Правила работы и этические нормы

ПЛАН

1. Позакласне читання – складова курсу «Читання». Мета і завдання позакласного читання.

2. Поняття про самостійне і несамостійне дитяче читання. Читацька самостійність як якість особистості. Формування читацької самостійності молодших школярів.

4. Етапи навчання учнів-читачів. Особливості кожного етапу. Типи основних структур занять і уроків, методика їх проведення.

ЛІТЕРАТУРА ДО ДАНОЇ ТЕМИ: 5, 7, 8, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 24, 29, 30, 33, 34, 35, 36, 41, 44, 45, 47, 52, 53, 56, 57, 63, 64, 79, 82, 83, 96, 104, 106, 108, 110.

1. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ – СКЛАДОВА КУРСУ «ЧИТАННЯ». МЕТА І ЗАВДАННЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ.

Позакласне читання – складова частина навчального предмета читання й розвитку мовлення.

Його мета – забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів.

Позакласне читання учнів покликане формувати основи читацької самостійності:

а) орієнтуватись у книжковому світі, добирати для читання високо художні твори відповідно до літературних уподобань, інтересів;

б) повноцінно сприймати твір, грамотно працювати з його текстом (правильно, швидко, виразно, свідомо читати);

в) осмислювати й відтворювати зміст прочитаних творів, висловлювати своє ставлення до прочитаного, тобто формувати здатність самостійно засвоювати з прочитаного те найкраще і найцінніше, що виробило людство впродовж століть.

Цілі уроку позакласного читання:

1. Розширити, поглибити знання, здобуті під час класного

читання;

2. Познайомити молодших школярів з широким колом

доступної для них літератури;

3. Розвивати за допомогою читання бажання й уміння вчитися,

інтереси і нахили.

Навички роботи з текстом, набуті на уроках класного читання, використовуються далі на уроках позакласного читання:

· виділяти головну думку,

· характеризувати героїв твору,

· виявляти ставлення до зображуваних подій, вчинків героїв,

· зіставляти прочитане з життям.

Завдання позакласного читання:

· ознайомити учнів початкової школи з дитячою літературою,

що входить у коло читання молодших школярів, у всій її різноманітності;

· формувати в них інтерес до книги, до самостійного читання;

· розвивати уміння повноцінно сприймати літературні твори,

навчати осмислювати й відтворювати зміст, висловлювати своє ставлення до прочитаного;

· формувати елементарні морально-естетичні уявлення.

Форми керівництва позакласним читанням різноманітні. Це – уроки позакласного читання, індивідуальна робота з окремими учнями або групами учнів, масова позакласна робота учнів у зв'язку з читанням (підготовка ранків, вікторин, конкурсів на краще читання творів, інсценізацій книжок, книжкових виставок); пропаганда читання у сім'ях учнів.

Урок позакласного читання – як основна форма керівництва самостійним дитячим читанням виділяється з числа навчальних годин, відведених на читання, включається в розклад, обліковується в класному журналі.

Між уроками позакласного читання учитель щотижня здійснює контроль та надає допомогу учням у самостійному читанні через ведення читацьких щоденників, індивідуальних бесід тощо.

2. ПОНЯТТЯ ПРО САМОСТІЙНЕ І НЕСАМОСТІЙНЕ ДИТЯЧЕ ЧИТАННЯ. ЧИТАЦЬКА САМОСТІЙНІСТЬ ЯК ЯКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ. ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.

Розрізняють самостійне і несамостійне учнівське читання.

Самостійне дитяче читання – це індивідуальне мовчазне спілкування дитини з колом доступних книжок чи обраною для читання книгою без допомоги вчителя або іншого кваліфікованого читача.

На першому і другому році навчання, тобто на підготовчому і початковому етапах, поки учень ще не володіє книгою як інструментом, як знаряддям читання, він читає новий твір з допомогою вчителя. Ця допомога полягає не тільки в тому, що вчитель прочитує або слідкує за правильністю читання, а і в тому, що він забезпечує сприймання тексту, націлює дитину на слухання і читання твору. Це — несамостійне читання. Але ж відомо, що на уроках класного читання другокласники відповідно до програми освоюють мовчазне читання і набувають належної техніки читання. Вироблення ж навички мовчазного читання під кінець другого року створює підґрунтя для переходу дітей до самостійного читання. Разом з цим за ці два роки учні здобувають певні читацькі знання й уміння. Вони навчаються пов’язувати книгу з автором і певною темою. З різних тем вони обізнані із творами про природу, Батьківщину, події, про чарівні пригоди та ін. Другокласник може назвати три книжки на будь-яку з тем. Але найголовніше — він знає, що книжку читають і розглядають. Знання елементів книги дозволяє йому назвати книгу, розказати про неї. Одне слово, другокласник володіє належним читацьким и їм знань і умінь.

