Імені академіка Степана Дем’янчука 2 страница. Актуалізація(тема 7, 8)–виявлення в пам’яті учня знань, уявлень, життєвого досвіду, здобутих ним раніше

Актуалізація (тема 7, 8 ) – виявлення в пам’яті учня знань, уявлень, життєвого досвіду, здобутих ним раніше.

Алгоритм (тема 1, 7, 8) чітко визначений орієнтир для організації певного способу діяльності, яку проводять з об’єктами (матеріальними чи ідеальними). Прикладом алгоритмів є пам’ятки про спосіб виконання різного виду діяльності.

Аналіз уроку (тема 7, 8) – це розбір та оцінювання навчального заняття загалом, а також окремих його етапів. Це один із видів методичної роботи в школі. Під час аналізу розглядають такі питання: місце певного уроку в системі уроків теми, завдання уроку, зміст і побудову уроку, методи і прийоми, які використовував учитель, обладнання уроку засобами навчання, відповідність уроку визначеним цілям, його зв’язок із наступними уроками, діяльність учнів на уроці, педагогічний такт учителя.

Аналіз ситуації (тема 7, 8 ) – це технологія, яка вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати власні рішення.

Анкета (тема 1) – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту обстежуваних за спеціально складеною програмою.

Апарат організації засвоєння (тема 3, 7, 8 )– це запитання, завдання, відповіді, таблиці, показники та інструктивні матеріали.

Апарат орієнтування (тема 3) – це вступ, передмова, зміст, символи орієнтування, рубрикації, виділення в тексті (шрифтові, кольорові), бібліографія.

Апарат методичний (тема 3, 7, 8 ) – це запитання і завдання різноманітного значення. Низка запитань має репродуктивний характер і сприяє відтворенню змісту статей підручника. Вони допомагають учням повторити та закріпити отримані знання. Інші – спрямовують учнів до активної пізнавальної діяльності, розвивають мислення, уміння порівнювати, знаходити істотні та загальні ознаки предметів і явищ, установлювати причинно-наслідкові зв’язки. Є запитання, які вимагають застосування знань у нових навчальних ситуаціях (виконання практичних робіт, дослідів, доведення).

Б

Бесіда (тема 4, 7, 8)– це діалог учителя й учня. Вона проводиться за наперед складеним планом і реалізує певну навчально-виховну мету. Цілеспрямованість бесіди визначається тими запитаннями, які потрібно розкрити, актуалізувавши знання учнів.

Бесіда евристична (тема 4, 7, 8) – проводиться під керівництвом учителя за наперед продуманими і спланованими запитаннями і завданнями – від їхньої постановки, аж до поетапного вирішення.

За способом мислення бесіди поділяють на індуктивні та дедуктивні

Бесіда індуктивна (тема 4, 7, 8) – проводиться на основі поставлених учителем конкретних взаємопов‘язаних між собою запитань, які спрямовують мислення учнів від простого до складного, від конкретного до загального.

Бесіда контрольно-перевірна (тема 4) – вчитель фронтально перевіряє якість та рівень засвоєння навчального матеріалу на уроках природознавства. Школярам пропонуються запитання як репродуктивного, так і творчого характеру. Цінними є запитання на знаходження причинно-наслідкових зв’язків, на визначення, порівняння, узагальнення, класифікацію та систематизацію.

Бесіда підготовча (тема 4, 7) – сприяє актуалізації тих знань учнів, які стануть опорою у процесі опрацювання нової теми уроку.

Бесіда пояснювальна (тема 4, 7) – спрямована на організацію та засвоєння нового навчального матеріалу через діалогічне спілкування учителя з учнями.

Бесіда підсумкова (тема 4, 7) – проводиться як під час засвоєння змісту окремої частини навчального матеріалу, так і після опрацювання всієї теми. Вона виконує також функцію узагальнення, систематизації та підсумку вивченого.

Г

Групова навчальна діяльність (тема 5, 6, 7, 8) – це форма організації навчання у малих групах, об’єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого керівництва учителя та співпраці з учнями. Завдяки їй зміцнюється соціальний контакт між членами групи, формуються такі цінності, як суспільний досвід, задоволення результатами особистої і сукупної роботи, взаємодопомога, взаємозбагачення, взаємоконтроль; істотно зростає індивідуальна допомога з боку вчителя та товаришів у групі тим, хто її потребує.

Д

Дидактика (тема 1) – галузь педагогіки, що вивчає теорію освіти і навчання; теоретична та нормативно-прикладна наука, яка розкриває сутність і рушійні сили навчання у взаємозв’язку його освітніх, виховних та розвивальних функцій.

