Охарактеризуйте програми курсів «Практичне право», «Права людини»

Програму «Практичне право» зас­новано в Україні за сприяння амери­канської освітньої організації «Street Law, Inc.», яка вже 25 років працює над розробкою і втіленням програм прак­тичної правової освіти школярів. Нав­чальні матеріали «Street Law» включа­ють підручники для молоді, посібники для вчителів, збірники тестів і контр­ольні завдання й перевидаються кож­них 4 роки і е одними з найпоширені­ших у США. Досвід «Street Law» знайшов також застосування в багать­ох країнах світу, лише серед постра­дянських країн подібні програми реа­лізуються в 10 державах. З 1998 року «Практичне право» роз­вивається в Україні, її реалізує інфор­маційно-методичний центр «Дебати» за фінансової та організаційної під­тримки багатьох міжнародних органі­зацій, серед яких Міжнародний фонд «Відродження», USID, COLPI, Інсти­тут відкритого суспільства (США) та ін. За цей час було здійснено інтенсив­не навчання для всіх хто бажав узяти участь в програмі. На сьогодні «Прак­тичне право» представлено командою кваліфікованих працівників — учите­лів та тренерів, які мають відповідні міжнародні сертифікати і поширюють програму в Україні. Працівники програми провадять регулярні тренінги з «Практичного права» для вчителів, працівників осві­ти, працівників соціальних служб для молоді, цикли навчальних занять для підлітків в інтернатах та колоніях для неповнолітніх, в клубах за місцем проживання, літніх навчальних табо­рах та в школах різних регіонів Украї­ни. Створено посібник з організації позакласних правових занять з підліт­ками «Кроки до права» для вчителів та працівників соціальних служб. За програмою розроблено однойменний курс для 8(9) класів, затверджений мі­ністерством освіти і науки України як курс за вибором. Пілотне викладання цього курсу відбувалося протягом 1999-2001 pp. у 60 школах різних регі­онів України. У 1998-2001 pp. курс «Практичне право» був представле­ний на міжнародних семінарах у Чехії, Угорщині, Росії. Все це, а головно жвавий інтерес з боку учнів, вчителів, громадськості, дозволяють сподівати­ся на поширення програми в Україні.

Загальні положення Основні цілі програми «Практичне право» в нашій країні — навчити дітей правових знань, прав та обов'язків громадян у демократичній державі, формувати громадську культуру, зас­новану на повазі до прав і свобод лю­дини. Враховуючи найважливішу роль права в громадянському суспіль­стві, кожному громадянину необхідно знати, як функціонує держава, як впливають на особу закони держави, як громадяни можуть впливати на по­літику і життя своєї громади і держави в цілому. Практичне право не є спеціальною юридичною освітньою програмою — це заняття з практичного застосування права у повсякденному житті. Такі за­няття можуть бути частиною навчаль­ного курсу або відбуватися як гуртко­ві, клубні тощо, їхнім завданням є розвиток умінь, навичок, усвідомлен­ня дітьми цінностей і принципів, на яких базується правова система шля­хом систематичного навчання із зас­тосуванням інтерактивних методик. Отже, участь у програмі «Практич­не право» дозволяє:

— отримати знання про право та державу, про права й обов'язки грома­дян у конституційній демократичній державі;

— сформувати правову культуру особистості, підвалиною якої є повага до прав і свобод людини, до демократії як основи державного устрою;

— оволодіти практичними навич­ками, необхідними кожній людині для життя в сучасному суспільстві;

— розвинути бажання і здатність брати участь у громадському житті.

«Практичне право» — це отрима­ний в процесі інтерактивного навчан­ня системний досвід, з якого в учнів формуються нові знання, навички та відносини, необхідні для ефективного реагування на правові та юридичні пи­тання в умовах складного та швидкоз­мінного суспільства. Воно є унікаль­ним поєднанням змісту і методики: учні отримують інформацію про зако­ни, правову систему, свої права та обов'язки шляхом освітніх стратегій, котрі сприяють реалізації кооператив­ного (колективно-розподіленого) нав­чання, розвитку критичного мислення і позитивної взаємодії між молоддю і дорослими людьми.

