Імені академіка Степана Дем’янчука 1 страница

ПЛАН

ПЛАН

1. Позаурочна робота, її місце і значення у системі навчання природознавства у початковій школі.

2. Позакласна робота з природознавства. Зміст позакласної роботи. 3. Домашні завдання з природознавства – частина позаурочної роботи. Види домашніх завдань.

4. Літні завдання з природознавства. Методика організації учнів до виконання літніх завдань.

ЛІТЕРАТУРА ДО ДАНОЇ ТЕМИ: 3, 9, 12, 36, 38, 39

КОНТРОЛЬ ДО ТЕМИ: тести, письмові завдання

1.ПОЗАУРОЧНА РОБОТА. ЇЇ МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ У СИСТЕМІ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Позаурочна робота з природознавства є формою організації учнів для виконання після уроків обов’язкових, передбачених програмою практичних робіт – індивідуально, у парах чи у групах. Позаурочні роботи з природознавства тісно пов’язані з уроками, їх виконують у куточку живої природи, на географічному майданчику, шкільній навчально-дослідній ділянці, у природі, на виробництві та вдома. Це різні досліди, спостереження, складання колекцій, гербарію, вирощування та висаджування рослин, збір насіння, підгодівля тварин та птахів узимку. Під час довготривалої позаурочної роботи учитель упродовж усього її виконання повинен систематично контролювати й спостерігати за її перебігом, щоб вчасно надати учневі допомогу і проконтролювати виконання. Важливо, щоб позаурочна робота відповідала програмі і виконувалась перед опрацюванням відповідної теми уроку. Багато позаурочних робіт учитель дає під час уроків за декілька днів чи тижнів до вивчення теми у класі. Учитель продумує терміни позаурочної роботи, її тривалість та способи використання результатів на уроках природознавства. За виконання позаурочної роботи учитель виставляє кожному учневі оцінку.

2. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ПРИРОДОЗНАВСТВА. ЗІМСТ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

Позакласна робота – складова частина навчально-виховного процесу, одна із форм організації вільного часу школярів. Вона надає широкі можливості для всебічного розвитку учнів і підготовки їх до життя.

Позакласну роботу з природознавства організовують на добровільних засадах, для збудження і стимулювання пізнавальних інтересів школярів. Засобами позакласної роботи учитель розширює світогляд учнів, поглиблює знання учнів, розкриває їхні здібності, інтереси та нахили.

За способом організації учнів розрізняють індивідуальну, групову, та масову позакласну роботу.

Індивідуальну позакласну роботу з природознавства проводить з учнями, які виявляють стійкий інтерес до природи. Мета такої роботи – розширення кола пізнавальних інтересів школярів та поглиблення їхніх знань про природу.

Одним із різновидів індивідуальної позакласної роботи є позакласне читання.

Позакласне читання з природознавства розширює та поглиблює шкільну програму, а також задовольняє найрізноманітніші запити й інтереси учнів. Задоволення індивідуальних читацьких інтересів, смаків, нахилів, самостійність учня у виборі книг, роблять індивідуальне позакласне читання одним із важливих засобів формування особистості, розумового, морального та естетичного розвитку.

Предметний гурток є найпоширенішою формою групової позакласної діяльності учнів початкових класів. Мета гуртка з природознавства – зацікавити молодших школярів природознавством, поглибити і розширити їхні знання, виробляти у них навички експериментувати, спостерігати і досліджувати. У гуртку важливо поєднувати індивідуальну самостійну творчу і відповідальну роботу кожного учня з роботою колективною. Роботу в гуртку проводять за тематичним планом.

3.ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ – ЧАСТИНА ПОЗАУРОЧНОЇ РОБОТИ З ПРИРОДОЗНАВСТВА. ВИДИ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

Домашня робота як вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів є логічним продовженням класної роботи. Вона передбачає творчі завдання, роботу з підручником, зошитом, додатковою літературою. Основними завданнями домашньої роботи є розширення і поглиблення знань; їхня конкретизація та систематизація; формування навичок застосовувати знання у подібних та нових навчальних ситуаціях.

