Аргументація і критика

1. Як можна визначити термін «аргументація»?

2. Яка структура аргументації?

3. Що таке дедуктивне міркування?.Які види дедуктивних міркувань ви знаєте?

4. Що таке недедуктивне міркування? Які види недедуктивних (правдоподібних) міркувань ви знаєте?

5. Назвіть характерні ознаки дедуктивної аргументації.

6. Назвіть характерні ознаки недедуктивної (правдоподібної) аргументації.

7. Чи можна за допомогою дедуктивної аргументації обгрунтувати істинність тези?

8. Чи можна за допомогою недедуктивної аргументації обгрунтувати істинність тези?

9. Установіть відношення між такими поняттями:

• аргументація, обґрунтування, міркування, форма аргументації;

• міркування, дедуктивне міркування, недедуктивне міркування, індуктивне міркування, повна індукція, неповна індукція, популярна індукція, наукова індукція, міркування за аналогією, аналогія предметів, аналогія відношень.

10. Що таке доказова аргументація? Як пов'язати між собою поняття «доказова аргументація» і «доведення»?

11. Чи можуть бути в доказовій аргументації:

• аргументи - недостовірні твердження;

• деякі аргументи - достовірні твердження, а деякі - ймовірні;

• форма - неповна індукція;

• форма - повна індукція;

• теза - імовірне твердження?

12. Наведіть приклади доказової аргументації.

13. Що таке недоказова аргументація?

14. Які види недоказової аргументації ви знаєте? Наведіть приклади.

15. Проаналізуйте завдання 11 стосовно недоказової аргументації.

16. Що таке пряма аргументація?

17. Як можна визначити схему прямої аргументації?

18. Що таке непряма аргументація?

19. Які види непрямої аргументації ви знаєте? Наведіть їх схеми.

20. Чим відрізняються апагогічна та розділова аргументації?

21. Чи може бути:

• доказова аргументація - прямою;

• апагогічна аргументація - недоказовою;

• розділова аргументація - непрямою і недоказовою?

22. Як співвідносяться поняття «аргументація» і «критика»? Як можна визначити критику?

23. Яка структура критики?

24. Що таке спростування? Як співвідносяться поняття «критика» і «спростування»?

25. За яких умов критика не може бути визнаною спростуванням?

26. Які висловлювання з наведених нижче ви вважаєте істинними? Обгрунтуйте відповідь.

• Критика - це вид аргументації.

• Критика - це процес, протилежний аргументації.

• Аргументація може бути спростуванням.

• Спростування - це окремий випадок критики.

27. Чи може в аргументації та критиці бути одна й та сама теза? Якщо так, то за яких умов це може статися?

28. Чи можуть в аргументації та критиці застосовуватися однакові аргументи?

29. Чи може в аргументації та критиці застосовуватися одна й та сама форма?

30. Чи може спростування будуватися за схемою:

• індуктивного міркування;

• дедуктивного міркування;

• міркування за аналогією?

31. Чи можуть аргументи в спростуванні бути недосто

вірними твердженнями?

32. Які з запропонованих висловлювань істинні? Обгрунтуйте відповідь.

• Мета спростування - руйнування аргументації.

• Мета спростування - встановлення малого ступеня правдоподібності тези аргументації.

• Мета спростування - встановлення хибності тези аргументації.

33. Які види критики ви знаєте?

34. Що таке критика тези?

35. Чим відрізняється пряма та непряма критика тези?

36. Як ви можете пояснити метод «зведення до абсурду»? Наведіть приклади, де застосовується саме цей метод.

37. Наведіть схему непрямої критики? Чому вона називається непрямою?

38. Наведіть приклади критики, яка будується шляхом обґрунтування антитези.

39. Який вид критики, на вашу думку, є найбільш ефективним?

40. Проаналізуйте наведені тексти. З'ясуйте, які з них є аргументацією, а які - критикою. Визначте їхню структуру, форму і вид.