Програма курсу «Практичне право»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА(34 години, 1 година на тиждень)

Найважливішим завданням сучас­ної української школи є формування майбутнього країни, виховання віль­них, відповідальних людей, гідних громадян своєї держави. Визначаль­ною характеристикою громадянської зрілості є розвинена правосвідомість— усвідомлення особою своїх прав, сво­бод, обов'язків, позитивне ставлення до закону, до державної влади. Пере­думовою формування та розвитку пра­восвідомості особистості є насамперед правова освіченість і здатність керува­тися відповідними знаннями в умовах сучасного суспільного життя, що до­сягається засобами громадянської ос­віти та виховання. Складовою грома­дянської освіти в Україні є курс за вибором «Практичне право».

Курс має пропедевтичний характер і не замінює обов'язковий курс «Основи правознавства», він доповнює і розви­ває правову освіченість школярів. Го­ловне його завдання — це зацікавити учнів правознавством, озброїти їх умін­ням діяти в життєвих ситуаціях відпо­відно до вимог законів, закласти осно­ви правових та громадянських знань. Саме тому перед дітьми не ставиться завдання оволодіти повним понятій­ним апаратом правової науки або док­ладно вивчити нормативні акти держа­ви. Враховуючи вікові особливості учнів 8(9)-го класу, курс має на меті за­безпечити оволодіння лише найбільш важливими поняттями та термінами, виробити в них навички правомірної поведінки, практичного застосування норм права, що стосуються неповно­літніх, сформувати позитивне ставлен­ня до участі в житті суспільства. Завданнями курсу є:

1) ознайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, прищепити Інтерес до права та моти­вувати його застосування;

2) виховувати в учнів правову куль­туру, активну громадянську позицію, навчити їх діяти в різних життєвих си­туаціях у відповідності з нормами пра­ва, аналізувати з правової точки зору процеси та ситуації, що відбуваються у суспільстві, використовувати правові знання та навички поведінки для реа­лізації і захисту своїх прав;

3) сприяти формуванню у дітей ро­зуміння фундаментальних принципів і цінностей, таких як права людини, де­мократія, правова держава тощо, що складають основу демократичного суспільства в Україні;

4) розвинути базові навички, включаючи критичне мислення, реф­лексію, уміння розмірковувати, спіл­куватися, спостерігати, розв'язувати проблеми.

Цим завданням відповідає структу­ра навчальної програми та її зміст. Особливістю курсу є застосування інтерактивних методів роботи: моз­кового штурму, дискусії, групового та індивідуального аналізу правових си­туацій, взаємонавчання; імітації спрощених судових засідань, нав­чальної мозаїки, рольових ігор, моде­лювання тощо. Кожний з уроків пе­редбачає різні види пізнавальної, розумової та учбової активності уч­нів. Програма не містить великого обсягу матеріалу, залишаючи час для використання різноманітних мето­дів. Це передбачено пропонованим навчально-методичним комплексом. Курс дає можливість використову­вати в навчанні дітей ресурси громади: запрошувати фахівців, які мають без­посереднє відношення до права — суд­дів, адвокатів, міліціонерів, працівників державних служб тощо, активно співпрацювати з батьками, організо­вувати позашкільну діяльність учнів. Підготовка вчителів до викладання курсу та оволодіння інтерактивними методами здійснюється шляхом інтен­сивних тренінгів для вчителів

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Вступ. Мета і завдання курсу. Особ­ливості курсу. Як працювати на уроках.

Розділ 1. Правила і закони в твоєму житті Поняття «правила». Як створити правила. Функції правил. Норми сус­пільного життя. Правові норми. Поділ права на галузі Чому люди дотриму­ються норм. Закон та його ознаки. Навіщо людям потрібні закони. Підзаконні акти та їхнє значення для життя громади. Що таке конституція. Конституція Украї­ни — основний закон нашої держави.

