Визначте особливості організації й алгоритму розв’язання правовоих ситуацій

Однією з форм роботи на уроках з «Практичного права» є аналіз право­вої ситуації. В посібнику для учнів ви знайдете цей матеріал під рубрикою «Справа про...». Для розбору певної справи слід звертати увагу на основні моменти:

A) факти: що відбулося? хто є учас­никами справи? що ми про них знає­мо? які факти важливі? які другорядні?

Б) проблеми: якими законами, нормами права регулюється ситуація? в чому полягає конфлікт? яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи си­туацію?

B) аргументи: які аргументи мо­жуть бути наведені (обов'язково з ви­користанням законодавчої бази на за­хист кожної із сторін по справі).

Г) рішення: яке буде вирішення си­туації? чому саме таке? які можуть бу­ти наслідки такого рішення?

Література до питання:

1. Машіка В. Методика розв’язання задач з правознавства на міжгалузеві зв’язки на уроках та факультативних заняттях//Історія України.–2002.–№17.–Вкладка.

2. Квасов В.В. Правова освіта як засіб формування компетентної соціально адаптованої... особистості // Відкритий урок. – 2003. – №3. – С.56-60.

30. З’ясуйте значення рольових ігор в ході вивчення правничих дисциплін.

У системі методів активного навчання використовується п'ять моделей навчальної гри, що побудова­ні на різних методах імітації діяльності, розігрування ролей. виконання операцій, інсценування, пси-ходрами та соціодрами.

1. Імітаційні ігри. На занятті імітуються діяльність організації, події, конкретна діяльність людей (проведення наради, обговорення напрямів роботи, нормативних актів, просто бесіда), обстановка, умови, в яких відбувається подія (зал засідань, кабінет). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету події, містить опис структури та призначення імітованих об'єктів, документів, нормативних актів, що виз­начають специфіку імітованої діяльності та змалювання обставин, за яких відбувається подія.

2. Операційні ігри. Вони допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій, наприклад, методику проведення дискусії, бесіди. В операційних іграх моделюється процес діяль­ності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку,

3. Метод розігрування ролей. У такій грі відпрацьовується тактика поведінки, дії, виконання фун­кцій, обов'язків конкретної особи. Дня проведення гри з виконанням певної ролі розробляється модель-п'єса ситуації. Між учасниками розподіляються ролі з “обов'язковим змістом” у відповіднос­ті до проблемної ситуації, винесеної на обговорення.

4. Метод інсценування. Це своєрідний “діловий театр”, коли розігруються будь-яка ситуація та пове­дінка людини за певних обставин. Учасники гри мають мобілізувати весь свій досвід, знання, навич­ки. вжитися в образ певної особи, зрозуміти її роботу, оцінити обставини та правильну лінію пове­дінки. Головне завдання методу інсценування — навчити учасника гри орієнтуватися в різних обста­винах, уміти давати об'єктивну оцінку своєї поведінки, враховувати можливості інших людей, нала­годжувати з ними контакти, впливати на їхні інтереси, потреби та діяльність, не застосовуючи фор­мальних атрибутів влади та наказу Для методу інсценування потрібний сценарій, де описується кон­кретна ситуація, функції та обов'язки дійових осіб та їх завдання.

5. Психодрама та соціодрама. Навчати ігри, побудовані на методах психодрами та соціодрами, досить близькі до розігрування ролей «і методу інсценування». Це той самий «театр», але вже соці­альне-психологічний, й якому відпрацьовується вміння відчути ситуацію в колективі, оцінити та змі­нити стан іншої людини, уміти налагодити необхідний контакт.

Підготовка навчальної гри починається з написання сценарію. У його зміст входять: мета заняття, постановка проблеми, обґрунтування постановки задачі, план навчальної гри, загальне змалювання процедури гри, зміст ситуації та характер дійсних осіб.

Процедура навчальної гри складається з таких етапів:

1. Підготовка аудиторії, учасників та експертів. Визначається режим роботи, формується головна мета заняття, обґрунтовується постановка проблеми та вибору ситуації. Видаються пакети матеріа­лів, документів.

2. Ознайомлення учасників гри із ситуацією, вивчення законодавчих актів. Збирається додаткова Інформація. За необхідності проводяться консультації учасників гри, між ними допускаються попе­редні контакти.

