Інтеграція

ЗО

План

КОРЕКЦІЙНИХ ПОСЛУГ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Тема і.з

Контрольні запитання

1. Дайте визначення корекційної педагогіки.

2. Назвіть завдання корекційної педагогіки.

3. На які галузі поділяється корекційна педагогіка?

4. Охарактеризуйте зв'язок корекційної педагогіки з іншими
науками.

5. Якими є перспективи розвитку вітчизняної корекційної педа­
гогіки?

6. Розкрийте сутність основних понять корекційної педагогіки.

7. Обґрунтуйте необхідність вивчення корекційної педагогіки
майбутніми вчителями загальноосвітніх шкіл, вихователями
дошкільних закладів, психологами системи освіти.

СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТНЬО-

1. Диференціація системи закладів для дітей, що потребують
корекції психофізичного розвитку.

2. Можливості інтегрованої та інклюзивної освіти дітей, що по­
требують корекції психофізичного розвитку.

3. Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізично­
го розвитку як форма організації корекційно-педагогічного
процесу.

4. Корекційна спрямованість як основний принцип організації
навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Література

1. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-
педагогическая коррекция отклонений в развитии и пове­
дении школьников / С. Ю. Бородулина. Ростов н/Д:
Феникс, 2004. - 352 с.

2. Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів
з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні
навчальні заклади: монографія А А Колупаєва - К '
Педагогічна думка, 2007 458 с

Загальні питання коре-нційног педагогіки та спсцісиіьноі психологи

З Лапшин В. А. Основы дефектологии: учеб пособие для студ- пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. - М.: Просвещение, 1991. 143с.

4. Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний на­
вчальний курс: навчальний посібник / С. П. Миронова. —
Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний
університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. - 204 с

5. Положення про індивідуальну форму навчання в загально­
освітніх навчальних закладах / / Управління освітою. -
2003. - № 9(57). С 11.

6. Положення про навчально-реабілітаційний центр // Інфор­
маційний вісник. — 1997. — № 11. — С. 27-30.

7. Положення (тимчасове) про організацію інтегрованого на­
вчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (до­
шкільних) навчальних закладах. — К. -- 2002. - 16 с

8. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-
інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та
(або) розумового розвитку. - К. — 2008. - 24 с

9. Синьов В. М. Основи дефектології: навчальний посібник /
В. М. Синьов, Г. М. Коберник. — К.: Вища школа, 1994.
- 143с.

10.Синьов В. М. Корекційна психопедагогіка. Олігофреноие-даготіка: підручник / В. М. Синьов. — К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - Частина І. — 238с.

1 і. Специальная педагогика: учебное пособие / под ред. Н. М. Назаровой. — М.: Академия, 2000. - 400 с.

1. Диференціація системи закладів для дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку

Система корекційної освіти це сукупність різних типів закладів, які забезпечують відповідну освіту, виховання, корек-ційну роботу, соціальну допомогу дітям з вадами психофізично­го розвитку.

Організація спеціальних закладів грунтується на певних принципах. Окремі з них є загальними для побудови загально­освітніх закладів України. Це, зокрема:

- державний характер освіти;

- єдина перспективна мета;

- наступність у ланках освіти;

/Модуль /

- загальність і обов'язковість навчання;

- доступність закладів;

- урахування вікових особливостей дитини;

- відокремлення закладів від політики, церкви.

Проте слід враховувати і спеціальні принципи, які стосу­ються осіб з вадами психофізичного розвитку, зокрема:

- диференційованість закладів залежно від категорії пору­
шення, ступеня інтелекту, можливості самостійно пере­
суватись, сформован ості навичок самообслуговування;

- поєднання загальноосвітнього і професійно-трудового
навчання;

- корекційна спрямованість навчання і виховання.

Більша частина спеціальних закладів підпорядковується Міністерству освіти і науки. Другу ланку складають заклади Міністерства праці та соціальної політики; третю - заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я. У кожної лан­ки своя мета, яка передусім зорієнтована на можливості дитини та реалізацію її потреб. Заклади системи Міністерства освіти і науки покликані забезпечувати навчально-виховну і корекційну роботу. Заклади Міністерства праці та соціальної політики про­водять соціальну роботу, здійснюють догляд. Заклади, підпо­рядковані Міністерству охорони здоров'я, передусім оздоровлю­ють дітей, забезпечують лікувально-корекційну роботу.