Розділ 2. Ти людина. Отже, маєш права... Права людини. Загальна декларація прав людини. Як захищати права люди­ни. Права дитини. Декларація прав ди­тини та Конвенція про права дитини. Що дитина має робити в разі порушення своїх прав. Що означає бути громадянином. Як набути громадянства в Україні. Права і обов'язки громадянина України. Особисті права і свободи, політичні права та сво­боди, соціальні, економічні та культурні права громадян України. Як реалізувати та захистити свої права. Чому потрібно виконувати конституційні обов'язки. Право на освіту в Україні. Права і обов'язки учнів, вчителів і батьків в школі. Демократія в шкільному житті.

Розділ 3. Правила і закони в житті твоєї сім'ї Що таке сім'я і шлюб. Як укласти шлюб. Шлюб неповнолітніх. Які права та обов'язки мають подружжя: осо­бисті та майнові. Чому і як виникають права і обов'яз­ки між батьками та дітьми. Особисті права дітей. Майнові права та обов'яз­ки батьків і дітей. Як держава захищає права дитини в сім'ї.

Розділ 4. Трудові права неповнолітніх Право на працю в Україні. Як законо­давство регулює трудові відносини. Як працевлаштуватись (заява, резюме, співбесіда, агенції з працевлаштування). Як укласти і розірвати трудовий дого­вір. Заробітна плата. Права неповно­літніх у трудових відносинах. Пільги. Як застерегти себе від наслідків праці поза законом.

Розділ 5. Права споживачів: чи вміє­те ви ними користуватись Споживач, продавець (виконавець, виробник). Які права споживачів перед­бачено законом. Як зробити покупку. Чи потрібна реклама споживачу. Як захис­тити права споживачів. Які організації допомагають споживачам.

Розділ 6. Як закон регулює право власності? Що таке право власності. Як люди­на стає власником. Як реалізувати своє право власності. Які права мають не­повнолітні власники. Як успадкувати майно і розпоряди­тись ним. Що робити зі скарбами. Як укладати цивільно-правові дого­вори. Де і як захистити майнові права.

Розділ 7. Що регулює адміністра­тивне та кримінальне право? Правоохоронні органи в Україні. Що таке правопорушення та юри­дична відповідальність. Коли особа під­лягає відповідальності. Адміністративні правопорушення. За які адміністративні проступки не­суть відповідальність неповнолітні. Неповнолітні та міліція. Які права має неповнолітня особа при затриманні, арешті, допиті. Злочин, його ознаки. Наслідки злочи­ну для особи та суспільства. Як не ста­ти жертвою злочину. Кримінальні пока­рання. Коли неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності. Коли і як порушується кримінальна справа і які стадії вона проходить. Пра­ва та обов'язки учасників кримінального процесу. Як відбувається розгляд криміналь­них справ у суді.

Розділ 8. Якщо право - це професія В яких випадках ми звертаємося до правника. Чому правничі професії попу­лярні в усьому світі. Які юридичні про­фесії я можу обрати і де можу здобути юридичну освіту.

Концепція викладання шкільної дисципліни «Права людини»