3. Процес гри. Від початку гри ніхто не мак права втручатись і змінювати її хід. Лише учитель коригує дії учасників, якщо вони несамохіть змінюють мету гри.

4. Аналіз, обговорення, оцінка результатів. Виступ експертів, обмін думками, обстоювання учасника­ми гри своїх рішень, висновків, ідей. Констатація досягнутих результатів, пошук помилок, формулю­вання кінцевих підсумків заняття.

Навчальні ігри використовуються для розвитку творчого мислення, формування практичних навичок та вмінь, тренінгу. Вони дозволяють активізувати увагу та підвищити Інтерес до вивчення курсу, загострити сприйняття навчального матеріалу

Навчальна гра — це певною мірою репетиція діяльності людини. Вона дає можливість “програти” практично кожну конкретну ситуацію в особах, що дозволяє краще розуміти психологію людей, їхнє ставлення до прав людини.

Одним із важливих завдань, що його має вирішити курс правознавства, — навчити учнів діяти у різноманітних життєвих ситуаціях, захищати свої права відповідно до правових норм. Вирішити це завдання можна лише використовуючи різноманітні методи навчання. Ефективним засобом навчання є використання ділових (рольових) ігор різної тематики.

Проведення таких ігор потребує ретельної підготовки. Тему гри слід визначити це пізніш як за 1—2 тижні, а для більш складних — навіть за 3—4 тижні до її проведення У найпростіших іграх (більшість ігор з трудового законодавства, деякі ділові ігри з кримінально-процесуального права) розподіл ролей доцільно провадити безпосередню перед початком гри (це сприятиме тому, щоб всі учні готувалися до виконання кожної з ролей). В інших, більш складних іграх ролі слід розподілити заздалегідь, щоб учасники встигли не лише ретельно вивчити свої «службові обов'язки» у грі, а й підготувати необхідні документи, матеріали, а іноді й обладнати приміщення. Однак в усіх випадках бажано використовувати жеребкування для розподілу ролей, враховуючи їх складність та можливості окремих учнів. Перед початком гри доцільно нагадати учням основні правові норми, що стосуються теми. Це бажано зробити шляхом опитування учнів (як правило тих, хто не одержав активних ролей у грі). Також необхідно вказати цілі гри. Для активізації роботи кожного учня на уроці, їх залучення до участі у грі, доцільно поставити завдання перед учнями — спостерігати за діями кожного з учасників для подальшого аналізу дій, визначення допущених помилок.

Обов'язковою складовою кожної рольової гри має бути підсумковий аналіз для цього пропонуємо учням оцінити дії кожного з учасників гри, вказати на допущені ними помилки, а також запропонувати, як слід було діяти правомірно. Доцільно також запропонувати самим учасникам зробити самоаналіз своїх дій, вказати, з якими зауваженнями вони згодні, а які вважають помилковими. Після такого багатостороннього аналізу вчитель має підвести підсумки гри, акцентувати увагу учнів на найважливіших та найактуальніших для них нормах, що вивчались у процесі гри. Для активізації можна застосувати такий прийом: під час розподілу ролей треба доручити учасникам підібрати одну свідому помилку, якої він припуститься під час гри та попередню повідомить про це вчителю. Бажано, щоб вона не була очевидною, а вимагала б виявлення глибоких знань та уваги під час гри.

Існує чималий досвід у проведенні рольових ігор з різних галузей. Так, при вивченні трудового законодавства можливе проведення ігор, що імітують прийняття на роботу, накладення дисциплінарних стягнень, звільнення. Під час гри «Прийняття на роботу» закріплюються знання про норми прийому на роботу різних категорій працівників. Для проведення гри розподіляються ролі: керівник підприємства, начальник відділу кадрів, а також претенденти на роботу. Останніх доцільно визначити кількох — дев'ятикласник у віці І5 років, що влаштовується на роботу у вільний від навчання час; випускник школи (17років), що вперше влаштовується на роботу; вчитель, що переходить на нове місце роботи; водій, який повернувся з лав збройних сил, тощо. Бажано також підготувати картки з назвами документів, які потрібні для прийнятій на роботу, а також, таких, що не повинні вимагатися при укладанні трудового договору: паспорт, свідоцтво про народження, військовий квиток, диплом про закінчення вищого навчального закладу, свідоцтво про неповну та повну середню освіту, трудова книжка, довідка з ЖЕУ про попереднє заняття, характеристика, медична довідка, згода батьків, згода школи, направлення служби у справах неповнолітніх, довідка з попереднього місця роботи тощо. Після розподілу ролей учням пропонується почергово відібрати з числа запропонованих документи, що потрібні їм для укладання трудового договору з урахуванням ролі, яку вони грають. Після підбору необхідних документів учень повинен провести переговори з «керівником підприємства», під час яких визначити необхідні та, у разі бажання і потреби, додаткові умови трудової угоди (місце роботи, посада та кваліфікація, питання оплати праці, початок роботи тощо), враховуючи вимоги КЗпП до відповідних категорій працівників.

