Модуль 1Ц 4 страница

:дбаність.

_кі Латентний ступінь занедбаності характеризується _талькісною динамікою, незначним відхиленням у соціальному _ю- моральному розвитку дитини, в особистості якої переважа-_епгь позитивні якості, а негативні є однорідними і проявляються прізодично через один негативний домінуючи чинник. Ступінь реюяву ознак занедбаності - слабкий або середній. Дитина доб-почуває себе в сім'ї і намагається адаптуватись у групі од-

Модуль III

нолітків. її ставлення до навчання можна назвати невиразним Проте вже мають місце перші ознаки відставання у психічному розвитку, недостатність соціального досвіду, які, в свою чергу, зумовлюють перші прояви неуспішності в навчанні.

Середній ступінь занедбаності визначається поглибленням відхилень у соціальному та моральному розвитку. Збільшується частота негативних проявів поведінки, урізноманітнюються ситуа­ції, в яких вони мають місце. Поглиблюється, стає хронічною неуспішність в навчанні, що зумовлює дезадаптацію дитини у шкільному середовищі. Формується невпевненість, незадоволен­ня собою, які супроводжуються негативними переживаннями. Дитина відчуває негативне ставлення до себе з боку педагогів, однокласників, батьків. Проте, дитина ще сподівається на зміну ситуації на краще, зберігає позитивні якості особистості.

Виразний ступінь занедбаності супроводжується пере­ходом кількісної динаміки у якісну. Позитивні якості особистос­ті втрачають свою глибину, оскільки не одержують підкріплення у процесі спільної діяльності і спілкування з дорослими і одно­літками. Ознаки занедбаності стають виразними, проявляються різнопланово. Ставлення до навчальної діяльності стає байду­жим. Спостерігається погіршення стосунків у сім'ї.

Проте значних викривлень у формування особистості, які 6 стали функціональними органами в таких учнів не відмічається. їхня негативна поведінка є суто реактивною. Вони здатні до усві­домлення своєї проблеми, прагнуть її позбутися, але самостійно, без допомоги і постійної підтримки цього зробити не можуть.

Якщо несприятливі умови виховання є хронічними, а дити­на постійно знаходиться в ситуації неприйняття, негативних пе­реживань через депривацію потреби у самореалізації, тоді занед­баність набуває інтегративного характеру, формується власне важковиховуваність, яка характеризується наявністю негатив­них особистісних новоутворень, описаних вище, і психологіч­ною готовністю до девіантної поведінки.

А. І. Кочетов визначає сутність власне важковиховуваності як об'єднання особистісних недоліків навколо певного провідного негативного утворення. Наявність негативного утворення в струк­турі особистості (найчастіше це — егоїстична спрямованість) не обов'язково породжує важковиховуваність. Існує певна критична точка, коли через різку зміну взаємин з оточуючими, пережи­вання цілої низки невдач, загострення незадоволення собою та іншими, негативне утворення інтегрується з іншими недоліками особистості й починає проявлятись в порушеннях поведінки.

Психолога-педагогічна корекція вгдхилень ц поведтш дітей

До ознак важковиховуваності А. І Кочетов відносить:

1) наявність егоїстичної спрямованості особистості, яка прояв­
ляється в негативному ставленні до родини та школи, схиль­
ності до конфліктів, низькому рівні самосвідомості, неадек­
ватній самооцінці, низькій вимогливості до себе, переживанні
образи на інших;

2) конфлікт позитивних та негативних проявів особистості;

3) нездатність і небажання протистояти імпульсивним потягам,
слабкість довільності саморегуляції поведінки;

4) спотворення суперечностей між потребами та можливостями
підлітка, які вирішуються у будь-який спосіб, тільки не шля­
хом зміни самого себе;

5) наявність аномальних потреб або спотворених способів задо­
волення природних потреб;

6) побудова виправдувальних мотивів поведінки як механізму
психологічного захисту;

7) нездатність до самовиправлення без зовнішньої допомоги;

8) потреба у збереженні негативного, активність підлітка у праг­
ненні зберегти свої поведінкові установки і як наслідок
протидія виховним впливам;

9) недостатність розумового розвитку, зокрема, низький рівень
сформованості вищих довільних психічних функцій, бідність
соціального досвіду.

В міру оформлення цих ознак, коли вимальовується нега­тивна спрямованість особистісного розвитку, коли індивід сам починає культивувати в собі аморальні якості і викорінювати все, що може стати на заваді цьому процесу, важковиховува-ність перетворюється в асоціальність. Асоціальна (девіантна) особистість містить три групи якостей: 1) інтегровані негативні риси; 2) ті, що забезпечують маскування; 3) позитивні якості, які можуть знадобитися у протиправній діяльності. Така особис­тість протиставляє себе суспільству, прагне пристосувати ото­чення до своєї дефективної психіки.

Високий ризик появи важковиховуваності відмічається у дітей із своєрідним розвитком особистості через особливості вищої нервової діяльності, зокрема через акцентуації характеру та психопатії.

Для позначення межового стану між гармонійним і психопа­тичним розвитком особистості польський психолог К. Леонгард ввів у психологію термін "акцентуація характеру". Акцентуація це надмірне загострення певних рис характеру, яке робить індивіда чутливим щодо психотравмуючих впливів певного типу при достатній стійкості щодо інших.

21.5

Модуль III

На відміну від психопатії акцентуація не є захворюван­ням і відрізняється від останньої за певними ознаками (див. табл. 4).

Таблиця 4

Дата добавления: 2015-05-24