Дидактична структура уроку (тема 7, 6, 7, 8 ) – сукупність складових елементів у побудові уроку, послідовність і кількість яких визначається навчальною метою уроку, віковими особливостями дітей, специфікою предмета; забезпечує цілеспрямованість і завершеність уроку.

Доповідь (повідомлення) (тема 1) – документ, у якому викладають певні питання, додають висновки, пропозиції. Вона призначена для усного публічного прочитання та обговорення.

Дослідницький метод у навчанні (тема 1, 7 ) – метод залучення учнів до самостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв’язки між предметами, явищами і процесами об’єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Е

Експеримент (тема 1, 2, 5, 6, 7) – (лат. eхреrementum – проба, досвід) – метод дослідження, що передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ними задля досягнення оптимальних результатів; контрольована педагогічна діяльність, спрямована на створення та апробування нових технологій навчання й виховання, розвитку дітей, управління навчально-виховним процесом.

Експериментальні школи ( тема 1) – навчально-виховні заклади, призначені для обґрунтування, розроблення або перевірки нових педагогічних ідей, вивчення практичного досвіду педагогів.

З

Закріплення знань, умінь і навичок (тема 6, 7, 8) – спеціальна робота учителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.

Засоби навчання (тема 3, 6, 7) – допоміжні матеріальні засоби школи з їхніми специфічними дидактичними функціями.

І

Ілюстрація (тема 4) – це зображення у підручнику або журналі, що відтворює зміст тексту. Ілюстраціями є малюнки, фотографії, фотомонтажі, репродукції, фотосхеми, плани, карти.

Ілюстрування (тема 6) – оснащення ілюстраціями статичної наочності, таблиць, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.

Індивідуалізація навчання (тема 7, 8) – це спеціальна діяльність вчителя й учнів на всіх етапах навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень їхніх здібностей до навчання.

Індивідуальний підхід до учнів (тема 6, 7, 8) передбачає організацію педагогічного процесу із урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її потреб, виховання та середовища, в якому вона знаходиться.

Інновація в освіті (тема 1) – це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем; процес оновлення чи вдосконалення теорії й практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

Інструктаж (тема 5, 6, 7) – ознайомлення зі способами виконання завдань, використання інструментів, приладів, матеріалів, дотримання техніки безпеки, показ способів виконання дослідів та організації робочого місця.

Л

Лабораторна робота (тема 5, 6) – вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.

М

Матеріальні моделі (тема 6) – це тривимірні зображення об’єкта, його частин чи групи об’єктів у зменшеному чи збільшеному вигляді.

Метод навчання (тема 4, 5, 6) – це упорядковані способи взаємозв’язаної діяльності учителя і учнів, які спрямовані на вирішення; навчально-виховних завдань. Отже метод навчання поєднує дві взаємозв’язані сторони: діючу - вчителя і сприймаючу – учнів.

Методичний прийом (тема 4, 5, 6) – це елемент того чи іншого методу, який виражає певну дію учителя та учнів у процесі навчання.

Методологія (тема 1, 4) – система наукових принципів, на основі яких базується дослідження та здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепції, як систему знань про теорію науки або систему методів дослідження.

Н

Навчальний посібник (тема 2) – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші довідкові відомості.

Навчальний предмет (тема 1) – педагогічно обґрунтована система наукових знань, практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст та методи певної науки.

Навчальна програма (тема 2) – документ, що визначає зміст та обсяг знань з кожного навчального предмета; умінь і навичок, які потрібно засвоїти; зміст розділів і тем із розподілом їх за роками навчання.

Натуральні засоби (тема 3, 6) навчання відіграють провідну роль у вивченні природознавства. Їх поділяють на об’єкти живої і неживої природи. Серед предметів живої природи є живі та фіксовані. До живих відносять дерева, кущі, трав’янисті рослини, тварини. До фіксованих – колекції, гербарії, опудала, препарати, мумії, скелети.

О

Об’єкти неживої природи (тема 3, 6) представлені колекціями ґрунтів, гірських порід, корисних копалин, та продуктів їхньої переробки.

Освіта (тема 1) – процес та результат засвоєння учнями системи систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їхній основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил та здібностей.

Освітня технологія (тема 1) – це модель спільної роботи вчителя та учнів із планування, організації та проведення реального процесу навчання за умови забезпечення комфортності для всіх суб’єктів освітньої діяльності

Осмислення навчального матеріалу (тема 6, 7, 8) – процес мислительної діяльності, спрямований на визначення істотних ознак, предметів, процесів, явищ природи та на формування теоретичних понять, законів, ідей.