Наступний епізод пов'язаний з роботою «начальника відділу кадрів», який перевіряє «документи», що йому подаються, та коментує їх комплектність та правильність підбору. Також він повинен здійснити юридичне оформлення прийняття на роботу — запропонувати написати заяву та підготувати наказ про прийняття. При проведенні гри можна не давати картки з назвами документів, а запропонувати учням підготувати їх у відповідності з умовами завдання.

Інша гра допомагає закріпити знання учнів щодо підтримання трудової дисципліни та накладання дисциплінарних стягнень. Для проведення гри розподіляються ролі працівників, що припустилися порушень трудової дисципліни різного характеру (запізнення на роботу; недбалість, що призвела до псування деталі; прогул тощо). Крім того, бажано визначити «порушників», застосування заходів стягнення до яких обумовлене додатковими процедурами. Зокрема, «порушник» може бути депутатом Ради, головою чи членом профспілкового комітету, неповнолітнім. Крім того, визначаються «керівник підприємства», «начальник цеху» чи «майстер», «начальник відділу кадрів», «голова» та «члени профспілкового комітету». У разі визначення «порушників», щодо яких діють додаткові гарантії, необхідно передбачити резерв учасників гри, які одержать ролі у процесі гри у разі виникнення такої потреби. До початку гри вчитель готує опис ситуацій (порушень), щодо яких потрібно буде вжити заходів дисциплінарного впливу. Учасникам, що виконують ролі представників адміністрації, належить зажадати від «порушників» пояснень. Можливо запропонувати одному з «порушників» відмовитися від написання пояснення, на що повинна бути відповідна реакція «представників адміністрації» (вони мають скласти акт про відмову написати пояснення). Одержавши пояснення від «порушників», «представники адміністрації» повинні визначити можливі стягнення у відповідності з тим, яке порушення сталося. У разі винесення догани «співробітник відділу кадрів» або «директор» повинні підготувати відповідний наказ. У разі застосування такого заходу, як звільнення, «керівник» повинен звернутися до профспілкового органу після одержання пояснення. У цьому епізоді гри беруть участь «представники адміністрації», що повідомляють про порушення І заходи, що пропонується застосувати, «порушник» дає пояснення. На підставі цього члени профспілкового комітету повинні прийняти рішення про надання згоди на звільнення чи відмови в цьому. При цьому рішення як «адміністрації», так і «профкому» мають бути аргументовані, містити чіткі посилання на норми закону. У відповідності з рішенням профспілкового органу «представник адміністрації» готує відповідний наказ чи розпорядження. Якщо «порушник» має додаткові гарантії щодо застосування до нього заходів дисциплінарного впливу або звільнення, «представник адміністрації» повинен взяти це до уваги. Саме для цього залишені «резервні» учасники гри, які одержують відповідні ролі — «членів районного комітет}' профспілки», «комісії у справах неповнолітні» тощо, які повинні розглянути подання та прийняти необхідні рішення. Аналогічно провадиться гра з питань звільнення з роботи.