У всіх типах закладів діти одержують різнобічну допомогу — педагогічну, психологічну, медичну, соціальну тощо.

При виборі для дитини закладу враховуються такі показ­ники:

- вік дитини;

- категорія аномального розвитку (нозологія);

- конкретний клінічний діагноз;

- інтелектуальний ступінь;

- особливості психофізичного розвитку;

- потреби і можливості дитини.

Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки України

1) спеціальні дошкільні заклади (групи при масових ДНЗ)
(окремо для кожної категорії аномальних дітей);

2) спеціальні загальноосвітні школи-інтернати (школи) для ді­
тей з вадами психофізичного розвитку (окремо для кожної
категорії аномальних дітей);

Загальні питання корекцтноі педагогіки та спеціальної психологи

3) спеціальні (допоміжні) класи при школах-інтернагах для ді­
тей з вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату для дітей
з комплексними вадами;

4) навчально-реабілітаційні заклади для дітей з комплексними
вадами;

5) спеціальні групи при ПТУ, вищих навчальних закладах
(професія з урахуванням виду аномалії).

Заклади, підпорядковані Міністерству праці та соціальної політики України

1) дитячі будинки та будинки-інтернати для дітей-інвалідів (ім­
бецильність, ідіотія);

2) реабілітаційні заклади.

Заклади диференціюються залежно від ступеня інтелекту, віку осіб (дошкільні, шкільні, відділення для дорослих), статі, рівня фізичного та психічного здоров'я дітей.

Заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я України

1) спеціальні групи при будинках малюка для дітей-сиріт з ва­
дами психофізичного розвитку;

2) дитячі психоневрологічні санаторії;

3) дитячі відділення при психоневрологічних лікарнях;

4) заклади для психохроніків (виразна імбецильність, ідіотія);

5) реабілітаційні заклади.

Останнім часом в Україні розпочато створення реабіліта­ційних закладів, які підпорядковуються різним Міністерствам залежно від контингенту дітей і змісту допомоги. Міністерству освіти і науки України підпорядковуються навчально-реабіліта­ційні центри, які керуються у своїй діяльності «Положенням про навчально-реабілітаційний Центр» (1997 p.), а навчання ді­тей відбувається згідно програм, передбачених для певного спе­ціального освітнього закладу (відповідно до віку і вад дітей).

Згідно Положення навчально-реабілітаційний центр - це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров'я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають ор­ганічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку.

Найчастіше у таких закладах контингент вихованців скла­дається із дітей із складними вадами, часто комплексними, на­приклад, розумова відсталість у поєднанні з вадами опорно-рухового апарату Відповідно і допомогу дпи одержують комп-

.13

Модуль /

лексну - лікувальну, психологічну, педагогічну, соціальну. На відміну від традиційних спеціальних закладів у штаті реабіліта­ційних значно більше персоналу: не лише вчителі та вихователі, а й лікарі, масажисти, соціальні працівники.

При навчально-реабілітаційних закладах діють різні служби, зокрема, служба роботи з сім'ями вихованців; відділення ранньої корекційної допомоги; групи тимчасового перебування та ін.

Однією із суттєвих відмінностей є співпраця з сім'ями, що виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, участь сім'ї у вихованні й соціалізації дитини. У традиційних закладах, більшість з яких с інтернатними, робота з сім'ями проводиться епізодично і не є системною.

Якщо ж за станом здоров'я дитина не може знаходитись у колективі, їй пропонують індивідуальне навчання за про­грамою того закладу, який відповідає діагнозу й віку дитини.

2. Можливості інтегрованої та інклюзивної освіти дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку

Перспективним завданням сучасної корекційної освіти по­стає інтегроване та інклюзивне навчання. Ще Л. С Виготський у своїх працях говорив про те, що спеціальна школа створює для дитини замкнений світ, у якому все є прилаштованим до дефекту. Внаслідок штучної ізоляції дітей, відриву їх від сім'ї і здорових ровесників формується невпевнена в собі, власних си­лах і можливостях особистість, яка є непідготовленою до життя у суспільстві. Особливо гостро проблема інтеграції та інклюзії постає перед дітьми із легкими (невиразними) вадами у психо­фізичному розвитку, оскільки вони не охоплені закладами ко­рекційної освіти.

