Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

МЕТОДИКА ОПРАЦЮВАННЯ КАЗОК НА УРОКАХ ЧИТАННЯ. 2 страница




Під час читання помилки необхідно виправляти. Виправляються помилки, припущені учнями, як по ходу читання, так і після закінчення його. Під час читання помилки виправляє сам учитель (не перериваючи читання учня, вимовляє слово правильно) або пропонує учневі самому виправити свою помилку: прочитати ще раз уважніше. Після виправлення учень продовжує читати.

У ході читання можуть виправляти помилки і самі учні, але це слід роботи вміло, не відвертаючи уваги від змісту читаного: коли учень неправильно прочитав слово, зразу ж учитель називає того, хто підняв руку, помітивши помилку, той називає слово правильно, і читання продовжується.

Після закінчення читання виправляються такі помилки, які не становлять труднощів у розумінні читаного. Для виправлення їх викликаються учні, які говорять, як треба прочитати. При цьому не можна вимовляти слово так, як його спочатку прочитав учень, тобто неправильно. Слід зауважити, що таким прийомом виправлення помилок не слід зловживати, бо учні стежать більше за тим, яка помилка припущена при читанні, щоб потім її виправити, ніж за змістом того, що читається.

Прийоми виправлення помилок учнів під час читання:

  • постановка запитання, відповідь на яке вимагає перечитування;
  • складання із розрізної азбуки неправильно прочитаного слова;
  • друкування помилково прочитаного слова учнем на дошці;
  • перечитування уривка мовчки з різними завданнями;
  • читання з дошки ланцюжка слів, серед яких є помилково прочитане, тощо.

 

Головне при виробленні правильного читання – більше працювати над удосконаленням техніки читання, над попередженням помилок. Можна проводити читання зі спеціальною настановою на правильність читання. Коли текст глибоко усвідомлений, учитель пропонує читати ланцюжком, але намагаючись читати без жодної помилки.

Прийоми вироблення правильності читання:

· використання спеціальних тренувальних вправ, які вдосконалюють зорове сприймання (попереднє читання слів із графічними позначками, читання слів, у яких мінімальні одиниці читання надруковані різними шрифтами, читання ланцюжків слів, близьких за графічним виглядом або ланцюжків споріднених слів тощо);

· розвиток артикуляційного апарату (розучування скоромовок,

чистомовок, використання літературних ігор, хорове читання, заучування лічилок, закличок, прислів’їв і приказок, віршів тощо);

· регуляція дихання (на одному видиху вимовити чотиривірш,

лічити на одному диханні якнайдовше: 1, 2, 3, 4 … тощо);

· хорове читання прозових творів, віршів;

· читання в особах, драматизація.

 

Можливий варіант пам'ятки для учнів “Читай правильно”:

1. Стеж за словами у рядку, не переставляй їх.



2. Намагайся зрозуміти. про що читаєш.

3. Будь уважним до кожного слова, вимовляй орфоепічно правильно закінчення.

4. При читанні мовчки не воруши губами.

Швидкість читання.

Від швидкості (темпу читання) залежить розвиток техніки читання. Особливо зараз, коли дуже великий потік різноманітної інформації, який збільшується з кожним роком, високий темп читання має важливе життєве значення. Велика швидкість читання дає можливість людині знайомитися з більшою кількістю друкованого матеріалу, тобто більше читати книг, газет, журналів.

Із швидкістю тісно пов’язані усвідомленість і правильність читання. Дуже повільне читання затримує мислення, а отже, і розуміння прочитаного. Надзвичайно швидке – призводить до помилок при читанні, що теж впливає на усвідомлення тексту.

Темп читання, як і мовлення, часто залежить від типу нервової системи. Урівноважена дитина читає повільно, уважно, рухлива – поспішно, безупинно, а тому може допускатися помилок при читанні. Отже, вчителеві потрібно знати психологічні особливості кожної дитини, і враховувати їх при виробленні темпу читання.

Варто навчити учнів управляти своїм голосом при читанні: зробити повний видих, набрати повітря в легені, затримати трошки дихання і лише тоді починати читати до паузи, щоб знову поповнити запас повітря до наступної паузи. Середній темп читання учнів 1-4 класів такий:

 

1 клас І семестр 10-20 слів ІІ семестр 20-30 слів
2 клас 25-40 слів 40-60 слів
3 клас 55-65 слів 65-75 слів
4 клас 70-80 слів 80-95 слів

 

Ця норма швидкості читання наближається до нормальної розмовної мови учня. Нормальна швидкість являє собою відповідність темпу читання вголос усному мовленню. Щоб виробити високий темп читання, потрібно створювати такі умови, які б спонукали дитину читати багато. Відомий російський педагог М.О. Корф говорив: «Тільки той стане читати швидко, хто буде читати багато».

