Взаємодія суспільства та природи в античну епоху. Середземномор’я – колиска світової культури, але одночасно і переконливе свідчення змін природи викликаних господарською діяльністю людини

Середземномор’я – колиска світової культури, але одночасно і переконливе свідчення змін природи викликаних господарською діяльністю людини.

В кінці 9 ст. до н. е. греки навчились закалювати залізо. Воно зразу стало використовуватись у сільському господарстві, з’явився навіть плуг, який перевертав зорану землю. Початок індустрії заліза обрікав на знищення численні лісові масиви Греції, які ще збереглись до того часу. В давньому світі добували не лише залізо, а й мідь, срібло, свинець, олово, ртуть, марганець. В країнах Середземномор’я розроблялись десятки родовищ.

Розвиток металургії вже тоді наніс величезної шкоди лісам. Оскільки при виплавці металів користувались деревним вугіллям. При його випалюванні безцільно пропадає більше половини енергії. Зате деревне вугілля дає рівне бездимне полум’я і створює концентрований жар. Цікаво, що вирубувались не сухі, а зелені дерева, які більш придатні для випалювання вугілля.

Багато дерева було потрібно також для кріпильних робіт в рудниках; для виготовлення водопровідних труб із просвердлених колод. В результаті ліси поблизу рудників та плавильних печей швидко спустошувались.

Із-за високої щільності населення потреба в деревині була тут настільки великою, що природний приріст вічнозелених дубових лісів, типових для цієї кліматичної області, не покривав її. З часом ці ліси були повністю винищені, оскільки відновлення їх, із-за випасання худоби, не відбувалось. Все це приводило до перших місцевих енергетичних криз.

На місці зведених лісі прискореними темпами розвивалась ерозія. Ерозія охопила тут величезні площі і зруйнувала на них ґрунтовий покрив. Родючі та покриті лісом землі перетворилися в кам’янисту пустелю з бідною рослинністю. Руйнування ґрунтового покриву після винищення лісів особливо інтенсивно відбувалось на адріатичному узбережжі Динарського нагір’я. Цьому сприяли: розчленований рельєф, складений з поверхні вапняками; висока сума атмосферних опадів (1200 – 3000 мм), нерівномірність їх випадання. Як наслідок тут на великих площах сформувались ландшафти голого карсту, так звана «вапнякова пустеля».

Римська Імперія також твердо і раціонально проводила політику підкорення природи. Свідчень такого роду багато: вирубка і викорчовування лісів на обширних просторах, осушення боліт та зрошення посушливих земель, будівництво доріг, мостів, водопроводів, палаців, храмів, терм, колізеїв; інтенсивне добування руд та будівельних матеріалів… Всі форми науково-технічних досягнень античності набули розквіту. До числа техногенних форм рельєфу, які виникли в античний час, належать і величезні оборонні вали, які не лише опоясували міста, але і протягувались на багато сотень кілометрів вздовж кордонів. Римляни щоб убезпечити себе від вторгнення варварів, побудували укріплення між Рейном та Ельбою, на півночі Британії, в пониззях Дунаю, між Прутом та Дністром, в північній Африці….

Римське суспільство того часу можна, мабуть, назвати першим «суспільством споживання». Цьому сприяли раціоналізм і практицизм, поширені на майже всі соціальні верстви. Дика природа, подібно до вільних (не підкорених) народів, була глибоко неприйнятна імперії. Показово: для циркових свят у Рим привозили тисячі диких тварин, яких убивали на арені за 1 – 2 години. Багато диких тварин завозили у Рим для участі у різноманітних виставах з північної Африки. Є дані про те що іноді на арені одночасно знаходилось до 600 левів. Чисельність популяцій останніх в північній Африці швидко скорочувалась. Довелось вжити заходів з охорони лева – приватним особам було заборонено полювання на них.

Таким чином, розвиток скотарства і землеробства, виникнення давніх цивілізацій спричинили нове загострення протиріч між суспільством та природою. Масові вирубки і випалювання лісів, нерегульований випас худоби, а особливо кіз у гірських місцевостях, розорювання земель зі слабким ґрунтово-рослинним покривом у посушливих зонах - все це призвело до опустелювання величезних територій у Північній Африці, Аравійському півострові, Малій та Середній Азії, Європейському Середземномор'ї. Наприклад, знамениті ліванські кедри, що колись були джерелом цінної деревини для фінікійських кораблів, палаців Ахеменідів та храмів Єрусалима, залишились тільки на прапорах Лівану.

Дата добавления: 2015-05-24