Серед основних завдань розвитку дошкільної і загальної се­редньої освіти на найближчі навчальні роки Міністерство освіти і науки України вбачає створення умов для інклюзивного та інте­грованого навчання дітей з особливими потребами. Шляхи розви­тку інклюзивної освіти, завдання органам управління освітою, які випливають з них визначено у таких нормативних документах:

■ наказ МОИ України від 11 09.2009 р. № 855 «Про затвер­дження Плану дій щодо запровадження інклюзивною на-

Загальні питання корениніноі педагогіки та спеціальної психологи

вчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки»;

■ наказ МОН України від 20.01.2010 року «Про затверджен­ня заходів на виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 року № 1622-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної, середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 року».

Слід розрізняти інтеграцію й інклюзію.

Інтеграція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл. Учень пристосовується до вимог школи.

Інтегроване навчання має як переваги, так і проблеми. Переваги, зокрема, проявляються у:

- подоланні ізоляції вихованців;

- можливості отримання освіти за місцем проживання без
відриву від сім'ї;

- орієнтації дітей з психофізичними вадами у розвитку на
нормальних однолітків;

• - реальній соціальній адаптації з раннього віку;

- оздоровленні емоційної сфери нормальних однолітків;

- навчанні дітей спілкуватися та працювати разом;

- формуванні у здорових дітей почуття відповідальності за
товаришів, які потребують допомоги, емпатії, співчуття.

Процес інтеграції є позитивним ще й через те, що орієнтує педагогів на зміщення акцентів у корекційно-педагогічній роботі з дітьми: об'єктом впливу стає не порушення, а особис­тість дитини.

Проте на часі в Україні впровадження інтегрованого на­вчання гальмується такими недоліками:

- недостатня розробленість законодавчо-правової бази;

- слабка інформованість громадськості про проблеми дітей з
психофізичними вадами;

- непідготовленість спеціалістів до роботи в системі інтегра­
ції;

~ труднощі у науково-методичному забезпеченні навчально-виховного і корекційного процесу.

Ще однією проблемою є ставлення родини до спеціальної освіти. Багатьох батьків не влаштовує варіант перебування їх­ньої дитини у відокремленому закладі з відривом від сім'ї Саме

Модуль І

тому виникає стихійна інтеграція, коли батьки попри рекомен­дації ПМПК залишають дітей з психофізичними вадами у ма­сових школах, де вони навчаються без одержання відповідних особливостям їхнього розвитку освітніх послуг.

Як свідчить досвід багатьох країн, вихідним принципом ін­теграції дітей з психофізичними вадами є принцип рівних прав і можливостей в одержанні освіти. При цьому інтеграція здійсню­ється у двох формах: соціальній та педагогічній.

Соціальна інтеграція передбачає соціальну адаптацію дитини з психофізичними вадами у загальну систему соціальних стосунків передусім у межах того освітнього середовища, в яке вона інтегрується (Л. М. Шипіцина). У окремих країнах такий вид інтеграції називають терміном «мейнстрімінг».

Освітня інтеграція передбачає надання дітям з психо­фізичними вадами можливості спільного навчання в одній школі чи класі з дітьми, що нормально розвиваються, за програмою масової або спеціальної школи (А.А.Колупаєва).

У «Положенні (тимчасовому) про організацію інтегровано­го навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах» (2002 р.) визначено, що інтегрована освіта не є альтернативою системі спеціальної освіти дітей з особливими потребами.

Головною метою інтегрованого навчання є створен­ня умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами.

Завдання інтегрованого навчання:

" забезпечення права дітей з особливими потребами на здобут­тя середньої загальної освіти в умовах загальноосвітніх на­вчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами;

■ різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі ви­
явлення її задатків і здібностей, формування інтересів і по­
треб;

■ збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я ви­
хованців;

• виховання в учнів любові до пращ, здійснення їх допрофе-сійної підготовки, забезпечення умов для їх життєвого і про­фесійного самовизначення;

■ виховання школяра як культурної і мораіьної людини з етич­
ним ставленням до навколишньою світ\ і самої себе;

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психології

■ надання у процесі навчання й виховання кваліфікованої
психолого-медико-педагопчної допомоги з урахуванням стану
здоров'я, особливостей психофізичного розвитку вихованця.