Отже, один із прийомів вироблення швидкості читання буде правильна організація кількаразового читання одного й того ж тексту на уроці в поєднанні з усвідомленням його змісту, образів, картин, образотворчих засобів, але так, щоб у знайомому тексті учні знаходили нові факти, риси героя тощо.

Якщо багаторазове читання одноманітне, без завдань, воно нудне, нецікаве і ніякої користі не приносить. Повторне читання повинно бути цілеспрямованим, має сприяти розвиткові розумової та емоційної активності учнів. Ціленаправлене читання і одночасна робота над текстом – основа вироблення техніки читання.

Багаторазове читання здійснюється за допомогою вибіркового читання, читання в ролях, в роботі над планом і переказом, над виразність тощо. Під час кожного повторного читання учень у знайомому тексті мусить відкривати якісь нові його сторони, розв’язувати якусь нову проблему. Тоді читання викликатиме інтерес, виховуватиме вдумливого читача.

З метою вироблення швидкості читання доцільно брати на урок додатковий матеріал з тієї самої теми, особливо коли основний текст невеликий за розміром, а також неважкий для усвідомлення ідейного змісту.

У методичній літературі є ряд прийомів вироблення швидкості читання:

1) На дошці чи на таблиці записуються речення і закриваються. Потім на деякий час відкриваються, щоб учні прочитали. За допомогою запитань учитель перевіряє, що учні встигли прочитати.

2)До певної частини тексту учні повинні підібрати заголовок серед 4-5, написаних на дошці. Робота обмежується у часі.

3)«Змагання» у читанні певної частини твору. За сигналом учні починають і закінчують читати, а потім дають відповіді на запитання вчителя.

4)Учні відшукують написане речення на дошці в абзаці у межах відведеного для читання часу.

5)На дошці записуються питання, учні повинні знайти рядки в тексті підручника, які будуть відповіддю на поставлені питання.

 

Використання спеціальних вправ для вироблення швидкості читання:

  • групове читання уривків тексту, коли темп задає учитель;
  • читання уривків за певний час, заздалегідь відомий учням;
  • «змагання» на швидкість читання;
  • читання уривків тексту в різних темпах;
  • читання «на час»;
  • використання прийомів швидкочитання («читання з перешкодами», читання «через решітку», «швидко знайди слово» тощо).

 

Головним недоліком щодо швидкості читання є надто повільне читання і читання надто швидке.

Причиною надто повільного читання буває недостатність вправ з читання, слабка увага, сором’язливість, млявий темперамент, короткозорість, дефект мовного апарату учня.

Надто швидкий темп читання може бути наслідком нервового збудження учня або недостатньої уваги до змісту читаного.

Як і дуже повільне, так і надто швидке читання негативно відбиваються на всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читаного.

Для вироблення вмінь і навичок уповільненого чи прискореного читання учнів учитель може читати з такими учнями сам, викликаючи їх читати разом з ним певний текст, своїм читанням уповільнюючи чи прискорюючи темп. Можна викликати двох учнів, поставивши вимогу, щоб учень з надто швидким темпом читання читав так, як його товариш, що читає з нормальною швидкістю.

Отже, правильним щодо швидкості буде читання без пауз між складами, без непотрібних пауз між словами, читання слів без розтягування окремих складів, звуків; читання упевнене, без особливого напруження.

 

Досягти оптимальної швидкості допоможе додержання таких порад:

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ.

2. Систематичність їх проведення.

3. Розвиток оперативної пам'яті за допомогою зорових диктантів.

4. 3багаченя активного словника учнів.

5.Систематичний контроль з боку вчителя за успіхами дітей у

пришвидшенні свого темпу читання.

6. Самозаміри швидкості, ведення таблиці “Як я читаю”.

7. Обов’язкові читацькі розминки (змістом читацьких розминок

можуть бути такі тренувальні вправи: багаторазові читання у різному

темпі (скоромовкою, повільно), з різним інтонуванням; парами; у два

голоси "каноном"; з ритмічним постукуванням; спільне читання учнів

з учителем, який своїм читанням уповільнює чи прискорює темп;

напівголосне читання (гудіння) тощо).

