Фізіологія вестибулярного аналізатора

Вестибулярний орган є однією із частин перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха. Перетинчастий лабіринт заповнений ендолімфою, а занурений у перелімфу. Вестибулярний рецептор має складну будову. Рецептори його належать до вторинночутливих. У них перед чутливими нейронами містяться спеціальні рецепторні клітини. Кожна така клітина має одну довгу волосину - кіноцилій та 50-60 коротких - стереоцилій. В результаті деформації або зсуву пучка війок у бік кіноцилії волосини, в клітині підвищується проникність мембрани для Nа⁺, що призводить до виникнення рецепторного потенціалу. Останній підсумовується аферентними нейронами і перетворюється на генераторний потенціал. Той в свою чергу акумулюється у переддверно-завитковому нерві (його утворюють аксони чутливих нейронів) і перетворюється в потенціал дії, який спрямовується в ЦНС до вестибулярних ядер.

Вестибулярний орган складається із:

1. Статолітового апарату, рецептори якого знаходяться на дні маточки і внутрішній стінці мішечка. Рецептори зверху контактують з отолітовою мембраною (щільна желеподібна пластинка), яка в маточці розташована вертикально, а в мішечку - горизонтально. Тому горизонтальні рухи сприймаються рецепторами маточки, а вертикальні - мішечка.

2. Трьох напівкружних каналів, які розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах, що дозволяє рецепторам реагувати на зміни кутових прискорень у будь-якому напрямку. Рецептори напівкружних каналів розташовані в ампулярних гребінцях, а їх війки вверху контактують із щільною желеподібною пластинкою - куполою. Рецепторні клітини, як і в статолітовому апараті, омиваються ендолімфою. Під впливом рухів тіла зміщується ендолімфа, а з нею і купула (або отолітова мембрана в статолітовому апараті), що призводить до згинання волосків і виникнення в них рецепторного потенціалу.

Вестибулярні рефлекси. Ядро переддверно-завиткового нерву розташоване в довгастому мозку і має чисельні зв’язки з нервовими центрами, що регулюють роботу внутрішніх органів. Тому подразнення рецепторів вестибулярного апарату викликає різноманітні рефлекторні реакції - рухові і вегетативні рефлекси. Рухові рефлекси виявляються у зміні м’язового тонусу, що забезпечує підтримання нормальної пози тіла (див. статичні і статокінетичні рефлекси довгастого мозку). Кутове прискорення викликає у людини ністагм очей, голови, тобто вимушені ритмічні рухи очних яблук, відхилення голови.

Вестибулярні впливи можуть відбитися на діяльності внутрішніх органів і систем (вегетативні рефлекси) - змінюється частота пульсу, дихання, посилюється потовиділення, запаморочення, нудота, блювання.

Вестибулярна сенсорна система відіграє важливу роль у спорті. Від вестибулярної чутливості залежить результат у гімнастиці, фігурному катанні, стрибках у воду і на батуті. Сприйняття запаху – відчуття суб’єктивне, а тому один і той самий запах різними людьми може сприйматися по-різному. Чутливість до запахів залежить від фізичного стану організму, особливо від стану нервової та ендокринної системи. Сприйняття запахів залежить від часу доби (вранці – краще), віку (у дітей – краще), вологості повітря (у вологу і теплу погоду – краще).

Існує декілька класифікацій запахів. За однією з них розрізняють шість запахів: квітковий, гнилісний, фруктовий, пригорілий, приправочний, смолянистий.

За психологічною характеристикою запахи поділяють на приємні та неприємні. За фізіологічною класифікацією на: чисті, змішані, подразнюючі.

Рецептори нюху містяться у ділянці верхніх носових ходів. У кожній половині носа є нюхова ділянка площею 2,5-2 см2. Тут містяться 10 млн рецепторів, які знаходяться між опорними клітинами. На одному кінці рецептора є 6-12 тоненьких волосків, що занурені у слиз, який виробляють залози слизової оболонки носа. Волоски збільшують поверхню контакту рецепторів з молекулами запашних речовин. Слиз відіграє роль фільтра: одні запашні молекули пропускає швидко, інші – повільніше. На другому кінці рецептора містяться аксони, які формують волокна нюхового нерва.

Нюхові рецептори (хеморецептори) людини можуть розрізняти 10 тисяч запахів. Нюховий аналізатор: молекули пахучих речовин осідають на поверхні слизової і розчиняються в секреті залоз. Розчинені речовини подразнюють нюхові волоски. Звідси імпульси надходять по нюхових нервах у центри нюху головного мозку, які розташовані в проміжному мозку і корі. Там формується відчуття запаху речовин, які вдихаються.

Смак – процес сприйняття смакових властивостей речовини, яка потрапляє на рецептори язика і порожнини рота. Рецептори смаку – хеморецептори – входять до складу смакової бруньки або цибулини, розміщені у ротовій порожнині, найбільше - на язику. Смакові бруньки розташовані на язиці нерівномірно, певними групами від 10 до 300 клітин: чутливіші до солодких речовин – на кінчику, до кислих – по краях, до гірких – на корені, а до солоних – на кінчику й по краях. Кожна з бруньок містить 2-6 рецепторних клітини, між якими розташовані опорні клітини. Смакова брунька не досягає поверхні слизової оболонки язика і з’єднується з порожниною рота через смакову пору.

