Отже, була сформульована ідея існування особливої оболонки Землі - біосфери. 3 страница

12.2.

Кризовий стан навколишнього середовища та пов’язаного з цим чинником здоров’я населення становить загрозу для національної безпеки України.

На початку 21 століття Україна все ще посідає одне з перших місць у світі за рівнем споживання енергії, води та інших ресурсів на одиницю ВВП, обсяги промислових відходів на душу населення перевищують аналогічні показники багатьох країн. Водночас, наш природно-ресурсний потенціал оцінюють як один з найбільших на планеті. Розумно скористатися ним в інтересах добробуту українських громадян – одне з найголовніших завдань.

Нестримна гонитва за економічним зростанням обертається знищенням людського і природного потенціалу. Україна потребує збалансованого розвитку, при якому виробництво і споживання дають можливість природним екосистемам відновлюватися і підтримувати життєдіяльність теперішнього і майбутніх поколінь.

26–28 жовтня 2010 р. у Києві відбувся Міжнародний екологічний форум «ДОВКІЛЛЯ 2010», мета якого – зміцнити партнерство органів державної влади та місцевого самоврядування, науки, освіти, бізнесу, громадських організацій для поліпшення стану навколишнього середовища; створити еколого-економічні умови для збалансованого (сталого) розвитку держави; гарантувати екологічну безпеку, збереження біорізноманіття; узагальнити досвід міжрегіонального й міжнародного співробітництва та розробити рекомендації щодо комплексного розв’язання екологічних проблем.

Учасники Форуму висловлюють занепокоєння тим, що погіршення стану довкілля й незбалансоване використання природних ресурсів можуть спричинити серйозні соціальні та екологічні наслідки.

Спостерігається значне зростання антропогенного навантаження на природні екосистеми, що призводить до їх деградації, руйнування природних ландшафтів та створює загрози біорізноманіттю.

Крім того, внаслідок господарської діяльності погіршується якість води та водних ресурсів у багатьох регіонах України.

На перший план виходить проблема забруднення атмосферного повітря у зв’язку зі збільшенням викидів парникових газів, які шкідливо впливають на довкілля та здоров’я населення.

У національних та регіональних планах розвитку не вдається інтегрувати екологічну складову в секторальні політики, внаслідок чого спостерігається істотна залежність між економічним зростанням та пов’язаним з ним тиском на довкілля.

Секція 1 «Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики»

Секція 1 «Структурна перебудова та екологізація економіки – пріоритет переходу України до збалансованого (сталого) розвитку»

Протягом майже двох десятиліть державності Україна ще не сформувала послідовну стратегію збалансованого розвитку країни, яка б визначила його принципи, напрями й цілі, хоч перші кроки до офіційного визнання всесвітньої стратегії збалансованого розвитку вже зроблено. Враховуючи сучасні глобальні процеси, одним з пріоритетних завдань на шляху до збалансованого розвитку України є запровадження нових принципів та ефективних заходів, спрямованих на інтеграцію екологічної складової в усі галузі економіки.

З огляду на це, учасники Секції 1 пропонують:

1) розробити і впровадити «Програму структурної перебудови економіки України до 2030 року», яка передбачатиме скорочення в економіці України частки сировинно- та енергоємних галузей промисловості і водночас таких, що найбільше забруднюють довкілля (гірничо-металургійної, паливно-енергетичної, хімічної і нафтохімічної); скоротити частку військово-промислового комплексу; поетапно зменшити експорт продукції добувних та інших ресурсо- й енергоємних галузей; ліквідувати субсидії у ресурсодобувні галузі; впроваджувати ресурсозберігаючі та безвідходні технології у промисловості, транспорті, побуті тощо;

2) розробити, ухвалити і впровадити Національну стратегію збалансованого розвитку та Національний план дій;

3) законодавчо забезпечити до 2015 року перехід від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного планування розвитку країни, регіонів і міст (до планування збалансованого розвитку) з обов’язковим урахуванням стану демографічної ємності території….

Секція 2 «Збереження біотичного і ландшафтного різноманіття»

Збереження біорізноманіття – актуальне завдання сучасності, не просто новий напрям охорони природи, а невід’ємна складова концепції переходу людства на принципи збалансованого розвитку. Для збереження життя на планеті необхідно не лише здійснювати традиційну природоохоронну роботу, а й відповідним чином перебудовувати економіку і соціальну систему, щоб гармонізувати взаємини трьох основних блоків планети – природи, соціуму та економіки.