 

Отже, результативність формування навички швидкого читання значною мірою залежить від розуміння самим учителеммеханізмучитання,факторів, що впливають на зазначений процес, а саме: характер тексту (складний чи легкий зміст); образ слова (шрифт, чіткість друкування); зорове поле (горизонтальне, вертикальне); здійснення антиципації (смислова здогадка), наявність регресіі у читанні (повернення до прочитаного), розвиненість артикуляційного апарату, постановка дихання, активізація мислення, хороша пам'ять і навіть життєвий досвід та загальний розвиток дитини.

Виразність читання.

Виразне читання – це таке читання вголос, при якому читець яскраво виражає думки, почуття, вкладені у твір, своє ставлення до прочитаного.

Прочитати виразно – це розкрити характерні особливості образів, картин твору; показати ставлення автора до них; передати свої емоції, почуття. Основна вимога виразного читання – це уміння правильно передати ідейний задум автора.

Оволодіння навичкамивиразного читання варто починати з усвідомлення його найважливіших складових:

· техніки мовлення – роботи над голосом, дикцією, диханням,

орфоепією;

· логіки мовлення - усвідомлення логічного наголосу, пауз, темпу,

інтонації;

· емоційно-образної виразності - розвиток творчого бачення,

розуміння авторського підтексту, використання міміки, жестів.

Умови роботи над виразністю читання:

· демонстрування зразка виразного читання твору;

· детальний аналіз художнього твору до виразного читання;

· робота над мовою твору, опора на відтворювальну уяву учнів;

· обговорення в класі варіантів прочитання аналізованого твору;

· створення ситуацій, коли в учнів з’являється бажання прочитати

твір, щоб передати своє ставлення до зображуваного, викликати певні почуття у слухача, вплинути на його уяву, почуття, розум.

 

Етапи підготовки до виразного читання:

1) осмислення ідейно-тематичної основи твору, його образів у єдності з художніми засобами;

2) складання партитури читання тексту;

3) вправляння у читанні.

 

Можливий варіант пам'ятки:

1. Пам'ятай: неможливо прочитати виразно текст, якщо не розумієш його. Намагайся уявляти те, про що читаєш.

2. Визнач основне завдання під час читання (що ти хочеш передати голосом).

3. Читай, чітко вимовляючи слова, дотримуйся пауз у кінці речень, між абзацами і частинами тексту.

4. Виділяй голосом важливі думки.

5. Визнач інтонацією авторське, а згодом і своє ставлення до подій, героїв твору.

6. Склади партитуру навчального тексту - розмітку з позначками пауз, логічних наголосів, підвищенням і зниженням голосу тощо.

7. Прочитай вголос декілька разів текст за складеною партитурою для того, щоб передати думки, почуття автора.

8. Проконтролюй своєвиразне читання, пам'ятаючи основні вимоги, які ставляться до нього: уміння дотримуватись розділових знаків, логічних і психологічних пауз, логічного наголосу, тембру, інтонації, темпу і ритму читання.

ЛЕКЦІЯ № 2


ТЕМА 2: МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ХУДОЖНІМ ТВОРОМ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НАД ТВОРАМИ РІЗНИХ РОДІВ І ЖАНРІВ. УРОКИ КЛАСНОГО ЧИТАННЯ. (2 год.)

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етапи уроку читання, оповідання, казка, вірш, байка, науково-популярна стаття, легенда, прислів’я і приказки, загадка, скоромовка, інсценізація, драматизація, узагальнюючі уроки

1.Зміст і дидактична структура уроку читання в початкових класах.

2.Методика опрацювання оповідань на уроках читання.

3.Методика опрацювання казок на уроках читання.

4.Методика вивчення віршів на уроках читання.

5.Методика опрацювання байок на уроках читання.

6.Специфіка опрацювання нарисів, науково-популярних статей.

7.Особливості читання та розповідання легенд.

8.Особливості читання та розповідання малих літературних і фольклорних жанрів: приказок, прислів’їв, загадок, скоромовок.

9.Уроки узагальнення знань. Завдання уроків узагальнення знань. Підготовка та проведення узагальнюючого уроку.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ДАНОЇ ТЕМИ: 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 40, 42, 43, 45, 46, 47, 49, 50, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 60, 61, 63, 64, 65, 67, 68, 69, 70, 71, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 95, 102, 103, 105, 109, 110.