На одному з кінців клітин є 40-50 тоненьких ворсинок. Речовини їжі осідають на ворсинках смакових клітин і викликають їхні подразнення. Збудження із смакових рецепторів цибулин передається через волокна язикового нерва у міст і довгастий мозок, а звідти до зорових горбів і кори великих півкуль (в скроневій частці). Так формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Уся ця система створює аналізатор смаку. Він здійснює аналіз смакових якостей харчових речовин.

Діяльність смакових рецепторів залежить від стану органів травлення. На формування смакових відчуттів впливають зір та нюх.

Відчуття смаку відіграє важливу роль у формуванні апетиту, регуляції травлення.

Отже, смаковий аналізатор разом з нюховим бере участь у регуляції обміну речовин людини.

Г ІГІЄНА СЛУХУ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЙОГО ПОРУШЕННЯМ

Щоб зберегти слух, необхідно оберігати його орган від пошкоджень шкідливими фізичними, хімічними факторами та мікроорганізмами.

Фізичні фактори такі, що можуть викликати травми окремих частин вуха: постійний шум (транспортний та побутовий), звукові коливання надвисоких і наднизьких частот, механічне чищення слухового проходу від сірки. З ультразвуками та інфразвуками людина зустрічається тільки в умовах виробництва. Для запобігання шкідливого впливу їх на органи слуху необхідно дотримуватись правил техніки безпеки.

Хвороби органа слуху в результаті дії хімічних речовин бувають головним чином при порушеннях техніки безпеки в поводженні з ними. Тому необхідно дотримуватись правил роботи з хімічними речовинами.

Пошкодженню органа слуху хвороботворними мікроорганізмами можна запобігти своєчасним оздоровленням носоглотки, із якої збудники проникають у середнє вухо через слухову трубу і викликають спочатку запалення (отит), а при запізнілому лікуванні – зниження і навіть втрату слуху.

Для збереження слуху неабияке значення мають профілактичні міри: організація здорового способу життя, дотримання режиму праці і відпочинку, фізична підготовка, розумне загартування.

Потрібно пам’ятати:

Не можна прочищати вуха гострими предметами, аби не пошкодити барабанної перетинки.

Не намагатись самостійно діставати сторонні предмети з вушного проходу.

Не слухати дуже гучної музики, особливо використовуючи при цьому навушники.

При сильних, різких звуках відкривати рот.

При сильному вітрі та мінусовій температурі одягати головний убор. Мити вуха щодня, чистити від вушної сірки.

Проколювати мочки вуха для носіння сережок тільки у косметичних кабінетах, щоб не занести інфекції.

2.ОРГАНИ ДОТИКУ, Дотик виникає при подразненні рецепторів шкіри, слизових оболонок. Збудження в цих рецепторах виникають при доторкуванні, натискуванні, дії тепла і холоду та ін. впливів. Користуючись дотиком, можемо визначати такі фізичні властивості предметів, як форма, твердість – м’якість, характер поверхні, тепло – холод.

Больові відчуття можна розглядати як одну з форм дотику.

Рецептори розташовані в епідермісі і власне шкірі. Їх будова неоднакова, та відрізняються за функціями.

Одні сприймають дотик, інші тиск, холод, тепло, біль. Деякі здатні одночасно сприймати механічні та температурні подразнення.

Характер відчуття формується залежно від частоти дії подразника. Якщо вона постійна, утворюється відчуття тиску. Коли короткочасна – відчуття дотику, а за високої частоти зміни сили подразника – відчуття вібрації.

Найбільша чутливість властива нервовим закінченням кінчиків губ, язика, менша – кінчикам пальців рук, долоней. Низькою чутливістю до дотику характеризується шкіра спини. Стоп, живота.

Збудження, яке виникає в рецепторах шкіри, надходить по доцентрових волокнах нервів у кору великих півкуль у ділянці задньої центральної звивини, де розташована зона шкірно-м’язового чуття.

В ЦНС формується відчуття, яке називають дотиком.

Отже, рецептори шкіри, нервові волокна і центри головного мозку складають шкірний аналізатор. Його порушення в будь-якій частині приводять до розладів дотику. У випадку втрати зору він дає можливість людині обходитись без нього, звичайно не в повній мірі.

Лекція 8. Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції.

Ендокринна система здійснює гуморальну регуляцію та складається залоз внутрішньої та змішаної секреції.

Залози внутрішньої секреції - Це залози, які не мають вивідних протоків і виділяють свої продукти – секрети в кров, що їх омиває. Кількість цих секретів незначна і називаються вони – гормонами.

Гормони мають гуморальний вплив на обмін речовин, ріст, розвиток, функції різноманітних органів тіла.

Гормони – складні органічні речовини різної хімічної природи: білки. Видозмінені амінокислоти, стероїди.

Гормони – біологічно активні речовини. Які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм.

Вони за своєю хімічною будовою поділяються на три групи:

1) поліпептиди та білки з наявністю вуглеводного компоненту і без нього;

2) амінокислоти та їхні похідні;

3) стероїди.

Дата добавления: 2015-05-24