Домашня навчально-пізнавальна діяльність є проміжною ланкою між учінням та самоосвітою дітей і характеризується вищим рівнем самостійності учнів, оскільки вони працюють за завданнями учителя, але без його безпосереднього керівництва.

Ефективність домашньої роботи залежить не тільки від рівня оволодіння власне предметними уміннями, а й уміннями раціональної навчально-пізнавальної діяльності. Від того як дитина зуміє організувати своє робоче місце, вчасно розпочати роботу у відведений час.

Методика домашньої роботи з природознавства будується на основі дидактичних принципів і насамперед систематичності залучення дітей до виконання домашніх завдань та їхнє оцінювання, доступності змісту, посильності способів виконання, врахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку пізнавальних процесів та інтересів кожного учня.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через побудову домашніх завдань: підготовку учнів до їхнього виконання; перевірку результатів домашньої роботи та їхнє оцінювання.

Способи виконання домашніх завдань визначають конкретним предметним змістом, який у курсі природознавства можна засвоювати такими шляхами:

- безпосереднє пізнання об’єктів і явищ природи та зовнішніх зв’язків між ними з допомогою спостережень, дослідів чи практичних робіт.

- другий опосередковане сприймання готової інформації з підручників, додаткової літератури, образотворчих засобів наочності – картин, малюнків, а також фільмів та телепередач.

Учням можна пропонувати такі домашні завдання:

а ) спостереження за об’єктами природи з метою розширення і поглиблення основних понять;

б) виконання дослідів з метою закріплення знань про властивості чи умови існування об’єкта;

в) виконання практичних робіт, з метою закріплення знань та умінь виконувати дії за зразком;

г) робота з підручником з метою усвідомлення та осмислення змісту теми уроку;

д) робота з додатковою літературою з метою розширення та поглиблення знань;

е) робота з наочними засобами з метою конкретизації знань.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можна виконувати індивідуально у групах та фронтально.

Фронтальні домашні завдання за своєю змістово-операційною стороною можуть бути однаковими для всього класу.

Групові – задають групі учнів. Їхня особливість полягає у тому, що кожен учень виконує своє певне завдання.

Індивідуальні домашні завдання розробляють для окремих учнів. Вони відповідають індивідуальним особливостям кожного, їх пропонують на індивідуальних картках.

За тривалістю виконання домашні завдання бувають довготривалими короткочасними. Обидва види повинні бути посильні для учнів

Короткочасні вимагають незначного часу, це робота за завданнями підручника, проведення короткочасних дослідів, спостереження. Довготривалі спостереження виконують протягом певного періоду.

За характером пізнавальної діяльності домашні завдання можуть бути репродуктивними (репродуктивне відтворення знань і застосування їх у знайомій ситуації, виконання роботи за зразком) і творчі (застосування нових знань і умінь у новій навчальній ситуації).

4. ЛІТНІ ЗАВДАННЯ З ПРИРОДОЗНАВСТВА. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ УЧНІВ ДО ВИКОНАННЯ ЛІТНІХ ЗАВДАНЬ

Літні завдання з природознавства задають учням на останньому уроці. Учитель коротко підсумовує все те, що учні виконали упродовж навчального року і повідомляє завдання на наступний рік. Мета літніх завдань – закріпити матеріал, який вивчали упродовж року та підготувати учнів до засвоєння нового на наступний рік. Учитель може задавати учням не більше двох завдань на літо. Він пояснює учням як виконати те чи інше завдання, як оформити результати роботи, досліду чи спостереження. Літні завдання обговорюють на першому уроці наступного навчального року.

У доборі завдань на літо учитель ураховує те, що завдання дають можливість:

- практично реалізувати знання і уміння, набуті учнями упродовж навчального року;

- розширити і поглибити їх;

- підготувати учнів до засвоєння змісту природознавства у наступних класах;

- сформувати пізнавальну самостійність, дослідницький підхід до вивчення природи;

- виховати бережливе ставлення до природи.