Учасники Секції 2 пропонують:

1) забезпечити фінансування і виконання програм збереження біо- та ландшафтного різноманіття, зокрема «Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки»;

2) довести до 2015 року площі національної екомережі до рівня, необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, ввести в дію системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширити площі природно-заповідного фонду до 10 % у 2015 році та 15 % загальної території країни у 2020 році;

3) завершити створення земельних проектів для об’єктів природно-заповідного фонду…

Секція 3 «Шляхи переходу до збалансованого природокористування та пририродовідтворення»

Соціально-економічний і науково-технічний прогрес можливі лише за умови екологічного прогресу. Це означає, що необхідно шукати нові системи господарювання і управління, які б враховували екологічний вплив науково-технічних і технологічних інновацій на навколишнє середовище. Адже збалансоване природокористування передбачає не лише раціональне використання природних ресурсів, а й їхню охорону та відтворення, а також збереження якісного життєвого природного середовища для нинішнього і майбутніх поколінь.

З огляду на це, учасники Секції 3 пропонують:

1) розробити «Наукові засади встановлення і підтримання екологічно допустимого співвідношення між урбанізованими територіями, ріллею, природними кормовими угіддями, багаторічними насадженнями, лісами, незайманими заплавами, природними луками, водно-болотними угіддями»;

2) здійснити переоцінку мінерально-сировинної бази за ринково-економічними та екологічними критеріями з виключенням родовищ, розробка яких є нерентабельною або може спричинити незворотні негативні зміни стану довкілля;

3) провести екологічну реабілітацію територій гірничодобувних регіонів на базі здійснення процедур екологічного аудиту…

Круглий стіл «Освіта для збалансованого (сталого) розвитку»

Освіта для збалансованого розвитку (ОЗР) націлена на набуття знань і навичок, що сприяють формуванню екологічно свідомого суспільства, нових позицій, світогляду, цінностей, а також розвитку, який є соціально бажаним, економічно життєздатним і екологічно збалансованим. Концепція збалансованого розвитку передбачає переорієнтацію освіти в напрямі дбайливого ставлення до довкілля, відмови від застарілих моделей виробництва і споживання, гармонізації розвитку соціальних, економічних і екологічних процесів.

Учасники круглого столу пропонують:

1) підготувати пропозиції до чинного законодавства, які б дали можливість інтегрувати освіту для збалансованого розвитку в систему формальної та неформальної освіти України відповідно до Стратегії ЄЕК ООН у сфері освіти для збалансованого розвитку;

2) звернутися до відповідних комітетів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національної академії наук України, Спілки промисловців і підприємців та інших структур з пропозицією провести Парламентські слухання з проблем реалізації Стратегії ЄЕК ООН у сфері освіти для збалансованого розвитку на національному рівні;

3) розробити та затвердити на рівні Кабінету Міністрів України Концепцію національної системи освіти для збалансованого розвитку, щоб створити національний механізм реалізації Стратегії ЄЕК ООН у сфері освіти для збалансованого розвитку…

1. Мерологічний підхід істотно домінує в науці ще з часів Ісака Ньютона (він відомий також як “редукціонізм”). Ще й зараз багато хто із учених вважає, що для того, щоб пізнати складний об’єкт, його необхідно “розібрати” на складові і дослідити їхні особливості. Так, до останнього часу великі надії на пізнання життя покладали на молекулярну біологію і молекулярну генетику. Редукціонізм, що приніс безліч відкриттів у фізиці, хімії і деяких інших природничих науках виявився практично неспроможним пояснити найбільш фундаментальні особливості живої матерії, її специфіку. Це повною мірою стосується й екологічних проблем.

2. Як показує вивчення комплексного впливу екологічних факторів, при змінах екологічних факторів змінюється також і відносний вплив факторів на функцію відгуку, інтервали толерантності, положення зони оптимуму, масштаб і форма конкретних функцій відгуку на кожний з екологічних факторів. Усе це підкреслює необхідність вивчення залежностей функції відгуку від усієї сукупності факторів. Тому методичною основою факторіальної екології є комплексні підходи до вивчення взаємодії біосистем з середовищем при широкому використанні засобів багатофакторного експерименту й апарата багатомірного математичного аналізу.

3. Віоленти – це види, що часто визначають облік угруповання, здатні подавляти конкурентів за рахунок більш інтенсивного росту і більш повного використання території. Зазвичай у віолентів потужна коренева система і добре розвинена надземна частина. Типові віоленти – це багато які дерева (особливо ті, що утворюють корінні ліси), також трав’янисті рослини, що домінують у інших угрупованнях, наприклад, мох сфагнум, чи очерет.

4. В практиці біоценологічних досліджень важливо, перш за все, визначитися із структурованістю біоценозу і встановити основні його елементи. Зазвичай елементами біоценозу вважаються популяції чи (значно рідше) геміпопуляції. Проте кожне дослідження вирішує свої задачі, і при вивченні трофічнорї структури біоценозу корисним є виділення гільдій як елементів біоценозу.

5. Збільшення напруженості фактору, починаючи з його кардинально малого значення, викликає спочатку збільшення ефекту, а після досягнення певного рівня напруженості, подальше збільшення значення фактору викликає негативну реакцію організму, що призводить наприкінці до іншого ліміту витривалості організму.

Дата добавления: 2015-05-24