Позакласна та позаурочна робота з математики в початкових класах. 1 страница

Література до теми: 1, 2, 7, 22, 26, 33, 48, 53, 57, 58, 81, 62, 79.

Ключові слова: урок математики в початкових класах, вимоги до уроку математики, позакласна та позаурочна робота з математики.

1. 1.Організація навчання математики в початковій школі. Урок математики в початкових класах, вимоги до нього.

Урок математики –основа форма організації навчальної діяльності молодших школярів. Урок –форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. В уроці реалізується освітня, виховна і розвивальна мета навчання математики.

У педагогіці визначено такі вимоги до уроку: чітка його цілеспрямованість, теоретична і практична повноціність змісту; правильне застосування і поєднання різних форм організації пізнавальної діяльності учнів (класної, групової, індивідуальної); виразне формулювання основних висновків; достатнє закріплення і повторення нового матеріалу; оперативне з’ясування ступення оволодіння знаннями.

Для ефективного уроку характерні такі особливості: широке застосування фронтальних форм перевірки знань, надання опитованню навчального спрямування, поєднання функцій контролю і закріплення; включення в урок самостійної роботи, спрямованої на оволодіння новим матеріалом; посилення ролі первинного закріплення, збільшення обсягу практичних робіт і тренувальних вправ.

На кожному уроці передбачається встановлення свідомої трудової дисципліни, живе спілкування з учнями, емоційне мотивування навчальної діяльності школярів.

2. Підготовка вчителя до уроків математики в початковій школі.

Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

Попередння підготовка до уроку передбачає вивчення навчальної програми, підручників, навчальних посібників з математики для початкових класів.

Перед початком навчального року вчитель складає календарний план роботи (розподіляє час на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на математику навчальним планом і розкладом занять).

До початку вивчення розділу або великої теми вчитель планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і навичок в учнів.

Безпосередня підготовка до уроку вчителя потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбувати в такій послідовності:

1. Формулювання мети і завдань уроку.

2. визначення обсягу і змісту навчального матеріалу.

3. Вибір форм організації навчання.

4. Вибір методів і прийомів навчання.

5. Наочно-технічне оснащення уроку.

6. Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання.

7. Складання плану-конспекту уроку.

8. Перевірка готовності вчителя до уроку.

9. Перевірка готовності учнів до уроку.

Підготовку вчителя до уроку можна зобразити слідуючою схемою:

.

	Бесіда		Розповідь		Дидактична гра		Елементи проблемного навчання

3. Система уроків математики в 1-4 класах.

Окремо взятий урок, як би він не був добре підготовлений і проведений, повністю не вирішує успіху навчання. Якість уроку залежить від попередніх уроків, також він має великий вплив і на слідуючі уроки. Формування математичних понять і навиків досягається з допомогою цілої системи взаємозв’язаних уроків, кожен з яких має свою головну дидактичну мету.

Залежно від дидактичної мети і місця уроку в загальній системі уроків, існують такі типи уроків (класифікація В.Онищука):

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування вмінь;

3) комбінований урок.

4) урок застосування знань, умінь і навичок;

5) урок узагальнення і систематизації знань;

6) урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

Існують і інші класифікації типів уроку:

1. Класифікація уроку С.В.Іванова:

- ввідні уроки;

- уроки первиного ознайомлення з матеріалом;

- уроки утворення понять, встановлення законів, правил;

- уроки застосування отриманих знань на практиці;

- уроки навичок (тренування);

- уроки повторення і узагальнення;

- контрольнітуроки;

- змішані чи комбіновані уроки.

2. Класифікація уроків І.Н.Казанцева:

- уроки з різноманітними видами занять;

- уроки у вигляді лекцій;

- уроки у вигляді бесід;

- уроки-екскурсії;

- кіноуроки;

- уроки самостійної роботи учнів у класі;

- лабораторні і інші практичні заняття.

3. Класифікація уроків Н.П.Гузика:

- - уроки загального розбіру теми і методики її вивчення (умовно вони називаються лекціями);

- - комбіновані семінарські заняття (проводиться індивідуальна робота над навчальним матеріалом);

- уроки узагальнення і систематизації знань (або тематичні заліки);

- уроки міжпредметного узагальнення матеріалу (це дані уроки названі уроками захисту тематичних завдань);

- уроки-практикуми.

4. Класифікація уроків О.Я.Савченко:

- урок вивчення нового матеріалу;

- урок закріплення ізастосування знань, умінь і навичок;

- урок повторення і узагальнення, знань і вмінь;

- урок перевірки і контролю навчання.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад. Структура кожного типу уроку має такий вигляд.

Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; мотивація навчання школярів; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами виучуваного; узагальнення та систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок формування вмінь та навичок: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку й мотивація навчання школярів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зраском, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку і мотивація навчання школярів; осмислення змісту послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя; звіт учнів про роботу й теоретичне обгрунтування отриманих результатів; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, мети і завдань уроку та модифікація навчання школярів; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки, оцінювання і корекції знань, умінь і навичок: повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивація навчання школярів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибени осмислення учнями знань і ступення їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних та змінених умовах; збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка, підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка раніше засвоєних знань; повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання школярів; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Комбіновані уроки є найпоширеніши у початкових класах, так як немає уроків, повністю присвячених вивченню нового матеріалу.

У структурі комбінованого уроку його компоненти можна об’єднати в такі три частини:

1. Контроль, корекція та закріплення знань учнів (перевірка домашнього завдання, опитування учнів та усні обчислення).

2. Опрацювання нового матеріалу (підготовка до вивчення нового матеріалу, вивчення його та первинне закріплення).

3. Закріплення та узагальнення знань учнів (закріпле6ня і повторення матеріалу, завдання додому, підсумок уроку). Цю частину часто називають „розвиток математичних знань учнів.”

5. Позакласна та позаурочна робота з математики в початковій школі.

Крім уроку використовують також позаурочні заняття з математики, які проводять або з метою поглиблення і розширення знань, здобутих на уроках, або щоб ліквідувати прогалини в знаннях, уміннях і навичках.

У першому випадку позаурочну (позакласну) роботу здійснюють через різні форми роботи з математики: математичний ранок або вечір цікавої математики, екскурсія, прогулянка з включення елементів рухливих ігор, олімпіада, випуск математичної газети, конкурс з математичної кмітливості; математичний гурток, куточок математики, виготовлення наочних посібників.

Дані заняття спрямовані на те, щоб підвищити інтерес дітей до математики, сприяти розвитку в них спостережливості, кмітливості, зайняти їхнє дозвілля цікавими іграми та розвагами математичного змісту. Будуючи позакласну роботу, вчителеві необхідно мати на увазі наступні принципи:

1. Позаурочні заняття з математики в початкових класах школи краще проводити в основному у формі одночасних занять з усіма учнями класу.

2. Позаурочні заняття –справа добровільна. Примушувати дітей до участі в цій роботі було б великою помилкою. Щоб не було відсіву учнів, важливо, щоб заняття були цікавими, щоб вони захопили дітей, сподобались їм. Неодміна умова цього –доступність занять.

3. Щоб збудити та підтримувати інтерес до занять з цікавої математики, потрібно цю роботу урізноманітнювати. Різноманітність повинна виявлятися і в змісті відібраного матеріалу, і у формі організації заннять, і в доборі засобів унаочнення, що при цьому використовується.

Зовсім відмінною за змістом і характером буде позаурочна робота під керівництвом учителя, що ставить іншу мету –допомогти в навчальній роботі учням, які через хворобу ябо з будь-якої іншої причини зазнають труднощів при вивченні нового матеріалу, відстають від загального темпу роботи класу. Ця робота має переважно індивідуальний характер. Щоб вона була успішною, в кожному разі треба точно знати причини відставання того або іншого учня, вести облік допущених ним помилок. Під час таких занять вчителеві найчастіше доводится звертатися до способів міркування, прийомів обчислень тощо, які розглядалися раніше, використовувати при цьому різноманітні засоби унаочнення.

Тестові завдання для самоконтролю студентів до теми

лекції 3 «Організація навчання математики у початкових класах».

1. Яку частину комбінованого уроку часто називають розвиток математичних знань учнів:

{= закріплення та узагальнення знань учнів, ~опрацювання нового матеріалу, ~контроль, корекція та закріплення знань учнів}.

2. Позакласні заняття з математики проводяться з метою:

{= заповнити вільний час учня, ~поглибити і розширити знання учнів, ~привернути до себе увагу}.

3. Яка форма роботи не належить до позаурочної:

{~олімпіада, ~математичний гурток, = урок}.

4. Позакласні заняття з математики у початкових класах краще проводити:

{ =з цілим класом, ~з двома учнями, ~з одним учнем}.

5. Позаурочні заняття учні відвідують:

{~примусово, =добровільно, ~не відвідують зовсім}.

6. 3 відстаючими через хворобу учнями вчитель проводить

{ ~звичайний урок за розкладом, ~радить працювати самостійно}.

7. Що є першим етапом безпосередньої підготовки вчителя до уроку:

{~формування мети і завдання уроку, ~складання плану-конспекту уроку, = перевірка готовності учнів до уроку}.

