Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції

ПЛАН

Тести

1. Об’єктом аналізу предметів є:

а) склад, структура та динаміка кадрового потенціалу;

б) ефективність використання оборотних засобів;

в) рівень забезпеченості підприємства основними засобами;

г) рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами.

2. Об’єктом аналізу предметів праці є:

а) обсяг, склад, структура та динаміка основних засобів;

б) ефективність використання трудових ресурсів;

в) стан складських запасів матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, запчастин;

г) асортимент і структура продукції.

3. Об’єктом аналізу предметів праці є:

а) склад, структура та динаміка кадрового потенціалу;

б) ефективність викорнистання предметів праці;

в) рівень забезпеченості підприємства трудовими ресурсами;

г) технічний стан і віковий склад обладнання.

4. Об’єктом аналізу предметів праці є:

а) склад, структура та динаміка основних засобів;

б) ефективність використання основних засобів;

в) рівень виконання плану матеріально-технічного постачання;

г) кваліфікаційний рівень персоналу.

5. Завданням аналізу предметів праці є:

а) вивчення обсягу, складу, структури і динаміки основних засобів;

б) дослідження якості продукції;

в) оцінка комплексності випущеної продукції;

г) оцінка обгрунтованості плану матеріально-технічного постачання.

6. Завданням аналізу предметів праці є:

а) оцінка фондовіддачі засобів праці;

б) оцінка стану і динаміки кадрового потенціалу;

в) визначення факторів зміни показників використання матеріальних ресурсів;

г) виконання плану впровадження нової техніки.

7. Завданням аналізу предметів праці є:

а) вивчення ефективності використання основних засобів;

б) дослідження якості продукції;

в) оцінка комплексності випущеної продукції;

г) виявлення резервів підвищення ефективності використання предметів праці.

8. При аналізі стану і динаміки матеріальних запасів використовують показники:

а) коефіцієнти оновлення, вибуття;

б) фондо-, механо-, енергоозброєності праці;

в) середньорічної вартості основних засобів і темпів її зміни;

г) норматив запасу, фактична наявність (в натуральних, вартісних вимірниках та у днях).

9. В процесі аналізу запасів матеріальних ресурсів використовують оцінку:

а) в натуральних одиницях виміру;

б) у вартісних одиницях;

в) в днях забезпеченості;

г) всі відповіді правильні.

10. При аналізі ефективності використання предметів праці використовують показники:

а) матеріаломісткості;

б) матеріаловіддачі;

в) коефіцієнт корисного використання матеріалу;

г) всі відповіді правильні.

11. При аналізі забезпеченості підприємства предметами праці використовують показники:

а) потреба в матеріальних ресурсах, фактична наявність запасів;

б) матеріаломісткості, матеріаловіддачі;

в) коефіцієнт корисного використання матеріалу;

г) всі відповіді правильні.

12. Потребу підприємства у матеріальних ресурсах визначають як:

а) добуток норми витрачання матеріальних ресурсів на плановий обсяг випуску продукції;

б) добуток норми запасу в днях на одноденне витрачання матеріальних ресурсів;

в) частку від ділення величини планового випуску продукції на фактичну її матеріаломісткості;

г) як добуток величини планового випуску продукції на фактичну її матеріаловіддачу.

13. Факторами формування матеріаловіддачі продукції є:

а) норма витрачання ресурсу;

б) ціна ресурсу;

в) ціна продукції;

г) всі відповіді правильні.

14. Факторами формування матеріаломісткості продукції є:

а) норма витрачання ресурсу;

б) ціна ресурсу;

в) ціна продукції;

г) всі відповіді правильні.

15. Фактором зміни матеріаломісткості всієї продукції є:

а) рівень матеріальних витрат на один виріб;

б) тривалість робочого дня;

в) продуктивність праці;

г) фондомісткість продукції.

16. Фактором зміни матеріальних витрат на одиницю продукції є:

а) ціна на витрачені при її виробництві ресурси;

б) виробнича собівартість;

в) структура виробництва;

г) обсяг виробництва.

