Лекція 1. Теоретичні основи економічного аналізу

Реалізація продукції підприємства

Види продукції	Кількість, одиниць	Ціна за одиницю, грн. (без ПДВ)	Обсяг реалізації (без ПДВ)
Продукція А			?
Продукція Б			?
Продукція В			?
Продукція Г			?
Продукція Ж			?
Всього			?

Продукція А-В оподатковується ПДВ за ставкою 20%, інша продукція ПДВ не оподатковується. Продукція не підлягає оподаткуванню акцизним податком.

Прибуток підлягає оподаткуванню податком на прибуток в повному обсязі.

1. Сутність економічного аналізу, предмет і завдання.

2. Основні категорії економічного аналізу: фактори, причини, резерви.

3. Види економічного аналізу.

4. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.

1. Економічний аналіз можна розглядати як метод пізнання, галузь економічної науки або складову управління підприємством.

Як метод пізнання сутності економічних явищ і процесів, ЕА ґрунтується на розчленуванні їх на складові і на вивченні у всьому різномаїтті їх зв’язків і залежностей. Макроекономічний аналіз вивчає економічні явища і процеси на рівні світової і національної економіки, мікроекономічний – вивчає ці процеси на рівні окремих суб’єктів господарювання.

Економічний аналіз – це наука, що вивчає економічні явища і процеси, що відбуваються на підприємстві, дає їм об’єктивну оцінку й виявляє резерви для поліпшення виробничої й фінансово-економічної діяльності підприємства.

Економічний аналіз як елемент системи управління підприємством є дієвим засобом виявлення внутрігосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень, контролю за виконанням їх з метою підвищення ефективності функціонування підприємства.

До об’єктів аналізу відносять виробництво і реалізацію продукції, собівартість продукції, використання ресурсів підприємства, фінансові результати і стан підприємства, тобто результати господарської діяльності підприємства. Предметом є причинно-наслідкові зв’язки і залежності економічних явищ і процесів, що формують результати діяльності суб’єкта господарювання.

Головною ціллю економічного аналізу є сприяння виконанню планів підприємства та його підрозділів, подальшому його розвитку й поліпшенню господарської діяльності через пошук резервів і забезпечення оптимальності управлінських рішень.

Дослідження, аналіз мають відповідати певним методологічним вимогам:

1) аналіз має бути науковим, тобто враховувати дію економічних законів, вплив НТП.

2) аналіз має бути комплексним – охоплювати всі ланки і сторони діяльності підприємства;

3) аналіз має бути об’єктивним, конкретним, точним, базуватися на достовірній інформації.

4) аналіз має ґрунтуватися на системному підході, тобто кожний досліджуваний об’єкт розглядається як складна динамічна система.

5) аналіз має бути дійовим, тобто активно впливати на досягнення поставлених цілей;

6) аналіз має проводитися за планом і систематично, а не час від часу.

7) аналіз має бути оперативним;

8) аналіз має бути демократичним, тобто до участі у ньому має допускатися широке коло працівників;

9) аналіз має бути ефективним, тобто затрати на його проведення мають давати багатократний ефект.

2. Понятійний апарат економічного аналізу включає спе­цифічні категорії: фактори, причини, резерви виробництва.

Фактори — це рушійні сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються на підприємстві.

Причини — це умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів й їхнього складу, а також показників роботи, деталізуючи вплив факторів.

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення викорис­тання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.

Фактори в економічному аналізі класифікуються в такий спосіб:

1. 3а економічним змістом — виробничо-економічні й соціально-економічні. Виробничо-економічні виражають умови, які забезпечують підприємницьку діяльність з точки зору організації виробничого процесу, раціонального використання ресурсів, залучених підприємством для своєї діяльності. Соціально-економічні фактори – це рушійна сила підвищення ефективності роботи підприємства, які закладені у самих учасниках виробництва.

2. За ступенем впливу на результати роботи — основні й другорядні. До основних належать фактори, які найбільш помітно впливають на результат. Інші називаються другоряд­ними. Залежно від обставин той самий фактор може бути й ос­новним, і другорядним.