Оцінювання (тема 6, 7, 8) – це процес установлення рівня навчальних досягнень учня у оволодінні змістом предмета відповідно до вимог чинних програм.

П

Педагогічний досвід (тема 1) – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Педагогічна майстерність (тема 1, 4, 5, 6) – високий рівень оволодіння педагогічною діяльністю, комплекс спеціальних знань, умінь та навичок професійно важливих якостей особистості, які дають змогу педагогу ефективно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається, і реалізовувати цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію.

Педагогічний процес (тема 1, 2, 4, 5,6) – спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем та розвиток особистості.

Педагогічний такт (тема 1) – це своєрідна реалізація педагогічної етики у ставленні до учнів, така моральна поведінка учителя, яка передбачає високу гуманність, чуйність до людини, витримку, уміння налагоджувати доброзичливі стосунки у будь-яких ситуаціях.

Педагогічна техніка (тема 1) – сукупність педагогічних і психологічних методів та прийомів, які використовує педагог для досягнення навчальної, виховної та розвивальної мети.

Педагогічна технологія (тема 1) – науково обґрунтована педагогічна система, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спрямованих на розв’язання проміжних завдань та заздалегідь визначений кінцевий результат.

Передовий педагогічний досвід (тема 1) – навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів та засобів.

Підручник (тема 3) – книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Перевірка (тема 7, 8) – це організація навчально-пізнавальної діяльності учнів та керування її учителем. Зміст цієї діяльності полягає у відтворенні учнями засвоєних знань про об’єкти і явища природи та способи застосування знань у нових навчальних ситуаціях.

План уроку (тема 7, 8)– це робочий документ учителя. У ньому чітко сформульовано тему уроку, визначено цілі. Опрацьовуючи зміст уроку, учитель формує короткий план бесіди, пояснення чи розповіді, складає запитання для учнів, завдання для самостійної роботи, перераховує вправи і завдання, визначає способи перевірки навчальних досягнень учнів. Увесь цей матеріал записують у плані в тій послідовності, яка буде на уроці. Поурочні плани повинні бути точними та конкретними. Поширені плани-конспекти рекомендують тільки для вчителів-початківців.

План уроку-екскурсії (тема 8), як правило, передбачає інструктаж з правил безпеки, маршрут, формулювання теми та мети, запитання і завдання, які учні будуть виконувати самостійно, а також зупинки, дидактичні ігри, завдання зі збирання і фіксування матеріалу, короткий план узагальнювальної бесіди, якою завершується екскурсія.

План предметного гуртка (тема 11) з природознавства містить тему заняття, форму його проведення, обладнання, кількість годин та масові заходи. Його створюють для поглиблення та розширення знань учнів початкових класів про природу. У гуртку може займатися близько 15 учнів, інколи він об’єднує дітей за інтересами із паралельних класів. Гурткова робота відрізняється від навчальної більшою різноманітністю форм, методів та прийомів роботи.

Планування уроку (тема 7) – конструювання взаємодії викладача й учнів у процесі реального навчального процесу. Основою планування слугує мета, завдання, принципи, методи та зміст навчально-виховної діяльності викладача і навчально-пізнавальної діяльності учня. Планування уроку реалізоване у вигляді конспекта уроку.

Позакласна робота (тема 11) – складова частина навчально-виховного процесу, одна із форм організації вільного часу школярів. Вона надає широкі можливості для всебічного розвитку учнів та підготовки їх до життя.

Пояснення (тема 4, 5, 6, 7) – це послідовний логічний виклад змісту навчального матеріалу на основі аналізу предметів, явищ, процесів, способів дій під часспостережень, дослідів, практичних робіт. Цей метод поєднують зінструкцією, за допомогою якої учитель скеровує самостійну пізнавальну діяльність учнів під час проведення дослідів, лабораторних та практичних робіт з природознавства.

Прийоми логічні (тема 4, 5, 6) – збудження та розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об’єктів, або явищ, порівняння об’єктів (виявлення подібних та відмінних ознак) висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечують розвиток мислення учнів, самостійність їхньої роботи.

Прийоми організаційні (тема 4, 5, 6) – спрямовують увагу на сприйняття та роботу учнів. Сюди відносять індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань.

Прийоми технічні (тема 4, 5, 6) – сюди відносять прийоми, якими досягається підготовка робочого, місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів та засобів поводження з об’єктами, що вивчають. Варіанти поєднання різних прийомів залежать від змісту навчального матеріалу.

Принципи навчання (тема 3) (дидактичні принципи) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Принцип наочності (тема 3, 6) сприяє залученню до сприйняття предметів та явищ природи усіх сенсорних систем дитини. Знання, які отримані на основі наочних засобів, є міцними і тривалими.