Важливим елементом у структурі юридичної освіти та виховання має стати навчальний курс «Права людини», який рекомендується для впровадження у 10-11 класах загальноосвітніх шкіл та для по­глибленого вивчення (на основі цієї ж програми) у школах, ліцеях та гімназіях гуманітарного, насам­перед, юридичного профілю. Його введення до навчальних планів узгоджується з рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи К (85) 7 від 14 травня 1985 р., яка пропонує урядам країн — членів і тих країн, які ще не стали членами Ради Європи, враховуючи їхні національні системи освіти та зміст базових законодавчих актів, усіляко сприяти викладанню та засвоєнню прав людини у школах. Курс «Права людини» — логічне продовження курсу «Основи правознав­ства», який вивчається в 9-х класах загальноосвітніх шкіл, поглиблюючи знання про основні права людини і громадянина. Принциповою відмінністю нової навчальної дисципліни є спрямованість на певну переорієнтацію у правовому світогляді школяра. Головне завдання курсу — сприяти формуван­ню правового світогляду молоді, який включав би як систему теоретичних поглядів на права і основні свободи людини, так і відповідну активну життєву позицію, ціннісні орієнтири, ідеали, переконання, принципи пізнання. Сенс запровадження курсу полягає в необхідності розвивати в людині зі шкіли почуття гідності, усвідомлення своїх прав та місця в суспільстві, а також можливостей реалізації своїх прав та свобод. Тривалий час ведеться мова про захист прав людини, але важливішими є знання про права людини та можливість їхньої реалізації, залежність ступеня реалізації прав людини від можливості реалізації своїх прав іншою людиною, взаємозв'язок реалізації прав людини із суспільною системою, в якій вона живе, знання про механізм захисту прав людини, якщо Їх порушено. Завдання курсу— виховання школярів у дусі поваги до прав та основних свобод людини, у піднесен­ні культури прав людини, у ствердженні людської гідності та вартісності особистості. Вивчення курсу має переконати учнів, що життя у демократичному суспільстві залежить від свободи І незалежності його членів. Але свобода і незалежність не можуть бути самоціллю й кінцевою метою суспільства, не лише об'єктивно необхідними для демократичного співробітництва умовами. Вивчення курсу сприятиме усвідомленню учнями необхідності побудови правової держави, дотри­мання принципів верховенства демократичного права як державними органами, так і окремими осо­бами. Виховання у школярів переконань у необхідності дотримання правових обов'язків -- важлива умова підвищення ефективності профілактики правопорушень і шкідливих звичок, соціальної пасивності. У ході вивчення курсу важливо підкреслити, що права і свободи людини не є суто правові та норма­тивні установки, що ці правила поведінки людей випливають з моральних, етичних, політичних. культурних нормативів суспільства тощо.

Проект навчальної програми спрямовано на використання всіх відомих форм і методів ведення за­нять, Він передбачає створення проблемних ситуацій, образність І доступність викладу навчального матеріалу, творче користування літературою. Прилучення молоді до найабстрактніших понять прав людини, які передбачають розуміння філософ­ських, політичних та юридичних концепцій, має здійснюватись у школі, зокрема в процесі викладан­ня таких дисциплін як історія, географія, соціальне навчання; моральне чи релігійне виховання, вив­чення мов, літератури, ознайомлення з економічними науками та проблемами сьогодення. Окрім того, запропонована програма має на меті досягнення загальноосвітніх, пізнавальних та роз­виваючих цілей:

— поглиблення знань щодо основних прав і свобод громадян України, характерні риси громадянсько­го суспільства і правової держави, загальновизнані правові цінності;

— усвідомлення глибинного змісту та суті прав людини, їх моральної обумовленості та взаємозв'язку з етичними, політичними, культурними нормативами суспільства.

Під час викладання предмету прав людини мають бути наявні такі елементи:

— основні категорії прав, обов'язків, зобов'язань і відповідальності особи;

— поняття про різні форми несправедливості, нерівності, дискримінації, зокрема, расизм;

—особи, рухи і найважливіші акції, якими відзначена історія боротьби за права людини;

— основні міжнародні декларації та конвенції з прав людини. насамперед «Загальна декларація з прав людини» і «Конвенція про захист прав людини і головних свобод».