Рольові ігри можуть бути проведені під час вивчення теми «Демократія. Вибори. Референдум». Вони закріплюють знання щодо виборчого права, формують вміння реалізовувати політичні права на участь в управлінні державою. Для успішного їх проведення потрібно досить ґрунтовно знати виборче законодавство, виходячи за межі звичайної шкільної програми. Застосовувати її доцільно у найбільш сильних класах та класах з поглибленим вивченням правознавства. Під час першої гри імітується проведення двох засідань окружної виборчої комісії для реєстрації претендента на кандидата в депутати та кандидата в народні депутати України. Для проведення гри розподіляються ролі — голова та заступник голови комісії, секретар, члени комісії, особи, що висунуті претендентами в кандидати різними шляхами (від трудового колективу, від політичної партії, від виборців) та їх представники, спостерігачі, представники преси. Розподіл ролей доцільно провести заздалегідь, бо для успішного проведення необхідний певний час для підготовки відповідних документів. Готуючись до гри, учні — «претенденти в кандидати» та «представники організацій (груп), що їх висунули» — комплектують необхідні документи у відповідності зі шляхом висунення — протоколи зборів, заяви, списки членів партії тощо відповідно до і законодавства. Слід звернути увагу учнів на умовність деяких документів, зокрема списків великої кількості людей та підписних листів, де можна обмежитись кількома записами, зімітувавши такі і вказавши лише останні номери списку. У процесі гри учні — «члени виборчої комісії» — проводять “засідання комісії”. Необхідно привернути увагу учнів до важливості виконання процедурних моментів перевірки кворуму, повідомлення про присутніх спостерігачів, проведення голосування та чіткого визначення їх результатів. На засіданні претенденти подають документи щодо свого висунення, а члени комісії перевіряють їх відповідність вимогам законодавства та приймають рішення про реєстрацію. При цьому беруться до уваги особливості висування кандидатів у той чи інший спосіб. Наступна гра присвячена діяльності дільничної виборчої комісії.Її організація багато в чому нагадує попередню, але дещо змінюється склад учасників. Серед тих, хто бере участь у грі, — члени комісії на чолі з головою, спостерігачі. Крім того, повинні бути призначені учні, що виконуватимуть роль виборців. Для підвищення зацікавленості у грі бажано дещо змінити звичайну обстановку в класі, наблизивши її до «інтер'єру» виборчої дільниці, тобто встановити відповідним чином парти (столи), позначити місце кабіни для голосування, підготувати урну для голосування. Одночасно учнями - «членами комісії» готуються необхідні документи — списки виборців, бюлетні тощо. Під час проведення гри імітується робота виборчої дільниці та дільничної виборчої комісії у день виборів. Серед помилок, які найчастіше трапляються, а також можуть бути свідомо допущені учасниками гри за пропозицією вчителя — непроведення огляду урни для голосування перед його початком, урну не опломбовано, не заповнений та не опущений в урну членами комісії контрольний листок з появою на дільниці першого виборця, спроба отримання бюлетеня без пред'явлення документів, що засвідчують особу, або кількох бюлетенів. Один з виборців, вдаючи з себе немічного, може звернутися за допомогою у заповненні бюлетеня до члена комісії. Слід також звернути увагу учнів на порядок дій комісії після закінчення голосування та під час підбиття підсумків голосування на дільниці.

Ще один блок ігор стосується кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Бажано їх проводити комплексно, послідовно розвиваючи умовну справу. Це підвищує зацікавленість учнів та ступінь їх участі у грі. Можна запропонувати учням розіграти ситуації допиту обвинувачуваного, свідка, впізнання предмета чи особи, очної ставки тощо. Для виконання ролей призначаються лише основні учасники -- слідчий, підозрюваний. свідок, адвокат. Якщо ж процесуальні норми вимагають участі інших осіб (учасників впізнання особи, понятих, представників неповнолітнього, педагога тощо), учасники повинні заявити про це для їх додаткового призначення або самостійно запрошують додаткових учасників з числа присутніх учнів. Для спрощення гри та економії часу можна завчасно обумовити проведення всіх цих дій без реального складання протоколу лише з обумовленням його ведення. Після «закінчення слідства» можна перейти до найскладнішої гри в цьому комплексі — «Судовий процес». При цьому призначаються судді, секретар судового засідання, підсудний, адвокат, прокурор (державний обвинувачувач), свідки, експерт тощо. Склад учасників залежить від фабули та обставин справи, що пропонується до розгляду. У процесі проведення цієї гри не обійтися без певних спрощень, але основні стадії процесу (підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного, винесення вироку) повинні бути витримані. При цьому повинні бути дотримані основні процесуальні моменти (порядок допиту свідків, забезпечення права на захист тощо). З метою активізації учнів, підвищення їх зацікавленості для цієї гри бажано створити обстановку, наближену до інтер'єру зали судових засідань — розташування меблів, і явність місця для «видалення» свідків тощо. Для розгляду доцільно пропонувати ситуації, що знайомі учням з реальними або подібними до реальних обставинами (вулиці району школи, об'єкти, що знайомі учням) — це активізує фантазію учнів, дозволяє їм активніше долучитися до «розслідування» обставин справи. Такими справами можуть бути крадіжка, розбійний напад хуліганство, заподіювання тілесних ушкоджень. Крім вищезгаданих, можливе проведення рольових ігор й іншої тематики, зокрема щодо дій покупця товару неналежної якості, участі у референдумі, створення дитячої громадської організації (її установчі збори) тощо. Зрозуміло, що суттєвою перешкодою для широкого впровадження рольових ігор є обмеженість часу, визначеного для вивчення правознавства в цілому, але, враховуючи ефективність ігор для всебічного засвоєння матеріалу, а також зацікавленість учнів, бажано використовувати їх у навчальному процесі. Зауважимо також, що перелік можливих рольових (ділових) ігор достатньо широкий і, безумовно, не вичерпується вищенаведеним.

