Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Огляд, Пальпація нижніх та верхніх кінцівок




ОБСТЕЖЕННЯ КІСТОК ТАЗУ

Під час огляду тазу (спереду, збоків, ззаду) можна виявити збільшення відстані між гребенями здухвинних кісток внаслідок переднього нахилу тазу (при спонділолістезі), або розширені міжвертлугові розміри (при двобічному вродженому вивиху стегон).

Зміна конфігурації видимої частини тазу спостерігається рідко. В більшості випадків її можна побачити при переломах та вивихах таза із значним зміщенням.

 

 

Огляд кінцівки проводять порівняльно оцінюючи її із симетричною кінцівкою. Перш за все звертають увагу на наявність значних змін форми і положення кінцівки. Для цього треба знати нормальні вісі кінцівок. Ці вісі змінюються при викривленнях кінцівок в ділянці суглобів чи на протязі діафізу у фронтальній площині (варусна або вальгусна деформація) або в сагітальній площині (антекурвація, рекурвація).

Прогинання правого колінного суглоба дозаду (рекурвація). Кут деформації відкритий допереду. Антекурвація – кут деформації відкритий дозаду.

Після визначення положення і форми кінцівки детально оглядають суглоби та сегменти кінцівок (в стані спокою та під час рухів).

Під час огляду суглобів можна виявити збільшення розміру того чи іншого суглоба, що частіше обумовлюється крововиливом або випотом в суглобову порожнину, а також продуктивним запаленням (набряк). У деяких випадках припухлість суглоба може бути обумовлена пухлиною, наприклад, синовіомою.

Закінчуючи огляд суглобів та сегментів кінцівок, визначають стан м’язів суміжних ділянок, наявність чи відсутність атрофії м‘язів. М‘язеві атрофії виникають при паралічах, довготривалому спокої кінцівки (атрофія від бездіяльності), внаслідок функціональних, дегенеративних чи травматичних змін.

Правильний і послідовний огляд дає змогу виявити достатню кількість вірогідних симптомів уражень і захворювань опорно-рухової системи.

Для того, щоб запобіти помилкам під час проведення огляду хворого треба дотримувати таких правил:

ніколи не слід обмежуватись оглядом тільки тієї ділянки тіла чи кінцівки, на біль у якій скаржиться хворий. Це зумовлено тим, що, наприклад, при політравмі можна не побачити множинних переломів; одна ортопедична деформація веде до виникнення інших (наприклад, анатомічне вкорочення гомілки призводить до функціонального вкорочення цієї кінцівки, перекошення таза і компенсаторного викривлення хребта);

основним критерієм у визначенні наявності і ступеня патології має бути здорова кінцівка та її сегменти, з якими слід порівнювати порушені ділянки (порівняльний огляд). Це у свою чергу дає змогу визначити навіть незначне відхилення від норми.

Аускультація.

За допомогою аускультації можна отримати корисну інформацію для розпізнавання ряду ушкоджень і захворювань апарату опори і руху. В клінічній практиці здавна відомий спосіб діагностики перелому кісток шляхом аускультації, який грунтується на відсутності звукопровідності кістки при постукуванні по одному уламку і одночасній аускультації другого уламка. Після зрощення відламків звукопровідність відновлюється, що є діагностичною ознакою.

Метод місцевого вислуховування може сприяти діагностиці окремих захворювань суглобів. Так, при деформуючому артрозі постійний шум тертя свідчить про “сухий” суглоб, грубий хруст – про деструкцію суглобового хряща. Вислуховування суглобів здійснюється під час пасивного руху периферичного сегмента кінцівки, фонендоскоп розміщують біля суглоба або безпосередньо на ньому.

Певну інформацію можна отримати шляхом вислуховування кісткових пухлин, котрі при аускультації, як правило, беззвучні,за винятком остеогенної саркоми, при якій можна виявити виразні пульсуючі шуми розвинутої сітки судин.

Визначення обсягу та амплітуди рухів в суглобах.

Наступним етапом обстеження є визначення обсягу та амплітуди рухів, що має важливе значення як для діагностики, так і для спостереження за динамікою відновлювального процесу і об’єктивної оцінки проведеного лікування.

Розрізняють рухи активні, які здійснює сам хворий і пасивні рухи, коли їх виконують стороннім зусиллям до появи болю, наприклад, при паралічах м’язів.

В першу чергу встановлюють, чи є взагалі будь які рухи в суглобах. Якщо рухи збережені, тоді спочатку визначають обсяг активних рухів в напрямках, дозволених анатомічною будовою того чи іншого суглоба.

Вимірювання довжини кінцівок.

Результати дослідження методом співставлення в кожному випадку перевіряються і уточнюються за допомогою вимірювання мірною стрічкою згідно загальних правил вимірювання. Спочатку вимірюється сумарна довжина кожної кінцівки, потім послідовно визначається довжини окремих симетричних сегментів. Результати вимірювань записуються в історії хвороби і співставляються. Якщо при цьому виявляється різниця довжини кінцівок та їх сегментів, тоді слід визначити вид і причину вкорочення (видовження) кінцівки.