 

 


1. ЗМІСТ І ДИДАКТИЧНА СТРУКТУРА УРОКУ ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ.

Мета:

Пізнавальна(засвоєння певної інформації з тексту);

Виховна та завдання розвивального навчання (моральне, естетичне, трудове, фізичне виховання та інші; розвиток мовлення та уваги, пам’яті, спостережливості, удосконалення аналітико-синтетичних умінь порівнювати, узагальнювати, доводити, проводити аналогію, розвиток творчих здібностей, самостійності та навичок самоконтролю);

Спеціальна навчальна(формулюється відповідно до вимог програми – удосконалення техніки читання (розширення поля читання, вдосконалення правильних прийомів читання, регулювання темпу та навичок виразного читання); розвиток мовленнєвого апарату і вимови та ін.; прищеплення вмінь працювати з текстом (ділення тексту на частини, виділення головних з них, складання плану навчальної статті, визначення головної думки та ін.); розвиток навичок зв’язного мовлення на основі навчального тексту (відповіді на запитання, репродуктивний, стислий та творчий перекази та ін.)).

Обладнання уроку:підручники, хрестоматії, репродукції картин, ТЗН та інші види наочності.

Хід уроку:

Структурні компоненти уроку, їх зміст:

1. Повторення вивченого. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок (8-10 хв.).

Повторення, закріплення та розвиток знань, одержаних на попередньому уроці; актуалізація мовленнєвих умінь та навичок (з урахуванням змісту та лексики наступного матеріалу для вивчення).

Орієнтовний змістроботи (за вибором, залежно від мети навчання): «орфоепічне» та «тлумачне» читання, вибіркове за пунктами плану; словникова робота (тлумачаться слова, важкі за значенням); з’ясування композиційної структури тексту; робота за картинкою, діафільмом (опис, розповідь окремих епізодів, добір заголовків тощо); вибірковий, стислий та творчий перекази; словесне малювання; перебудовування діалогів у розповідну форму; виразне читання тексту; драматизація (читання в особах, колективна декламація); екранізація; визначення головної думки твору; характеристика дійових осіб, оцінка, зіставлення з іншими героями (в єдності із аналізом художніх засобів та мовних особливостей твору); повторення вивченого напам’ять вірша.

 

II. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку (2-3 хв.).

1. Підготовча робота до читання тексту.Проводилась з метою проявити в школярів інтерес до читання нового тексту, повідомити певні факти, без яких сприймання твору ускладнюється, ввести нову лексику.

Орієнтовний зміст роботи:виховна установка: актуалізація,уточнення та поповнення знань і уявлень про факти та події, які зображуються у творі (узагальнення спостережень після екскурсії, розгляд малюнків до тексту, розповідь учителя, демонстрація діафільмів тощо); підготовка до емоційного сприймання тексту; словникова робота (знайомство із словами, знання яких необхідне для розуміння змісту тексту). Створення відповідних проблемних ситуацій до вивчення нового матеріалу.

Постановка мети уроку – Знати:, Вміти: (визначаються на основі пізнавальних, виховних та спеціально навчальних завдань).

 

III. Cприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу. Розвиток мовленнєвих умінь та навичок (до 20 хв.).

Орієнтовний зміст роботи:

2. Первинне читаннятексту (цілісне сприймання):

1) читання тексту учнями класу мовчки,відповіді на запитання (записуємо 1-2 запитання на дошці до початку читання, щоб воно не було механічним);

2) читання тексту учнями класу разом напівголосу(або пошепки, хором - у слабшому класі), відповіді на запитання (1,2 записуємо на дошці до початку читання, щоб воно не було механічним);

3) зразкове в орфоепічному відношенні і виразне читання тексту вчителемза опрацьованою партитурою - як підсумок всієї самостійної роботи учнів по впізнаванню нового тексту.

3. Повторнечитання тексту - поглиблення сприймання, розвиток

техніки читання. Орфоепічне, тлумачне та індивідуальне читання. Читання в парах (з вчителем - клас, з кращим учнем - слабший учень). Вправи з техніки читання.

