Методи і процес педагогічного дослідження

Взаємозв'язок педагогічної теорії та практики.

Встановлено, що єдність теорії і практики є вищим вираженням єдності духовній і матеріальній сторін в діяльності людей. Найбільш важливим є положення про те, що відривши теорії від практики, як і практики від теорії, порушення їх єдності відгукнеться тяжкими наслідками і для теорії і для практики. Відірвана від практики теорія не може дати правильної і своєчасної відповіді на запити практики і втрачає своє значення або, більше того, шкодить. Відірвана від теорії практика стає сліпою, і це з неминучістю призводить до уповільнення темпів її розвитку, до застою.

Ушинський, розглядаючи питання про зв'язок теорії і практики виховання, писав: "Діяльність людини як людину завжди виникає з джерела свідомої волі, з розуму; але в області розуму факт сам по собі є ніщо, і важлива тільки ідеальна сторона факту, думка, з нього витікаюча і їм підкріплювана. Зв'язок фактів в їх ідеальній формі, ідеальна сторона практики і буде теорія в такій практичній справі, яке виховання". Безумовно, педагогічна теорія і практика взаємозв'язані і взаємодіють не як зовнішні один одному сили, а як взаємно проникаючі один в одного, сторони єдиної людської діяльності, що тісно сплітаються. Саме діяльність, віднесена як до науки, так і до практики, може розглядатися сполучною ланкою цих двох категорій.

Висновки Педагогіка - це наука про мистецтво виховання, про творчу діяльність, тому педагогіці не можна навчитися шляхом теоретичної просвіти, необхідно опанувати мистецтво виховання на власному досвіді при цьому важливі внутрішні передумови: особові якості, душевні властивості, досвід спілкування.

Педагогічна теорія і практика взаємозв'язані і взаємодіють не як зовнішні один одному сили, а як взаємно проникаючі один в одного, сторони єдиної людської діяльності, що тісно сплітаються.

Зв'язок теорії і практики в педагогіці має безперервний характер, коли в конкретній діяльності учителя відбувається злиття знань і діяльності, і здійснюється у свідомості учителя у момент постановки завдань педагогічної діяльності.

Метод – це підхід (прийом, засіб) теоретичного дослідження або практичного втілення явища (процесу). Методи, що застосовуються у педагогічному дослідженні, залежать не лише від самого предмету, а й від рівня дослідження: емпіричного чи теоретичного. Для емпіричного рівня дослідження характерними є такі методи: спостереження, експеримент, досвід тощо. Для теоретичного рівня дослідження використовуються методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та ін.

Розглянемо основні методи педагогічного дослідження.

Емпіричні методи дослідження – це способи отримання наукових фактів з метою збору інформації про педагогічні явища (процеси). Наприклад:

Спостереження – спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати та аналізувати їх. Спостереження повинно бути систематичним.

З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис занять, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності. Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються. Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мотиви дій і вчинків людини. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими методами дослідження, зокрема з бесідою (інтерв’ю), анкетуванням.

Педагогічний експеримент – це метод, що передбачає цілеспрямоване вивчення педагогічного об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, що визначається певною пошуковою ідеєю і має чітко визначену мету. Експеримент неможливий без теоретичних положень, які він або підтверджує, або спростовує, тому є одним із найважливіших шляхів розвитку сучасної науки.

Специфіка педагогічного експериментального дослідження в науково-дослідній практиці має такі етапи:

1. Констатувальний (діагностичний) експеримент спрямований на вивчення педагогічного явища в умовах дії існуючого складу факторів, тобто тих, які були визначені до експерименту і не змінювались.

2. Формувальний експеримент є основним видом дослідження реальних педагогічних явищ, мета котрого полягає в тому, щоб довести, завдяки впливу яких активних факторів можна досягти потрібних результатів навчально-виховного процесу. Підготовка формувального експерименту передбачає дотримання такої послідовності дій: розробка плану-програми, вибір засобів проведення експерименту та вимір його результатів, обробка та аналіз експериментальних даних, установлення адекватності одержаних висновків педагогічній реальності.

Дата добавления: 2015-05-24