3. За рівнем залучення резервів — інтенсивні й екстен­сивні. Екстенсивні фактори пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результуючого показника. Передбачають досягнення результату за рахунок часу роботи. Інтенсивні — за рахунок росту продуктивності.

4. За внутрішнім змістом — кількісні і якісні. Кількісні фактори, по визначенню, можна виміряти (кількість робітників, устаткування, сировини). Але часто процес виміру або пошуку інформації буває ускладнений, і тоді вплив окремих факторів характеризують якісно (більше — менше, краще — гірше). Крім того, до якісних належать комплексні фактори, що полягають в зіставленні одних економічних показників з іншими, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача.

5. За часом дії — постійні й тимчасові. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно протягом усього досліджуваного періоду (звітного періоду, виробничого циклу, строку життя товару). Вплив же тимчасового фактору— разовий, нерегулярний.

6. За рівнем деталізації — прості й складні. Фактори, які не розкладаються на складені елементи називають простими (одноелементними). Фактори, що складаються з декількох еле­ментів, називають складними (комплексними). Прикладом складного фактору є продуктивність праці, а простого — кількість робочих днів у звітному періоді.

7. За рівнем охоплення — узагальнюючі (загальні) і спе­цифічні. Загальні фактори характерні для всіх галузей еко­номіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі або підприємства. Такий розподіл факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств і зробити більш точну оцінку їхньої діяльності.

8. За черговістю дії — першого, другого, третього й наступ­ного рівнів підпорядкування. Так фактори прямої дії — це фактори першого рівня. Фактори, які визначають результую­чий показник побічно, за допомогою факторів першого рівня, називаються факторами другого рівня. Наприклад, зв'язок продуктивності праці й фондовіддачі.

9. За характером дії — об'єктивні й суб'єктивні. Об'єктивні фактори не залежать від волі й бажань людей. Наприклад, стихійні лиха, несподівана зміна політичного режиму, зрос­тання цін на сировину у зв'язку з інфляційними процесами. Суб'єктивні фактори — залежать від рішень і дій окремих лю­дей й організацій. Наприклад, закупівля сировини в постачальників за більш високою ціною.

10. За способом визначення впливу — прямі й розрахун­кові. Прикладом прямих факторів можуть бути чисельність працівників підрозділу, середньорічна вартість основних коштів. Прикладом розрахункових факторів виступають: про­дуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

11.3а об'єктами маркетингового середовища — демо­графічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні.

12. В залежності від середовища функціонування підприємства — зовнішні й внутрішні. Внутрішніми назива­ють фактори, на які підприємство може впливати (їм повинна приділятися найбільша увага). Однак зовнішні фактори (кон'юктура ринку, інфляційні процеси, умови постачань си­ровини, матеріалів, їхня якість, вартість), безумовно, відобра­жаються на результатах роботи підприємства. Їхнє досліджен­ня дозволяє точно визначити ступінь впливу внутрішніх фак­торів і забезпечити більш достовірний прогноз розвитку ви­робництва.

Резерви виробництва можна класифікувати в такий спосіб:

1. За місцем утворення — внутрівиробничі, галузеві, регіональні, національні. Місцями зосередження внутрівиробничих резервів є підприємство, цех, виробнича ділянка, брига­да, робоче місце.

2. За простими моментами процесу праці — поліпшення використання трудових ресурсів, основних й оборотних коштів підприємства. Головним показником раціонального використання ресурсів виробництва є зменшення їхньої част­ки, що припадає на кожну гривню готової продукції, тобто зниження ресурсоємності продукції й відповідно зростання ресурсовіддачі.

3. За способом впливу — явні й приховані. Явні — це нега­тивні відхилення й втрати, відображені у звітності. Приховані — виявлені через порівняння з іншими об'єктами.

4. За строками використання — поточні й перспективні. Поточні — це резерви, які можуть бути реалізовані під час ро­ку (місяця, кварталу, півріччя). Перспективні — реалізуються в строк, що перевищує один рік.

