Умови еф. Використання

Умови

1. Приклад повинен стимулювати розвиток свідомості, творчу активність.

2. Негативні приклади використовуються тоді, коли йдеться про правове, антиалкогольне виховання, щоб показати недоцільність наслідування певних конкретних вчинків.

3. Врахування вікових і індивідуальних особливостей учнів.

4. необхідно враховувати ту «базу», яка вже сформована у вихованців,

5. впливати не тільки на розум, а й на емоції вихованців,

6. самому бути переконаним,

7. наводити зрозумілі приклади,

8. домагатися, щоб діти погодилися з учителем.

33. Запропонуйте тему та форму організації виховного заходу для учнів основної школи, спрямованого на формування ціннісного ставлення особистості до держави суспільства.

Година громадянськості «Україна – європейська держава»

Мета: ознайомити учнів із становленням України як європейської держави; збагатити знання з історії України; виховувати почуття гордості за державу, її здобутки; сприяти формуванню національної свідомості школярів, громадянських та патріотичних якостей особистості.

Очікувані результати: сформоване позитивне ставлення до держави і її громадян та почуття гордості за неї; сформованість інтересу до історії і культури України.

Методичне забезпечення: карта України, державна символіка України, Конституція України, книжкова виставка «Україна - європейська держава».

Розмова в колі «Що я знаю про символи моєї держави»

Мета: закріпити знання дітей про державні та національні символи України; формувати їх національну свідомість школярів, виховувати громадянські якості особистості, повагу і шанобливе ставлення до державної символіки; культуру спілкування.

Очікувані результати: усвідомлення відчуття своєї приналежності до України; значущості державних та національних символів України для особистості; підвищення рівня національної свідомості, повага до державних символів України; культура спілкування.

34/ Визначте особливості бесіди як форми організації виховання молодших школярів та умовт її ефективності; запропонуйте тему та опишіть методику підготовки і проведення бесіди.

Бесіда – метод, за допомогою якого здійснюється процес спілкування між об‘єктом і суб‘єктом виховання (школярем і педагогом) під час колективної діяльності чи індивідуального впливу. У шкільній практиці бесіда є найпопулярнішим багатоваріантним методом, гнучким засобом впливу педагога на особистість школяра і доступним для сприйняття. Використовуючи бесіду як метод, педагог має розв‘язати дуже важливі завдання: навчити учнів оцінювати події, вчинки, явища суспільного життя і на цій основі формувати у школярів відповідне ставлення до навколишньої дійсності. Форма подання окремих епізодів, фактів чи явищ може бути різною. Проте вона обовязково має відповідати школяра до роздумів, пошуку, відповідних висновків і переконань. Бесіда (фронтальна або індивідуальна) — поширений метод виховання. Щоб фронтальна бесіда дала позитивний результат, педагог повинен: обґрунтувати тему як життєво важливу, а не надуману, формулювати запитання таким чином, щоб вони спонукали до розмови, спрямовувати розмову в конструктивне русло. Учнів слід залучати до оцінювання подій, вчинків, явищ суспільного життя і формувати у них на цій основі ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків. Підсумовуючи бесіду, учитель обґрунтовує раціональне вирішення обговорюваної проблеми, накреслює конкретну програму дій для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми. Фронтальну бесіду можна проводити кількома етапами. На першому вихователь розкриває суть теми бесіди, її значення, відтак переходить до бесіди у формі розповіді. Розкриваючи зміст, він спирається на наявний в учнів запас уявлень і понять, який виявляє цоперед-нім анкетуванням чи в індивідуальних бесідах. На другому етапі він залучає до бесіди учнів, які висловилися з приводу думок вихователя стосовно теми бесіди. На підставі цих висловлювань він розкриває суть поставленої проблеми.

1. Україна — моя рідна Батьківщина
2.Вітчизна. З чого вона починається.
3. День народжений незалежності України.
4 Основний Закон нашої держави.
5. Світлофор.
6. Дружимо з режимом дня.
7. Пам'ятай про інших теж.
8. Твій зовнішній вигляд.
9. Кожній речі — своє місце!
10. Гарно дружити — значить правду говорити.
11. Цінуй свій час і час інших.
12. Моє чесне слово
13. Я, мама і тато.
14. Яка це ввічлива людина?
15. Про чуйність і байдужість.
16 Я поважаю дівчаток.
17. Ми любимо працю.
18. Один за всіх — всі за одного.
19. Правила, обов’язкові для всіх.
20. Ми тепер не просто діти - ми тепер вже школярі.

35/ Яка роль методу прикладу у вихованні? Чи тотожні поняття «взірець» та «ідеал»? Відповідь аргументуйте та наведіть конкретні приклади.

Приклад - це метод виховання, який передбачає організацію взірця для наслідування з метою оптимізації процесу соціального успадкування.

Суттєва роль педагога-вихователя у цьому процесі полягає в організації позитивного прикладу, своєрідного ідеалу, який зміг би захопити вихованця. Головне щоб особа,персонаж, які мають послугувати прикладами для вихованця, були по-справжньому носіями морально-духовних цінностей.

Ідеал – поняття моральної свідомості і категорія етики, що містить в собі вищі моральні вимоги, можлива реалізація яких особистістю дала б їй змогу набути досконалості; образ найбільш цінного і величного в людині.

Прикладом для вихованця можуть бути: батьки, учителі-вихователі, історичні національні персони, літературні персонажі, діячі науки і культури та ін.

36/ Дайте характеристику методам організації діяльності і формування досвіду поведінки школярів, визначте умови їх ефективного застосування.

У формуванні позитивного досвіду поведінки особистості, її переконань, ставлень до навколишньої дійсності вирішальну роль відіграє діяльність. У зв'язку з цим організація діяльності школярів розглядається у педагогіці як серцевина виховного процесу.

До групи методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, громадська думка, доручення, створення виховних ситуацій. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців.

Тренування - метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів. У результаті вправ формуються уміння, навички, звички, нові знання, манери поведінки, розвиваються розумові здібності. Учні щоденно вправляються у виконанні розпорядку дня, вимог шкільного режиму, у навчальній і трудовій діяльності. Смисл вправляння полягає не в тому, щоб учень запам'ятав послідовність етапів своєї діяльності, а щоб норми моральних стосунків стали його звичкою, він швидко і правильно реагував на життєві обставини не тільки внаслідок логічного їх аналізу, а й завдяки почуттям, усві­домленню добра і зла.

1. формування стійких навичок і звичок слід розпочинати якомога раніше; чим молодший організм, тим швидше укорінюються у ньому звички (К.Д. Ушинський);

2. між частотою, обсягом вправ і досягнутими результатами існує пряма залежність: чим більше і частіше вправ виконується, тим вищий рівень розвитку якостей, які формуються з їх допомогою;

3. кількість вправ, яку повинні виконувати різні учні для вироблення якостей на тому самому рівні, не збігається: там, де одним достатньо декількох вправ, іншим потрібно десятки і навіть сотні спроб;

4. Пам»ятати, що чим складніша якість, тим більше вправ необхідно виконати для вироблення стійкої звички, тим частіше їх потрібно повторювати для того, щоб не забути.

5. Вчителю дотримуватись вимог обґрунтованість необхідності вправ, доступність вправ, їх систематичність, достатня кількість для формування певних навичок і звичок поведінки.

Привчання — організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки. Метод привчання має особливе значення у вихованні, учень повинен постійно дотримуватися певних вимог з перших же днів перебування у школі.

Дата добавления: 2015-05-24