17. Матеріаломісткість продукції це:

а) вартість витрачених предметів праці на виробництво однієї гривні продукції;

б) вихід продукції з однієї гривні витрачених предметів праці;

в) частка вартості повернутих відходів у вартості продукції;

г) частка вартості повернутих відходів у матеріальних витратах.

18. Матеріаловіддача продукції це:

а) вартість витрачених предметів праці на виробництво однієї гривні продукції;

б) вихід продукції з однієї гривні витрачених предметів праці;

в) частка вартості повернутих відходів у вартості продукції;

г) частка вартості повернутих відходів у матеріальних витратах.

19. Матеріаломісткість продукції визначається як відношення:

а) матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції;

б) обсягу випущеної продукції до матеріальних витрат;

в) вартості повернутих відходів до обсягу випущеної продукції;

г) всі відповіді правильні.

20. Матеріаловіддача продукції визначається як відношення:

а) матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції;

б) обсягу випущеної продукції до матеріальних витрат;

в) вартості повернутих відходів до обсягу випущеної продукції;

г) всі відповіді правильні.

21. Матеріаломісткість виробу це:

а) вартість витрачених предметів праці на виробництво продукції;

б) відношення вартості спожитих на виробництво виробу предметів праці до його ціни;

в) відношення ціни виробу до вартості спожитих на його виробництво предметів праці;

г) всі відповіді правильні.

22. Матеріальні витрати це:

а) вартість витрачених на виробництво продукції предметів праці;

б) відношення вартості спожитих на виробництво виробу предметів праці до його ціни;

в) відношення ціни виробу до вартості спожитих на його виробництво предметів праці;

г) всі відповіді правильні.

23. Вихід продукції з однієї гривні витрачених предметів праці – це:

а) матеріаловіддача;

б) матеріаломісткість;

в) матеріальні витрати;

г) коефіцієнт корисного використання матеріалів.

24. Вартість витрачених предметів праці на виробництво продукції - це:

а) матеріаловіддача;

б) матеріаломісткість;

в) матеріальні витрати;

г) коефіцієнт корисного використання матеріалів.

25. Відношення вартості повернутих відходів до матеріальних витрат – це:

а) матеріаловіддача;

б) матеріаломісткість;

в) матеріальні витрати;

г) коефіцієнт корисного використання матеріалів.

26. На зниження матеріаломісткості продукції впливає:

а) зниження норм витрачання матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

б) удосконалення матеріально-технічного забезпечення;

в) ріст ціни придбання ресурсів;

г) всі відповіді правильні.

27. Зниження ефективності використання матеріальних ресурсів пов’язують з:

а) зростанням матеріальмісткості;

б) зменшенням повернутих відходів;

в) дотриманням норм витрачання матеріальних ресурсів;

г) зростанням матеріаловіддачі.

28. Зростання ефективності використання матеріальних ресурсів пов’язують з:

а) зростанням матеріаломісткості;

б) зростанням відходів;

в) збільшенням норм витрачання матеріальних ресурсів;

г) зростанням матеріаловіддачі.

29. Аналізуючи обгрунтованість норм витрачання матеріальних ресурсів порівнюють:

а) фактичне надходження матеріальних ресурсів з плановою потребою;

б) фактичні витрати з поточними нормами;

в) поточні норми з середньо галузевими;

г) всі відповіді правильні.

30. При аналізі дотримання норм витрачання матеріальних ресурсів порівнюють:

а) фактичне надходження матеріальних ресурсів з плановою потребою;

б) фактичні витрати з поточними нормами;

в) поточні норми з середньо галузевими;

г) всі відповіді правильні.

31. При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами порівнюють:

а) фактичне надходження матеріальних ресурсів з плановою потребою;

б) фактичні витрати з поточними нормами;

в) поточні норми з середньо галузевими;

г) всі відповіді правильні.