Для літніх спостережень слід добирати об’єкти, що передбачені програмою з природознавства, характерні для даної місцевості і відповідають інтересам дітей.

На перших уроках відводять час для оцінювання літніх завдань. Діти приносять щоденники спостережень, зібрані природні матеріали. Вчитель їх оцінює, відзначає систематичність ведення спостережень, повноту виконання завдань, охайність і правильність записів.

Значний ефект дає організація виставки літніх завдань. Діти, ознайомившись з її експонатами, оцінюють роботу інших, порівнюють зі своєю, у них виникає зацікавленість у виконанні такої роботи.

Зібрані природні матеріали залишають у кабінеті та використовують на уроках, Щоденники спостережень залишають в учнів.

Правильно організоване виконання літніх завдань є надійним засобом підвищення ефективності викладання природознавства.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Позаурочна робота з природознавства передбачає:

а) виконання обов’язкових, передбачених програмою практичних робіт – індивідуально, у парах чи у групах;

б) виконання літніх завдань, практичних робіт;

в) виконання лабораторних та практичних робіт.

2. Домашня робота з природознавства передбачає:

а) творчі завдання, роботу з підручником, зошитом, додатковою літературою;

б) виконання дослідів, спостережень, практичних робіт;

в) літні завдання, практичні роботи.

3. Назвати теми позакласних заходів з природознавства.

4. Назвати можливу тематику гуртків з природознавства.

5. За способом організації школярів позакласну роботу поділяють на:

а) індивідуальну, групову, та масову;

б) фронтальну, загальну, масову;

в) індивідуальну, групову.

6. Основні види позаурочної роботи з природознавства:

а)досліди, спостереження, складання колекцій, гербарію, вирощування та висаджування рослин, збір насіння, підгодівля тварин і птахів взимку;

б) масові позакласні заходи, гуртки, спостереження;

в) індивідуальні роботи, гуртки, досліди.

7. Домашня робота як вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів є:

а) логічним продовженням класної роботи;

б) логічним продовженням літніх завдань;

в) логічним продовженням роботи в гуртках.

8. Мета літніх завдань:

а) підвести підсумки спостережень за сезон.

б) узагальнити та систематизувати знання з попередньої теми;

в) закріпити матеріал, який вивчали упродовж року та підготувати учнів до засвоєння нового на наступний рік.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Скласти розгорнутий план заняття предметного гуртка з природознавства.

2. Розробити детальний конспект масового позакласного заходу з природознавства на екологічну тематику.

ЛЕКЦІЯ № 12

ТЕМА: МАТЕРАЛЬНА БАЗА КУРСУ ПРИРОДОЗНАВСТВА ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ. КУТОЧОК ЖИВОЇ ПРИРОДИ. ГЕОГРАФІЧНИЙ МАЙДАНЧИК. НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА ДІЛЯНКА

КЛЮЧОВІ СЛОВА: матеріальна база, відділ природознавства, краєзнавчий куточок, куточок живої природи, географічний майданчик, навчально-дослідна ділянка, обладнання, інвентар.

1. Матеріальна база курсу природознавства.

2. Куточок живої природи. Дидактичні вимоги до його організації й обладнання.

3. Географічний майданчик Обладнання майданчика для початкових класів.

4. Навчально-дослідна ділянка. Організація території ділянки. Особливості її планування.