Викладання і вивчення прав людини мусять мати позитивне спрямування. Численні приклади пору­шення прав людини і нехтування ними можуть породити в учнів відчуття зневіри та безсилля, а тому необхідно акцентувати увагу учнів на успіхах і прогресові у справі забезпечення основних прав лю­дини. Для кращого сприйняття та засвоєння матеріалу слід створити такий мікроклімат у класі, який заохо­тить учня до вільного висловлення думки та враження, за умови, що свобода гарантована учням і ви­кладачам, коли верховенствують рівність і справедливість. Це має стати обов'язковою умовою ефек­тивного засвоєння предмету. Однак, відповідно, виникає проблема оцінювання учнів зданого курсу. Не слід забувати, що часто оцінюються не так знання школяра, як його судження. І слід бути дуже обережним в оцінці, щоб не “вбити” в учневі прагнення до самостійного мислення. Для визначення оцінки можна практикувати тести у довільній формі, хоча вони. як правило, не дають повної картини. Школа має залучати і заохочувати батьків та інших членів суспільства до участі в усіх заходах. Тому, поза сумнівом, бажано організувати спільну роботу школи з неурядовими організаціями, які надава­тимуть інформацію, рекомендації з вивчення прецедентів і досвіду «з перших рук», зокрема, стосов­но успішних акцій на користь прав людини. Треба докласти зусиль щодо встановлення конструктивних відносин учнів і вчителів та визнати важ­ливість усіх останніх набутків як у сфері інтелектуальних знань, так і в сфері мистецтва, музики, спорту чи практичних навичок. Усі ці проблеми можна вирішити лише за умов наявності неординарних, оригінальних методик викладання. Для вивчення і засвоєння предмету бажано використовувати рольову гру як найбільш ефективний засіб наочного висвітлення основ змісту та суті прав людини. Слід також посилатись на Загальну декларацію прав людини з тим, аби оцінити діяльність світового співтовариства відносно принципів та ідей, які впій перелічено. Важливо підкреслити, що вони діс­тали загальне визнання. Важливим є застосування ділових ігор. Як правило, вони полегшують процес засвоєння цього пред­мету, роблять уроки цікавими. Не завадить придумати невелику п'єсу чи обіграти життєву ситуацію, Тим, хто бажає взяти у ній участь, слід надати час для обмірковування варіантів відповідей. Учні по­винні вміти прокоментувати доповідь чи ситуацію, вигадану однокласниками, ставити запитання. підключатися до гри, якщо це допоможе справі. Слід стимулювати колективне обговорення проблем за повної свободи висунення проектів, рішень. Не зайве запрошувати на уроки фахівців, що мають безпосереднє відношення до захисту прав люди­ни — суддів, адвокатів, міліціонерів тощо, а також впроваджувати на уроках засоби пантоміми та драми.

Для досягнення головної мети викладання необхідне виконання ряду умов.

По-перше, слід коротко розповісти учням історію боротьби за права людини та основні свободи. Однак слід враховувати, що історія викладається не як самоціль, а як аргумент на доказ того, що всі народи світу намагалися визначити суть гідності, цінності людської особи та ЇЇ прав. Ці намагання тривають і нині. Важливо проілюструвати це фактами боротьби за громадянські та політичні права, кампаніями проти рабства, боротьбою за економічні й соціальні права тощо.

По-друге, працюючи над текстом Загальної декларації прав людини, бажано дати учням можливість відчути мову декларації, реальні життєві проблеми, пов'язані з ЇЇ принципами та нормами. Робити це слід для того, щоб принципи не сприймались учнями як абстрактні, а переконували їх у можливості на практиці застосувати справедливість, свободу та рівність, Для цього зверніться до учня: *Уяви, що тобі надано можливість виробити основні принципи для суспільства в цілому. Ти також член цього суспільства, хоча й не знаєш, ким у ньому будеш: чоловіком чи жінкою, багатим чи бідним, пенсіоне­ром чи школярем, віруючим чи атеїстом, негром чи білим. Як би ти вчинив у цьому випадку?».

По-третє, вдаватися до обмірковування. Культура прав людини засвоюється лише тоді, коли люди переконані, що це необхідно. Ця культура вимагає постійного захисту Кожний повинен розуміти, що твердження «я маю право на це» випливає не з того, що “я хочу цього” чи «воно мені потрібне», а з того, що “це — моє право, воно надане мені державою та суспільством”. Моєму праву кореспондуються обов'язки, і їх зобов'язані виконувати стосовно мене і навпаки. Для права мають існувати вагомі при­чини. Саме вони роблять права важливими і виховують почуття відповідальності. Можна вивчати права людини, починаючи з обов'язків і зобов'язань. Але слід остерігатися нотацій, Краще робити це, аналізуючи конфліктні ситуації, що виникають у класі.

