Соціальні класи та верстви. Проблеми стратифікації

Методи управління конфліктами

Розрізняють такі основні методи управління і попередження конфліктів як:
– внутрішньоособистісні – методи впливу на окрему особистість;
– структурні методи – методи профілактики та ліквідації організаційних конфліктів;
– міжособистісні методи чи стилі поведінки в конфлікті;
– персональні методи;
– переговори;
– методи управління поведінкою особистості;
– методи, які передбачають агресивні дії (використовуються дуже рідко).
Внутрішньоособистісні методи полягають в умінні правильно організувати свою власну поведінку. Структурні методи – методи попередження чи профілактики конфліктів, а також методи дії переважно на організаційні конфлікти, що виникають через неправильний розподіл повноважень, організації праці. Міжособистісні методи управління конфліктом тісно пов’язані із вибором стилю поведінки, які розроблені на основі досліджень Томаса-Кілменна (концепція Томаса-Кілмена, в якій виділяється п’ять основних стратегій людської поведінки в конфліктній ситуації: 1) уникнення, 2) суперництво (боротьба, примушування), 3) компроміс, 4) співробітництво, 5) пристосованість (поступки)). Методи управління персоналом – система мір по формуванню принципів, норм поведінки людей в організації, яка дозволяє досягнути поставленої мети в задані строки і з допустимими затратами.

Теорія класів займається поділом суспільства, виявом суспільних протилежностей, а теорія стратифікації займається суспільною диференціацією. В одному випадку виділяються елементи дезінтеграції, внутрішніх антагонізмів, тоді як диференціація передбачає цілісність суспільства, його функціональну неподільність. Теорія класів проводить поділ суспільства за альтернативними ознаками на експлуататорів і експлуатованих, на власників засобів виробництва і на позбавлених їх, тоді як теорія стратифікації поділяє суспільство на основі однієї або декількох рис, які є в наявності в кожній з груп, але в різній мірі (так, наприклад, всі мають якийсь доход, але в різних розмірах, і всі в суспільстві мають якийсь престиж, але неоднаковий). В теорії класів інтереси (економічні, політичні, культурні) є саме тим, що відділяє один клас від іншого, а в теорії стратифікації категорія "інтереси" взагалі не присутня, а якщо й іноді вживається, то не є обов'язковим атрибутом верств.

Висновок про те, що класи і класовий поділ є приватним випадком стратифікації підтверджують такі важливі обставини:

• в історії крім класів нерівність існувала у формі кастової системи і системи верств;

• в етакратичних (державно-соціалістичних) суспільствах функціонувала система верств, заснована на владних відносинах;

• в суспільствах класового типу завжди значна (а дуже часто переважна) частина населення не входила до складу основних класів, утворюючи мозаїку верств, станів та інших соціальних одиниць;

• в сучасних суспільствах всі засоби виділення контрастних класів найчастіше стають даремними в силу ієрархічно існуючих в соціумі верств;

• крім основних груп (класів, верств) в суспільстві завжди існує тендерна, етнорасова, культурно-статусна та інші типи стратифікації.

На думку П. Сорокіна, стратифікаційна система в суспільстві може бути трьох видів: економічна, політична, професійна. За таким підходом суспільство поділяється за критеріями:

• доходу (і багатства, тобто накопичення);

• впливу на поведінку членів суспільства;

• успішного виконання соціальних ролей, наявністю знань, вмінь, навичків і інтуїції, які оцінюються і винагороджуються з боку членів суспільства.

Дата добавления: 2015-05-24