ЛІТЕРАТУРА ДО ДАНОЇ ТЕМИ: 12, 36, 38, 45

КОНТРОЛЬ ДО ДАНОЇ ТЕМИ: ТЕСТИ, ПИСЬМОВА РОБОТА

1.МАТЕРІАЛЬНА БАЗА КУРСУ ПРИРОДОЗНАВСТВА

Матеріальна база має важливе значення у підвищенні ефективності викладання природознавства. До матеріальної бази входять різноманітні засоби навчання кабінету природознавства, куточка живої природи, географічного майданчика і навчально-дослідної ділянки. Наявність необхідних засобів навчання дозволяє залучати школярів до виконання різноманітних самостійних та практичних робіт, пов’язаних із проведенням спостережень, постановкою дослідів, виконанням практичних робіт на уроках і під час позаурочних і позакласних занять. Велика різноманітність засобів навчання з природознавства потребує старанного їхнього добору для роботи. Наочні засоби навчання і об’єкти живої природи у навчальному процесі використовують з метою формування образного мислення молодших школярів.

У 17 столітті Я. А. Коменський заснував принцип наочності як важливий принцип викладання. У Великій дидактиці він писав: «…слова потрібно викладати і вивчати не інакше як разом з речами...».

Відомий російський педагог К.Д.Ушинський розвивав теорію наочності і розкрив її значення для набуття учнями знань.

У своїх класичних працях про значення наочних засобів, він показав, що використання наочних засобів привчає дитину пов’язувати слово із сприйняттям досвіду, на основі якого формують уявлення про форму, колір, розміри, звук.

Про значення наочності вказували В. Ф. Зуєв, О. Я. Герд,

Л. С. Севрук, Б. Є. Райков, С. А. Павлович та інші.

2. КУТОЧОК ЖИВОЇ ПРИРОДИ. ДИДАКТИЧНІ ВИМОГИ ДО ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ Й ОБЛАДНАННЯ

Куточок живої природи – це місце для вирощування рослин і утримання тварин, а також для виконання спостережень та дослідів. На його базі проводять позаурочну та позакласну роботу.

Куточок живої природи може знаходитися у кабінеті природознавства, або безпосередньо у класі. Це може бути і загальношкільний куточок природи для дітей молодшого і старшого шкільного віку.

Кімната для куточка живої природи повинна добре освітлюватися, відповідати нормам і вимогам для утримання тварин і вирощування рослин. У куточку живої природи потрібно підтримувати постійну температуру і вологу повітря – це є важливою умовою для росту рослин та утримання тварин.

Відбір конкретних рослин і тварин залежить від умов класу або школи.

Кімнатні рослини слід добирати так, щоб на їхньому прикладі можна було познайомити учнів із зовнішньою будовою органів рослини, способами розмноження і виконувати практичні роботи по вирощуванню. Найбільш поширеними кімнатними рослинами є: аспідистра, аспарагус, алоє, араукарія, бегонія, бальзамін, каменеломка, колеус, різні види кактусів, фуксія, узамбарська фіалка, сансевьера, традесканція.

Тварини куточка живої природи: гідри молюски, дафнії циклопи, плавунці, циклопи, шовкопряди, білан капустяний, риби, земноводні, плазуни, птахи і дрібні ссавці.

Для початкової школи куточок живої природи має дуже велике значення. Спілкування із живими об’єктами, виконання дослідів і спостережень, а також систематична робота по догляду, посилює відповідальність, прививає любов до природи, сприяє екологічному вихованню.

3.ГЕОГРАФІЧНИЙ МАЙДАНЧИК ОБЛАДНАННЯ МАЙДАНЧИКА ДЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Географічний майданчик розміщують поблизу школи у освітленому місці, недалеко від навчально-дослідної ділянки. Він необхідний для ведення спостережень за погодою, за живою та неживою природою, для організації і проведення фенологічних спостережень. Зручно якщо географічний майданчик має квадратну форму

(10 х 10м.). Обов’язковим об’єктом є гномон. Це шест висотою 1,5 м., який ставлять у центі. За ним школярі спостерігають за рухом Сонця, довжиною тіні залежно від часу доби чи пори року. За допомогою гномона учні також визначають сторони горизонту.

На географічному майданчику знаходиться флюгер. Його закріплюють на металевому стовпі, висота якого не менше 10м. По флюгеру спостерігають за напрямом вітру.

