Історико-культурні заповідники та пам'ятки Слобожанщини, Кіровоградщини та Херсонщини

Історико-археологічний заповідник „Ольвія" в с.Парутиному Миколаївської області. Створено 1924 року на базі археологічних й архітектурних пам'яток городища античного міста-держави Ольвії Понтійської, систематичні розкопи якого розпочалися 1902 року.

Державний історико-архітектурний заповідник у м.Слов'яногірську. Створено 1980 року на базі колишнього Святогірського Успенського монастиря (18-ХІХ ст.) і низки нерухомих пам'яток історії та культури радянської доби. Територія включає 22 пам'ятки, у тому числі печерний комплекс у товщі крейдяної гори.

Державний музей-заповідник І.Тобілевича „Хутір Надія" у с. Миколаївці Кіровоградського району Кіровоградської області. Створено 1956 року на базі садиби родини Тобілевичів як філію Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, включає 15 нерухомих пам'яток історії, культури і природи, у тому числі батьківську хату братів Тобілевичів та літературно-меморіальний музей драматурга І. Тобілевича (Карпенка-Карого).

98) Істор культ запові Кіровоградщ і Херсонщ Державний музей-заповідник І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія» створений на території садиби, шо належала визначному драматургу, театральному діячеві кінця 19 — початку 20 cт. І.Карпенку-Карому (Тобілевичу).Садибу закладено в 1871 р. батьком драматурга К.Тобілевичем і названо іменем його дружини Н.Тарковської.На хуторі Надія ним написано 11 п'єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», тут же були написані ним історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та інші.До комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва площею 11 га та ставок. Встановлено пам'ятник-погруддя І. Карпенка-Карого. Нині тут постійно проводяться традиційні театральні свята «Вересневі самоцвіти». Неподалік хутора, на Карлюжинському кладовищі, похований Іван Карпович, а також члени його родини. 1956 року «Хутір Надія» оголошено державним заповідником-музеєм. Відтоді заклад працює на правах відділу обласного краєзнавчого музею. Його унікальність відзначена багатьма видатними діячами української культури, серед яких Юрій Яновський, Петро Панч, Олесь Гончар, Олександр Корнійчук тощо. У 1970 році, під час святкування 125-річчя від дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого) за участі найвидатніших сучасних українських письменників та діячів театру започатковано щорічне свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», яке з 1990 року стало Всеукраїнським.У 1982 році, до 100-річчя заснування українського театру корифеїв, відновлено будинок драматурга, що був зруйнований 1944 року. Напередодні відзначення 150-річного ювілею драматурга в ньому відкрито нову театрально-літературну і меморіальну експозицію.У заповіднику-музеї «Хутір Надія» експонується біля 2 тисяч предметів, значна частина з яких передана сім'єю Тобілевичів-Тарковських.Щорічно «Хутір Надія» відвідують понад 4 тисячі гостей з різних регіонів України та зарубіжжя. Свято-Екатерининский собор г. В 1781 году генерал-губернатор Новороссии Г.А.Потёмкин решил заменить, наконец, построенную в 1779 году в крепости гарнизонную деревянную церковь, временно исполнявшую роль собора, каменным храмом. Он задумывал его, как монументальное сооружение, по словам И.А.Игнаткина, "в память присоединения к России Новороссийского края и Таврического царства". Ту же мысль мы обнаруживаем в одном из старых описаний Екатерининского собора, в котором отмечалось, что "собор построен по повелению императрицы Екатерины Великой, под наблюдением Светлейшего князя Потёмкина-Таврического в 1781-1786 гг., в память присоединения Новороссийского края и Тавриды" Пам’ятник першим корабелам Чорноморського флоту (1972), м. Пам’ятник присвячений першим будівникам кораблів вітчизняного Чорноморського флоту, який був заснований одночасно з Херсоном у 1778 разом з будівництвом фортеці. Вже на початку 1787 херсонська верф складалася з 5 доків. Великого розмаху набуло суднобудування на херсонських верфях за радянські часи, особливо у 1950 після введення в дію Херсонського заводу крупного морського суднобудування. Пам’ятник встановлено на місці колишньої найпершої верфі. Пам’ятник являє собою бетонну стелу у формі зрізаної неправильної піраміди, облицьовану сірими гранітними плитами, з встановленим на ній трьохщогловим парусником із наповненими вітром парусами, виконаним із залізобетону, окутого карбованою міддю. На стелі на прямокутному блоці – напис: Здесь в 1783 году построен первый 66-пушечный линейный корабль Черноморского флота «Слава Екатерины». Пам’ятник “Скорботна матір” У північно-східній частині парку Слави, посеред круглого в плані газону – пам’ятник “Скорботна матір» був встановлений на честь воїнів загиблих у Афганістані. Його автори: архітектори - В.Шевелюк, В.Чалик та скульптор А.Астаулов. Скульптура: техніка – виколотка (мідь) бетонний постамент облицьований чорною керамічною плиткою. На невисокому прямокутному постаменті – скульптурне зображення старої жінки, яка стоїть на колінах, трохи нихилившись уперед. Вся фігура старої звернута на захід. Біля грудей вона тримає ікону Спасителя, яка огорнута рушником. По краях рушника – рослинний орнамент. Жінка зображена у національному костюмі: в сорочці та довгій спідниці, поверх якої - фартух, на ногах – чоботи. На голові – хустка. Обличчя - у зморшках, - має зосереджений, скорботний вираз: брови насуплені, на чолі складка, очі запалі, губи щільно зжаті. Перед скульптурою на постаменті розміщено квітку тюльпана з Вороніної криці та напис: „Синам Херсонщини, які загинули в Афганістані та в інших війнах за кордоном”. Навколо газону, де встановлений пам’ятник - чавунні стовпці, які з’єднують ланцюги.

Дата добавления: 2015-05-24