Досвід роботи школи свідчить, що учень 3 класу підготовлений до виконання нових завдань, зокрема до освоєння процесу самостійного читання. Воно включає: самостійний вибір книги і самостійне читання в позаурочний час за орієнтирами, які дає вчитель (називає тематику, автора, жанри).

4. ЕТАПИ НАВЧАННЯ УЧНІВ-ЧИТАЧІВ. ОСОБЛИВОСТІ КОЖНОГО ЕТАПУ. ТИПИ ОСНОВНИХ СТРУКТУР ЗАНЯТЬ І УРОКІВ, МЕТОДИКА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ.

Формування читацької самостійності учнів здійснюється на уроках позакласного читання за такимиетапами:

· підготовчий (1 клас, І півріччя);

· початковий (1 клас, ІІ півріччя);

· основний (2, 3, 4 класи).

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ НА ПІДГОТОВЧОМУ ЕТАПІ.

На цьому етапі навчання самостійному читанню окремі уроки позакласного читання не виділяються. На одному з уроків навчання грамоти (щотижня) відводиться 15-20 хв для проведення заходів, що стосуються позакласного читання.

Структура уроку позакласного читання на підготовчому етапі:

1. Бесіда, що передує читанню вчителя і готує дітей до сприймання твору (2-3хв).

2. Виразне читання й перечитування вчителем твору (3-7 хв).

3. Колективне відтворення прослуханого, роздуми над прочитаним (4-5хв).

4. Перегляд книги для відшуковування певного твору (4-5хв).

5. Рекомендації щодо самостійної роботи з книгою вдома, у класі, в позаурочний час (2-3хв).

Методичні рекомендації:

До 1-го етапу уроку. Спрямування бесіди на формування бібліотечно-бібліографічних понять; налаштовування на сприймання книги.

На 2-ому етапі уроку важливим є зразкове, виразне читання вчителя, яке потребує від нього серйозної підготовки.

Особливістю 3-го етапу уроку є те, що використовуються лише активні, творчо-пошукові методи опрацювання: інсценізація, літературні ігри, хорова декламація, заучування напам'ять рядків віршів, діалогів, відгадування загадок, вільні висловлювання щодо прочитаного, словесне і графічне малювання та ін.

На 4-ому етапі уроку учні під керівництвом учителя звертають увагу на назву книги, ілюстрації; складають речення з опорою на ілюстрації, зіставляють зміст малюнків із текстом.

На 5-му етапі зосереджуємося на класній виставці книг, рекомендуємо їх вибір.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ.

На цьому етапі для позакласного читання відводяться окремі уроки. Учні повинні мати уявлення про книжкову виставку, книжковий плакат; знати назви дитячих книжок, творів, з якими неодноразово зустрічалися впродовж року, заголовок книги, прізвище автора, основні правила користування книгою, бібліотечним фондом; вміти розрізняти прочитаний твір за жанровими ознаками, пізнавати сюжет знайомої книжки за ілюстрацією; правильно називати декілька книжок, які найбільше сподобалися; оцінювати за допомогою вчителя вчинок героя, спираючись на текст і власний досвід, самостійно прочитувати запропонований учителем твір (на кінець навчального року).

Структура уроку позакласного читання на початковому етапі:

1. Робота з книжковою виставкою (до 5-и хв).

2. Читання учителем художнього твору вголос (7 хв).

3. Бесіда-роздуми над прочитаним (5 хв).

4. Самостійне знайомство з новою книгою (5 хв).

5. Читання учнями названого вчителем твору мовчки (5 хв).

6. Виявлення й оцінка якості самостійного читання-розгляду книги (7-10 хв).

7. Рекомендації до позаурочної роботи з книгою (1-2 хв).

Методичні рекомендації:

На 1-му етапі уроку вирішуються завдання на орієнтування в книгах: визначення змісту книги за зовнішніми прикметами; визначення теми за заголовками; розпізнавання одного й того ж твору в різних виданнях; формування вміння з багатьох книг вибрати одну на певну тему.

Особливістю 2-го етапу є те, що учитель читає твір із книги, яка є серед інших на книжковій виставці і на сприймання якої діти вже зорієнтувались методом розгляду-читання на першому етапі.

4-ий та 5-ий етапи проходять як органічне ціле. Завдання вчителя – будувати роботу так, щоб учні самостійно налаштовувались на читання нової книги, не відволікались під час читання, вдумувались у її зміст.

Метою 6-го етапу є перевірка готовності учнів до самостійного читання вголос.