5. За характером впливу на результати діяльності розрізняють: резерви екстенсивного типу — це резерви, пов'язані з використанням у виробництві додаткових ре­сурсів (матеріальних, трудових); резерви інтенсивного ти­пу пов'язані з максимальним використанням наявного ви­робничого потенціалу. При цьому темпи зростання резуль­татів виробництва перевищують темпи зростання витрат на нього.

6. За напрямками мобілізації резервів, що відбуваються на базі вдосконалення: якості продукції на стадії проектування й виготовлення, підготовки виробництва; технології вироб­ництва; техніки виробництва; організації виробництва й праці; організації управління.

3. Класифікація видів економічного аналізу необхідна для обрання відповідної методики та інформаційно-організаційного забезпечення.

1) За ознакою часу: перспективний (попередній, стратегічний) і ретроспективний (наступний, історичний).

Стратегічний визначає стан і напрям розвитку економічної системи в майбутньому, а його основою виступають результати прогнозування. Ретроспективний аналіз призначається для вивчення попередніх тенденцій розвитку економічної системи, контролю за виконанням попередніх планів тощо. В свою чергу поділяється на оперативний і підсумковий. Оперативний проводять одразу після здійснення госп. операцій або зміни ситуації за короткий період часу (зміна, доба, декада). Підсумковий аналіз передбачає вивчення роботи за звітний період (місяць, квартал, рік).

2) За просторовою ознакою – внутрішньофірмовий (вивчається тільки діяльність досліджуваного підприємства і його підрозділів) та міжфірмовий (порівнюються результати діяльності двох і більше підприємств).

3) За аспектами дослідження: фінансово-економічний аналіз, техніко-економічний, функціонально-вартісний (ФВА), соціально-економічний, маркетинговий, операційний.

ФЕА розкриває зміст фінансових показників у їхньому зв’язку з виробничими, опираючись на звітність підприємств (баланс, звіт про фінансові результати).

ТЕА вивчає госп. діяльність підприємства в взаємозв’язку економічних показників з технікою, технологією, організацією виробництва, проводиться технічними службами підприємства.

ФВА – дослідження функцій, які виконує об’єкт, і методів їх реалізації з метою виявлення непотрібних функцій.

СЕА – вивчає взаємозв’язок соц. та екон. процесів, їхні впливи на результати діяльності підприємства (наприклад, рівень зп, стимули й мотиваційні механізми).

Операційний – пов'язаний з оцінюванням і прогнозуванням результатів виробничої діяльності підприємства, виявленням резервів.

Маркетинговий аналіз – застосовує служба маркетингу п-ва для вивчення зовнішнього середовища функціонування п-ва, ринків сировини і збуту продукції, кон-ті, попиту і пропозиції тощо, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності.

4) За методикою дослідження – якісний та кількісний аналіз, експрес-аналіз, фундаментальний, ситуаційний, маржинальний, економіко-математичний.

5) За суб’єктами (користувачами) – внутрішній (проводиться безпосередньо на п-ві), зовнішній (проводиться на основі фінансової звітності банками, фінансовими органами, акціонерами, інвесторами).

6) За ступенем охоплення – суцільний і вибірковий.

4. Найбільш тісний зв'язок існує між бухгалтерським обліком й економічним аналізом. Бухгалтерський облік є основним постачальником економічної інформації про діяльність підприємства.

Тісно пов'язаний економічний аналіз і зі статистикою, що також забезпечує його інформаційними даними й озброює аналітичними засобами й підходами. Економічний аналіз досить тісно пов'язаний із плануван­ням, оскільки будь-який розподіл бізнес-плану й поточні пла­ни підприємства неможливо обґрунтувати без використання аналітичних засобів і прийомів.

Широке поширення в економічному аналізі має математи­ка. Так, за допомогою економіко-математичних моделей моде­люють відповідний економічний процес. Зв'язок економічного аналізу й управління виробництвом простежується через наукове обґрунтування управлінських рішень й їхню оптимізацію.

Пов'язаний економічний аналіз і з фінансуванням і креди­туванням підприємств. Політекономія й економічна кіберне­тика озброює аналітичні дослідження загальними законами розвитку виробничих чинників, виробничих відносин і зако­номірностями протікання економічних процесів.

Дата добавления: 2015-05-24