8. Що не входить до етапу роботи вчителя з класом на уроці:

{перевірка домашнього завдання, = складання конспекту уроку, самостійна робота учнів}.

9. У початкових класах найпоширенішими є:

{~уроки засвоєння нових знань, =комбіновані уроки, ~уроки-екскурсії}.

10. Урок математики - це:

{~форма організації дозвілля учнів, ~форма організації позакласної роботи, = форма організації навчальної діяльності}.

Максимальна кількість балів за одну правильну відповідь – 0,5 бала.

Всього – 5 балів за всі правильні відповіді

Лекція 4. (2 год.)

Тема: Методичні підходи до вивчення нумерації в початкових класах. Методика вивчення нумерації чисел в концентрі "десяток".

План:

1. Методичні підходи до формування поняття натурального числа і нуля, натуральний ряд чисел. Особливості десяткової позиційної системи числення.

2. Дочисловий період і його особливості.

3. Методика вивчення нумерації чисел в концентрі " десяток".

Література до теми: 1, 2, 8, 17, 23, 38, 41, 64, 81, 46, 78.

Ключові слова: нумерація, арифметична дія, усна та письмова нумерація,усні та письмові випадки арифметичних дій, властивості дій, десяткова система числення.

1. Методичні підходи до формування поняття натурального числа і нуля, натуральний ряд чисел. Особливості десяткової позиційної системи числення.

У початковому курсі математики нумерація цілих невід'ємних чисел і дії над ними є центральними темами. У тісному зв'язку з ними розглядають увесь інший матеріал.

Основна мета вивчення цього розділу програми - сформувати в учнів початкових класів певне коло теоретичних знань і водночас виробити в них свідомі обчислювальні навики і уміння розв'язувати арифметичні задачі.

Існують різні методичні підходи до вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел.

Нумерація - сукупність прийомів найменування і позначення чисел. Спосіб іменувати натуральні числа за допомогою небагатьох слів називається усною_ нумерацією а спосіб позначити (записувати) їх за допомогою небагатьох знаків -" письмовою нумерацією.

В 4- х - річній початковій школі в основі методики вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел лежить принцип прилічування одиниці. Науковою основою даного принципу є аксіоми Пеана, але ні ім'я вченого, ні термін "аксіома" не використовуються в початкових класах, а лише розкривається їх суть.

Зміст аксіом Пеана наступний:

1) лічбу починають з одиниці;

2) щоб одержати наступне при лічбі число, потрібно да даного дотати 1;

3) щоб отримати попереднє число при лічбі, необхідно від даного числа відняти 1.

Вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел здійснюється по концентрах (див. лекція №2).

При вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел в учнів слід сформувати знання про способи утворення назв чисел кожного концентру (усна нумерація) та способи запису натуральних чисел (письмова нумерація).

цього необхідно сформувати в учнів усвідомлення відмінності між поняттями числа (виражає кількість перелічуваних предметів, потужність множини) та цифри (символ позначення відповідної кількості).

Учні мають засвоїти принципи деформування назв лічильних одиниць: десяток - "дцять", "десят"; сотня - "сті", "ста", "сот".

Успішне засвоєння письмової нумерації вимагає розуміння принципу позиції цифр в числі.

Позиція - це місце цифр у числі, вона визначає різні назви розрядив, які розкривають особливості системи числення.

В початкових класах вивчається десяткова система числення. На початкових етапах особливості десяткової системи числення розкриваються в процесі формування навичок «лічби.

Слід сформувати наступні навички лічби:

1) лічбу предметів можна починати з будь - якого предмету;

2) лічбу можна продовжити у будь-якому напрямку;

3) не можна пропустити жодного предмета;

4) не можна жоден предмет рахувати двічі.

При лічбі слід називати один термін, який вказує на кількість предметів. Слова, що є назвами чисел при лічбі, ідуть у строгій послідовності, яку необхідно запам'ятати.

Досить запам'ятати десять слів, що є цифрами першого десятка. Назви цифр першого десятка слід запам'ятати як імена своїх друзів. Ці десять термінів лежать в основі утворення назв всіх цілих чисел.

Місце цифри у числі визначає назву відповідного розряду. Розряди відраховуються справа наліво і називаються відповідно: одиниці, десятки, сотні; одиниці тисяч, десятки тисяч, сотні тисяч; одиниці мільйонів, десятки мільйонів, сотні мільйонів; одиниці мільярдів, десятки мільярдів, сотні мільярдів і т. д.

Кожні три розряди, рахуючи справа наліво, утворюють класи (клас одиниць, клас тисяч, клас мільйонів, клас мільярдів).