• «Отже, афіняни, якщо б ці панове говорили правду й існувало б два закони про присвоєння нагород, то архон-ти-законодавці безсумнівно б їх знайшли, а чергові голови передали б їх законовиправникам, і один з законів був би скасований: або той, що дозволяє таку угоду; або той, що забороняє її. Але у зв'язку з тим, що цього немає, стає очевидним: ці панове не тільки говорять неправду, а й стверджують речі, які є взагалі неможливими» (Зсхил «Протне Ктесифонта о венке»)

• «Оскільки живі організми проходять у своєму розвитку ступені народження, розквіту, занепаду та загибелі, то й суспільство у своєму розвитку проходить саме ці ступені» (Шпенглер)

• «На твою думку, у світі є тільки три нещастя: жити взимку в холодному помешканні, влітку носити вузькі чоботи і ночувати у кімнаті, де кричить дитина...; у мене немає ні першого, ні другого, ні третього. Отже, немає у мене нещастя» (И. С. Тургенев «Рудин»)

• «Смерть нічого для нас не означає. Бо те, що розкладається, позбавлене почуття, а тіло, що позбавлене почуття, нас зовсім не обходить» (Епікур)

• «Віслюк знаходиться між двома однаковими оберемками сіна однакової якості та однакового розміру. Якщо б він не мав свободи волі, то помер би з голоду, тому що немає ніяких підстав для того, щоб він надав перевагу якомусь одному оберемку. Позаяк на практиці у таких випадках віслюки не помирають, то можна стверджувати, що вони мають свободу волі. Отже, свобода волі існує» (Бурідан)

• «Намагатися за допомогою війни вирішувати політичні суперечки між державами, намагатися досягти сили і слави - це все одно, що змусити всіх людей країни пити одні й ті самі ліки для лікування різних хвороб, бо користь від цього, можливо, буде лише чотирьом-п'яти людям» (Мо-цзи)

• «Порожнечі зовсім нема. Бо порожнеча - ніщо. Отже, те, що є нічим, існувати не може» (Мелісе)

• «Якщо люди хороші, то покарання зайве; якщо вони дурні, то покарання не має сенсу. Але люди або хороші, або дурні. Отже, покарання або не має сенсу, або марне»

• «Милосердя тільки вбиває, пробачаючи вбивць»

• «Одного разу з'явилася на Сонці пляма, і в той же день мене побили в трактирі «У Банветов». З того часу, перед тим як куди-небудь піти, я дивлюся в газету: чи не з'явилася знову якась пляма. Тільки пляма з'являється... я нікуди не йду і вичікую. Коли вулкан Мокпєле знищив Цілий острів Мартінік, один професор написав у «Національній політиці», що давно вже попереджав читачів про велику пляму на Сонці. А «Національна політика» вчасно не була доставлена на цій острів. Ось вони і загриміли!» {Я. Гашек «Пригоди бравого солдата Швейка»)

• Історія зберегла оповідання Плутарха з приводу несподіваного розлучення консута Павла Емілія: «Римлянин, розлучаючись з дружиною і чуючи осуд друзів, які твердили йому: «Хіба вона цнотлива? Чи не гарна вона собою? Чи вона безплідна?» - виставив вперед ногу, взуту в черевик, і сказав: «Хіба він не гарний? Або стоптаний? Але хто з вас знає, де він мені тисне ногу?»

• Існує легенда про те, що коли одного разу у Стародавньому Римі збунтувалися плебеї, сенатор Мененій Агріппа втихомирював їх так: «Кожний з вас знає, - говорив він, - що в організмі людини існують різні частини, причому кожна з них виконує певну роль: ноги переносять людину з одного місця в інше, голова думає, руки працюють. Держава - це також організм, в якому кожна частина призначена для виконання своєї певної ролі: патриції - це мозок держави, плебеї - це її руки. Що було б із людським організмом, якщо б його окремі частини збунтувалися і відмовилися виконувати призначену для них роль? Якщо б руки людини відмовилися працювати, голова - думати, тоді людина була б приречена на загибель. Те ж саме трапиться і з державою, якщо її громадяни будуть відмовлятися виконувати те, що є їх природним обов'язком»

• «Якщо вмер Сократ, то він вмер або коли жив, або коли вмер. Якщо - коли жив, тоді він не вмер, тому що одна й та сама людина жила б і була б мертвою. Але й не тоді, коли вмер, бо він був би двічі мертвим. Отже, Сократ не вмер» (Секст-Емпірік)

• «Якщо смерть - це перехід у небуття, то вона благо. Якщо смерть - це перехід в інший світ, то вона благо. Смерть - це перехід у небуття або в інший світ. Отже, смерть - це благо» (Сократ)

• Доведення провини обвинуваченого незаперечне, - сказав слідчий. - Міркуйте самі. По-перше, потерпіла під час дізнання однозначно вказала на підозрюваного. По-друге, підозрюваний був затриманий під час спроби продати валюту, якої у нього ніколи не було. Це підтвердили всі знайомі підозрюваного. А в сумочці у померлої була чимала сума у валюті. По-третє, у той день, коли було здійснено пограбування, підозрюваного бачили десь за півгодини до цього недалеко від місця злочину.