До 7-ого етапу. Недоцільно давати дітям списки рекомендованої літератури на канікули, а тим більше змушувати їх до самостійного читання книг. Проте дорослим варто потурбуватися, щоб на канікулах у дитини були цікаві книги.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ НА ОСНОВНОМУ ЕТАПІ.

У 2-ому (3-ому) класі вчитель основну увагу зосереджує на формуванні в учнів уміння добирати книжки для самостійного читання відповідно до можливостей. Важливою умовою в цій роботі є систематична, керована учителем, власна діяльність школярів з книгою і серед книг на уроках, в позаурочний час.

Основні вимоги до знань і вмінь учнів: учні повинні мати уявлення про науково-художню та довідкову літературу, про жанрове і тематичне багатство бібліотечних фондів; знати принципи розміщення книг на бібліотечних стелажах в умовах вільного доступу, назви декількох дитячих журналів і газет, їх читацьке спрямування, засоби знайомства з ними,відмінні ознаки та особливості періодичних видань порівняно з іншими друкованими, структурні елементи книжки та їх призначення.

У 3-ому (4-ому) класі продовжується робота по удосконаленню підготовки учнів до самостійного вибору читання книжок. На основі всіх набутих у попередніх класах знань, умінь і навичок в учнів формуються читацькі інтереси.

Основні вимоги до знань і вмінь учнів такі: знати зміст понять каталог, каталожні роздільники, каталожна карточка, науково-художня книжка, довідкова література, рекомендаційний покажчик, кращі твори для дітей на певну тему для дитячого читання, важливі характерні ознаки довідкової літератури, прийоми вибору книжок у бібліотеці для читання на задану тему; вміти визначати орієнтовний зміст незнайомої книжки за основними її елементами, висловлюватися на тему: "Чим і чому цікавий цей твір?", самостійно осмислювати зміст прочитаних книжок, брати участь у колективному обговоренні питання, поставленого учителем, уважно і зацікавлено слухати товариша і доповнювати його відповідь.

Структура уроку позакласного читання на основному етапі:

1. Робота з прочитаними книгами до уроку. Розширення і впорядкування читацького кругозору учнів за рахунок колективного досвіду (10 хв).

2. Бесіда про героїв книг та їх авторів (25 хв).

3. Доповнення, уточнення читацького досвіду дітей учителем (7 хв).

4. Завдання додому (3 хв).

Методичні рекомендації:

На 1-ому етапі уроку учитель перевіряє самостійну читацьку діяльність учнів. Можливі такі види контролю: почергове називання прочитаної книги, переказ її короткого змісту, аналіз виставки книг тощо.

На 2-му етапі вчитель має забезпечити участь кожного учня в обговоренні таких питання, які б спонукали дітей шукати відповіді в прочитаних книгах. Найважливіші форми роботи: фронтальна бесіда, індивідуальні звіти, групові виступи, бібліотечно-бібліографічні діалоги, читацький залік, картки тихого опитування. Форми відповідей учнів: вибіркове читання, короткий переказ окремих епізодів, читання віршів напам’ять, читання діалогів в особах, складання плану, підбір і об’єднання матеріалу на одну тему з різних літературних джерел.

Особливістю 3-го етапу є слово вчителя. Його мета – сприяти формуванню читацького становлення школярів. Учитель у своєму монолозі доповнює, уточнює літературний досвід учнів, коригує дитячі судження, розширює кругозір учнів новими літературними іменами, назвами книг тощо.

Специфікою 4-го етапу є те, що під час оголошення теми наступного уроку вчитель спрямовує увагу учнів на зміст майбутньої читацької діяльності, враховуючи читацькі можливості; з’ясовує, чим збагатить учнів нова тема, готує і обговорює з дітьми рекомендаційний плакат.

Показники успішної роботи вчителя на основному етапі такі: відсутність нечитаючих учнів у класі; чітке усвідомлення сюжету прочитаного, називання героїв, висловлювання ставлення до прочитаного; зіставлення будь-якої книги з темою дитячого читання і називання не менше 2-3 книг на кожну тему або прізвищ письменника.

На основному етапі головною метою є оволодіння мистецтвом самостійного читання школярами, збагачення свого розуму і почуттів; формування ставлення до книги як до суспільної цінності.

Читацька самостійність у 3-4 класах реалізується у таких видах діяльності:

1. Усвідомлення теми, мети читання без сторонньої допомоги і з огляду на власні потреби (для душі, в цілях самоосвіти).

2. Кваліфікований перегляд книг (уміння працювати з книгою).

3. Осмислене самостійне читання вибраної книги (з науково-пізнавальної – цікаві факти, логічні докази; із художньої літератури – яскраві образи, картини).