Список рекомандованої літератури курсу:

1. Барилкіна Л. Опыт правового воспитания и образования в начальной школе // Начальная школа. – 1998. – №2. – С.22-25.

2. Дубровський В. Программа курсу «Принципи щасливого дитинства» // Початкова школа. – 1997. – №2. – С.38-40.

3. Андрєєва Н. Самостійна робота та елементи інтерактивної методики на уроках правознавства// Історія України: Додаток до газ. "Шкільний світ". – 2005. – №40. – С.21-24.4. Брецко Ф. Основи теорії держави і права у схемах і таблицях// Історія України: Додаток до газ. "Шкільний світ". – 2005. – №40. – С.9-16.

5. Брецко Ф. Конституція України: робота з правовими поняттями // Історія в школах України. – 1997. – № 2. – С.21-25.

6. Брецко Ф. Конституція України: робота з правовими поняттями // Історія в школах України. – 1997. – № 2. – С.21-25.

7. Брецко Ф.Ф. Правознавство. 9 клас. – Х.: Вид. група "Основа", 2006. – 192 С. – (Б-ка журн. "Історія та правознавство"; Вип. 7 (31)).

8. Виклюк С. Дидактичні матеріали "Права дитини" (для учнів 3-го класу)// Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – №9-10. – С.43-45.

9. Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі: Навчально-методичний посібник. – К.: КНТ, 2006. – 180 с. – Бібліогр.: с.170-174.

10. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // // www.rada.gov.ua.

11. Досліджуючи гуманітарне право// Історія та правознавство. – 2004. – №21. – С.15-21.

12. Економіка. Право. Відкритий урок. Вип.1-2, 3 – 4, 5 – 6, 7 – 8. – К.: Вид- во Плеяди, 2004. – 123 с. – (Метод. сер. для вчит.). – Бібліогр. в кінці стат.

13. Заболоцька Л. Курс „Права людини” в школах України // Історія в школах України. – 1997. – № 3. – С.43-46.

14. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1993 року // www.rada.gov.ua.

15. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року // www.rada.gov.ua.

16. Здоренко Ж. Уроки до міжнародного Дня прав людини// Завуч. – 2006. – №34. – С.16-17.

17. Карпюк І.А. Розробки уроків до курсу "Основи практичного права"// Історія та правознавство. – 2008. – №16-18. – С.80-91.

18. Квасов В.В. Календарне планування з основ правознавства // Історія в школах України. – 2004. – №17. – С.1-8 (Вставка).

19. Комірний О. Рольова гра як метод активізації розумової діяльності старшокласників на уроках правознавства // Історія України. – 2000. - №43. – С.11.

20. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // www.rada.gov.ua.

21. Копцюх Б. Використання матеріалів кабінету історії і правознавства у навчально-виховній роботі // Історія в школі. – 2001. – №2. – С.38-43.

22. Короткова Л., Віхров О. Правознавство – обов’язкова дисципліна // Рідна школа. – 1996. – №3. – С.55-57.

23. Короткова Л., Віхров О. Правознавство для неповнолітніх –дисципліна обов’язкова // Право України. – 1995. – №11. – С.66-68.