• У місті протягом місяця було скоєно шість квартирних крадіжок. Ознайомившись з обставинами, за яких ці крадіжки були вчинені, слідчий зазначив, що в усіх випадках за один-два дні до крадіжки в квартирі побував невідомий мешканцям чоловік: податковий інспектор, слю-сар-сантехнік, електромонтер і навіть дільничний міліціонер. Портрет невідомого, якого описували потерпілі, збігався в багатьох рисах. Слідчий зробив висновок, що саме цей чоловік і був тим, хто вчинив злочин.

• Виступаючи у справі Сапогова, відомий російський адвокат М.Г. Казарінов сказав: «У кожному злочині, що скоїла нормальна людина, ми можемо розрізнити: по-перше, достатній мотив, по-друге, внутрішню боротьбу людини, яка замислила злочин, з усім запасом його моральних сил; далі завжди наявне почуття самозахисту, що рекомендує людині здійснити злочин найбільш безпечним для себе, частіше за все таємним способом. І, нарешті, можемо розрізнити з боку злочинця деяку зважєність, деяку економію зла. Будь-якій людині притаманний жах перед злом і ніхто не стане вчиняти зло надмірно, а обмежиться злом необхідним. У справі, яка розглядається, я не бачу мотиву для вбивства, не можу вловити жодних ознак внутрішньої боротьби, або почуття самозахисту. За моїм переконанням Сапогов - суб'єкт із душевною хворобою, який стоїть на межі між злочином через пристрасть і злочином психічно ненормальним» («Речи известных русских юристов»)

• Виступаючи у справі Бартеньєва відомий адвокат Ф.М. Плевако заявив про те, що підсудний не міг вчинити злочин через ревнощі. Цю тезу він доводив таким чином: «Ревнощі до генерала Паліцина або через Паліцина - ось перше припущення. Воно не витримує критики. Якщо б Вісновська цікавилася генералом і надавала йому перевагу, а не Бартеньєву, вона не заплуталася б в своїй історії... Якщо б Бартеньєв ревнував до генерала Паліцина і ненавидів його за залицяння до Вісновської, смерть могла загрожувати генералу, а не Вісновській... Відсутність мотиву з боку Бартеньєва доводять також і зовнішні дані: отруту і знаряддя вбивства везе той, кому вони потрібні для задуманої мети. Але ми не маємо жодного пристойного Доказу, що їх приніс Бартеньєв. Навпаки, покоївка Вісновської бачила револьвер загорнутим у пакунок, коли

Вісновська виходила з дому; вона ж визнала отруту, знайдену у кімнаті вбивства, як отруту, яку вона бачила в руках Вісновської» («Речи известньїх русских юристов»)

• «...У цій справі немає середини: треба або визнати, що вона (Рибаковська) скоїла злочин із завчасно обдуманим наміром, або треба визнати, що вона вчинила злочин з необережності; для припущення, що вона вчинила цей злочин за раптовим поривом, немає місця, тому що, як за свідченням Рибаковської, так і за свідченням Лейхфельда, бачимо, що між зарядженням пістолета і пострілом був певний проміжок часу... Для того, щоб припустити, що у Рибаковської був завчасно продуманий намір вчинити той злочин, у якому вона обвинувачується... немає ніяких підстав. Визнання нею того, що вона зарядила пістолет, показує саме те, що вона не вважає цю обставину доказом, що викриває її у злочині. Це свідчить про те, що в цьому випадку вона говорить правду, хоч ця обставина за певних умов могла б бути обернена проти Рибаковської» (В.И. Смолярчук «Гиганти и чародеи слова»)

• Порівнюючи свідоцтво про хворобу Н. та інші медичні довідки, що містилися в пенсійній справі, слідчий звернув увагу на те, що хоча ці документи значилися як видані різними установами і в різний час, вони були виконані одним і тим самим почерком. Збігалися загальні ознаки почерку, особливо виділялися збіги у написанні букв «м», «б», «в», «я» і цифр «5», «З», «9».