32. Резервами зростання обсягу виробництва за рахунок предметів праці є:

а) підвищення матеріаломісткості виробництва;

б) зниження матеріаломісткості виробництва;

в) скорочення складських приміщень;

г) вдосконалення системи постачання ресурсами.

33. Резервами зростання обсягу виробництва за рахунок предметів праці є:

а) підвищення матеріаловіддачі виробництва;

б) зниження матеріаловіддачі виробництва;

в) асортиментно-структурні зрушення;

г) вдосконалення системи постачання ресурсами.

34. Оберненим показником до матеріаловіддачі є:

а) матеріаломісткість;

б) коефіцієнт корисного використання матеріалів;

в) коефіцієнт виходу придатної продукції;

г) всі відповіді правильні.

35. Оберненим показником до матеріаломісткості є:

а) матеріаловіддача;

б) коефіцієнт корисного використання матеріалів;

в) коефіцієнт виходу придатної продукції;

г) всі відповіді правильні.

Тема 6. Аналіз собівартості продукції.

Мета теми:

- розкрити зміст завдання і значення аналізу собівартості;

- ознайомити з основними видами аналізу собівартості продукції;

- провести поділ витрат за елементами і статтями;

- ознайомити з методикою аналізу відносного рівня витрат.

1. Зміст, завдання і значення аналізу собівартості продукції.

2. Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

3. Аналіз собівартості порівняльної товарної продукції.

4. Аналіз собівартості одиниці найважливіших видів продукції.

5. Аналіз собівартості продукції за елементами і статтями витрат.

6. Аналіз відносного рівня витрат.

1. Зміст, завдання і значення аналізу собівартості продукції.

Виживання підприємства в умовах ринкової конкуренції значною мірою залежить від здатності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції, оскільки саме собівартість продукції є одним з основних факторів формування прибутку. Між показником собівартості та прибутком Існує прямий зв'язок: якщо за відповідний період собівартість підвищилась, то при всіх Інших рівних умовах розмір прибутку за цей же період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж саму величину. Від рівня собівартості продукції залежить і фінансовий стан підприємства.

Собівартість продукції є важливим показником, який харак­теризує ефективність діяльності підприємства, оскільки в ньому відо­бражається організаційно-технічний рівень підприємства, продук­тивність праці, якість продукції, раціональність використання усіх видів ресурсів.

За Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції робіт, послуг), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року, № 473, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Витрати на виробництво створюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції.

Відповідно до Типового положення №473 від 26.04.96р. витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групують за такими економічними елементами:

1. Матеріальні витрати;

2. Витрати на оплату праці;

3. Відрахування на соціальні заходи;

4. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

5. Інші витрати.

Це групування є ідентичним для всіх галузей промисловості незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції і місця здійснення цих витрат.

Це групування застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї продукції, що випускається. Складання кошторису необхідне для того, щоб не лише знати величину собівартості, а й планувати зниження собівартості за елементами витрат. Окрім того, кошторис потрібен також для складання матеріальних балансів, нормування оборотних коштів, розробки фінансових планів і т. д.

Групування витрат за елементами необхідне й для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, фондо­місткість продукції і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Групування витрат за статтями калькуляції показує, на яку мету та в яких розмірах витрачено ресурси. Воно необхідне для обчислення собівартості окремих видів виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення. Основні статті калькуляції буде розглянуто в наступних параграфах розділу.

За способом перенесення вартості на продукцію розріз­няють витрати прямі і непрямі. Прямі витрати пов'язані з вироб­ництвом відповідних різновидів продукції і прямо відносяться на одиницю продукції. Якщо виготовляється один різновид продукції, то всі витрати відносять до прямих. Непрямі витрати не можна без­посередньо віднести на окремі різновиди продукції, оскільки вони пов'язані з виготовленням різних виробів. Ці витрати відносять на об'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основній зарплаті працівників або загальній сумі прямих витрат, виробничій площі, обсягу випущеної продукції). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі і загальногосподарські витрати, витрати на утримання основних засобів.

