Парасимпатична

Ерготропна функція направлена на вегетативно-метаболічне забезпечення різноманітних форм адаптивної цілеспрямованої поведінки при стресі (розумової і фізичної діяльності, реалізації біологічної мотивації (харчової, статевої, мотивації страху і агресії). Вона здійснюється здебільшого симпатичним відділом вегетативної нервової системи.

Трофотропна функція направлена на підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму (його фізико-хімічних, біохімічних, ферментативних, гуморальних і інших констант у стані відпочинку і розслаблення) і здійснюється вона в основному парасимпатичним відділом.

В цілому вегетативна нервова система забезпечує і регулює трофотропну і ерготропну функції.

Між симпатичною і парасимпатичною системами існують природний синергізм і відносний антагонізм у впливі на функцію інервованого органу. Тонус симпатичної нервової системи переважає удень, а парасимпатичної – вночі («царювання вагуса» вночі).

Існують відмінності і в специфічній хемотропності цих відділів: збуджуючим медіатором симпатичної системи є адреналін, гальмівним ерготамін, а в парасимпатичній нервовій системі – відповідно ацетилхолін і атропін.

Вегетативна система складається з двох частин: симпатичної і парасимпатичної, що відрізняються і в морфологічному, і в функціональному відношенні. Вузли симпатичного стовбура знаходяться поза інервованим органом, а парасимпатичні вузли – у стінці або біля відповідного органу.

До периферичного відносяться приграничний симпатичний стовбур із вузлами, поза- і внутрішньоорганні сплетення, окремі клітини і їхні скупчення в нервових стовбурах і сплетеннях.

Центральний відділ - це сукупність нервових клітин і волокон, розташованих в головному і спинному мозку.

Анатомічно вегетативна нервова система поділяється на центральний і периферичний відділи.

Вегетативна нервова система (або за новою Міжнародною анатомічною номенклатурою «автономна нервова система») регулює діяльність внутрішніх органів, ендо– і екзокринних залоз, кровоносних і лімфатичних судин, гладкої і частково посмугованої мускулатури, а також органів чуття і трофіку тканин. Вона також забезпечує гомеостаз на тканинному, органному і системному рівні. Подібно до соматичної, автономна нервова система складається з комплексу нейронів. Особливістю її будови є двонейронний еферентний апарат.

Сегментарна частина, в свою чергу, поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи і представлена ядрами в стовбурі мозку і спинному мозку.

Центральний відділ вегетативної нервової системи, або як зараз за Міжнародною анатомічною номенклатурою називають «автономна нервова система», включає в себе вегетативні центри в головному і спинному мозку, які поділяються нанадсегментарну (гіпоталамо-лімбіко-ретикулярний комплекс) і сегментарну частини.

Короткі теоретичні відомості

Мета роботи: розглянути основні причини і види розладів нервової діяльності.

Патологічна фізіологія нервової системи

Методична вказівка до лабораторної роботи №3

Тіла перших нейронів - краніальний відділ (ядра III, VII, IXі X пари) і сакральний відділ (бічні роги спинного мозку S2- S4). Відростки цих нейронів (прегангліонарні волокна) залишають спинний мозок і направляються до нервових вузлів (гангліїв), які розташовані поблизу іннервованих органів або в товщі їх стінок. Тут імпульс передається на тіло другого нейрона і по його відростках (постгангліонарних волокнах) він поступає до виконавчих органів.

Дата добавления: 2015-05-24