Актуальні проблеми теорії та практики виховання

Пріоритети виховання. Перед світовою педагогікою і школою стоїть глобальна мета - визначити ієрархію пріоритетів виховання, виходячи із загальнолюдських цінностей. Сучасна цивілізація породжує в підростаючому поколінні песимізм, антигуманізм, зниження етичного і морального рівня. Світ переживає спалах молодіжної наркоманії, алкоголізму, проституції, злочинності. Вади в духовному розвитку молоді - результат багатьох доданків. Серед них - і проблеми виховання і освіти.

Питання демократизації освіти. Поняття демократичної системи освіти передбачає доступність освіти, автономію навчальних закладів, доступність ступенів школи, організацію навчального процесу, в якому формується творчо і вільно мисляча і діюча людина. Складова частина демократизації освіти - гарантія права на освіту. Досягнення права на освіту залишається актуальним соціальної нерівності, яке обмежує для багатьох можливість навчання. Між тим, як і раніше, гостро стоїть проблема невідвідуємості школи. Вона особливо поширена в країнах, населення яких знаходиться в несприятливих економічних умовах.

Проблема якості освіти. Підтримка освіти на високому рівні - важлива умова динамічного розвитку суспільства. Високорозвинені індустріальні держави досягли вражаючих успіхів в освіті. Так, у Західній Європі до початку 1990-х рр. 95 % дорослого населення мав як мінімум дев’ятирічну шкільну освіту. У США до 1985 р. повна середня освіта мала понад 80 % дорослого населення. Але підйом планки мінімального навчання породив розвиток нового явища - функціональної неграмотності, що не володіє навичками читання, письма, рахунку в тій мірі, в якій це необхідно для вирішення проблем повсякденного життя. Більшість педагогів переконане, що існують шляхи організації масового якісного навчання. Одним з найбільш ефективних називається шлях диверсифікації (диференціації) освіти.

Питання про педагогічні інновації. Організація навчально-виховного процесу за кордоном має певні недоліки. Учні нерідко виявляються неспроможні, коли від них потрібні самостійність, ініціатива, творчість. Глибокі коріння пустили малопродуктивні методи навчання - вивчення, повторення, гіпертрофована робота з підручниками. Навчально-виховний процес переважно орієнтований на "вчителя як центр навчання", на "середнього учня ", що далеко від запитів, здібностей, прагнень молоді. Необхідність подолання екзаменаційних бар'єрів з їх стандартами і регламентаціями нерідко лімітує живу думку школярів і студентів.

Виховання і політика. Світова школа приділяє значну увагу вихованню політичної культури (громадянському вихованню). Для цього в програму пропонується включати навчальні рольові ігри ("Вибори", "Страйк", "Суд" тощо), відводити більше місця в навчальному процесі суспільно-політичних дисциплін. У Франції, Німеччині, Японії у 1980-1990-х рр. у програмі середньої школи з'явився курс громадянознавства.

Моральне виховання. Все більшу популярність набувають ідеї, які засновані на співпраці вчителя і учня, коли вихованець стає повноправним учасником педагогічного процесу, виникають довірчі, невимушені стосунки між дітьми і дорослими, реалізуються колективні форми виховання, здійснюється спільна діяльність учнів, вчителів і батьків, народжується атмосфера радості і творчості. На Заході набула поширення так звана поведінкова методика виховання. Вона передбачає вільну ігрову обстановку, партнерство вихованців і наставників.

Самоврядування учнів і виховання. Традиційний вид учнівського самоврядування на Заході - система, при якій учні допомагають вчителям підтримувати дисципліну в класі, координують позакласну роботу. Учнівське самоврядування, однак, не виправдало надій на різке поліпшення результатів виховання. З цієї причини було запропоновано створювати шкільні ради, до складу яких входять учні, викладачі, батьки, представники адміністрації та громадськості. Переважні напрями їх діяльності - залучення учнів у поточну життя школи, розвиток в учнів самостійності, вміння відстоювати власні погляди і вимоги, виховання культури спілкування. Тим не менше, і вони не допомогли повністю зжити авторитарне ставлення педагогів до учнів.

Виховуюче навчання. Навчальні програми сучасної школи за кордоном неодмінно передбачають вирішення завдань морального, інтелектуального, фізичного, трудового виховання учнів. Своє місце в етичному вихованні продовжує займати релігія. Навчальні програми пропонується збагачувати новими дисциплінами, основу яких складають антинаркотична, антиалкогольна, природоохоронна тематика, сексоосвітній матеріал. Цю тематику і матеріал включають і традиційні предмети шкільної освіти.

Полікультурне виховання. Набуло актуальності виховання, в основі якого лежить потреба вивчення й освоєння культури інших народів. Зросли масштаби виховання в дусі миру. При полікультурному вихованні вивчається широкий спектр дисциплін гуманітарного, естетичного, природничого циклів, програму яких повинні пронизувати ідеї багатокультурності. Важливу роль відіграє двомовне і тримовне навчання. Застосовуються також діалог, дискусія, моделювання, рольові ігри, рефлексивні методи та ін. Подібні форми і методи слід використовувати з урахуванням конкретних педагогічних завдань.

Педагогічна роль новітніх технічних засобів. У світовій педагогіці йде осмислення педагогічної ролі новітніх технічних засобів, що є плодом технотронної революції. Комп'ютери набувають все більшого значення у вихованні дітей і підлітків. Робота з новітньою технікою дозволяє здійснити дві капітальні освітні функції: набуття певних знань та вмінь, а також використання при викладанні різних дисциплін. У першому випадку освоюються курси з інформатики, електроніки, робота на комп'ютері та ін. У другому випадку активізується і оптимізується навчальний процес (персональні навчальні завдання, робота з "електронним редактором", наочне навчання).

Паралельна школа, або засоби масової інформації. За масштабами впливу на молоде покоління у "паралельній школі" лідирує телебачення. У провідних країнах світу склалися мережі навчального телебачення, які допомагають залучати школярів до навколишньої дійсності. Все більшого масштабу набувають новітні засоби освіти, особливо павутина всесвітнього комп'ютерного зв'язку (інтернет). Зарубіжні педагоги також використовують пресу в школі - спеціально організована робота з учнями для педагогічно виправданого засвоєння різноманітної інформації, що надходить з газет і журналів. Вона популярна в старших класах шкіл провідних країн світу.

Довічне виховання. В сучасних умовах посилилася потреба населення в безперестанному оновленні знань і умінь ("вік живи, вік учись"). Підсумовуючи концепцію довічного виховання, можна виділити в ній такі характеристики: освіта не закінчується із закінченням формального навчання і продовжується протягом усього життя людини; навчальні заклади, відіграють важливу роль в освіті, але вже не займають монопольного місця; освіта відрізняється гнучкістю і диверсифікацією програми, методів і термінів.

У країнах Заходу і Японії ставляться завдання систематичного здійснення довічного виховання. Перешкодою для довічного виховання розглядаються слабкі зв'язки, а часто і бар'єри між навчальними закладами та позашкільним вихованням і освітою. До вдалих спроб усунути такі перешкоди відноситься діяльність у багатьох країнах шкільних кооперативів, культурно-просвітницьких центрів (школа як центр громадського виховання - США, виховний місто - Франція, Будинок вільного часу - Північна Європа та ін.).

Дата добавления: 2015-05-24