Диференційоване навчання. Правила створення проблемних ситуацій

Правила створення проблемних ситуацій.

Для створення проблемної ситуації необхідно наступне:
1. Перед учням повинно бути поставлено таке практичне або теоретичне завдання, при виконанні якої він повинен відкрити підлягають засвоєнню нові знання чи дії.
При цьому слід дотримуватися такі умови: завдання грунтується на тих знаннях та вміннях, якими володіє учень; невідоме, яке потрібно відкрити, складає підлягає засвоєнню загальну закономірність, загальний спосіб дії або деякі загальні умови виконання дії; виконання проблемного завдання повинно викликати в учня потребу в усваиваемом знанні.
2. Пропоноване учневі проблемне завдання повинне відповідати його інтелектуальним можливостям.
3. Проблемне завдання повинне передувати поясненню підлягає засвоєнню навчального матеріалу.
4. В якості проблемних завдань можуть служити: навчальні завдання, питання, практичні завдання тощо Однак не можна змішувати проблемне завдання і проблемну ситуацію. Проблемне завдання саме по собі не є проблемною ситуацією, воно може викликати проблемну ситуацію лише за певних умов.
5. Одна і та ж проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.
6. Виниклу проблемну ситуацію повинен формулювати вчитель шляхом вказівки учневі на причини невиконання ним поставленого практичного навчального завдання або неможливості пояснити їм ті чи інші продемонстровані факти.

Епоха універсалізації освіти, енциклопедичних знань відходить у минуле. Темпи сучасного життя потребують більш раннього визначення сфери подальшої професійної підготовки. Таку можливість надає школярам диференціація освіти.

Диференціація (лат. differentia — відмінність) в освіті — процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи (підсистем).

Диференціація може здійснюватись між школами в межах шкільної системи, класами в межах школи, групами учнів та окремими учнями в межах класу з урахуванням одного чи кількох критеріїв — мети, методів, змісту освіти тощо.
Підставами для створення відмінностей в освітньому процесі можуть бути стать, вік, соціальна належність, розумові здібності, успіхи в навчанні, пізнавальні інтереси тощо.
Існує кілька видів диференціації:
1) за здібностями: учнів розподіляють на навчальні групи за загальними чи окремими здібностями. У першому випадку за результатами успішності їх розподіляють по класах А, В, С і навчають за відповідними програмами, маючи можливість переведення з одного класу в інший. У другому випадку учнів групують за здібностями до вивчення певної групи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних);
2) за недостатністю здібностей: учнів, які не встигають із певних предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за заниженим рівнем і в меншому обсязі;
3) за майбутньою професією: навчання у школах, які формують і розвивають навики майбутньої професії (музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов тощо);
4) за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням певних галузей знань (фізики, математики, хімії, інших предметів);
5) за талантами дітей: пошук (проведення різноманітних олімпіад, конкурсів) талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку.
Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст, методику навчання.

Дата добавления: 2015-05-24