Традиції вальдорфської школи Р. Штайнера і їхнє сучасне продовження

Вальдорфська школа є однією з різновидів втілення ідей "вільного виховання" і "гуманістичної педагогіки". Сьогодні їх понад 500 у Німеччині, Австрії, Нідерландах, Швейцарії, Скандинавії, Великій Британії, США. З'явилися такі школи в Африці, Південній Америці, Японії. Вальдорфська педагогіка - це не тільки школи, а й дитячі садки і лікувально-педагогічні общини, це широка видавнича діяльність: книжкові серії із загальних питань виховання, література для психологів, лікарів, батьків.

В основі вальдорфської педагогіки лежить найцікавіше антропософське вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої - тіло, душа і дух. Головна мета цієї педагогіки - розвивати новий спосіб пізнання. Адже для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, а людина - істота духовна, яка має, крім фізичного тіла, ще й душу.

Завдання вальдорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кредо - це відмова від влади над дітьми.

Головне завдання вчителя вальдорфської школи - допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності.

Знайомство педагогів з дітьми відбувається ще перед вступом їх до школи - у дитячому садку, де вони разом займаються музикою, малюванням (мокрий метод та крейда), ліпленням з глини, воску, танцями та евритмією. Заняття в дитячому садку проводяться з групами по 12—20 дітей, тривають півдня, що є оптимальним.

До школи діти приймаються тільки в сім років.

У вальдорфських школах вчитель в процесі, наприклад, викладання природничих наук так описує рослини і тварин, що учні своєю фантазією і почуттям можуть проникнути в їх форми, поведінку і ставлення до навколишнього світу, закони освіти і життя, збагнути душевну сутність рослин і тварин. Вчитель у вальдорфській школі постійно заново розробляє матеріал, працюючи з різноманітними джерелами. Те, що обговорюється вивчається у процесі викладання, знаходить відображення потім в робочих зошитах і в «зошитах епох» учнів.

Розклад дня у вальдорфській школі ритмічно повторюється і складається з трьох частин. Перша частина "головний урок", та дисципліна, що поглиблено вивчається тепер і охоплює перших два уроки. Ця дисципліна визначається з гуманітарної або природничо-наукової галузі (література, фізика, історія), її вивчають 3-4 тижні підряд як цілісну "епоху". Коли закінчується цей період ("епоха"), діти починають вивчати інший предмет.

Серед дня, в другій його частині, школярі займаються такими предметами, які активізують дихання і будуються як процес вправ: іноземна мова, музика і евритмія. З першого класу діти вивчають дві іноземні мови.

Музика має таке саме значення, як і вивчення мови. З першого класу діти співають і грають на музичних інструментах. Діапазон музичного навчання розширюється, потім організовуються оркестри і різноманітні ансамблі.

Евритмія - це мистецтво руху, розроблене Р.Штейнером. У ній мова і музика перебувають у гармонії з рухом виконавця. Це захоплює всіх оточуючих, залучає діяти разом. Евритмія служить для встановлення гармонії душі й організму, що росте.

Підсумкова й обов'язкова частина шкільного дня - виховання ремеслом. Учні молодших класів вчаться в'язати спицями, гачком, шити, виготовляти одяг.

Випускники вальдорфської школи легко адаптуються в умовах ринкової економіки та швидко зростають у професійному плані. Вони вчаться разом з учителями, і питання "як жити в цьому світі?", напевне, ніколи їх не турбуватиме.

Вальдорфський педагог - це ерудит, автор і тонкий психолог.

У вальдорфских школах на Заході потрапляють частіше хлопці, чиї батьки усвідомлюють глибоку відповідальність за освіту своїх дітей. Це і є основною причиною деякої тенденції до елітарності цих шкіл на Заході, що суперечить їх початковим задумом.

У Росії ця проблема може встати особливо гостро, якщо врахувати ідейну спрямованість батьків, що мають кошти для оплати навчання у недержавній школі. Вальдорфська школа не ставить перед собою вузько спеціальної мети, наприклад, підготовки до вузу, але прагне дати цілісне, широке утворення, необхідне кожній людині у сучасному світі, незалежно від того, яку професію він для себе вибере. Тому серед колишніх вальдорфських учнів, як показують соціологічні дослідження, є представники всіх професій: від акторів і музикантів, до інженерів і фермерів, лікарів і священиків.

З педагогічно-соціальної точки зору, вкрай важливо для взаєморозуміння людей в суспільстві, щоб в одному педагогічному співтоваристві - класі, школі - вчилися б разом молоді люди, які згодом працюватимуть в самих різних галузях життя.

Дата добавления: 2015-05-24