Виховна Контролююча Розвиваюча

П ЛАН

1. Дидактична сутність та структура методу навчання.

2. Класифікація методів навчання природознавства з урахуванням їхньої внутрішньої і зовнішньої сторін та логіки пізнавальної діяльності учнів.

3. Функції методів навчання.

4. Характеристика методів та прийомів навчання природознавства.

5. Словесні методи навчання

ЛІТЕРАТУРА ДО ДАНОЇ ТЕМИ: 4, 7, 12, 14, 25, 30, 35, 41

КОНТРОЛЬ ДО ТЕМИ: ТЕСТИ. ПИСЬМОВІ ЗАВДАННЯ

І.ДИДАКТИЧНА СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА МЕТОДУ НАВЧАННЯ

Педагогічний процес являє собою поєднання педагогічної діяльності учителя і навчальної діяльності учнів. Під методом навчання логічно слід розуміти спосіб передачі знань учителем та одночасно спосіб їхнього засвоєння учням.

Метод навчання це упорядковані способи взаємозв’язаної діяльності учителя і учнів, які спрямовані на вирішення; навчально-виховних завдань. Отже метод навчання поєднує дві взаємозв’язані сторони: діючу – вчителя і сприймаючу – учнів.

У філософській літературі метод характеризується як спосіб досягнення мети, як упорядкована діяльність, що спрямована на об’єкт.

Спосіб діяльності розглядається як система послідовних дій, які забезпечують досягнення визначеної мети. Отже метод – це система цілеспрямованих дій, направлених на об’єкт діяльності.

Спосіб діяльності реалізується за допомогою розумових, практичних та предметних засобів. Кожна дія здійснюється відповідними засобами, необхідними не тільки для її виконання, але і для контролю та регулювання, і має три компоненти: моторний сенсорний і центральний, функції яких – виконання, контроль та регулювання дії.

Результат способу діяльності залежить тільки від суб’єкта, його знань, умінь.

У процесі навчання об’єктом діяльності учителя (суб’єкта) є учень, клас, а предметом – навчально-пізнавальна діяльність кожного школяра. Власне педагогічною метою діяльності учителя є всебічний розвиток особистості учня, що досягається тільки у результаті навчально-пізнавальної діяльності дитини.

Педагогічна мета діяльності учителя досягається під час взаємодії з учнем. Учитель визначає дидактичні цілі і підлі своєї діяльності, аналізуючи зміст навчального предмета. Вони передбачають формування в учнів елементів знань та умінь їх застосовувати, розвиток психічних процесів та якостей особистості кожної дитини.

Зміст управлінської діяльності учителя визначається об’єктивними механізмами процесу оволодіння школярами змістом навчального предмета та внутрішніми можливостями дітей.

Способи діяльності учителя та діяльності учня не розглядаються незалежно, вони завжди взаємопов’язані і взаємозумовлені.

Реалізація кожного методу у здійсненні навчання, виховання й розвитку молодших школярів пов’язані насамперед з реалізацією об’єктивного змісту навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі оволодіння певним змістом навчального предмета та взаємодію вчителя, учня, колективу.

II. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА З УРАХУВАННЯМ ЇХ ВНУТРІШНЬОЇ І ЗОВНІШНЬОЇ СТОРІН ТА ЛОГІКИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

На сучасному етапі розвитку шкільної практики при вив­ченні природознавства розроблені й широко використовуються різноманітні методи навчання. Слід відмітити, що у сучасній дидактиці виділяють кілька класифікацій методів:

- за джерелами отримання знань та взаємопов’язаної діяльності учнів і вчителя;

- за рівнями пізнавальної самостійності учнів;

- за характером дидактичних завдань.

Дидакти вважають, що класифікація методів за джерелами отримання знань визначається за зовнішніми ознаками, а процес навчання здійснюється за внутрішніми законами та закономірностями, які й повинні бути відображені у класифікації методів навчання, тому ця класифікація має певні недоліки.

Внутрішніми показниками, на думку М. М. Скаткіна та І. Я. Лерне­ра, являються рівні пізнавальної самостійності учнів, які дають підставу виділити наступні п’ять груп методів навчання:

- пояснювально-ілюстративні;

- репродуктивні;

- методи проблемного викладу;

- частково-пошуковиі, або евристичниі методи;

- дослідницькі методи.

Але, як відмічають дидакти, неправомірно відвертати увагу від зовнішньої сторони методів навчання, бо тільки через неї вчитель може керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Класифікація за джерелом знань є найбільш простою та ши­роко відомо формою і включає такі методи як:

1) словесні

2) наочні

3) практичні.

У першій групі методів джерелом знань є слово, у другій – показ, а у третій – практична робота.

При використанні методів першої групи учні отримують знання у словесній формі із повідомлень учителя або з книг. У разі потреби використовується відповідна наочність. До да­ної групи можна віднести розповідь, бесіду, пояснення, читан­ня підручника. Діяльність учнів полягає у слуханні осмислен­ні знань і наступних усних чи письмових відповідях. Отже, слово тут має вирішальне значення.

