Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Врахування типологічних особливостей вищої нервової діяльності учнів в динаміці і характері оволодіння ними спортивною технікою




Діяльність вищої нервової системи характеризується силою, врівноваженістю і рухливістю процесів які в ній протікають. У відповідності з переліченими проявами розрізняють:

1. сильний, врівноважений і рухливий тип – сангвінік;

2. сильний, врівноважений і малорухливий тип – флегматик;

3. сильний неврівноважений рухливий тип – холерик;

4. слабкий тип який характеризується слабкою і неврівноваженою нервовою системою – меланхолік.

Сангвінік – жива енергійна поведінка, відкритий характер.

Флегматик – характеризується спокійністю, повільністю поведінки, впертість і досягненні поставлених цілей.

Холерик – для нього типові неврівноваженість, бурні поривисті прояви.

Меланхолік – висока чутливість, ранимість, робкість, нерішучий характер.

Дослідники сходяться на тому, що навчання та тренування учнів з різними типами нервової системи різна. Вважають, що сангвініки швидше оволодівають спортивною технікою, легко справляються зі складними руховими завданнями, краще переносять навантаження. Вони об’єктивно оцінюють свої успіхи і невдачі; в процесі занять більш працездатні та активні; на змаганнях ведуть себе спокійно і у випадку необхідності швидше мобілізуються. Флегматики успішно оволодівають технікою, але повільніше ніж сангвініки, вони здатні на багаторазове повторення рухів, але погано пристосовуються, завчені помилки в техніці виправляють важко. Ці спортсмени, як правило, на змаганнях показують більш високі результати, ніж на занятті,вони дисципліновані, мовчазні, не дуже комунікабельні. Холерики швидко навчаються, але важко закріплюють техніку, погано переносять високі навантаження, швидко, але не завжди адекватно реагують на зовнішні подразники. Ці спортсмени вадко переживають свої невдачі на змаганнях, на тренуваннях і змаганнях неврівноважені, балакучі, завжди хочуть бути першими, кращими. Меланхоліки повільно оволодівають технікою спортивних вправ, не проявляють інтересу до предмету занять, погано реагують на складні рухові ситуації. Їх часто доводиться примушувати виконувати складне завдання; вони не вірять в свої сили, завжди скаржаться на невдачі, для систематичної праці в них не вистачає терпіння, техніку спортивних вправ засвоюють повільно та легко втрачають навики.

Деякі автори вважають, що всі типи ВНД однаково здатні до оволодіння спортивною технікою при умові, що для меланхоліків оптимально навчання яке ґрунтується на вивченні матеріалу в стандартних, мало змінних умовах. Для флегматиків доцільно поєднувати стандартні і варіативні умови вже на стадії закріплення навику. Для сангвініків і холериків більш раціонально навчання в варіативних умовах. Темп навчання в групі з низькою динамічністю нервової системи повинен бути в два, два з половиною рази повільніше.

Учні з сильною нервовою системою краще засвоюють спортивну техніку при умові якщо на заняттях переважає метод пояснення, в той же час учні зі слабкою нервовою системою досягають кращих результатів, якщо застосовується метод показу.

Все викладене по відношенню до ознак за якими можна судити про рухові можливості дають нам можливість лише орієнтовно вирішувати завдання спортивної орієнтації. Складність прогнозування спортивних задатків, є в тому, що кожен окремо взятий показник не є інформативним в повній мірі.

У представників різних типів ВНД спостерігаються деякі відмінності в динаміці і характері оволодіння спортивною технікою.