На практиці часто різні види витрат розподіляють за різною базою. Так, зарплату невиробничих працівників розподіляють пропорційно зарплаті основних виробничих працівників, витрати на утримання устаткування - за машинним часом, зарплату цехового апарату управління - за прямими витратами; зарплату апарату управління підприємства - за часткою в обсязі реалізації. Вибір бази розподілу непрямих витрат визначається з урахуванням специфіки підприємства, його галузевих особливостей, співвідношення окремих статей витрат у структурі загальних витрат підприємства.

Розподіл непрямих витрат за видами продукції і за місцем виникнення надає об'єктивну інформацію про рентабельність окремих видів продукції. А це необхідно для поглибленого аналізу і визначення шляхів пошуку зниження витрат.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат усі витрати можна поділити на:

• умовно-постійні;

• умовно-змінні;

• граничні.

До умовно-постійних відносять такі витрати, сума яких у даний період часу не залежить безпосередньо від розміру і структури виробництва та реалізації. До них відносять амортизацію, оренду приміщень, погодинну оплату праці робітників, зарплату адміністративно-господарського апарату.

Умовно-змінними називаються витрати, розмір яких перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації та від їх структури при виробництві і реалізації кількох видів продукції. До змінних витрат відносять відрядну зарплату виробничих працівників, сировину, матеріали, технологічне паливо, електроенергію.

Метою класифікації витрат стосовно обсягу виробництва (їх поділ на умовно-постійні і умовно-змінні) є використання цієї інформації при проведенні аналізу беззбитковості (за окремими виробами і за загальним асортиментом продукції) і пов'язаних з ним показників, а також при оптимізації продукції, що випускається.

Розрізняють також граничні витрати. Річ у тому, що на підприємствах доволі часто виникає питання про необхідність розширення або скорочення виробництва продукції. У зв'язку з цим необхідно вирішити, наскільки виправданим може бути те чи інше скорочення чи розширення виробництва. При вирішенні цих питань необхідно вміти розраховувати розмір витрат приросту при розширенні господарської діяльності і, відповідно, витрат скорочення при її згортанні.

Й. Ворст і П. Ревентлоу в книзі «Зкономика фирмы» зазначають: «Під граничними витратами розуміється середня величина витрат приросту або витрат скорочення на одиницю продукції, яка виникла як результат зміни обсягу виробництва і реалізації більше ніж на одну одиницю». При обчисленні цього показника приріст (зменшення) загальних витрат у сумі ділиться на розмір збільшення (зменшення) обсягу виробленої і реалізованої продукції.

Основним завданням аналізу собівартості продукції є:

· оцінка обгрунтованості планових завдань із собівартості
продукції;

· перевірка достовірності інформації про фактичну собівартість;

· оцінка виконання планових завдань за узагальнюючими
показниками їх динаміки;

· дослідження структури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці;

· виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

· розробка заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

Для аналізу використовують:

· ф. № 5-е «Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт,
послуг»;

· калькуляції собівартості окремих видів продукції;

· кошторис витрат;

· дані синтетичного та аналітичного обліку витрат за основними й допоміжними виробництвами;

· матеріали ревізій та обстежень;

· результати аналізу собівартості за попередні роки.

Витрати на 1 гривню товарної продукції - важливий узагальнюючий показник собівартості продукції. Перевагами цього показника є його універсальність: його використання дає можливість оцінити не лише виконання плану за собівартістю продукції, а й дати оцінку її динаміки в будь - якій галузі виробництва, провести порівняльний аналіз собівартості товарної продукції на підприємствах, які випускають однорідну продукцію.

Окрім того показник витрат на 1 грн. товарної продукції наочно відображає прямий зв'язок між собівартістю та прибутком, тобто в певному сенсі виконує роль показника рентабельності виробництва.

Дата добавления: 2015-05-24