Розрізняють такі види вкорочень (видовжень) кінцівок:

Проекційне (уявне) вкорочення (видовження) зумовлене встановленням кінцівки, фіксованої в суглобі під кутом (контрактура, анкілоз, ригідність). В цьому випадку рівні симетричних суглобів хворої та здорової кінцівок проекційно не співпадають, хоча істинна довжина симетричних сегментів обох кінцівок при вимірюванні однакова.

Справжнє, або анатомічне вкорочення (видовження) визначається за істинною довжиною певного анатомічного кісткового сегменту кінцівки порівняно із здоровим симетричним сегментом. Зміна довжини може бути обумовлена затримкою росту кістки у довжину, або невірним зрощенням уламків із зміщенням у довжину.

Відносне вкорочення (видовження) – зумовлене змінами у розташуванні суглобових поверхонь анатомічних кісткових сегментів (при вивихах). При вимірюванні істинної довжини симетричних сегментів різниці не виявляється, однак сумарна довжина певного сегменту чи усієї кінцівки буде змінена. В окремих випадках (варусна деформація або перелом шийки стегнової кістки) великий вертлуг може знаходитись вище лінії Розер-Нелатона. Такий вид вкорочення зветься надвертлюговим, оскільки співвідношення у кульшовому суглобі не порушені.

Сумарне, або клінічне (функціональне) вкорочення (видовження) є загальною сумою вказаних перед цим видів вкорочень чи видовжень, обумовлених наявністю кількох видів патологій (наприклад, вивих і перелом, контрактура і відставання у рості кінцівки та ін.). Сумарне вкорочення нижньої кінцівки слід вимірювати у положенні хворого стоячи, послідовно підставляючи під стопу вкороченої ноги дощечки заввишки 0,5; 1; 2; 3; 4; 5 і 10 см, поки не усунеться перекіс тазу, тобто до встановлення лінії його верхніх остей паралельно підлозі. Висота підставок дорівнює сумарному вкороченню.

При видовженні хворої ноги дощечки підставляються під здорову ногу.

Визначення видів вкорочення чи видовження кінцівки обумовлює вибір лікувальних заходів, спрямованих на відновлення нормальної довжини кінцівки. Тому треба вміти диференціювати істинне вкорочення (видовження) від уявного і від сумарного (клінічного).

Окружність сегментів кінцівок вимірюється на певній відстані від анатомічних орієнтирів (кісткових виступів) симетричних кінцівок. Всі подальші вимірювання треба провадити на тих самих рівнях. В результаті періодичних вимірювань можна слідкувати в динаміці за станом набряку кінцівки, ступенем атрофії м’язів і робити висновки про перебіг патологічного процесу та ефективність лікування.

Правильне виконання методики вимірювання та вірна оцінка отриманих даних дозволяють запобігти помилкам у діагностиці та при подальшому виборі показаного методу лікування.

Визначення сили м’язів.

Ряд деформацій опорно-рухового апарата буває обумовлений порушен­ням м’язевого синергізма, зниженням або випадінням функції тої чи іншої групи м’язів. Такі зміни можуть виникати внаслідок захворювань та ушкоджень, які призводять до розвитку в’ялого чи спастичного параліча (поліоміеліт, переломи кісток кінцівок з пошкодженням нервових стовбурів тощо). В таких випадках треба визначити м’язеву силу кінцівки, що дає змогу з’ясувати причину ортопедичної деформації та правильно спланувати консервативне чи оперативне лікування.

Для визначення м’язевої сили використовують активні рухи (хворому пропонується щосили зігнути, розігнути, привести чи відвести сегмент кінцівки), одночасно створюючи рукою лікаря опір, який протидіє цим рухам. Порівнюючи силу окремого м’яза або групи м’язів хворої і здорової кінцівки, оцінюється м’язева сила. При двобічному ураженні використовується суб’єктивне відчуття лікаря, який під час дослідження створює протидію рухами хворого.

Розрізняють шість ступенів м’язевої сили: 1) 100 % - “ 5 “ – нормальна: повний обсяг рухів з подоланням власної ваги кінцівки та зовнішнього опору; 2) 75 % - “ 4 ” – добра: повний обсяг рухів з подоланням власної ваги кінцівки та зменшеного опору; 3) 50 % - “ 3 “ – задовільна: повний обсяг рухів з подоланням власної ваги кінцівки; 4) 25 % - “ 2 “ – погана: повний обсяг рухів з подоланням зменшеної ваги кінцівки; 5) 5 % - “ 1 “ – дуже погана: пальпуються м’язеві скорочення без будь-яких рухів у суглобі; 6) 0 % - нульова: м’язеві скорочення не визначаються. Для точнішого встановлення м’язевої сили використовується динамометр.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 967; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.