існування, який проявляється у переважаючому виживанні і розмноженні наипристосованіших до умов існу­вання організмів певного виду.

Дата добавления: 2015-05-24