При використанні методів другої групи головним джерелом знань виступає показ, демонстрація предметів, речовин. Слово учителя лише спрямовує логіку мислення. Учні на основі спос­тережень осмислюють факти, роблять відповідні висновки, набу­вають нових знань, а іноді і умінь. За даних методів основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається про­відником навчального процесу.

При використанні третьої групи методів навчання учні отримують знання переважно у процесі практичної діяльності під час лабораторних та практичних занять, екскурсій, слово учителя відіграє інструктивне значення, воно розкриває мету та завдання роботи. Учитель перевіряє хід роботи, керує пізнавальним процесом.

У своїх відповідях учні пояснюють хід роботи, демонструють її результати, роблять висновки.

Класифікація методів на словесні, наочні та практичні дещо штучна. Усі названі групи методів тісно пов’язані між собою і не завжди можна виділити між ними чіткі межі.

Застосування різних методів навчання перш за все, повинно бути спрямоване на стимулювання самостійного мислення учнів. Без збудження мислення не може бути розуміння, а отже свідомого засвоєння знань.

ІІІ. ФУНКЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Функції словесних методів

Навчальна Організаційна

При формуванні структури методів навчання необхідно враховувати їхні функції.

IV. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ТА ПРИЙОМІВ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА

Кожен метод навчання має свою структуру. Він може включати кілька методичних прийомів.

Методичний прийом – це елемент того чи іншого методу, який виражає певну дію вчителя та учнів у процесі навчання.

Прийомами вважають відповідні види робіт з навчальними засобами: таблицями, картами, натуральними об’єктами, муляжами, малюнками учителя на дошці, демонстраціями екранних засобів навчання, шкільних дослідів, роботу в зошиті з друкованою основою. Усі прийоми залежно від навчальної мети уроку, вчитель узгоджує із основними методами.

Наприклад, застосовуючи метод бесіди, учитель використовує для створення проблемної ситуації навчальні таблиці, натуральні об'єкти, технічні засоби навчання. У процесі розповіді учитель поступово замальовує схему об'єкта на дошці, демонструє транспаранти кодоскопу, що сприяє підвищенню активізації навчання.

Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу.

Наприклад, розповідь, пояснення,або бесіда можуть бути використані при вивченні одних тем як методи навчання і включати різні прийоми, а під час лабораторного та практичного занять відігравати роль прийомів.

Ефективність процесу навчання великою мірою залежить від вдалого вибору методів, умілого поєднання прийомів.

Для стимулювання мислення і пізнавального інтересу учнів молодших класів при вивчені природознавства застосовують різноманітні прийоми. Головним з них є збагачення навчального матеріалу новими цікавими фактами, які відсутні у підручнику, здійснення проблемного підходу до навчання, використання елементів цікавого, читання уривків з художньої літератури, науково - популярної, прислів’їв, приказок, демонстрування різних видів натуральних об’єктів, колекцій, опудал, діапозитивів. слайдів.

Різні види унаочнення стимулюють пізнання, конкретизують пізнавальні об’єкти, створюють умови формування уявлень.

Необхідною умовою навчання є правильне поєднання різних навчальних прийомів, які зможуть забезпечити навчальний і виховний ефект. Кожен метод на уроці забезпечується багатьма методичними прийомами. Цю різноманітність прийомів можна систематизувати у відповідні групи:

- логічні;

- організаційні;

- технічні.

Логічні-прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об’єктів, або явищ, порівняння об’єктів (виявлення і відмінних рис) висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечать розвиток мислення учнів, самостійність їх роботи.

Організаційні прийоми – спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. Сюди належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань.

До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого, місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів і засобів поводження з об’єктами, що вивчаються. Варіанти поєднання різких прийомів можуть бути різними, залежно від змісту навчального матеріалу.

V. СЛОВЕСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА

Словесні методи навчання є дуже важливими у початковій школі. Учитель застосовує їх з метою усного викладу навчального матеріалу, для створення проблемних та навчальних ситуацій, а також для активізації пізнавальної діяльності та логічного мислення молодших школярів на уроках природознавства.

Під час словесних методів знання учням передаються через слово і підкріплюються ілюстрацією наочних засобів у ході пояснення навчального матеріалу вчителем. При словесних методах наочність є ілюстрацією до слова вчителя або засобом підсилення образності його розповіді. Діяльність учнів виражається переважно у слуханні, осмисленні та усних чи письмових відповідях.

До словесних методів навчання належать: бесіда, розповідь, пояснення, читання статей підручника чи довідкової літератури

БЕСІДА – це діалог учителя й учня. Вона проводиться за наперед продуманим планом і реалізує певну навчально-виховну мету. Цілеспрямованість бесіди визначається тими питаннями, які потрібно розкрити, актуалізувавши знання учнів. З бесіди учні під керівництвом учителя повинні зробити висновки та узагальнення.