Дані співвідношення можна зобразити таблицею:

Клас мільйонів III клас	Клас тисяч II клас	Клас одиниць І клас
Сотні мільйонів	Десятки мільйонів	Одиниці мільйонів		Десятки тисяч	Одиниці тисяч	Сотні	Десятки	Одиниці

Всі розряди у класах називаються так само, як у класі одиниць, а тому їх легко запам'ятати: одиниці, десятки, сотні. Лише у класах, починаючи з другого, до назв розрядів додаються назви класів (тисяч та мільйонів).

При читанні чисел необхідно спочатку справа наліво виділити по три цифри в запису числа (розділяємо на класи). Читаємо число зліва направо, називаючи кількість одиниць кожного класу.

Наприклад: 21 564 138 (27 мільйонів, 564 тисячі 138)

Оскільки система числення десяткова, то між розділами класів існує таке співвідношення: десять одиниць нижчого розряду становить одну одиницю вищого розряду.

Тобто, 10 од. = Ідеє. 10 дес. = 1 сот. 10 сот. = 1 тис. 10 тис. = 1 дес. тис. 10 од. тис. = 1 дес. тис. 10 сот. тис. = 1 од. млн. і. т. д.

Якщо при читанні або називанні числа не проговорюється назва якогось розряду, то на його місці пишуть нуль. Якщо при читанні числа пропущена назва класу, то на його місці пишуть три нуля.

2. Дочисловий період і його особливості.

У вивченні математики першого класу певну роль відіграє дочисловий період, матеріал якого опрацьовується у вигляді окремих уроків.

Згідно програми період називається дочисловим, але це не означає, що на даному етапі відсутня робота з числами, оскільки кожен урок супроводжується роботою лічити предмети в межах десяти. Програмний матеріал дочислового періоду охоплює такі питання: властивості й відношення предметів, взаємне їх розміщення, і практичні вправи з групами предметів. Опрацьовуючи ці теми, вчитель має сформувати в дітей уявлення про колір, розміри, матеріал, з якого виготовлені предмети; розміщення їх на площині і в просторі, відношення за довжиною, висотою, шириною тощо, порівняння сукупностей предметів; уявлення про геометричні фігури - круг, трикутник, чотирикутник, п'ятикутник.

Основне завдання цього періоду - розвиток сприймань, тобто сенсорний розвиток дітей.

На підготовчому етапі вчителеві слід виявити рівень математичних знань учнів, які поступили в перший клас.

Дітям, що відвідували дошкільний заклад, повинні мати наступні знання, вміння та навички (згідно навчальної програми "Дитина", "Малятко"): /. Старша група (шостий рік життя):

• з бажанням займатися математикою, прагнути здобувати знання, виявляти пізнавальний інтерес та пізнавальну активність, робити висновки й узагальнювати;

• лічити предмети в межах 10, знати склад числа у межах 5;

• розуміти відношення між числами;

• визначати величину та форму предмета в цілому і його частині, вміти вимірювати довжину та об'єм речовин умовною міркою, розуміти відношення між предметами за величиною, встановлювати ряд величин за одним з параметрів;

• виділяти ознаки геометричних фігур;

• орієнтуватися в місці знаходження предметів, користуватися схемами;

• знати дні тижня;

• використовувати знання в повсякденному житті. //. Підготовча до школи група (сьомий рік життя);

• виявляти зацікавленість у сприйманні й запам'ятовуванні математичних понять, легко виконувати математичні завдання.

• розуміння відношення між числами і цифрами (в межах 20), склад числа (у межах 10), знати структуру і суть простої арифметичної задачі, вміти розв'язувати задачі та приклади на додавання і віднімання, пояснювати вибір арифметичної дії (в межах 10);

• порівнювати предмети за величиною і формою, геометричні фігури між собою, вміти ділити їх на частини;

• визначити розташування предметів у просторі;

• вміти орієнтуватися в часі, визначати час за допомогою годинника;

• користуватися календарем;

• довільно в потрібний момент відтворювати знання, легко і швидко використовувати їх у різних видах діяльності.

Під час невимушеної бесіди учитель пропонує дитині виконати декілька завдань, щоб з'ясувати, який запас знань і вмінь має учень. Добуті відомості корисно записати в таблицю:

Відповідно до результатів планується робота з учнями кожної групи, щоб привести знання учнів до одного рівня і наступну роботу проводити на одному рівні.

Для ефективності організації праці на даному етапі слід використовувати багато різноманітного наочного матеріалу:

1) різноколірні предмети, або предметні чи силуетні картинки;

2) однорідні предмети різних розмірів і однакових, виготовлених з різного

чи однакового матеріалу; 3) таблиці з малюнками про положення предметів, про орієнтацію на

площині.