У пенсійній справі були також дві заяви, написані Н. Коли слідчий порівняв почерк, яким написані ці заяви, із почерком у медичних документах, то виявив повний збіг як у загальних, так і в окремих ознаках почерку. Слідчий дійшов висновку, що документи в пенсійній справі підробив сам Н.

• «...У справі за обвинуваченням громадянина П. троє потерпілих упізнали у ньому людину, що їх пограбувала.Виступаючи в суді, адвокат, що захищав П., навів докази того, що потерпілі помилилися. Напад мав місце у темному під'їзді, тому потерпілі майже не бачили обличчя грабіжника. Окрім того, вони дуже налякалися і, звичайно, не змогли запам'ятати прикмети злочинця. Єдина прикмета, яку вони добре запам'ятали, - це куртка, котра була на грабіжнику. Саме в таку куртку був одягнений і П., якого упізнали потерпші, хоча такий одяг може бути «прикметою» багатьох молодих людей у наш час.

Аргументація процесу формування свідчень дозволила обгрунтувати висновок про сумнівність доказів-свідчень потерпілих, з якими повністю погодився суд» (Я. С. Алексеев, В.З. Макарова «Ораторское искусство в суде»)

• «Якщо б Ю.Л. Успенський насправді задумав убивство та ще й так хитро і довго готувався до нього, для того, щоб можна було б повірити, що Галина Муракова покінчила з собою, то дозвольте попросити вас поміркувати, чи став би він напередодні вбивства давати в руки того, хто бажає помститися за дочку, таку грізну зброю проти себе, чи став би він, повторюю, напередодні смерті дружини писати її матері, попереджаючи, що він задумав убивство її дочки?» («Ораторские речи в суде»)

• «Уявимо собі на хвилину, що Семенова отримала ці речі не злочинним шляхом, а їх насправді втиснули, насильно нав'язали. Простіше за все було б піти й розповісти про це поліції або хоча б дочекатися ранку, щоб дізнатися, у чому справа, зрозуміти, як з тим бути далі. Але ні! Зараз же виникає і поспішно здійснюється природний лише для крайніх випадків небезпеки засіб - втеча...» {«Речи известных русских юристов»)

• «... в суспільстві вільних людей, членам якого дозволяється використовувати свої знання для власних цілей, термін «соціальна несправедливість» цілком позбавлений сенсу та змісту, - належить до тих ідей, що за самою своєю природою не можуть бути доведені. Негативні твердження взагалі неможливо довести. На певній кількості окремих прикладів можна показати, що посилання на «соціальну справедливість» аж ніяк не допомагають нам приймати необхідні рішення. Однак твердження, що в суспільстві вільних людей взагалі немає сенсу, можна висунути як певну проблему, що змусить інших поміркувати над значеннями уживаних ними слів, та як заклик не вживати слів, сенс яких їм невідомий. Якщо припустити, що такий широко вживаний вислів неодмінно має якесь зрозуміле значення, що можна спробувати довести, що намагання застосувати його в суспільстві вільних індивідів неминуче зробить це суспільство непрацездатним. Однак ці зусилля стають зайвими, якщо визнати, що в такому суспільстві відсутня фундаментальна передумова для застосування поняття справедливості до способу розподілу матеріальних благ поміж його членами: зумовлення цього розподілу людською волею або ж можливість виникнення життєздатного ринкового ладу внаслідок визначення винагород людською волею. Адже немає потреби доводити те, чого не існує» (Ф. А. Хайєк «Право, законодавство та свобода)

41. Побудуйте самостійно аргументацію, яка б складалася принаймні з 15 речень і була б:

• доказовою аргументацією;

• недоказовою аргументацією.

42. Проаналізуйте тексти, наведені наприкінці підручника. З'ясуйте, які види аргументації та критики в них застосовуються. Знайдіть основні та похідні тези й аргументи.

Дата добавления: 2015-05-24