Для спостереження за погодою необхідна метеорологічна будка. Це невелика дерев’яна споруда, яку встановлюєть на опорах висотою 1,5 – 2м. У ній знаходиться термометр.

На географічному майданчику передбачена вимірювальна ділянка, на ній повинен бути кубічний метр з поділками на дециметри.

Із вимірювальних приладів необхідний опадомір, за ним визначають кількість опадів. Опадомір закріплюють на металевій трубі, висота якої 1,5 – 2м.

Для вимірювання товщини снігового покриву необхідна снігомірна рейка, довжина якої 1,5 – 2м., ширина – 8см. Лицевий її бік зафарбований у білий колір, на неї наносять поділки через 1см., а протилежну сторону зафарбовують у чорний колір, на неї наносять поділки через 10 см.

Усі прилади на майданчику розміщують так, щоб вони не затіняли один одного.

Доріжки на майданчику слід розміщати так, щоб за ними можна було визначати основні та проміжні сторони горизонту. Це також сприяє орієнтуванню учнів на місцевості.

4. НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА ДІЛЯНКА. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ ДІЛЯНКИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ПЛАНУВАННЯ

Шкільну навчально-дослідну ділянку називають лабораторією під відкритим небом. На ділянці учні початкових класів вирощують культурні рослини та доглядають за дрібними тваринами. У процесі роботи на ділянці учні застосовують знання, які вони набули на уроках у класі, вони здобувають знання про закономірності життя рослин, про грунт, його обробіток, про культурні рослини та бур’яни, про шкідників городу і саду та про корисних тварин.

Робота на ділянці розвиває мислення і спостережливість, уміння помічати нове, робити висновки із спостережень.

Для початкових класів цілком достатня ділянка площею 1000 – 2000 м. Для кожного класу відводять окрему ділянку. Кожного року на своїй ділянці клас вирощує нові рослини і таким чином забезпечує потрібну сівозміну.

Плануючи шкільну навчально-дослідну ділянку, виходять зі змісту і обсягу навчальної програми, кількості учнів у школі і завдань навчально-виховної роботи. Для кожного класу і під кожну культуру виділяють площу потрібних розмірів.

У 1класі вирощують квіти з великим насінням (настурція, нагідки, запашний горошок), боби, горох. У 2 класі вирощують коренеплоди: буряків, моркви; ягідники: смородина, малина, агрус, садові суниці.

Учні 3-4 класу вирощують на ділянці квітково-декоративні рослини на колекційних грядках. Решта площі шкільної навчально-дослідної ділянки відводять під ягідники. Робота на ділянці повинна мати насамперед навчальну і виховну мету. Її потрібно спрямовувати на поглиблення теоретичних знань учнів та підготовку їх до майбутньої практичної діяльності.

Слід звернути увагу на те, щоб кожен учень виконував усі види робіт від початку і до кінця. Кожен учень повинен доглядати свою грядку чи рядок.

Особливу увагу слід приділяти організації роботи у літній період. Необхідно регулярно доглядати за рослинами упродовж усього літа, спостерігати за ними, підтримувати ділянку у зразковому стані, записувати у щоденник свої спостереження.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Матеріальна база з природознавства це:

а) технічні засоби навчання, образотворчі засоби навчання, куточок живої природи;

б) різноманітні засоби навчання кабінету природознавства, куточка живої природи, географічного майданчика і навчально-дослідної ділянки;

в) географічний майданчик, технічні засоби навчання, куточок живої природи.

2. Географічний майданчик необхідний для:

а) догляду за рослинами, вимірювання довжини тіні та температури повітря;

б) ведення спостережень за погодою, за живою та неживою природою, для організації і проведення фенологічних спостережень;

в) для заповнення зошитів та календарів природи і праці, виконання домашніх завдань.