У існуючих нормативних документах та наукових джерелах описано наступні форми інтегрованого навчання:

V повна — включення дитини з психологічною готовністю до
спільного навчання та відповідним віковій нормі рівнем пси­
хофізичного і мовного розвитку в масовий заклад як рівно­
цінної із здоровими однолітками; корекційну допомогу дити­
на при цьому одержує згідно потреб у спеціалістів за місцем
навчання та проживання;

• комбінована — діти з близьким до норми рівнем психофізич­
ного та мовленнєвого розвитку навчаються у разом із здоро­
вими однолітками, у процесі навчання одержують допомогу
вчителя-дефектолога;

/ часткова — перебування дітей з особливими потребами, ко­трі не спроможні нарівні із здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, у масових закладах лише частину дня;

J тимчасова — періодичне об'єднання зі здоровими дітьми для проведення спільних заходів.

В умовах масової школи інтеграція здійснюється шляхом організації спеціальних класів або включенням дітей з психофі­зичними вадами до звичайних класів. Наголосимо, що форми інтеграції залежать від рівня розвитку дитини, а саме: повна і комбінована форми є прийнятними для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тим­часова форми доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку.

В інтегрованих (спеціальних) класах (групах) загально­освітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть перебувати діти з психофізичними вадами таких категорій (за умови від­повідного висновку психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК)):

■ з порушеннями опорно-рухового апарату (діти з церебраль­
ними паралічами, з наслідками поліомієліту у відновному і
резидуальному станах, з вродженими і набутими деформаці­
ями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистро-
фією, міопатією);

■ з порушеннями слуху (з втратою слуху від 30-ти і більше
децибел);

■ з важкими мовленнєвими порушеннями (з ринолалією, заї­
канням, алалією, афазією, дизартрією при нормальному ста­
ні слуху і первинно збереженому інтелекті);

Модуль I

■ з порушеннями зору;

• із затримкою психічного розвитку;

■ з обмеженими можливостями розумового розвитку (легка
форма за умови навчання в спеціальному класі або за індиві­
дуальною нецензовою програмою).

Навчання «інтегрованих» дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням катего­рії порушення. Навчально-виховний процес має бути корекційно спрямованим. Залежно від потреб дитини та її проблем з нею працюють різні спеціалісти: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи залежить від координованості дій усіх фахівців. До спіль­ної роботи обов'язково залучаються й батьки дитини.

ІНКЛЮЗІЯ

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як процес визнання і реа­гування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особли­вою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контин­гент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій.

Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку (А. А. Колупаєва).

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та освітнє середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Інклюзивна освіта є позитивною не лише для дітей з по­рушеннями психофізичного розвитку, а й для їх здорових ро­весників.

Переваги інклюзивної освіти:

• розуміння суспільством проблем інвалідності;

• солідарність між дітьми з особливими потребами та їх здо­
ровими ровесниками;

• формування у дитини з вадами розвитку моделі здорового
повноцінного способу життя;

• створення умов для соціальної адаптації та найбільш повного
розкриття свого потенціалу у дитини з вадами розвитку;

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

* зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах осо­
бистості дитини;

* можливість усіх дітей жити разом із родиною;

* виховання у здорових дітей толерантності, комунікабельнос­
ті, більш адекватної самооцінки, меншої агресії, вміння ціну­
вати своє здоров'я;

* реальна інтеграція та суспільна адаптація.

Існуючі бар'єри:

- архітектурна недоступність шкіл;

- недостатність знань і навіть упередженість адміністрації та
педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо проблем дітей
з психофізичними порушеннями і неготовність до їхнього
включення у колектив здорових однолітків;

- відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушен­
нями про відстоювання прав дітей на освіту, страх перед сис­
темою освіти і соціальної підтримки;

- відсутність у школах достатньої матеріально-технічної бази
для інклюзивної освіти (підручники, посібники, ТЗН, спеці­
альне обладнання);

- методична неготовність педагогів і психологів загальноосвіт­
ніх закладів;

- відсутність спеціальних посад (медики, спеціальні психо­
логи, корекційні педагоги) у загальноосвітніх закладах для
здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з психо­
фізичними порушеннями.

