Взаємодія людини і природи в епоху становлення капіталізму

Індустріалізація та урбанізація принципово змінили всю систему взаємодії між людиною і природою.

Починаючи з ХVІІ ст. Розвиток капіталістичних відносин у суспільстві винахід парової машини та інтенсивний розвиток промисловості зумовили початок нового машинно-індустріального етапу взаємодії людського суспільства та природи. Молодий капіталізм розвивав потужну індустрію, підкорював природні ресурси в вузькому практицизму. Основним фактором впливу на природу стає промислове виробництво.

Яскраві приклади грабіжницького використання природи дає історія освоєння Пн. Америки ХVІІІ ст. – ХІХ ст. Рух колоністів на захід супроводжувався таким колосальним винищенням природних ресурсів, яким колосальним був сам рух. В 1870 – 1871 рр. кількість щорічно вбитих бізонів в Америці складала 2,5 млн. голів. З 1830р. тут проходила компанія за поголовне винищення бізонів і власники залізниць запрошували пасажирів стріляти у тварин прямо з вікон поїздів. Розорювання прерій викликало могутні лесові, так звані чорні бурі. За період 1790-1939рр. у США були зруйновані або збіднілі не менше 114млн.га родючих земель. На площі 313млн.га прискорена ерозія зумовила значну втрату гумусу. Таке ж явище спостерігалось і в степових районах Росії, типовий бур’ян і ерозія ґрунтів тут в значній мірі сприяла і майже повне вирубування лісів.

В міській економіці поява нічного освітлення, поліпшення опалення приміщень та поширення техногенного часу вивільнили від природної залежності навіть ритм життєдіяльності людей. Машинні ж технології на виробництві й транспорті взагалі були мало обумовлені природою натомість почали наростати антропогенні навантаження на природу.

Після відкриття Руського кам’яновугільного басейну і початку виготовлення коксу в 1849р. почався перехід на мінеральне паливо у металургії, що значно прискорило видобуток та переробку залізної руди. Цьому сприяло й те, що із залізних руд згодом почали виготовляти інші кольорові метали – нікель, кобальт, мідь, марганець тощо. Різко почав зростати видобуток залізної руди на планеті – від кількох тисяч тонн 1800р., до 7млн. тонн у 1900р.

Епоха індустріалізації несла собою й забруднення оточуючого середовища. Так лише за 1990 – 1920рр. викиди в атмосферу окислі сірки зросли з 30,65 млн. тонн, до 56,51 млн. тонн. В районах розвиненої металургії концентрація отруйних відходів в атмосферу звичайно була на порядок вищою. Про це свідчить статистика захворювання на туберкульоз («хвороба індустріалізації»): в промислових районах вона в 2,5 – 3 рази перевищувала середні значення. Гори відпрацьованої породи спотворювали природні ландшафти навколо видільних шахт, рудників. А забруднення річок, таких як Темза (у нижній течії), Рейн, Сена, Рона – вже в кінці ХІХст. викликало тривогу у спеціалістів, громадськості.

Жертвами прогресу кораблебудування, гірничих розробок (що вимагали крипільного лісу) та землеробської колонізації стали ліси. Уже на середину ХІХст. промисловий ліс було практично вирубано у Європейській Росії, а в степових регіонах він практично зник.

Так, що ХХ ст. отримало від минулого ще одну проблему – екологічну. Особливо активізувався негативний вплив на природу після застосування парової машини на морському та залізничному транспорті і винаходу двигунів внутрішнього згорання. Господарська діяльність почала завдавати щораз більшої шкоди надрам, рослинному і тваринному світу, грунтам, поверхневим та підземним водам, повітрю, але все це ще не порушило динамічно рівноваги всієї біосфери.

Дата добавления: 2015-05-24