Принцип науковості (тема 6, 7, 8) ґрунтується на ознайомленні учнів із новітніми досягненнями, законами, теоріями та науковими фактами у галузі природничонаукових дисциплін. Зміст навчання повинен максимально задовольняти вимоги науковості, тобто бути науковим, апробованим практикою.

Принцип сезонності (тема 7, 8) передбачає розміщення навчального матеріалу у програмах та підручниках з природознавства за сезонами. Його здійснюють через систематичні спостереження школярів за сезонними змінами у живій та неживій природі, через виконання практичних робіт на шкільному географічному майданчику та навчально-дослідній ділянці.

Принцип екологічний (тема 8) – спрямовує на добір змісту навчального матеріалу, який відображає стан та основні напрямки природоохоронної роботи. Питання охорони природи у навчальній програмі передбачені після окремих тем, розділів, курсів природознавства, а також під час проведення екскурсій, позаурочних та позакласних навчально-виховних заходів.

Принцип краєзнавство (тема 8) уможливлює використання у змісті навчального матеріалу об’єкти живої та неживої природи своєї місцевості. Для реалізації цього принципу до програми внесено екскурсії, спостереження, практичні роботи та предметні уроки.

Принцип фенологічний (тема 8) ґрунтується на систематичних спостереженнях учнів за змінами у живій та неживій природі, на виявленні фенологічних явищ, процесів та ознак, а також на порівнянні, визначенні, встановленні закономірностей і взаємозалежностей.

Р

Розповідь (тема 4) – це монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. У початкових класах найбільш поширеними є описова розповідь, художня, розповідь з елементами бесіди, розповідь-пояснення.

Розповідь описова (тема 4) – дають чітку й конкретну інформацію про предмети та явища природи, їхні ознаки і властивості.

Розповідь художня (тема 4) – використовують під час образної характеристики навколишнього середовища, природних угруповань, сезонних явищ, рослин, тварин та окремих об’єктів.

Розповідь з елементами бесіди (тема 4) – проводять під час демонстрування наочних засобів, а також тоді, коли учитель може спиратися на знання учнів, які вони отримали під час спостережень, екскурсій, практичних та лабораторних робіт.

Робота з підручником (тема 3) – являє собоюорганізацію самостійної роботи учнів з друкованим текстом, дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Розповідь (тема 4) – послідовне розкриття змісту навчального

матеріалу.

С

Самоосвіта (тема 1, 2) – освіта, яку отримують у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання у стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід’ємною частиною систематичного навчання у стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань.

Спостереження (тема 1, 5)– цілеспрямоване, спеціально організоване сприйняття предметів та явищ об’єктивної дійсності, метод наукового пізнання. Спостереження потребують активізації усіх психічних процесів особистості, особливо уваги, мислення, волі.

Структура уроку (тема 7, 8)– це сукупність елементів уроку, що забезпечує його цілісність та збереження основних характеристик за умови різних варіантах поєднання. До таких елементів належать: організація початку уроку, постановка мети та завдань уроку, пояснення, осмислення, закріплення, повторення, домашнє завдання, підсумок уроку.

Структурний компонент підручника (тема 3) – це необхідний елемент шкільного підручника, який має певну форму, виконує певну навчальну функцію та перебуває у тісному взаємозв’язку з іншими елементами підручника. У структурі підручника з природознавства виділяють такі основні частини – текст та позатекстові компоненти.

Т

Текст (тема 3) – це літературний або інший твір чи його уривок для читання та аналізу. Залежно від його змісту і використання у навчальному процесі виділяють основний, додатковий і пояснювальний текст.

Текст основний (тема 3) – система понять, за допомогою засобів яких розкривається зміст навчального матеріалу, він може бути описовим або пояснювальним.

Текст додатковий (тема 3) – документально-хрестоматійні матеріали, звернення до учнів та матеріал, який необов’язковий для запам’ятовування.

Текст пояснювальний (тема 3)– словники, ілюстрації, апарат організації засвоєння та апарат орієнтування.

У

Узагальнення (тема 7, 8)– логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак та якостей явищ дійсності.

Уміння (тема, 4, 5, 7, 8)– основна форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу та відповідно до розкладу.

Ф

Форма організації навчання (тема 7, 8)– зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що реалізовується у встановленому порядку і певному режимі.

Фенологія (тема 5) – наука, яка вивчає сезонні явища. Вона реєструє та визначає різні періодичні явища, які відбуваються у живій та неживій природі, пов’язані зі змінами пір року. За фенологічними спостереженнями розробляють графіки польових робіт, прогнозують час появи шкідників і хвороб рослин.