 

4. Аналіз фактичного і образного змісту тексту в поєднанні

із розбором художніх засобів та мовних особливостей разом з

читанням:відповіді на запитання, вибіркове читання; постановка запитань до тексту (під керівництвом вчителя і самостійно); виділення основних компонентів сюжетної лінії (композиційний аналіз);розбірчастин тексту - читання, відповіді на запитання, читання та з’ясування діалогів, переказ, визначення головної думки (ідеї), добір заголовків; складання плану (запис на дошці), визначення його структури (зачин, основна подія, кінцівка); словесне малювання, переказ прочитаного в цілому (подальше усвідомлення фактичного змісту тексту, засвоєння лексики) - репродуктивний, вибірковий, стислий перекази, переказ із перебудовуванням діалогів у розповідну форму: робота за картинкою (впізнавання та переказ епізодів, опис), діафільмом (опис, розповідь окремих епізодів, співвіднесення із текстом); опрацювання логічної партитури, читання тексту (визначення логічного центру залежно від ідеї, логічних наголосів); екранізація.

5. Узагальнююча бесіда за текстом.Аналіз ідейної спрямованості (головна думка) тексту, характеристика дійових осіб.

6. Виразне читання тексту.Опрацювання партитури (розмітки) для виразного читання тексту (разом з вчителем або самостійно) на основі усвідомлення ідейно-змістових та емоційно-образних сторін тексту.

IV. Творче застосування знань учнів (до 10 хв.).

7. Творча роботана основі тексту - творчий переказ;

ілюстративна робота - словесне та графічне малювання; драматизація - читання за ролями, під час вивчення віршів - колективна декламація; інсценізація - створення сценарію, визначення кадрів для можливого фільму.

 

V. Підсумки уроку. Завдання додому (1-2 хв.).

Перечитують з дошки Знати:, Вміти:, обґрунтовують виконання відповідної роботи.

2. ОСОБЛИВОСТІ ЧИТАННЯ ТА РОЗПОВІДАННЯ ОПОВІДАНЬ.

Оповідання – це невеликий за розміром розповідний художній твір, здебільшого про одну чи кілька подій у житті людей, тварин.

Оповідання з читанок для 2-4 класів умовно поділяються на дві групи:

1) оповідання, в яких діють люди;

2) оповідання про природу й діяльність у ній людей.

Однією з умов глибокого опрацювання художнього оповіданняє аналіз особливостей твору, робота над його композицією. Художній задум письменника розкривається всією системою образотворчих засобів.

Структура уроку читання залежить від жанрової специфіки оповідання і включає визначені далі етапи.

Підготовча робота до читання –у короткій вступній бесіді чи розповіді вчитель може стисло ввести учнів у коло тих обставин, за яких відбувається описана у творі подія, створити певний настрій, викликати почуття для відповідного сприймання твору, пояснити необхідні для розуміння змісту слова.

Читання оповідання – глибоко емоційні оповідання, насичені драматичними подіями, діалогами, перший раз читає вчитель. Під час підготовки до читання доцільно визначити структуру тексту – поділити його на смислові частини, при читанні відокремлювати їх, роблячи паузи, логічні наголоси на найважливіших місцях. Текст про знайомі дітям факти читають самі учні. Заслуговує на увагу почергове читання тексту вчителем та учнями, вголос чи мовчки, прослуховування грамзапису тощо.

Перевірка сприймання навчального тексту може здійснюватися у короткій бесіді за прочитаним:

– Коли ви раділи, сумували?

– Яке місце у творі вас особливо вразило? тощо.

Робота над текстом оповідання. Повторне читання і цілеспрямована робота над всебічним усвідомленням тексту (логічна, образна, емоційна сторони) – займає головне на уроці.

У центрі уваги також зміст та ідея твору, композиція, образи, мова. Відповідаючи на питання вчителя, учні вдумливо читають твір, виявляють ще непомічені до цього факти, образні деталі, художні засоби, описи природи.

Літературознавчий аналіз твору проводиться в єдності змісту й форми. Основну увагу під час аналізу твору звертаємо на вчинки героїв, складання їх характеристик згідно з літературним портретом, розуміння поведінки, усвідомлення позиції автора. Варто з¢ясувати не тільки те, щоговориться про дійову особу, а й саме яксказано, тобто, які мовні засоби використав письменник для відтворення настроїв, почуттів (слова в переносному значенні, порівняння, метафори, епітети, антоніми, синоніми, пестливі, грубі, зневажливі слова тощо).

У результаті вдумливого перечитування оповідання діти усвідомлюють головну думку, в них формується своє ставлення до героїв твору.

