Маринка

11.01.08

11.01.08

Оля В.

11.01.08

MIHUIL

9.01.08

X@XOL

Маринка

8.01.08

УЧАСНИКИ ТАБОРУ

Бондарчук Артем, Волох Марина, Волясенко Ольга, Герасимчук Семен, Зіннуров Е. І., Карпішин Михайло, Козицький Руслан, Солодовник Дмитро, Табенська Ольга, Шатіло Ірина

І ось ми знову прибули до чарівних місць, які залишили 2007 року. Знову довга ніч, довга нудна дорога до Лазещини, кілька годин тяжкої дороги і ми знову тут! Ура! Але неприємність була в тому, що господиня не змогла прийти і ми були змушенні самостійно підготувати кімнату. Але все найкраще розпочалося після прибирання кімнати: дружний обід з канапками і чаєм, готування вечері і дурачення майже всіх.

Ірина (пара кумедних дівчат, 2007 р.)

Ура!!! Це мій перший приїзд у Карпати. Вперше побачивши ці чарівні місця я затамувала подих. Це дійсно кльово! Мене вразило все: від залізничного вокзалу до ковзання «на дупі». Я довго і виснажливо йшла до Козьмещика, але це дійсно перевершило всі мої очікування… До речі, я трішки хвора, але це не заважає мені відриватися на повну з моїми друзями. Зараз наші грають в дурня, Оля Т. і E.Z. готують вечерю, а Тьомчік - костровий хлопець. Я дійсно рада, а завтра, що буде завтра???

Я сьогодні добряче навернувся. Отримав рану на руці. Все чудово…

Ось сиджу і дивлюся, як X@XOL їсть. А 15 хвилин тому допомагала бинтувати руку. Сьогодні був дуже насичений день. Дівчата з хлопцями ходили в магазин, а я з Сеней, Русланом, Артемом і E.Z. залишилися на хазяйстві. Хлопці ходили мити посуд (нарешті!), а я з E.Z. готували обід. Але все ж таки хлопці рубали дрова, раза три починали розпалювати пічку, все ж таки вони докотилися до того, що щойно зайшла Оля В. і несла дрова сама. Ще ходили сьогодні по льоду, по засніжаним берегам. В результаті першої ночівлі з’явився відморозок «Руслан», і тепер він сподівається погрітися між…Буду закінчувати, пішла готувати вечерю.

Оля (пара кумедних дівчат, 2007 р.)

Сьогодні ми класно походили, погуляли по річці. Правда, все пройшло майже добре. Руслан трохи вдарився і порізав руку. А взагалі в Карпатах дуже гарно і дуже свіже повітря!!!

ІСТОРІЯ ДВОХ ГЕРОЇВ

Була зима 2008 р., ми вийшли в гори. Нас була рота. Наша місія: винищити базу супротивника. По дорозі було йти небезпечно, всюди були міни і снайпери. Тому ми були вимушені йти по крихкій кризі. Декілька бійців потрапили під лід і ми не змогли їх врятувати, а жаль, вони були чудові хлопці. Але наш загін не мав часу на скорботу, ми випили по чарці (чаю) і пішли далі. Ми натрапили на декілька патрулів, але ми їх легко здолали, і ми впевнено йшли до своєї цілі. Через деякий час рядовий Семен мало не пішов під кригу, але рядовий Біма лупив з нього ха-ха і теж мало не потонув. Але вони спільними зусиллями змогли врятувати свої сухі шкарпетки та не підмочити свою репутацію. Ми йшли далі. Коли сутеніло, наша рота потрапила в засідку, фашистів був полк. І почалася жесть, шматки м’яса наших товаришів лежали під нашими ногами, їх кров розтоплювала лід, тому наші герої промочили ноги (ЧОРТ!!!). Через годину м’ясорубки нас залишилось двоє: рядовий Біма, рядовий Семен зі сторони СС залишився один снайпер, і час від часу р. Біма і р. Семен чули та відчували, як він пересмикував затвір. Вони вимушені були вилазити на крутий схил, снайпер поцілив нам у п’яти. Та наші хлопці були не пальцем зроблені і теж вміють пересмикувати затвір на своїх гвинтівках. Р.Біма та р. Семен точними пострілами поцілили, як один, сніжками у приціл снайпера, тим самим вклали його у глибокий шок та деморалізували. Наші бійці змилувались над ним і не стали глузувати з нього, а просто відкусили в нього кадик і гітлерівець захлибнувся у власній смердючій крові. Після того, як він зклеїв ласти, наші хлопаки перекусили смачними баварськими сосисками (адже німець був баварцем, як видно з документів). Р. Семен і р. Біма проявили милосердя і поховали всіх живих і мертвих учасників льодового побоїща. І змучені два герої поверталися додому!!!

Слава Україні, героям слава!!!

Незламні супермени

Вже підходить кінець нашої зимової подорожі до Карпат. Залишився один день, а завтра вранці ми вже вирушаємо назад додому… Вчора ми майже цілий день сиділи вдома. Лише трохи покаталися з гірки на санчатах і на пакетах. Взагалі мені сподобалася ця поїздка, було цікаво і весело і я досягла того, чого хотіла - побачила сніг, покаталася з гірки і знову побачила мальовничу природу Карпат! Вчора у нашу хатку заселилися «веселі» сусіди, які півночі грали на гітарі і співали. А вчора ввечері я насміялася від душі з Ірою Ш., Маринкою В., і Русланом К. Ми добре повеселилися, шкода тільки, що заважали спати Бімі і Міші. Зараз ми п’ємо чай і збираємося кудись піти, а наші хлопчики Тьомчік і Русланчик пішли до магазину. До речі, ще аж позавчора E.Z., Ірина, Маринка, я, Мішка і Біма ходили на Петрос. Ні, на Петрос ми не піднімалися, дійшли лише до першої ферми, але цього нам вистачило, бо часто на шляху траплялися льодяні калюжі, а дорога йшла стрімко вверх. Ще екстремальніше було те, що була вже сьома година і було темно… взагалі мені все сподобалося! З нетерпінням чекаю вже літньої подорожі до Карпат!

P.S.: якби не було так холодно вночі, то було б взагалі супер!

Взагалі, все було чудово. Залишився останній день, а їхати не хочеться. Вчора класно провели вечір (трошки заважаючи спати Бімі і Міші). Всі емоції просто не можна передати, необхідно сюди приїхати і потрапити в таку комашку!!!

Ірина (пара кумедних дівчат, 2007р.)

Тільки що прийшли з прогулянки: E.Z., Марина, Міша, Оля В. Було здорово. Прогулянка планувалася до ферми, але за допомогою Олі ми дійшли аж за 4 км від Говерли. Я з Карпішкою з’їхали з невідомої гірки, яку ми назвали на честь Малашевського «Вовочка». Чому? Бо майже завжди ми згадуємо нашого героя роману. Зараз будемо їсти та складати наші речі. Але хочеться десь з’їхати на лижах. Сьогодні останній день нашого перебування в Карпатах, тому просто необхідно провести його на повну, бо такий випадок трапляється не часто. Але, гаразд, я пішла їсти, бо без їжі я зараз нікуди не піду.

XII. КАРПАТИ – 2008 * ДЕСЯТЕ ЛІТО *

Дата добавления: 2015-05-24