На підготовчому етапі розпочинається процес формування графічних навичок школяра. На даних кроках пишуть елементи окремих цифр та формується орієнтація учнів у клітинці.

3. Методика вивчення нумерації чисел в концентрі "десяток".

Другий розділ у програмі першого класу 4-річної початкової школи називається "Числа першого десятка", де вивчається усна і письмова нумерація чисел в межах 10-ти-.

Мета вивчення нумерації чисел в межах 10: сформувати чіткі уявлення про величину (в розумінні кількісного значення) кожного з чисел і початкові уявлення пре натуральний ряд чисел; удосконалити вміння лічити предмети; називати кожне число; розпізнавати означення числа, та записувати його цифрою; утворювати число з попереднього й одиницю; порівнювати числа. Учні повинні знати місце числа в натуральному ряді чисел; потрібно також дати уявлення дітям про склад числа з двох менших чисел.

Вивчення кожного з чисел першого десятка проводиться за єдиною схемою:

1) утворення числа;

2) ознайомлення з друкованою і рукописною цифрою;

3) встановлення відповідності між числом і цифрою, числом та кількістю предметів, і навпаки;

4) порівняння чисел у певних межах;

5) склад числа;

6) порядкове значення числа;

7) порядкова і кількісна лічба.

Підчас уроків по вивченню нумерації першого десятка формуються навички лічби у зростаючому та спадному порядку в межах 10-ти і узагальнюються принципи утворення кожного натурального числа. На даних уроках учні ознайомлюються з поняттям "попереднє і наступне число" та відношеннями "передувати, стояти перед, слідувати, стояти за, бути між". На основі цих відношень учні повинні засвоїти такі висновки:

1) якщо до даного числа додати 1, то дістанемо наступне число;

2) якщо від даного числа відняти 1, то дістанемо попереднє число;

3) наступне число більше від попереднього на 1;

4) попереднє число менше від наступного на 1.

Число накожному з уроків виступає, як потужність множини однорідних предметів. Під час цих уроків важливу роль відіграють інструктивні таблиці з зразками друкованих і рукописних цифр.

На кожній інструктивній таблиці зліва зображається зразок друкованої цифри, а з права у великій клітинці зразок рукописної цифри, а під ними відповідну кількість однорідних предметів.

На кожному з уроків слід повторювати написання тих елементів, з яких складається цифра і відтворити навички, сформовані в дочисловий період. Важливо навчити дітей визначати правильний нахил паличок, оскільки ця особливість лежить в основі написання цифр (нахил паличок визначається відрізком прямої (палички), який з'єднує правий верхній кут клітинки з серединою нижньої сторони клітинки).

В основі роботи з інструктивною таблицею з письмової нумерації чисел 1-10 лежать загальні методичні положення, що стосуються написання кожної цифри.

1) показ таблиці з зображенням друкованої і рукописної цифри і обстеження

елементів із яких вона складається;

2) перелік виявлених елементів цифри і порядок їх написання з вказівками, яку лінію слід проводити, де закінчується, який елемент писати наступним, і т.д.^;

3) особливість розташування цифри (всі цифри розташовані в правій частини

клітинки і спираються на її праву сторону);

4) особливості розмірів цифри (висота кожної цифри дорівнює висоті клітинки, а її ширина майже на половину менша від висоти);

5) повторити аналіз елементів цифри і написання її вчителем на дошці з ґрунтовним поясненням послідовності написання елементів;

6) написання цифри дітьми в повітрі, у зошитах з друкованою основою, в робочих зошитах, де подані зразки написання цифри.

Робота з інструктивною таблицею вимагає ґрунтовного пояснення послідовності написання окремих елементів цифри для одержання їх загального зображення. Пояснення супроводжується демонстрацією написання вчителем кожної цифри на дошці.

На інструктивній таблиці в клітинці зірочкою позначено написання цифри, чи її елементів. Якщо є одна зірочка, то цифру пишуть безвідривно, при умові, що елементи цифри йдуть в одному напрямі. Якщо є одна зірочка, а пишуть в різних напрямах - відривно. Якщо є дві зірочки - пишуть відривно.

Для забезпечення успішного формування вмінь учнів писати цифри, слід на кожен урок виготовити інструктивно таблиці з написання кожної цифри окремо, а на звороті таблиці помістити текст інструкції по написанні цифри, разом з яким подати вірші про живі цифри, які сприяють кращому засвоєнню конфігурації цифри, її образу і окремих елементів.

Дата добавления: 2015-05-24