Під час опрацювання тексту оповідання доцільним є:

– складання логічної партитури читання (визначення пауз, логічних наголосів, мелодики та темпу читання);

– лінгвістичний аналіз тексту;

– літературознавчий аналіз тексту;

– різноманітні види читання (вибіркове, творче, коментоване тощо);

– підготовка до виразного читання;

– виразне читання за опрацьованою партитурою;

– складання плану;

– переказ тексту;

– літературно-творча діяльність учнів у зв¢язку з прочитаним;

– узагальнююча бесіда.

Казка– це народний або літературний (авторський) твір про вигадані, часто фантастичні події. Вона передається протягом багатьох поколінь із роду в рід, з покоління в покоління, тому увібрала в себе найхарактерніші та найгуманніші людські бажання, мрії, ідеали краси.

Казки поділяються на: народні та літературні.Народні поділяються на: – казки про тварин; – чарівні казки; – соціально-побутові казки.

Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів — малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежать від тексту казки.

Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація — це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. Можна запропонувати учням створити мізансцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т. д.). У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

4. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ВІРШІВ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ.

Вірш – це короткий поетичний твір, поділений на рядки, які римуються.

Особливу складність являє собою навчання учнів читати і розуміти вірші. При цьому увагу зосереджуємо на:

- осмисленні змісту тексту (смисловий аналіз);

- з’ясуванні структури (композиційний розбір);

- емоційно-образному аналізі в поєднанні з розбором мовних та композиційних засобів, лексико-стилістичному;

- виразному читанні тексту ( на основі різних видів аналізів).

 

Якщо враховувати зазначені вимоги, то доцільною може бути така методика опрацювання вірша:

1. Вступне слово вчителя про автора, спрямування на усвідомлення змісту ( сприяє розширенню уявлень про зображувані події та явища, викликає інтерес до автора та вивчення його твору).

2. Зразкове читання (краще напам’ять) вірша вчителемза опрацьованою партитурою (первинне читання).

3.Читання вірша учнями мовчки, відповіді на 1- 2 запитання для з’ясування основного змісту тексту ( - Про що дізнались? - Про які події розповідає автор? - Про кого розповідається у вірші? та інші).

4.Читання вірша всіма учнями напівголосу, відповіді на 1- 2 питання для усвідомлення елементів тексту.

5. Аналіз фактичного змісту тексту. Композиційний аналіз, складання плану. Смисловий аналіз, «тлумачне» читання. Словесне малювання, де це можливо. Емоційно-образний розбір у поєднанні із з’ясуванням мовних засобів, лексико-стилістичний аналіз. Визначення головної думки (ідеї) вірша.

6.Опрацювання разом з учнями партитури для виразного читання вірша (подальше усвідомлення змісту тексту). Якщо партитура складна, то вчитель сам повідомляє її учням. За нашою методикою послідовність опрацювання партитури ( розбивки) для виразного читання має бути такою: 1) з’ясування головної думки для тексту або частин (якщо текст великий); 2) знаходження логічного центру (найголовніші слова для тексту в цілому) відповідно до головної думки; 3) розбивка речень на логічні ланки (такти), визначення логічних пауз; 4) виділення логічних наголосів для речення та частин його; 5) встановлення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу; 6) добір інтонації читання.

7. Повторне читання вірша учнями одночасно з подальшою

роботою по усвідомленню тексту ( відповіді на запитання за фактичним, ідейним та емоційно-образним змістом - смисловий аналіз). Повторне читання проводимо для того, щоб діти запам’ятовували партитуру читання. Спочатку вірш читає вчитель (вголос) разом з учнями (напівголосу, пошепки), потім вчитель і кращий учень, вчитель і група учнів, кращий учень і слабкіший тощо.

8. Творча робота на основі тексту: читання в особах (епічний вірш),

продовження авторської думки, складання тексту за аналогією до вірша, розповідь від певної особи, від автора, подовження подій тощо.

У процесі всієї роботи над віршем за визначеною методикою учень не чує невиразно прочитаного вірша до опрацювання партитури. Важливо, щоб зразкове читання вірша в первинному читанні вчителем якнайдовше зберігалось в пам’яті учнів.

Під час опрацювання віршів доцільно практикувати колективну декламацію, якщо дозволяє форма твору. Колективна декламація сприяє більш глибокому усвідомленню тексту. Цікавий сам процес підготовки до читання. Він має освітнє значення: діти обговорюють, кому доручити і що з різних частин тексту читати і чому, як треба читати.





Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 2162; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 23.20.100.200
Генерация страницы за: 0.129 сек.