Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Еволюція культури Стародавньої Греції. Класичний період і еллінізм




Протягом багатьох віків Стародавня Греція не являла собою єдиного цілого ні в географічному просторі, ні з точки зору соціально-політичної організації суспільства. Однак зовсім небезпідставно ми говоримо про цілісність давньогрецької культури, що повною мірою виявилася в період її існування. Це, насамперед, поняття про космос як порядок, що протистоїть хаосу, це міра як провідна категорія й організуючий принцип філософської, політичної, естетичної та етичної культури, це антропоцентризм, або уявлення про головне місце людини у природі, це агональність, або змагальність, яка демонструвала здатність вільної людини брати активну участь в усіх проявах життя, це, нарешті, яскраві та видовищні релігійні свята, що не обходилися без урочистої ходи або спортивного змагання.

У своєму історичному розвитку культура Стародавньої Греції пройшла п'ять етапів: егейський (крито-мікенський) Ш тис. — XIст. до н. е., гомерівський — ХП—VHIст. до н. е., Архаїчний — VIII—VI ст. до н. е., класичний — Vст. — остання третина IVст. до н. е., елліністичний — остання третина IV—І ст. до н. є. За цей час протог-рецьке населення й давньогрецькі племена, об'єднані загальним етнонімом елліни, перейшли до осілого способу життя, а широке розселення греків уздовж узбережжя Середземного й Чорного морів призвело до перетворення Еллади на Велику Грецію, де сформувалися й утвердилися новітні тенденції культури, після чого давньогрецька культура продовжувала свій розвиток у складі Західної Римської імперії, а після її падіння, з середини IVст., становила ядро візантійської культури.

Перша точна дата еллінської історії — 776 р. до н. е., це дата перших Олімпійських ігор, друга — Велика колонізація VIII—VI ст. до н. е., що являла собою широке розселення греків уздовж узбережжя Середземного й Чорного морів. Ці дати стали відправними моментами у створенні періодизації розвитку давньогрецької культури.

(V—IVст. до н.е.) знаменував собою новий етап розвитку давньогрецької культури. Демократія, що прийшла на зміну аристократичній олігархії, несла у собі нові почуття, думки й ідеї. Світорозуміння й світовідчування аристократії було властиві невеликому колу людей, які вважали себе обранцями долі та вищою породою людства. їхні думки й почуття спрямовувалися до героїчних часів крито-мікенської епохи або концентрувалися навколо інтимних переживань. Для століття демократії були характерні інші мотиви. Це, насамперед, всенародні свята на честь найбільш популярних давньогрецьких богів — Афіни, Деметри й Діоніса.

На честь богині Афіни справляли свято панафіній, у якому брало участь усе афінське населення. В образі богині знайшла своє втілення ідея державної централізації, до якої прагнули всі демократичні сили. Панафінії відбувалися кожного четвертого року й тривали шість днів підряд. Програма свята складалася з кінних та піших змагань, бігу зі смолоскипами, хорових співів, танців, декламації та музичних змагань. Всенародне значення мали й свята на честь Деметри та цілий ряд свят, присвячених богу Діонісу.

(323—30 pp. до н. є.) проходить під знаком кризи традиційних античних цінностей і широкої експансії культурних здобутків далеко за межі країни. Утворення величезної імперії Александра Македонського та її наступників — елліністичних монархій уперше створило умови для всебічної інтеграції протилежних культур Сходу й Заходу. Афіни перетворюються на своєрідний «музей» цінностей античного світу, а першість переходить до східних культурних центрів — Александрії Єгипетської з її уславленою бібліотекою при Мусейоні — «храмі Муз», Антіохії, Селе-вкії, Пергаму — збудованих за регулярним планом велетенських міст із сотнями тисяч різноплемінних жителів.

Ф.Ніцше про два начала в бутті культури. “Аполлонівське” та “діонісійське” – поняття, що позначають протилежні за характером начала буття і культури. Це розмежування впровадив німецький філософ Фрідріх Шеллінг (1775 – 1854), маючи на увазі дві сили, які концентруються у глибинах людської свідомості. Глибокий аналіз діонісійського й аполлонівського начал у культурі здійснив видатний німецький філософ Фрідріх Ніцше, що побачив у грецькій культурі протистояння двох богів – Аполлона і Діоніса. З цього протистояння Ніцше формулює фундаментальну для європейської культури опозицію аполлонівського та діонісійського начал буття (типів культури) та художньої творчості.

У грецькому пантеоні боги Аполлон і Діоніс є протилежними символічними типами. Аполлон – це небесна, сонячна істота, син Зевса, який замінює на Олімпі бога Сонця Геліоса, уособлює сонячний початок. Він – джерело світла, носій божественного одкровення. Діоніс же, навпаки, – уособлення земного, бог родючості, покровитель рослин, землеробства, виноградної лози й виноробства. Діоніс – бог веселощів, радості, буйства. Аполлон і Діоніс символізують протилежність небесного та земного начал.

Щоб показати, у чому полягають відмінності “аполлонівського” й “діонісійського” начал культури, необхідно звернутися до понять і принципів, образними вираженнями яких виступають боги Аполлон та Діоніс.

Аполлон – вираження спокою і порядку, Діоніс – його протилежність. Якщо перший –“абсолютне почуття міри, самообмеження, відстороненість від диких проявів, мудрий спокій бога-творця образів”, то другий – надлишок, порушення всякої міри, безмірне, вибухове буйство. Аполлон утілює принцип індивідуалізму, він – прекрасний божественний образ цього принципу, “в жестах і поглядах якого з нами розмовляє вся велика радість та мудрість “ілюзії”, разом з усією її красою”. Діоніс символізує жах і захоплення: “надзвичайний жах”, що охоплює людину, яка засумнівалася щодо форм пізнання явищ, і “блаженне захоплення, що піднімається з надр людини й навіть природи”, коли порушений принцип індивідуалізму, “розбиті всі нерухомі ворожі межі, встановлені між людьми злиднями, сваволею та “зухвалою модою”.., кожен почуває себе не лише поєднаним, примиреним зі своїм ближнім, але і єдиним з ним”

АПОЛЛОНІВСЬКЕ начало ДІОНІСІЙСЬКЕ начало
- раціональне -ірраціональне
-міра, золота середина -безмірне буйство
-ілюзорно-оптимістичне трагіко-героїчне
стан спокою порушення спокою, незадоволеність
індивідуальність -знищення всякої індивідуальності через містичну єдність

“Аполлонівський” образ світу схожий на образи, що виникають у сновидіннях, ілюзіях, мріях. “Діонісійський” – породжується демонічними силами, він схожий на образи, викликані станом сп’яніння, а тому це світ ірраціональних образів, сенсів та понять. Полем, яке намагається примирити змагання Аполлона і Діоніса, стає грецька трагедія (Есхіл, Софокл, Евріпід).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-07; Просмотров: 793; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.