У початкових класах бесіду можна застосовувати на основі раніше вивченого матеріалу – під час екскурсій, спостережень, дослідів, практичних та лабораторних робіт; за планом, картою, ілюстраціями, підручником, екранними засобами, натуральними посібниками.

Бесіди проводять на різних етапах уроку. За дидактичними функціями вони можуть бути підготовчими, пояснювальними, контролюючими, підсумковими.

Підготовча бесіда сприяє актуалізації тих знань учнів, які стануть опорою в процесі опрацювання нової теми уроку.

Пояснювальна бесіда спрямована на організацію та засвоєння нового навчального матеріалу через діалогічне спілкування учителя з учнями.

Підсумкова бесіда проводиться як під час засвоєння змісту окремої частини навчального матеріалу, так і після опрацювання всієї теми. Вона виконує також функцію узагальнення, систематизації і підсумку вивченого.

Контрольно-перевірною бесідою вчитель фронтально перевіряє якість та рівень засвоєння навчального матеріалу на уроках природознавства. Школярам пропонуються питання як репродуктивного, так і творчого характеру. Цінними є питання на знаходження причинно-наслідкових зв’язків, на визначення, порівняння, узагальнення, класифікацію та систематизацію.

Евристична бесіда відбувається під керівництвом учителя за наперед продуманими і спланованими питаннями і завданнями – від їхньої постановки, аж до поетапного вирішення.

За способом мислення бесіди поділяють на індуктивні та дедуктивні.

Індуктивна бесіда проводиться на основі поставлених учителем конкретних взаємопов‘язаних між собою запитань, які спрямовують мислення учнів від простого до складного, від конкретного до загального.

Дедуктивна бесіда будується на раніше засвоєних учнями знаннях і вміннях, з метою спрямування їхнього мислення від загальних понять до конкретних. Такі бесіди проводяться найчастіше на узагальнюючих і підсумкових уроках.

РОЗПОВІДЬ – це монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. У початкових класах найбільш поширеними є описова розповідь, художня, розповідь з елементами бесіди, розповідь - пояснення.

Під час описової розповіді дається чітка й конкретна інформація про предмети і явища природи, їхні ознаки і властивості.

Художня розповідь використовується під час образної характеристики навколишнього середовища, природних угруповань, сезонних явищ, рослин, тварин та окремих об’єктів природи.

Розповідь з елементами бесіди проводиться під час демонстрування наочних засобів, а також тоді, коли вчитель може спиратися на знання учнів, які вони отримали під час спостережень, екскурсій, практичних та лабораторних робіт.

Пояснення – це послідовний логічний виклад змісту навчального матеріалу на основі аналізу предметів, явищ, процесів, способів дій під часспостережень, дослідів, практичних робіт. Цей метод поєднується зінструкцією, за допомогою якої вчитель скеровує самостійну пізнавальну діяльність учнів під час проведення дослідів, лабораторних та практичних робіт з природознавства.

Основним джерелом знань словесних методів є слово. Учні набувають знань, слухаючи вчителя, з підручника або з книг.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Словесні методи є важливим джерелом знань, учитель застосовує їх …

2. Функції словесних методів:

а) навчальна, виховна, контролююча, розвиваюча, організаційна;

б) самоосвітня, контролююча, організаційна;

в) самоосвітня, організаційна, мотиваційна.

3. Бесіда – це …

4. Види розповіді:

а) описова, художня, розповідь з елементами бесіди, пояснення;

б) підготовча, пояснювальна, підсумкова, евристична;

в) пояснення, дедуктивна, підсумкова.

5. До словесних методів належать …

а) ілюстрування, розповідь, пояснення;

б) бесіда, розповідь, пояснення, читання статей;

в) розповідь, ілюстрування, демонстрування, бесіда.

6. Під час використання словесних методів діяльність учнів виражається переважно …

7. Розповідь – це …

8. Види бесіди:

а) підготовча, пояснювальна, підсумкова, контрольна, евристична, індуктивна, дедуктивна;

б) художня, описова, розповідь з елементами бесіди, дедуктивна;

в) підсумкова, контрольна, пояснення, художня.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Розробити фрагмент уроку природознавства, розкрити методику використання розповіді.

2. Розробити питання і завдання для індивідуальної перевірки навчальних досягнень учнів

3. Розробити питання і завдання для фронтальної перевірки навчальних досягнень учнів.

ЛЕКЦІЯ № 5

ТЕМА: МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА. СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОСЛІД, ПРАКТИЧНА РОБОТА ЯК МЕТОДИ НАВЧАННЯ

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ: практичні методи навчання, спостереження, практична робота, лабораторна робота, дослід, прийоми розпізнавання та визначення об’єктів, куточок живої природи, географічний майданчик, шкільна навчально-дослідна ділянка.

Дата добавления: 2015-05-24