Принципи інклюзивної освіти:

S цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; ^,кожна людина є здатною відчувати і думати; ^ кожна людина має право на спілкування й на те, щоб її по­чули;

* усі люди потребують один одного;

* справжня освіта може здійснюватись лише у контексті реаль­
них взаємостосунків;

* усі люди потребують підтримки і дружби ровесників;

* для усіх учнів досягнення прогресу скоріше можуть бути у
тому, що вони можуть робити, ніж у тому, що не можуть;

* різноманітність посилює усі сторони життя людини.

Інклюзивна освіта здійснюється через формування спеціаль­ного інклюзивного класу, наповнюваність якого має становити не більше 20 учнів. У класі (групі) може бути не більше трьох Дітей з психофізичними вадами, при цьому доцільно добирати Дітей однієї категорії порушення (нозології)

Модуль І

Як і при інтеграції навчання дітей здійснюється за навчаль­ними планами і освітніми стандартами відповідних типів спеці­альних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням конкретної категорії порушення. У процесі навчан­ня і виховання реалізуються корекційні завдання.

Ефективність інклюзивної освіти залежить від здійснення психолого-педагогічного супроводу, який має забезпечуватись ско­ординованими діями команди фахівців: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар, батьки дитини.

В цілому для забезпечення ефективного інтегрованого чи інклюзивного навчання дітей, що потребують корекції психофі­зичного розвитку, є необхідним створення відповідних умов:

- раннє виявлення вад розвитку і започаткування корекційної
роботи;

- правильне діагностування розвитку дитини та урахування її
можливостей;

- психологічна готовність дитини і її батьків до навчання спіль­
но зі здоровими однолітками;

- тісна співпраця з батьками, надання їм необхідного мінімуму
дефектологічних знань, психотерапевтичної і консультатив­
ної допомоги;

- відповідна підготовка педагогів загальноосвітніх закладів
для здійснення фахового супроводу «інтегрованих» чи «інк-
люзованих» дітей;

- створення спеціальних умов у класі, школі (необхідне облад­
нання, охоронний режим тощо);

- підготовка здорових учнів класу до взаємодії з аномальною
дитиною;

- супровід інтегрованого учня фахівцем-дефектологом, надан­
ня дитині кваліфікованої корекційної допомоги;

- забезпечення психологічного супроводу.

3. Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форма організації корекційно-педагогічного процесу

Відповідно до «Положення про індивідуальну форму на­вчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) інди­відуальне навчання с однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з ураху-

Зогалы*' питання кирскційної педагогіки та сіи'цга.'іьног псшссмогп

ванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров'я, демографічної ситуації, організації їх навчання.

Діти з порушеннями психофізичного розвитку також мають право на таку форму навчання в разі, якщо за медичними по­казаннями їм протипоказано знаходитись у колективі, напри­клад, наявність епілептичних нападів, психотичних розладів, виразних соматичних захворювань тощо. До учнів, які за станом Здоров'я не можуть відвідувати спеціальну школу, вчитель при­ходить додому.

Індивідуальне навчання може бути призначено і дітям, бать- rfui яких відмовляються від їхнього направлення у спеціальну 'Загальноосвітню школу (школу-інтернат).

' Індивідуальне навчання здійснюється за індивідуальним на­вчальним планом, затвердженим директором навчального закла­ду, який складається на підставі навчального плану тієї школи, що відповідає показникам розвитку дитини (нозологія, конкрет­ний діагноз, вік). Відповідно за основу береться і стандарт осві­ти для певної категорії дітей. Якщо ж серйозні розлади здоров'я (соматичного, фізичного, психічного) або специфічні вади роз­витку (акалькулія, аграфія) перешкоджають дитині засвоїти за­гальні навчальні програми, то вони для неї індивідуалізуються.

Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофі­зичного розвитку грунтується на принципах спеціальної дидак­тики, тому обов'язково є корекційно спрямованим. Зміст та засоби корекції обумовлюються специфікою наявного порушен­ня, а не формами організації навчання.

Згідно з «Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання має здійснюватись педагогічними працівниками з відпо­відною фаховою (дефектологічною) освітою. Адже для реалізації корекціиного навчання вчитель має на високому фаховому рівні оволодіти спеціальною психологією, педагогікою та методикою у певній галузі дефектології. Саме тому вчитель індивідуального навчання повинен мати відповідну дефектологічну освіту.

Дата добавления: 2015-05-24