Фенологічні спостереження довготривалі (тема 5)– проводять упродовж сезону, року, циклу розвитку, у позаурочний час. Це спостереження за способом життя рослин та тварин, за впливом кліматичних факторів на їхній ріст і розвиток.

Фенологічні спостереження короткочасні (тема 5)– це спостереження, які потребують небагато часу, їх проводять у природі, на уроці, екскурсії, під час виконання домашніх завдань.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Навчальний посібник

для студентів педінститутів, гуманітарних університетів,

педагогічних коледжів

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки: 6.010102 Початкова освіта

РІВНЕ – 2011

Методика викладання української мови в початковій школі: Навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педагогічних коледжів. - РІВНЕ,2011. - с.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри початкової освіти від 15.12.11 протокол №5

Автори: І.М.Сойко, доцент, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри початкової освіти;

Красовська О.О., доцент, кандидат педагогічних наук

Кирилович О.Ф. старший викладач

ВСТУП

Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ ст.” визначила стратегію освіти в Україні, її пріоритетні напрямки та шляхи створення системи безперервного навчання і виховання. Основними завданнями є відродження національної освіти, спрямування її на формування творчої особистості, забезпечення розвитку людини та становлення її фізичного і морального здоров’я.

Розбудова української національної школи здійснюється з урахуванням принципів державної освітньої політики, зокрема гуманізації й демократизації, а також найширшого впровадження в освітній процес державної мови.

Значно посилилась увага до української мови та її вивчення насамперед тому, що вона, отримавши статус державної, розширює своє функціонування в різних сферах суспільної діяльності.

Відомо, що засвоєння молодшими школярами рідної мови має не тільки педагогічне, а й соціальне значення, оскільки саме рідна мова служить для дитини засобом пізнання навколишнього світу, прилучення її до історичного досвіду народу, його духовної культури. Отже, оволодіння учнями початкових класів рідною мовою – головна умова і засіб їхнього мовленнєвого розвитку та інтелектуального зростання, які забезпечують готовність здобувати сучасну подальшу освіту. Провідна роль у вирішенні визначених завдань належить методиці викладання рідної мови.

Завдання початкового курсу навчання української мови – прищепити учням осмислене ставлення до мовних фактів, навчити їх орієнтуватись у мовних структурах; сформувати науково правильні уявлення з фонетики і графіки, лексики, словотвору, граматики (морфології та синтаксису). Все навчання має бути спрямоване на організацію і вдосконалення мовленнєвої діяльності дітей, на оволодіння засобами творення зв’язних висловлювань в усній і писемній формах. Тому вже в початковому навчанні рідної мови

“… засвоєння мови слід будувати через комунікативну лінгвістику, через вибір ситуацій, пошуки естетично довершених форм спілкування.”1

У “Концепції навчання державної мови в школах України” (“Дивослово”, 1996, № 1) визначені основні цілі початкового (пропедевтичного, підготовчого) курсу: 1) виховання поваги і любові до рідної мови, бажання її вивчити і краще знати, гордитися нею; 2) вироблення вмінь висловлюватися у всіх доступних формах, видах, типах і стилях мовлення та культури спілкування; 3) формування початкового уявлення про мовну систему, одиниці мовних рівнів у їх взаємозв’язках.

Початковий курс рідної мови має дві складові частини: мовленнєвий розвиток школярів та їх мовна освіта. Мовленнєва діяльність – це мета, зміст, форма і засіб навчання, їй треба давати перевагу. Зміст усього курсу визначається на основі комунікативно-діяльнісного підходу.

Згідно з Концепцією навчання державної мови, Державним освітнім стандартом (“Поч. шк.”, 2001, № 1) у змісті шкільної мовної освіти мають втілюватися такі змістові лінії: 1) комунікативна, 2) лінгвістична, 3) культурознавча, 4) діяльнісна. Отже, кожній з них в уроці мови має відповідати певне спрямування навчання та змістове наповнення. Уроки мають включати систематичні спостереження за явищами живого мовлення, читання художніх творів, їх переказ, конструктивні і творчі вправи, що сприятиме розвитку у дітей основних мовленнєвих умінь – слухати, говорити, читати, писати.

Зазначене спрямування (практичне) в навчанні рідної мови має забезпечити формування мовної особистості – людини, яка вільно й легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якість свого мовлення. 1

Мета посібника – допомогти студентові в оволодінні новими підходами та змістом навчання української мови молодших школярів, ефективними способами керівництва навчально-виховним процесом (методи, прийоми, засоби та форми), новими технологіями навчання та виховання.

Дата добавления: 2015-05-24