24. Магдик О.О. Шкільний навчальний кабінет з правознавства // Імідж сучасного педагога. – 2000. – №4-5. – С.22.

25. Магдич В. Використання графічних схем при поясненні юридичних термінів і понять у викладанні курсу основи правознавства” // Історія в школі. – 2002. – № 3. – С.42-44.

26. Магдич В. Використання графічних схем при поясненні юридичних термінів і понять у викладанні курсу основи правознавства” // Історія в школі. – 2002. – № 3. – С.42-44.

27. Максименко П. Положення про навчальний кабінет з правознавства загальноосвітнього навчального закладу//Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – №9-10. – С.35-36.

28. Машіка В. До питання про вивчення правознавства у школі // Історія в школі. – 2000. – №3. – С.19.

29. Машіка В. Застосування методичних прийомів при формуванні правових термінів і понять // Історія в школах України. – 2001. – № 4. – С.19-23.

30. Машіка В. Застосування методичних прийомів при формуванні правових термінів і понять // Історія в школах України. – 2001. – № 4. – С.19-23.

31. Машіка В. Нетрадиційні методи, форми та прийоми навчання в курсі „Основи правознавства” // Історія в школах України. – 1999. – №4. – С.26-29.

32. Машіка В. Рольові ігри на уроках правознавства // Історія України. – 2002. - №41. – С.27-28.

33. Морозова С.А. Ролевые ситуации на уроках основ правоведения // Преподавание истории в школе. – 1990. – № 5. – С.91-96.

34. Національна доктрина розвитку освіти // www.rada.gov.ua.

35. Нетьосов С. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства дидактичними засобами навчання// Історія в школах України. – 2008. – №6. – С.40-42.

36. Никитин А.Ф., Соколов Л.В. Об изучении прав человека в средней школе // Преподавание истории в школе. – 1990. – № 5. – С.73-91.

37. Новицька Н. Підсумково-узагальнюючий урок "Держава. Права. Суспільство". (для учнів 9-го класу)// Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – №9-10. – С.51-52.

38. Олексин Ю. Гра як форма навчання та виховання // Історія в школах України. – 2000. - №4. – С.44-47.

39. Основи держави і права: Плани-конспекти уроків для вчителів та учнів 9 класу, тестові завдання: Навчальний посібник/ І.Коляда, О.Кордун, С.Максимова, І.Омельченко; Ред.-упоряд. О.Красноголовець. – 2-е вид. – К.: Хрещатик, 1994. – 78 с.

40. Перелік програм, підручників та навчально – методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українськоою мовою у 2008/2009 навчальному році // www.mon.gov.ua.

41. Поліщук Л. Рольова гра на уроках історії та права // Історія України. – 2003. - №2. – С.12-13.

42. Різноманітні вправи, диктанти, дидактичні ігри з теми "Конституція України"// Бібліотечка вчитела початкової школи. – 2005. – №1. – С.1-93.

43. Слепченко П. Правове навчання: проблеми сьогодення //Рідна школа. – 1998. – №5. – С.34-36.

44. Терлецька Н.В. Робота з понятійним апаратом на уроках історії та правознавства. – К.: Вид.дім "Шкіл. світ": Вид.Л. Галіцина, 2005. – 128 с. – (Б-ка "Шкіл. світу").

45. Типовий навчальний план // www.mon.gov.ua.

46. Ткачова Н. Виховання в учнів шкіл і профтехучилищ ставлення до права як соціальної цінності: Правознавство // Історія в школах України. – 1998. – №1. – С.48-51.

47. Томків О. Інтегрований урок з курсу „Права людини” з використанням навчального матеріалу шкільних курсів „Основи політології” та „Правознавства” // Все для вчителя. – 1998. – № 5-6. – С.33-35.

48. Формування поняття „Українська державність” на уроках історії та правознавства // Історія в школах України. – 1998. – № 2. – С.36-38.

49. Формування поняття „Українська державність” на уроках історії та правознавства // Історія в школах України. – 1998. – № 2. – С.36-38.

50. Хутиз З. Закон і ми. До дня прав людини // Шкільний світ. – 2004. – №41. – С.9-11.

51. Щурик Н. Панорама уроків правознавства// Школа. – 2006. – №10. – С.45-52.

Дата добавления: 2015-05-24