По-четверте, виховувати грамотність у питаннях щодо прав людини. Навчання правам людини вима­гає більшого, ніж інтелектуальні зусилля. Це грамотність особливого порядку, оскільки саме вона ви­ховує здатність виносити відповідальні та правильні рішення й судження, життєво необхідні для ви­живання. Позитивний досвід, набутий у школі, може допомогти розвиткові цих здібностей. В ідеалі культура прав людини має червоною ниткою проходити крізь увесь курс програми. Можливо, не кожний учень осягне права людини на тому рівні, якого вимагають відповідні доку­менти. Не слід вимагати під них запам'ятовування принципів прав людини, оскільки це заважатиме безсторонньому вираженню того, про що вони думають і що відчувають, а також перешкоджатиме подальшому прогресові. Важливо досягти того, щоб учням подобалась така робота.

По-п'яте, застосовувати колективне обговорення проблем за повної свободи висунення проектів, рішень. Мета цього методу полягає в тому, щоб обміркувати і записати все, що пропонується, хоч би яким неймовірним воно уявлялось. Існує три правила такого обговорення: 1) пояснення теми; 2) прийняття всіх висловлених ідей; 3) відмова від будь-якої критики під час цього процесу Необхідно сприяти тому, щоб учні не поспішали з аналізом, а продумали всі можливі варіанти рішення.

По-шосте, виховувати впевненість у собі та прищеплювати повагу до інших. На виховання цих рис ха­рактеру учня і має бути націлена вся програма предмету «Права людини». Ці риси є основою культу­ри прав людини. Визначальною в навчальному процесі має бути особа вчителя. Бажано підтримува­ти будь-який вид діяльності учня, навіть якщо він і не має прямого відношення до викладання прав людини, необхідно помітити і підкреслити значення самого бажання працювати в даному напрямку. Вчитель допомагає учням самореалізуватися: вільно висловлюватися, спілкуватися між собою і тур­буватись одне про одного. З цією метою можна використовувати художню літературу, роблячи висновки з прочитаного. Упевне­ність у собі найкраще виховувати на уроках праці (кулінарія, столярні справи, впрошування рослин, рукоділля тощо). Варто використовувати ігри, які розвивають уяву та дозволяють учням проявити індивідуальність. Упевненість у собі та повага колективу розвивається в учнів також під час вирішення конфліктних ситуацій у класі.

По-сьоме, заслужити довіру класу. Для того, щоб учитель впорався із завданнями викладання, необхідно, щоб клас довіряв йому. Досягти цього можна за умови, коли учні почуваються невимушене. Для цього необхідно: а) дати зрозуміти учням, що вчитель — така сама людина, як і вони; б) уважно і доброзичливо роз'яснювати кожний вид роботи; в) пояснювати незнайомі слова, поняття тощо; г) забезпечувати дітей інформацією (не лише з конкретного виду роботи, а й за суміж­ними проблемами, які стосуються життя учнів); д) бути справедливим; е) не бути конформістом: є) виявляти тактовність тощо.

Учителю слід коротко (протягом кількох хвилин) приділяти увагу новинам ЗМІ й підходити до аналізу подій невимушено і неформально. Це стане додатковим засобом освіти і викличе довіру до вчителя, який має власну точку зору на питання. З проблем довіри між двома учнями, класами, школами, містами тощо можна переключатися на проблеми довіри між народами у світовому співтоваристві. У кожному випадку необхідно виділяти ті аспекти розвитку довіри, які сприяють вирішенню проблем прав і свобод людини. Для створення атмосфери довіри бажано підключити учнів до участі в управлінні класом. Розробити правила для внутрішнього користування. Це примусить їх поду­мати над тим, які правила бажані, можливі та доцільні у класі, як їх дотримуватись. Практично це можна зробити по-різному: шляхом колективного обговорення за повної сво­боди висунення проектів рішення (з підведенням підсумків за наступного обговорення); поділом на невеликі групи, які згодом подають свої висновки на пленарну сесію класу; виконанням інди­відуальних завдань, які вчитель згодом виносить на загальне обговорення.

Дата добавления: 2015-05-24