Показники, які використовуються при аналізі собівартості продукції

Склад, асортимент, структура продукції.

Аналіз випуску прод. за складом дає можливість вивчити суттєвість структурних зрушень(зміну питомої ваги окремих видів прод. в загальному її обсязі). Результати цього дослідження використовують для формування оптимальної структури обсягу прод.

Асортимент-це сукупність різновидів прод. кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками. Розрізняють: повний,груповий і внутрішньо груповий асортимент.

Оцінка виконання плану з асортименту можна проводити за:

Способом найменшого %:полягає в тому, що порівнюється найнижчий %, але не вище ніж 100%;

Оцінкою позицій асортименту: виявлення питомої ваги в усій обов’язковій номенклатурі тих позицій, з яких завдання виконано;

Середнім %: з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично випущена прод.,але не більше за передбачену плановим завданням.

Визначеним таким методом % назв. Коефіцієнтом асортименту:

Кас= Фактичний випуск у межах плану/ Плановий випуск *100

Структура- це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Виконати план за структурою прод. озн. Зберегти у фактичному випуску прод. заплановане співвідношення окремих її видів. Вплив зміни структури виробництва на економічні показники діяльності підпр.визначають різними методами:

Метод прямого рахунку: в рахунок виконання плану з випуску прод. за структурою зараховується фактичний обсяг випуску, не вищий за його рівень при плановій структурі.

Метод середніх цін;

Ланцюгових підстановок;

Абсолютних різниць.

Фактичний рівень при плановій структурі визначається: множенням запланованого випуску по кожній позиції асортименту на середній % виконання завдання з випуску продукції в цілому, або шляхом множення загального фактичного випуску продукції на планову питому вагу кожного виробу.

Собівартість продукції — це грошова вартість оплати праці, спожитих засобів та предметів праці.

У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної продукції плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого періоду.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ СОБІВАРТОСТІ

Цехова собівартість — це витрати конкретного цеху на виробництво продукції.

Виробнича собівартість включає всі статті, крім адміністративних витрат і витрат на збут. Повнасобівартістьвключаєвсівитрати. Вона вираховуєтьсядляобґрунтуванняціни, визначенняконкурентоспроможності та іншихрозрахунків.

Собівартістьтоварноїпродукціївизначається сумою витрат за всімакалькуляційнимистаттямиокремихвидівпродукції, а собівартістьреалізованоїпродукції — цеалгебраїчна сума витрат на товарнупродукцію і витрат, якімістяться в змінізалишківнереалізованоїпродукції на початок і кінець року.

Цеховівитрати в більшості галузей промисловості включаються в собівартістьокремихвидівпродукції через розподілїхпропорційносумізаробітної плати робітників.

Наприклад, сума цеховихвитрат за місяць становила 75 млнгривень, а основназаробітна плата робітників — 100 млн гривень. Цеозначає,що в собівартістьокремихвидівпродукціїцеховівитратибудутьвключені в розмірі 75 % відсумиосновноїзаробітної плати виробничихробітників, нарахованої за окремими видами продукції.

Суть іншихвидівсобівартостіпродукціївипливаєвжеізсамоїїхназви.

Облік, планування та аналізсобівартостіспирається на такіузагальнюючіпоказники:

1) собівартістьодиниціпродукції;

2) виконання плану зниженнясобівартостіпорівнянноїпродукції;

3) витрати на 1 грнтоварноїпродукції.

Собівартістьодиниціпродукції є історичнонайстарішим (найпершим) показником. На підприємствахпланується та обліковуєтьсясобівартістьодиниціпродукціїлишеосновнихвидів. Для цьоговсівитрати на виробництво основного виду продукціїділять на обсягпродукції в натуральнихпоказниках. Дані про собівартістьодиниціокремихвидівпродукції, вільнівідвпливупобічнихструктурнихфакторів, уможливлюютьдокладнуоцінкуфакторів, щовпливають на прямівитрати. Показниксобівартостіодиниціокремихвидівпродукції є незамінним для порівняльногоаналізу. Йогоберутьтакож за відправний пункт функціонально-вартісногоаналізу (ФВА) для виявленняможливихспособівзниженнясобівартості за рахунокзмін у конструкції та технологіївиробів.

Більшістьпідприємстввипускають десятки та сотнівидівпродукції. Планування та обліквитратщодо кожного виду продукціїпотребують великих трудових і матеріальнихвитрат, а тому для аналізусобівартостівсіхвидівпродукціївикористовуютьсятакожіншіпоказники.

За умов ринковихвідносинпідприємства (залежновід потреби) використовують один чибільшепоказників. Аналізпорівнянноїтоварноїпродукціїздійснюється на підприємствах, де їїпитома вага становить понад 50 %. Там, де переважає нова продукція, для аналізудинамікисобівартостівикористовуютьсяпоказникивитрат на 1 гривнютоварноїпродукції і собівартостіодиниціпродукції.

Складаючикошторисвитрат на виробництво і розробляючизавданнязізниженнясобівартостіпродукції, необхідноспиратись на організаційно-технічні заходи для зниження норм витратматеріалів та трудомісткостівиробів. Завданнязізниженнясобівартостіпродукції треба пов’язувати з ефективністюцихзаходів.

Дата добавления: 2015-05-24