Схарактеризуйте педагогіку як науку

ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

З КУРСУ «ПЕДАГОГІКА»

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО АТЕСТАЦІЙНОГО ЕКЗАМЕНУ «ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ДИСЦИПЛІНИ»

для студентів освітнього рівня «бакалавр»

напрямів підготовки 6.010106 – Соціальна педагогіка,

6.010105 – Корекційна освіта, 6.020202 – Хореографія,

6.020204 – Музичне мистецтво, 6.020205 – Образотворче мистецтво

денної і заочної форми навчання

Укладач: Г.О. Котломанітова

Полтава-2014-2015

Н а у к а – це соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і використання теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність. Як і кожна наука педагогіка у своєму розвитку підпорядковується дії певних законів і закономірностей. З а к о н – це необхідне, суттєве, стійке, повторюване відношення між процесами, предметами і явищами. З а к о н о м і р н і с т ю називають упорядкованість явищ, відносну стабільність, стійкість впливаючих факторів.

Відомо, що кожна наука має свій об’єкт і предмет дослідження і є найвищим синтезом знань про ті явища дійсності, які нею вивчаються. Об’єктом педагогіки, на думку О.В. Сухомлинської, є система педагогічних впливів і явищ, у центрі якої перебуває дитина, група чи колектив.

Свою назву педагогіка отримала від двох грецьких слів: „пайдес” – „діти” і „аго” – „водити”, що буквально перекладається як дітоведіння. Педагогом (провідником дитини) у Стародавній Греції називали раба, неспроможного виконувати фізичну працю, якому доручали супроводжувати дітей свого господаря, доглядати за ними. У подальшому педагогами почали називати спеціально підготовлених людей, для яких педагогічна діяльність стала професією, а педагогіка – сукупністю деяких правил, настанов, що мають відношення до поведінки дітей і супроводжуючих їх осіб під час відвідування дітьми школи. З часом з’являється визначення педагогіки як науки про виховання, освіту і навчання підростаючого покоління (Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К., 1997).

Педагогіка пройшла тривалий шлях у своєму розвитку, у якому можна виділити кілька послідовних етапів, а саме:

І-й етап – донауковий (педагогічні знання цього етапу систематизовані на основі набутого емпіричного досвіду виховання і освіти у формі народної мудрості. Система цих знань відноситься до народної педагогіки і зберігається у вигляді висновків, порад, рекомендацій, висвітлених у народній творчості, художній літературі);

ІІ-й етап – виникнення теоретичних концепцій виховання і освіти в рамках філософської науки;

ІІІ-й етап – науковий – розвиток педагогічної науки як системи.

Із середини XX ст. поширюється думка, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не тільки діти, але й дорослі. У зв’язку з цим у світовому педагогічному лексиконі починають вживатися нові терміни, на взірець, „андрагогіка”. Тому буде правильним вважати, що сучасна педагогіка – це наука про виховання людини.

Отже, об’єктом педагогічної науки є система різних педагогічних впливів та явищ, у центрі якої перебуває дитина, група чи колектив. Предметом педагогіки виступає виховання як цілеспрямований, систематичний, свідомо організований вплив на розвиток і формування особистості вихованця, що здійснюється спеціально підготовленими фахівцями – педагогами. Водночас п р е д м е т о м педагогіки є дослідження сутності розвитку і формування людської особистості і визначення на цій основі теорії та методики виховання як спеціально організованого процесу. Специфічним є те, що педагогіка розглядає виховання як свідомий і планомірний процес підготовки підростаючого покоління до життя і праці, розкриває сутність цього процесу, його закономірності, тенденції та перспективи, визначає принципи і правила, якими регулюється цілеспрямована виховна діяльність. Педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти реальної дійсності, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх справжні причини, передбачати закономірний хід їх розвитку. Вона не просто описує явища виховання, а відкриває і аналізує їх з об’єктивних позицій, досліджує істотні та необхідні, загальні й стійкі зв’язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. Знання таких об’єктивних зв’язків і залежностей дає можливість правильно будувати педагогічний процес, точно передбачати результати виховання і здійснювати його відповідно до назрілих потреб матеріального і духовного життя суспільства.

Педагогіка – теоретико-прикладна наука. Її основними функціями є:

Ø теоретична, що полягає в науковому обґрунтуванні шляхів та умов ефективного впливу на розвиток і формування особистості. У ході її реалізації педагогіка вивчає виховний процес у тому вигляді, в якому він існує на даний час;

Ø практична (конструктивно-технологічна), що передбачає розробку способів і засобів виховного впливу, нових методів, форм і технологій виховання. Здійснюючи цю функцію, педагогіка моделює виховний процес, зображує його таким, яким він повинен бути (в ідеалі).

За сучасних умов свого становлення і розвитку педагогіка досліджує такі проблеми:

Ø теоретичне вивчення, опис, роз’яснення сутності процесу виховання, його закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків;

Ø вивчення, аналіз, узагальнення, інтерпретація, оцінка педагогічної діяльності, досвіду її організації, що забезпечує самореалізацію особистості;

Ø прогнозування розвитку системи виховання й освіти;

Ø визначення мети виховання та освіти;

Ø дослідження та розробка змісту, методів і форм виховання й освіти;

Ø забезпечення ефективного управління освітньою політикою;

Ø розробка нових педагогічних технологій, основ інноваційної педагогічної діяльності.

Джерелами педагогічної науки виступають:

Ø багатовіковий практичний педагогічний досвід, закріплений у способі життя, традиціях, звичаях людей, що накопичені в народній виховній мудрості;

Ø філософські, суспільствознавчі, педагогічні й психологічні праці;

Ø сучасна світова і вітчизняна практика виховання;

Ø дані спеціалізованих педагогічних досліджень;

Дата добавления: 2015-05-24