3. Куточок живої природи – це:

а) місце для вирощування рослин і утримання тварин, а також для виконання спостережень і дослідів;

б) місце для вирощування сільськогосподарських та плодово-ягідних рослин;

в) місце для виконання дослідів, проведення уроків та сільськогосподарських робіт.

4. У процесі роботи на ділянці учні здобувають знання:

а) про закономірності життя рослин, про грунт, його обробіток, про культурні рослини та бур’яни, про шкідників городу і саду та про корисних тварин;

б) про засоби та методи навчання, закономірності життя рослин і тварин;

в) про організаційні форми навчання, про шкідників городу і саду.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Скласти перелік кімнатних рослин, які можна вирощувати у куточку живої природи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»). – К.: Компас, 1992.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти: Освітня галузь «Людина і світ». – К.: Шкільний світ. – 2006. – № 2.

3. Особливості організації навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008 – 2009 навчальному році. Додаток до листа МОН від 07. 07. 08. № 1/9-433 // Початкова школа. – 2008.

4. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі / А.М.Алексюк.– К.: Радянська.школа, 1981.

5. Амонашвили Ш.Ф. Размышления о гуманной педагогике / Ш.Ф. Амонашвили. – М., 1996.

6. Амонашвили Ш. Здравствуйте, дети! / Ш.Амонашвили. – М. – 1983.

7. Бабанский Ю. К. Проблемное обучение как средство повышения эфективности учения школьников / Ю. К. Бабанский. Ростов-на-Дону. – 1970.

8. Бабанский Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе / Ю. К. Бабанский. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.

9. Бабанский Ю. К. оптимизация учебно-воспитательного процесса /

10. Ю. К. Бабанский. – М.– 1982.

11. Базовий перелік засобів навчання та обладнання навчального і загального призначення для кабінетів початкової освіти // Початкова школа. – 2006. – № 7. – С. 5 – 7.

12. Байбара Т. М. Я і Україна: Підруч. для З кл. / Т. М. Байбара, Н. Бібік. – К.: Форум, 2005. – 176 с.

13. Байбара Т. М. Методика навчання природознавства в початкових класах: навч. посіб. / Т. М. Байбара. – К.: Веселка, 1998. –338 с.

14. Байбара Т. М. Я і Україна: Підруч. для 4кл. / Т.М.Байбара. – К: Форум, 2004. – 176 с.

15. Байбара Т. М. Розповідь на уроках природознавства / Т. М. Байбара // Початкова школа. – 2000. – № 4. – С. 18 – 22.

16. Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів / С. Балашова //Початкова школа. – 2005. – № 3. – С.19 – 21.

17. Бондар В. І. Проектування уроку як оптимальної системи. (Матрично-модульний підхід): навч.-метод. посіб. для студентів спеціальності «Початкова освіта» / В. І. Бондар, О. Г. Коханко. – К.: П Ц «Фоліант», 2008. – 54 с.

18. Будна Н. О. Я і Україна. Уроки з курсу «Я і природа», 4 клас: Посібник для вчителя / Н. О. Будна, С. Г. Заброцька, М. І. Майхрук. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2005. – 152 с.

19. Василенко Г. Екологічна освіта та виховання Г. Василенко // Початкова школа. – 2007. – № 6.

20. Вашуленко О. Організація підсумкового повторення / О.Вашуленко // Початкова школа. – 2007. – № 5. – С.14 – 17.

21. Волошин О. Зошит для самостійної роботи з курсу «Я і Україна. Природознавство» 3 клас / О. Волошин, Г.Петрів. – Тернопіль: Астон, 2003. – 68 с.

22. Волошин О. Цікаві завдання з природознавства 3 (2) клас / О. Волошин. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 48 с.

23. Горощенко В. П. методика преподавиния природоведения /

24. В. П. Горощенко, И. А. Степанов. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.

25. Гриненко К. Підсумковий урок з природознавства в 4 (3) класі / К.: Гриненко // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 36 –38.