 


28. Стратегія, спортивна тактика, спеціальна тактична підготовка (особливості навчання)

1. Спортивна тактика - це мистецтво ведення спортивної боротьби. Її значення та сутність змінюються в залежності від шести основних факторів. Перший з них - це техніка конкретної спортивної вправи, характер дій, які використовуються, зміст, характер взаємодій партнерів і супротивників, а також спосіб визначення переможців на змаганнях. Керуючись викладеним можна розподілити всі види спорту на 8 груп: І. циклічні види; 2. індивідуальні ациклічні види, в яких результати визначаються об’єктивними показниками; 3. ациклічні види, де результат визначається шляхом експертної оцінки (гімнастика, фігурне катання, стрибки у воду, тощо) 4. одноборства; 5. командні спортивні ігри; 6. види спорту, в яких спортсмен взаємодіє з тваринами або технічними засобами; 7. багатоборства; 8. види спорту, де рухова активність не головна умова високої результативності (шахи, шашки).

Другий фактор, який впливає на тактику - це зміна правил змагань, яка може впливати як на спосіб виконання спортивної вправи, так і ведення обмежень на тривалість спортивної боротьби. Наприклад, зміна правил в плаванні при виконанні стартового стрибка в способі на спині.

Третій фактор - це задачі, що стають перед спортсменом або командою. В циклічних видах тактика залежить від того, яку з трьох задач необхідно вирішити: показати якомога вищий результат; виграти байдуже з яким результатом; показати результат або посісти місця, які дозволяють продовжити змагання (півфінали, проміжкові етапи).

Тактика буде залежати також від умов проведення командних змагань в спортивних одноборствах. В цих видах іноді доцільно програти члену команди, сприяти цим виграшу команди в цілому.

До четвертого фактору відносяться зовнішні умови проведення змагань тобто місця їх проведення (лижні гонки, метання, біг, метеорологічні фактори).

П’ятий фактор - це індивідуальні особливості суперника (суперників) - кваліфікація, рівень розвитку рухових, психологіч­них якостей, манера боротьби, тощо).

До шостого фактору слід віднести підготовленість, стан спортсмена, його фізичні дані.

Викладач не повинен ставити перед малокваліфікованими спортсменами складну тактичну задачу.

Навчання тактиці - це діяльність викладача, яка скерована на розвиток в спортсмена або команди здібності змінювати поведінку, дії в залежності від ситуації, що склалася в процесі ведення спортивної боротьби.

Розрізняють два види тактичної підготовки: загальну і спеціальну. В процесі першої спортсмен оволодіває знаннями і навичками, які необхідні для успіху в змаганнях в обраному виді спорту. Спеціальна тактична підготовка - це оволодіння знаннями і навичками, які необхідні для успішного виступу в конкретних змаганнях, з конкретним суперником.

Існують рекомендації щодо забезпечення загальної тактичної підготовки, як у всіх видах спорту, так і окремо в одноборствах, командних та циклічних видах спорту.

Спеціальна тактична підготовка забезпечується шляхом складання плану спортивної боротьби (тактичного плану), який повинен дати відповідь на запитання - як досягти перемоги або найкращого результату на найближчих змаганнях.

Для складання плану попередньо вивчають місця проведення змагань, кліматичні і метеорологічні умови, збирають дані про суперників, їх результати, манеру ведення боротьби, схильності суперників до тих чи інших тактичних схем.

В плані визначають загальний тактичний задум, основні задачі змагання та в деяких випадках декілька варіантів їх здійснення. Повинні бути передбачені основні дії і форми поведінки спортсмена до і під час змагань, між спробами, запливами. Іноді план уточнюють під час розминки. В ці хвилини викладач враховує психічний стан, самопочуття спортсмена.

Якщо необхідно передбачити план дій не на одне змагання, а на декілька, що намічені в календарі, то коригуються стратегією.

Резюме: У всіх видах спорту основний шлях оволодіння спортивною тактикою - це варіації умов виконання техніки рухів обраного виду спорту.

Стратегія - це особливий план подальших дій, тактика ведення справ, настроєних на результат у майбутньому! Страте́гія — (дав.-гр. στρατηγία, мистецтво полководця) — загальний, недеталізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період, спосіб досягнення складної цілі.

Стратегію можна розглядати як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті. Стратегія має здатність переходити від абстракції до конкретики у вигляді конкретизованих планів.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 474; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.