Доцільним є проведення варіативних уроків позакласного читання, а саме: урок-звіт, урок-зустріч, урок-ранок художнього читання, урок-семінар, урок вільного читання, урок-КВК, урок-усний журнал тощо.

Метою уроку-звіту єперевірка результатів самостійної читацької діяльності учнів упродовж канікул. Урок проводиться на початку семестру.

Метою уроку-зустрічі єзнайомство учнів із цікавою людиною, яка має відношення до книг (письменник, працівник бібліотеки, типографії тощо) або є цікавою особистістю, що любить книги.

Метою уроку-ранку художнього читання є вивчення прозових і віршових творів напам’ять відповідно до календарних свят (Новий рік, Різдво, свято Матері тощо). На цей урок можна запросити гостей – батьків, дітей із дитячого садочка, учнів інших класів.

Метою уроку-семінару є визначення глибини сприйняття одного й того ж твору різними учнями класу. До уроку всі учні читають одну і ту ж книгу.

Метою уроку вільного читання є визначення ступеня сформованості читацької самостійності у класі, вивчення літературних смаків та інтересів школярів.

Метою уроку-КВК єзбагачення читацького досвіду, розвиток умінь ставити запитання, давати відповіді не тільки за сюжетом, а й за розумінням прочитаного.

Метою уроку-усного журналу єрозширення читацького кругозору учнів, розвиток їхніх літературних здібностей;

1. В своей практической деятельности социолог должен руководствоваться высоким чувством социальной ответственности, помнить о том, что его рекомендации, выводы, действия могут оказать существенное влияние на жизнь индивидов, социальных групп и общества в целом. Социолог обязан предотвратить ситуации, когда его персональный авторитет может быть использован во зло.

2. При проведении любого исследования социолог должен исходить из принципов объективности, ориентироваться на высокие профессиональные стандарты, не допускать искажения истины ни при каких обстоятельствах.

3. При проведении конкретного исследования, в целях получения наиболее достоверных данных, социолог должен четко определить свои задачи, рамки предстоящей работы в соответствии со своим опытом, индивидуальными возможностями, должностными функциями, применяемыми методиками.

4. При проведении исследования социолог обязан соблюдать беспристрастность и точность, предоставлять информацию в полном объёме без изъятия каких-либо фактов, давать сведения о методиках исследования и расшифровку данных.

5. При выполнении конкретного исследовательского задания социолог должен строго соблюдать сроки, установленные финансирующим органом, вплоть до предоставления документального отчета.

6. При проведении опросов, анкетирования и т.п. социолог не может давать какие-либо гарантии респондентам, группам или организациям, брать на себя какие бы то ни было обязательства перед ними, не имея на то специальных полномочий.

7. Практикой работы социологов должен стать своевременный и беспрепятственный обмен информацией о результатах и методах проведенных исследований (с соответствующей документацией). Исключение составляют те случаи. Когда заказчик или сам исследователь заявляют свои права на секретность информации. Обмен данными проводится в рамках предусмотренных расценок.

8. Социолог обязан способствовать широкому распространению информации о результатах проведенного исследования, за исключением тех случаев, когда это может быть использовано в ущерб заказчику или участнику исследования.

9. Социолог не имеет права заключать контракты на выполнение исследовательских заданий и получать какие-либо вознаграждения в нарушение правил и норм данного кодекса. В случае. Если подобное нарушение выявится в ходе уже начатой работы, социолог обязан отказаться от дальнейшего участия в ней.

______________________________

³⁰Впервые профессиональный кодекс социолога был принят VI Всесоюзной конференцией Советской социологической ассоциации в марте 1987г. Российское общество социологов, созданное в 1991г., подтвердило следование этому кодексу, исключив 1-й раздел "Общие положения", как неадекватный изменившимся общественным условиям. Приведенный кодекс принят на состоявшемся в Москве 30 сентября – 2 октября 2003г. П Всероссийском социологическом конгрессе (текст приведен по: Кодекс социолога // Социология. – 2003. № 6 (23). Ноябрь-декабрь. – С.40-44).

10. В случае, если в исследовании принимают участие несколько социологов (возможно, с привлечением студентов и аспирантов), между ними должна быть достигнута договорённость о разделении функций, обязанностей и прав (включая авторское право) о доступе к полученной информации и формах оплаты. Такая договорённость должна быть документально зафиксирована. Решение о внесении каких-либо изменений в подобный документ должно приниматься коллегиально.

11. При обнародовании результатов конкретного исследования социолог должен указать все источники финансирования данной работы.

12. Социолог обязан избегать профессиональных конфликтов, способных отрицательно повлиять на эффективность проводимых исследований или же, в случае подобного конфликта, обеспечить защиту интересов заказчика и участников исследования

Дата добавления: 2015-05-24