26. Грущинська І. Ведення спостережень за природою влітку / І. Грущинська // Початкова школа. – 2004. – № 7. – С. 35 – 37.

27. Занков Л. В. Наглядность и активизация учащихся в обучении /

28. Л. В. Занков. – М.: – 1960.

29. Коваль Н.С. Дидактичні матеріали до підручника з природознавства. 3 (2) / Н.С.Коваль. – К.: Веселка, 1998. – 80 с.

30. Кузнєцова В. І. Методика викладання біології / В. І. Кузнєцова. – Х., Торсінг, 2001. – 176 с.

31. Кукалець М.В. Формування умінь працювати з підручником на уроках природознавства у 3–4класах / М. В. Кукалець // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Збірник наукових праць. – Рівне, 2003. – С. 84–86.

32. Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения / И. Я. Лернер. – М.– 1981.

33. Майхрук М. І. Я і Україна. Зошит з природознавства. 3 клас. 7-е вид., перероб. і доп. / М. І. Майхрук, Н. О. Будна, С. І. Рядова. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 48 с.

34. Майхрук М. І. Уроки природознавства у 3 (2) класі / М. І. Майхрук,

35. Н. О. Будна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 128 с.

36. Мечник Л. Уроки природознавств. 3 (2) клас / Л. Мечник, І. Мечник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 128 с.

37. Михалевич Г. Тестові завдання з курсу «Я і Україна» (Природознавство) для 4 класу / Г. Михалевич // Початкова школа. – 2008. – № 12. – С. 25 – 29.

38. Нарочна Л. К. Методика викладання природознавства / Л. К. Нарочна, Г. В. Ковальчук, К. Д. Гончарова. – К.: Вища школа, 1990. – 301 с.

39. Онищук В. О. Типы, структура и методика урока в школе /

40. В. О. Онищук. – К.: Раданська школа, 1975.

41. Онищук В. О. Дидактичні функції і структура методів навчання /

42. В. О. Онищук. – К.: Радянська школа, 1974. – № 3.

43. Онищук В. О. Урок в современной школе: Пособие для учителей /

44. В. О. Онищук. – М.: Просвещение, 1981. – 190 с.

45. Пакулова В. М. Методика преподавания природоведения: учеб. для студентов пед. ин-тов / В. М. Пакулова, В. И. Кузнецова. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

46. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах / О. Я.Савченко. – К.: «Магістр», 1997. – 256 с.

47. Савченко О. Я. Покликання початкової школи / О. Я. Савченко // Початкова школа. – 2008. – № 2. – С. 1 – 3.

48. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / О. Я. Савченко. – К.: Вид-во «Ґенеза», 1999. – 368 с.

49. Федорович В. Г. Дидактика домашніх завдань / В. Г.Федорович // Радянська школа. – 1973. – № 11.

50. Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене / М. М. Фіцула. – К.: «Академвидав», 2005. – 560 с.

51. Хитяєва Л. П. Цікаві завдання з природознавства для початкової школи / Л. П. Хитяєва. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2008. – 160 с.

52. Шарапов О. Д. Проблеми впровадження комп’ютерних технологій контролю та оцінювання самостійної роботи студентів / О. Д. Шарапов // Системи організації самостійної роботи студентів: досвід, проблеми. Матеріали науково-методичної конференції, від 2 лютого 2000р. – С. 34.

53. Шукина Г. И. Проблемы познавательного интереса в педагогике /

54. Г. И. Щукина. – М. – 1971.

55. Якиманская И. С. Личносно ориентироване обучение в современной школе / И. С. Якиманская. – Директор школы, 1996. – 120 с.

ГЛОСАРІЙ З КУРСУ

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА»

А

Авторські навчальні програми (тема 1) – складова програмно-методичного забезпечення освітнього процесу навчально-виховного закладу. Вони відзначаються оригінальними концепціями та змістом. Авторським навчальним програмам передує експертиза, апробація, сертифікація та ін.

Дата добавления: 2015-05-24