Елементи структури та їх типи

Біоцентрично-сітьову ЛТС складають біоцентри, біокоридори, та інтерактивні елементи.

Біоцентр – це група суміжних геотопів з природною рослинністю, які виконують функції збереження геофонду ландшафту, оптимізую чого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю (рілля) або позбавлені її (міська забудова), естетичної привабливості території. В умовах агро ландшафту біоцентрами є окремі гаї, ліси, ділянки степів, луків, боліт, а в міському ландшафті – парки, лісопарки, сквери, райони приватної забудови з присадибними ділянками.

Важливою характеристикою біоцентру є його едафічні умови, тобто набір та характер дії абіотичнх факторів геотоп, що визначають можливість існування в ньому певних видів рослин. Основні едафічні фактори – зволоженість, тепло, мінеральне живлення, затіненість тощо були розглянуті в главі 3.

Едафічний тип біоцентру визначає набір видів, які можуть існувати в ньому. Характеристикою едафічних умов біоцентру може бути його едафограма (рис. 24) – променева діаграма, осі якої відповідають певним екологічним факторам (зволоженню, засоленості тощо), ступінь впливу яких на біоцентр оцінюється в градаціях від 0 (фактор не діє) до 10 (вплив фактора

максимальний). Наприклад, щодо зволоження бал 10 мають водойми, 9 – болота, 8 – лучно-болотні геотопи, 0 – пустині.

За площею виділяють біоцентри: карликові (0,2-0,5 км² в агро ландшафті; 0,05-0,1 км² в міському ландшафті); малі (0,5-1 і0,1-0,3), середні (1-3 і0,3-1), відносно великі (3-10 і 1-3) та великі (більше 10 і 3).

За сучасним станом біоцентри поділяються на критичного, пригніченого та нормального розвитку. Критеріями при цьому є процент рослин, уражених шкідниками, з ознаками пригніченості, викликаної природними та антропічними факторами, розвиток підросту, частка молодих особин у фітоценозі.

За біогеографічним значенням біоцентри бувають локального, регіональног, над регіонального, провінційного та біосферного рівнів. Чітких критеріїв визначення їх не наводять.

Біокоридор – видовжений ареал, представлений геотопами з природною, або близькою до неї рослинність, вздовж якого відбуваються біотичні міграції між окремими біоцентрами. У агроландшафті біокоридорами є залісені або залужені схили та днища лінійних ерозійних форм, лісосмуги, водоохоронні зони річок, самі річкові долини і взагалі будь-які видовжені ареали, що не розорюються, не зазнають надмірного випасу і щорічного косіння. У міському ландшафті функції біокоридорів можуть виконувати алеї, бульвари, вулиці, ступінь озеленення яких дає змогу мігрувати птахам та комахам між міськими біоцентрами.

Біокоридори розрізняються: за генезисом ( природні, штучні), місцеположенням (рівнинні, схилові, долинні, балкові, літоральні тощо), едафічними умовами (типізуються й характеризуються аналогічно біоцентрам).

І н т е р а к т и в н и й е л е м е н т - лінійний ареал, зайнятий геотопами з природною або близькою до неї рослинністю; який відгалужується від біоцентру або біокоридору і виконує функцію поширення їх дії на прилеглі агро- або урбоугіддя. Інтерактивний елемент відрізняється від біокоридору тим, що не з’єднує біоцентрів між собою.

Карту та графічну модель біоцентрично- сітьової ЛТС показано на рис. 25 та 26.

Елементи цієї ландшафтної територіальної структури не вкривають повністю території ландшафту. Ареали ріллі, міської забудови та інших господарських угідь становлять ніби “тканину”, на яку нанесена сітка біоцентрів, біокоридорів та інтерактивних елементів. З ландшафтно-екологічного погляду приймати цю “тканину” як однорідну невиправдано, бо біоцентри та біокоридори пов’язані з навколишнім антропізованих середовищем. Цей зв’язок двосторонній, тому навколо кожного елемента біоцентрично-сітьової ЛТС виділяються зона їх біотичного впливу на прилеглі території та зона впливу антропічних угідь на ці елементи. Конфігурація та розміри цих зон не збігаються і залежать від площі та форми біоцентру, ширини біокоридору, їх екологічної різноманітності тощо.

Важливою особливістю біоцентрично-сітьової ЛТС є можливість її планомірної трансформації і навіть створення – штучне формування нових біоцентрів, сполучення їх новими біокоридорами, введення інтерактивних елементів тощо. Кінцева мета такого впорядкування – створити оптимальну біоцентрично-сітьову ЛТС, при якій забезпечуються виживання видів, збагачення популяційної структури ландшафту, досягається необхідний рівень оптимізую чого впливу біоелементів на прилеглі угіддя тощо.

ЛЕКЦІЯ №10

Дата добавления: 2015-05-24