Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів




Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на сучасному етапі - одне з найважливіших завдань кожного суб'єкта господарювання, оскільки саме матеріальні витрати в багатьох галузях становлять значну частину витрат виробництва, від яких в основному залежить розмір прибутку. Прибуток в умовах переходу до ринкової економіки є основним джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства.

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці використовують систему узагальнюючих та часткових показників.

Узагальнюючими показниками ефективності використання матеріальних ресурсів є:

· матеріаловіддача;

· матеріаломісткість;

· коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу
виробництва і матеріальних затрат;

· питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції;

· коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача (Мвд.) визначається відношенням вартос­ті продукції до суми матеріальних витрат. Цей показник характе­ризує віддачу матеріалів, а саме - вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива, електроенергії):

де: ТП - товарна (валова) продукція;

Мв. - матеріальні витрати.

Матеріаломісткість (Мм) визначається відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню випущеної продукції:

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу товарної (валової) продукції до індексу матеріальних витрат.

Для того, щоб визначити питому вагу матеріальних витрат у собівартості продукції, необхідно суму матеріальних витрат віднести до повної собівартості випущеної продукції. Цей показник відображає рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким, чи ні. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт використання матеріалів (коефіцієнт матеріальних витрат) визначається шляхом ділення суми фактичних матеріальних витрат на розмір матеріальних витрат, обчислений виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції.

Він показує, наскільки ефективно використовуються матеріали в процесі виробництва. Цей показник може бути більшим або меншим за одиницю. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, то це свідчить про перевитрати матеріальних ресурсів у процесі виробництва і, навпаки, якщо менший за одиницю, то матеріальні ресурси використовувались більш економно, раціонально.

Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати не лише щодо загального випуску продукції, а й по окремих виробах, вузлах, деталях. Тоді це буде відношення корисних витрат або чистої ваги деталі, виробу в натуральному вираженні до норми або фактичних витрат матеріалів на їх виготовлення.

Оскільки узагальнюючі показники дають лише загальне уявлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів та резервів його підвищення, то для характеристики ефективності витрачання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних матеріалів, палива, енергії) застосовують часткові показники:

· сировиномісткість - у переробних галузях;

· металомісткість - у машинобудуванні та металообробній
промисловості;

· паливо місткість - на підприємствах ТЕЦ;

· напівфабрикатомісткість - у складальних виробництвах і т. д.
Часткові показники використовують і для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів.

Питома матеріаломісткість окремих виробів може бути обчислена як у грошовому, так і в умовно-натуральному вираженні.

Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначають як відношення всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни.

Питома матеріаломісткість у натуральному та умовно-нату­ральному вираженні вимірюється кількістю витрачених матеріальних ресурсів на один виріб.

На практиці використовують також й інші показники питомої матеріаломісткості:

· параметральний;

· конструктивний;

· технологічний;

· відносний.

Аналіз матеріаломісткості передбачає вивчення та оцінку:

· рівня показників ефективності використання матеріалів;

· динаміки показників матеріаломісткості;

· причин змін цих показників;

· впливу зміни показників матеріаломісткості на обсяг виробництва продукції.

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнюючих показники: матеріаломісткість товарного (валового) випуску в цінах, прийнятих у плані, і магеріаловіддачу.

Загальна матеріаломісткість товарні о випуску продукції в діючих відпускних цінах залежить від зміни:

· структури випущеної продукції;

· норм витрат на одиницю продукції;

· цін на матеріальні ресурси;

· відпускних цін на продукцію.

При поглибленому аналізі загальної матеріаломісткості необхідно визначити, який з елементів матеріальних витрат вплинув на її зміну. Для цього обчислюють часткові показники матеріаломісткості для різних елементів витрат: сировини, матеріалів, куплених напів­фабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, електроенергії. Оцінка цих показників проводиться за такою ж методикою, як і оцінка загальної матеріаломісткості.

Подальший аналіз передбачає вивчення та оцінку матеріало­місткості окремих видів продукції на основі калькуляцій їх собівартості. На зміну рівня матеріальних витрат на окремі вироби (питому матеріаломісткість виробів), як і на зміну рівня загальної матеріаломісткості, впливає низка чинників, які залежать і які не залежать від діяльності підприємства. Усі їх можна розділити на:

· фактори норм;

· фактори цін;

· фактори виробничих витрат.

Фактори норм об'єднують причини, пов'язані із заходами інноваційної діяльності, а саме:

· удосконалення конструкторських характеристик виробів;

· упровадження нової техніки, прогресивної технології;

· механізація та автоматизація виробничих процесів;

· удосконалення робочих місць;

· підвищення рівня кваліфікації робітників;

· упровадження нових прогресивних видів сировини, матеріалів,
палива і заміна неперспективних.

При плануванні цих заходів визначають їх очікувану ефективність, яка враховується при складанні планових калькуляцій на вироби і, таким чином, відображається на розмірі матеріальних затрат за планом. Для оцінки впливу заходів інноваційної діяльності на відхилення показників використання матеріальних ресурсів від їх запланованого рівня обчислюють понадпланову ефективність заходів (фактична ефектив­ність мінус очікувана), а також фактичну ефективність здійснених заходів, не передбачених планом упровадження.

Важливим чинником впливу на матеріаломісткість продукції є виробничі втрати і відходи.

Для того, щоб обчислити вплив цих факторів на відхилення з матеріаломісткості, необхідно мати дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого їх використання і відходів— за ціною вихідної сировини. Для визначення впливу наднормативних відходів на матеріаломісткість продукції необхідно величину збільшення матері­альних витрат за рахунок наднормативних зворотних відходів поділити на фактичний обсяг товарної продукції:

де: ΔМт.- зміна матеріаломісткості товарної продукції;

ΔМв. - збільшення матеріальних витрат за рахунок наднорма­тивних відходів;

ТП - товарна продукція. Збільшення матеріальних витрат за рахунок наднормативних зворотних відходів (ДМв.) обчислюється за формулою:

де: ΔВм. - наднормативні відходи за ціною можливого використання;

ΔВс. - наднормативні повернені відходи за ціною вихідної сировини.

Заключним етапом аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів є пошук можливостей щодо подальшого зниження норм витрат матеріалів та матеріальних витрат, не використаних у звітному році.

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Значення та завдання аналізу матеріальних ресурсів.

2. Охарактеризуйте напрями та інформаційне забезпечення аналізу матеріальних ресурсів.

3. Як визначити, чи забезпечене підприємство у повному обсязі матеріальними ресурсами?

4. Яку роль виконують виробничі запаси та як їх проаналізувати?

5. Сформулюйте особливості аналізу інтенсивності використання виробничих запасів.

6. Наведіть основні показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

7. Які фактори впливають на використання матеріальних ресурсів?

8. Визначте алгоритм факторного аналізу матеріаломісткості продукції?

9. Методика розрахунку впливу основних факторів на обсяг виробництва продукції.

10. Назвіть резерви зростання виробництва продукції та її реалізації.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 3919; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.